Ухвала

від 04.08.2023 по справі 160/19172/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 серпня 2023 року Справа 160/19172/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

01.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якому позивачі просять:

- визнати поважною причину пропуску строку для подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову; поновити строк звернення;

- визнати протиправним та скасувати рішення Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №07-43-VII від 23.10.2020 року «Про поводження з відходами на території села Олександрівка».

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.171 КАС Українисуддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160,161,172цьогоКодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160,161 КАС України.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.160,161 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною першоюстатті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 становить 2 684 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другоїстатті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання фізичною особою до адміністративного суду за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2023 році дорівнює 1073,60 гривень.

Одночасно з цим, суддя зазначає, що частиною 7ст. 6 Закону України "Про судовий збір"встановлено - у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установленихстаттею 4 цього Законуза подання позову немайнового характеру.

В даному випадку подана заява має немайновий характер і подана п`ятью позивачами. Проте, до матеріалів справи додано лише одну квитанцію про сплату судового збору одним позивачем ОСОБА_1 в розмірі 1073,60 грн. Зазначена квитанція не є належним документом про сплату судового збору за подання цього позову. Іншими позивачами судовий збір у вищевказаному розмірі не сплачено та не додано квитанцій про його сплату.

Тобто, в порушення вищевказаної норми позивачами в даній справі судовий збір щодо заявленої вимоги немайнового характеру сплачено не в повному обсязі.

Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 необхідно сплатити судовий збір у розмірі по 1073,60 грн. кожному за подання позову немайнового характеру (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та надати суду докази сплати судового збору (оригінал платіжного документа).

Згідно з ч.1ст.5 КАС України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 9 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень наводиться обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Однак, всупереч вимогам пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України, позивачами не обґрунтовано в позовній заяві, які саме права, свободи та інтереси позивачів порушені оскаржуваним рішенням.

Відповідно до ч. 1, ч. 6ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановленийзаконом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Згідно приписів ч.ч. 1-3, 6ст. 122 КАС України,позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду субєкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають субєкту владних повноважень право на предявлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду субєкта владних повноважень. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що вказаною статтею визначено строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому«повинна»слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

В заяві про поновлення строку на звернення до суду із позовом зазначено, що позивачі дізналися про наявність спірного рішення тільки після публікації 25.04.2023 року на сайті Слобожанської селищної ради Повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля ТОВ УТИЛЬСЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 44384064). Копія рішення була отримана позивачами 01.05.2023 року від заступника голови Слобожанської селищної ради Шаповалова І.В. на загальних зборах мешканців с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області щодо нового будівництва сміттєсортувальної станції на території земельної ділянки, кадастровий номер 1221481000:01:024:0008 в с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області. Офіційно оскаржуване рішення від 23.10.2020 р. було отримано позивачем 1 лише 04.07.2023 року на запит до Архівного відділу Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Разом з тим, суддя зазначає, що позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що вони не знали та не могли знати про прийняття оскаржуваного рішення №07-43-VII від 23.10.2020 року раніше.

Позовна заява ж до суду подана 01.08.2023 року, тобто більше, ніж через три роки після винесення спірного рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема, вказав, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

В ухвалі від 22.01.2019 року по справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 року у справі № 826/10808/18.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12.04.2023р. у справі №380/14933/22.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушенихїї прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19.

З наданих до суду матеріалів позовної заяви та долучених документів, суд не може встановити поважність причин пропуску строку на звернення позивачів до суду із даною позовною заявою.

Таким чином, позивачами належним чином не обґрунтовано та не доведено наявності поважних причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду.

Відтак, в задоволенні заяви позивачів про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду слід відмовити.

Згідно з ч. 1, ч. 2ст. 123 КАС Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установленихзаконом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз зазначених норм показав, що пропуску строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленомуКАС України.

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява №8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені позивачами у позовній заяві підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, є неповажними.

За приписамист.169 КАС Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160,161цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 160,161, 169, 294 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання позивачів про поновлення строку для оскарження рішення Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №07-43-VII від 23.10.2020 року «Про поводження з відходами на території села Олександрівка» - відмовити.

Адміністративний позов - залишити без руху.

Надати позивачам термін - п`ять робочих днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, або наведенням інших підстав для поновлення строку; зазначення, які права, свободи та інтереси позивачів порушенні оскаржуваним рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; надання оригіналів документів про сплату судового збору за подання фізичними особами до адміністративного суду позову немайнового характеру у розмірі 1073,60 грн. з кожного позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

Повідомити позивачів про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін.

Роз`яснити позивачам, що в разі невиконання вимог ст.160,161 Кодексу адміністративного судочинства Українивідповідно до цієї ухвали, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачам.

Ухвала набирає законної сили згідно зі ст. 256 КАС України

Суддя В.В. Кальник