Рішення

від 02.08.2023 по справі 902/102/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. Cправа № 902/102/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, 21007, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Стрілецька, будинок 87, ідентифікаційний код юридичної особи 08320218

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт", 21020, Вінницька обл., місто Вінниця, провулок Цегельний, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 31836183

про стягнення 185 463,47 гривень

за участю представників:

від позивача - Попатенко С.В., у порядку самопредставництва

від відповідача - адвокат Мєнков Є.П., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/102/23 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" про стягнення 185 463,47 гривень штрафних санкцій за договором підряду № 2857 від 25.10.2021 року, у тому числі 160 040,07 гривень пені та 25 423,40 гривень штрафу.

04.07.2023 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі №902/102/23 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" про стягнення 185 463,47 гривень штрафних санкцій, відповідно до якого позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці 140 361,14 гривень штрафних санкцій за договором від 25 жовтня 2021 року № 2857, у тому числі 114 937,74 гривень пені, 25 423,40 гривень штрафу та 2 105,38 гривень судових витрат на сплату судового збору.

12.07.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов супровідний лист № б/н від 08.07.2023 (вх. № 01-34/6462/23 від 12.07.2023) разом із доказами на підтвердження понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/102/23 на суму 40 000,00 гривень.

Ухвалою від 17.07.2023 судом призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі №902/102/22 на 02 серпня 2023 р. о 15:00 год.

24.07.2023 до суду від позивача надійшли заперечення № 573/2152 від 19.07.2023 (вх. № 01-34/6811/23 від 24.07.2023) у яких останній заперечує проти заявлених до стягнення правничих витрат та просить у задоволенні заяви про стягнення з позивача на користь відповідача 40 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представники обох сторін.

Представник відповідача клопотав про задоволення заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат у справі № 902/102/23 та просив суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат у справі № 902/102/23 заперечив з підстав зазначених у запереченнях, у задоволенні заяви відповідача просив відмовити.

За наслідками розгляду заяви відповідача про вирішення питання про розподіл судових витрат у справі № 902/102/23, у судовому засіданні 02.08.2023 року, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин додаткового рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина додаткового рішення долучена до матеріалів справи без проголошення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши заяву відповідача про вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/102/23, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 частини 1, частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 40 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У заяві № б/н від 25.04.2023 (вх. № 01-34/4014/23 від 25.04.2023) представник відповідача просив вирішити питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судом рішення у цій справі.

04.07.2023 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі №902/102/23 відповідно до якого позов задоволено частково.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому частиною четвертою статті 116 ГПК України визначено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

У поданій до суду до закінчення судових дебатів у справі заяві № б/н від 25.04.2023 (вх. № 01-34/4014/23 від 25.04.2023) представник відповідача зробив заяву про подання доказів витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наданий заявнику положеннями частини восьмої статті 129 ГПК України п`ятиденний строк на подання відповідних доказів та перебіг процесуального строку відповідно до положень статті 116 ГПК України, останнім днем подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є 09.07.2023.

Представником відповідача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надіслано до суду 08.07.2023 у межах строків, визначених положеннями статей 116, 129 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні клопотав стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі у розмірі 40 000,00 гривень.

Розглянувши заяву про вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/102/23, докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру;

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії АВ № 1063758 від 14.02.2023, представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" у справі № 902/102/23 здійснював адвокат Мєнков Євгеній Павлович.

Відповідачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надіслано до суду 08.07.2023 докази на підтвердження вказаних витрат разом із супровідним листом № б/н від 08.07.2023 (вх. № 01-34/6462/23 від 12.07.2023), до якого додано копію договору про надання правової допомоги № 04/02-23 від 01.02.2023, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" (замовник) та адвокатом Мєнковим Євгенієм Павловичем (виконавець), копію детального опису робіт (наданих послуг) від 07.07.2023 року, копію акту від 07.07.2023 здачі-прийняття наданих послуг за договором про надання правової допомоги №04/02-23 від 01.02.2023, копію платіжної інструкції № 5629 від 08.07.2023 року.

За умовами пункту 1.1. договору про надання правової допомоги № 04/02-23 від 01.02.2023 (далі - договір) виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні та інші юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього (представництво) в Господарському суді Вінницької області по справі № 902/102/23 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" про стягнення штрафу та пені за договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору послуги надаються замовнику шляхом:

- усного та письмового консультування з юридичних питань;

- надсилання та отримання відповідних запитів пов`язаних з наданням правової допомоги у цій справі;

- складання необхідних процесуальних документів: клопотань, заяв, скарг, претензій, заперечень, позовних заяв та ін.;

- надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів замовника в суді;

- особистої участі виконавця в суді (судових засіданнях) з усіма правами (без обмежень), передбаченими ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, але не виключно, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; подати зустрічний позов, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Згідно пункту 2.2. договору початок надання послуг визначається з моменту підписання договору. Закінчення визначається моментом винесення рішення Господарським судом Вінницької області по справі № 902/102/23.

Положеннями пункту 4.1. договору сторони погодили, що за послуги за п. 1.1. даного договору замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі 40 000,00 (сорок тисяч гривень 00 коп.) гривень. Кошти сплачуються на розрахунковий рахунок зазначений у виставленому рахунку за надані послуги.

07.07.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" та адвокатом Мєнковим Євгенієм Павловичем підписано акт здачі-прийняття наданих послуг № 1 від 07.07.2023 (далі - акт), у якому адвокатом наведено перелік наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги № 04/02-23 від 01.02.2023.

Згідно вказаного акту до переліку наданих послуг (правничої допомоги) віднесено:

- аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини;

- консультування щодо спірних правовідносин;

- аналіз судової практики за подібними справами, пошук релевантних судових рішень;

- підготовка та подача доказів у справі;

- складання відповідних процесуальних документів, зокрема але не виключно відзив на позовну заяву, заперечення, клопотання, письмові пояснення та ін.;

- особистої участі виконавця в суді (судових засіданнях).

У акті зазначено, що вартість наданої професійної правничої допомоги становить 40000,00 гривень. Правова допомога надана в повному обсязі. Сторони не мають одна до одної претензій з приводу її якості, своєчасності та повноти наданих послуг.

Згідно наданого представником відповідача детального опису робіт (наданих послуг) у рамках договору про надання правової допомоги № 04/02-23 від 01.02.2023 адвокатом надано правничу допомогу наступного характеру: консультування щодо спірних правовідносин; аналіз судової практики за подібними справами, пошук релевантних судових рішень; підготовка та подача доказів у справі; складання відповідних процесуальних документів, зокрема, але не виключно відзив на позовну заяву, заперечення, клопотання, письмові пояснення та ін.; особистої участі виконавця у суді (судових засіданнях); прийняття участі в підготовчому судовому засіданні; прийняття участі в судових засіданнях з розгляду справи по суті.

Загальна вартість послуг за надану професійну правничу допомогу згідно детального опису робіт (наданих послуг) становить 40 000,00 гривень.

Як вбачається із платіжної інструкції № 5629 від 08.07.2023 ТОВ "Олеріт" здійснено оплату 40 000,00 гривень на користь адвоката Мєнкова Є.П. із зазначенням у графі призначення платежу за договором № 04/02-23 від 01.02.2023 про надання правової допомоги.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із поданих відповідачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що вартість правничих витрат визначена сторонами у фіксованому розмірі та складає 40 000,00 гривень.

Щодо доводів позивача про ненадання представником відповідача детального розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу з огляду на незазначення представником відповідача ціни, кількості витраченого адвокатом часу на відповідну послугу/роботу окремо, суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Оцінюючи зміст приписів частини 3 статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 140-145 цієї постанови зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

З урахуванням наведених висновків Велика Палата Верховного Суду у справі від 16.11.2022 № 922/1964/21 відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

У пунктах 146-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також зазначено, що статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем документально підтверджено обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи № 902/102/23 у сумі 40 000,00 гривень.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

У запереченнях щодо поданої відповідачем заяви про розподіл правничих витрат позивач зазначив, що вважає заявлений представником відповідача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та невідповідним критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, співмірності та пропорційності до предмета спору у цій справі з урахуванням ціни позову та оскільки заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу складають понад 21,5 % від ціни позову.

Також у запереченнях позивач зазначив, що відповідачем не надано детального розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням часу, ціни за кожну надану юридичну послугу окремо; дії представника відповідача з подання письмових пояснень, доказів у день або за день до судового засідання без надіслання їх позивачу були підставою для відкладення розгляду справи та затягування судового розгляду; детальний опис робіт складено 07.07.2023 із зазначенням відомостей щодо фактичної сплати 40 000,00 гривень, проте вказані кошти згідно платіжної інструкції одержано відповідачем 08.07.2023 року.

На думку позивача спір виник внаслідок неправильних дій відповідача з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 2857 від 25.10.2021 року, а тому, на думку позивача, витрати ТОВ "Олеріт" на правову допомогу не були фактичними та неминучими.

Окрім того, позивач зазначив, що покладення витрат у заявленому представником відповідача розмірі становитиме для позивача як підприємства Міністерства оборони України надмірний тягар, особливо в умовах воєнного стану, оскільки КЕВ м. Вінниця є бюджетною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету України.

З урахуванням наведеного позивач просив у задоволенні заяви ТОВ "Олеріт" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, зокрема, у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.

У зв`язку із наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція слідує з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Верховним Судом у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 викладено висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).

Щодо заперечень позивача про неспівмірність розміру заявлених відповідачем витрат на правову допомогу порівняно зі складністю цієї справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів позивача у цій частині з огляду на таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи суд констатує, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення 160 040,07 гривень пені та 25 423,40 гривень штрафу, що нараховані у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 2857 від 25.10.2021 року.

За своєю категорією (стягнення штрафних санкцій за договором підряду) ця справа не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми, обмежується аналізом доказів щодо виконання договору підряду, чітко врегульована нормами права, умовами договору і не потребувала великого обсягу юридичної та технічної роботи з урахуванням незмінності правової позиції відповідача впродовж розгляду справи.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд звертає увагу, що акт приймання - передачі наданих послуг, підписаний відповідачем та адвокатом не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути не тільки доведений, документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 гривень не відповідають критерію розумності їх розміру та не є співмірними зі складністю справи.

З огляду на викладене, виходячи з критеріїв реальності та розумності витрат на правову допомогу, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, зважаючи на правову позицію позивача, викладену у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення з позивача з 40 000,00 гривень до 20 000 гривень, у зв`язку з чим у задоволенні заяви відповідача в частині розподілу/стягнення 20 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу cлід відмовити.

Разом з тим, суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі (позивача).

Щодо зауважень позивача про фактичну оплату наданих послуг з професійної правничої допомоги у сумі 40 000,00 гривень 08.07.2023 та зазначення відомостей щодо фактичної сплати 40 000,00 гривень у детальному описі робіт від 07.07.2023 року, суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.

Щодо тверджень позивача про покладення витрат на правову допомогу на відповідача з огляду на неправильні дії відповідача внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору підряду № 2857 від 25.10.2021 року суд зазначає, що згідно частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Під час розгляду справи № 902/102/23 судом не встановлено обставин зловживання відповідачем чи його представником процесуальними правами. Рішення суду ухвалено за результатами розгляду справи по суті з огляду на предмет та фактичні і правові підстави позову. Інших підстав для застосування положень частини 9 статті 129 ГПК України під час розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд не вбачає.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.07.2023 року у справі № 902/102/23 позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" задоволено частково, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 136,00 гривень покладаються на відповідача, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 864,00 гривень покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 86, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" про вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (21007, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Стрілецька, будинок 87, ідентифікаційний код юридичної особи 08320218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" (21020, Вінницька обл., місто Вінниця, провулок Цегельний, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 31836183) 4 864,00 (чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. У задоволенні заяви в частині стягнення з позивача 20 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 136,00 гривень залишити за відповідачем.

6. Згідно з приписами частини 1-2 статті 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію додаткового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку на відому суду електронну адресу: позивача - vinkev@ukr.net, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 07.08.2023 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 21007, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Стрілецька, будинок 87; vinkev@ukr.net;

3 - відповідачу, 21020, Вінницька обл., місто Вінниця, провулок Цегельний, будинок 2; ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.