Постанова

від 23.10.2023 по справі 902/102/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року Справа № 902/102/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 04.07.23р. суддею Шамшуріною М.В. у м.Вінниці, повний текст складено 14.07.23р. та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 02.08.23р. суддею Шамшуріною М.В. у м.Вінниці, повний текст складено 07.08.23р. у справі №902/102/23

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт"

про стягнення 185 463,47 грн

Апеляційні скарги розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" про стягнення 185 463,47 гривень штрафних санкцій за договором підряду № 2857 від 25.10.2021, у тому числі 160 040,07 гривень пені та 25 423,40 гривень штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 2857 від 25.10.2021 щодо строків виконання робіт, погоджених графіком виконання робіт, що стало підставою для розірвання договору підряду та нарахування відповідачу штрафних санкцій за договором.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.07.23 у справі №902/102/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці 140 361,14 грн штрафних санкцій за договором від 25 жовтня 2021 року № 2857, у тому числі 114 937,74 грн пені, 25 423,40 грн штрафу та 2 105,38 грн судових витрат на сплату судового збору. Видано наказ після набрання судовим рішенням законної сили. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 45 102,33 грн пені відмовлено. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 676,57 грн залишено за позивачем.

В обгрунтвання рішення, суд з посиланням на ст. ст. 173, 174, 175, 180, 193 ГК України, ст.ст. 6, 11, 14, 251, 524, 509, 530, 626, 627, 638, 837, 846, 875 ЦК України, постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 24.01.2020 у справі №910/3362/18, у постанови Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 25.02.2020 у справі №910/3920/18, від 31.05.2022 у справі №910/4235/20, умови договору підряду, докази наявні в справі вказав, що протягом строку виконання договору на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт відповідач передав, а позивач прийняв виконані роботи на загальну суму 4 499 686,80 грн.

Також з посиланням на ст.ст. 525, 526, 549, 551, 610, 611, 629, 883 ЦК України, ст. 230, 231, 265 ГК України, умови договору підряду, зазначив, що відповідач, який визнав умови переговорної процедури, підтвердив свою відповідність усім заявленим вимогам, у тому числі щодо виконання робіт у обсязі, визначеному у дефектних актах та у строк визначений договором та надалі зголосився на всі умови договору підряду, у тому числі щодо графіку виконання робіт, підписавши його у погодженій сторонами редакції, не може надалі посилатися на неможливість завершення робіт у строк з підстав необхідності перегляду договірної ціни, яка за договором є твердою, оскільки така поведінка суперечить його попереднім заявам та діям, на які позивач обґрунтовано покладався як на прояв добросовісності та розумності, уклавши з відповідачем шляхом проведення спрощеної закупівлі (переговорної процедури) відповідний договір підряду на виконання додаткових робіт. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу у межах визначеного позивачем строку прострочення виконання робіт, суд дійшов висновку про його часткову помилковість відповідно до ст. 653 ЦК України, зазначив, що додаткова угода № 5 від 28.11.2022 про розірвання договору є чинною, а тому є підставою для припинення зобов`язань за договором підряду з 28.11.2022. Враховуючи, що зобов`язання сторін за договором припинилися 28.11.2022, нарахування пені за прострочення виконання будівельних робіт, визначених локальним кошторисом № 2-1-1 за період з 01.12.2022 по 30.12.2022 у розмірі 34 963,79 грн є безпідставним. З урахуванням наведеного, також безпідставним є нарахування пені по роботам визначених локальними кошторисами № 2-1-5, № 2-1-6, № 2-1-7, № 2-1-9 до 30.12.2022, тоді як граничним строком нарахування пені є 28.11.2022. Судом також взято до уваги, що при нарахуванні пені по роботам визначених локальним кошторисом № 2-1-6, строк виконання яких згідно календарного графіку - липень 2022 року при здійсненні нарахувань пені позивачем допущено помилку, оскільки не враховано положення статей 253, 254, 255, 534 ЦК України. Так, суд вказав, що граничним строком виконання пусконалагоджувальних робіт системи вентиляції є липень 2022 року, тобто 31.07.2022. Разом з тим 31.07.2022 припадає на вихідний день (неділя), а тому днем закінчення строку виконання цих робіт є перший за ними робочий день (01.08.2022), відтак прострочення виконання по роботам визначених локальним кошторисом № 2-1-6 виникло з 02.08.2022. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, у межах визначеного періоду прострочення та вартості невиконаних робіт, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 114 937,74 грн, в іншій частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 45 102, 33 грн слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

У свою чергу, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що сума штрафу обрахована арифметично вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 25 423,40 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 04 липня 2023 року у справі № 902/102/23 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Товариства з обмеженою відповідальністю Олеріт про стягнення штрафу та пені.

В обґрунтування рішення щодо стягнення штрафних санкції суд посилається на п. 7.4. договір підряду № 2857 від 25.10.2021, згідно умов якого за порушення строків виконання робіт по будь-якому із етапів, визначеному у п. 5.1.1 Договору, стягується пеня у розмірі 0,2 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення невиконання за кожний день прострочення, а за прострочення виконання робіт понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості таких робіт.

Водночас укладений між сторонами договір взагалі не містить жодних етапів виконання робіт, зокрема і наведений пункт.

На думку скаржника, суд першої інстанції помилково ототожнює етапи виконання робіт з видами робіт зазначеними в календарному графіку (додаток 3 до договору) та в зв`язку з цим поєднує протилежні за змістом права замовника, зокрема право на дострокове розірвання договору.

Зазначаючи про «технічну описку» суд посилається, що вірним є пункт 5.1.2 договору, утім цей пункт як і попередній не містить жодних етапів зокрема: - загального строку етапу робіт, строку його початку та завершення; - обсягу та видів робіт в кожному з них, тощо.

На противагу цього пункт 5.1.2 договору містить в собі перелік позицій, виконання яких пов`язані у тому числі із завершенням робіт (передача виконавчої, технічної та іншої документації); усуненням недоліків при прийнятті робіт (можливі лише у випадку їх наявності). Тобто означені пункти не можливо віднести до етапів виконання робіт, які передбачають початок та завершення, і як наслідок відповідальність Замовника який попередньо прийняв окремі етапи робіт за ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника.

Отже, вважає, що суд першої інстанції помилково трактує п. 5.1.2. договору, як такий, що містить в собі етапи робіт та поєднує його з календарним графіком, якій містить в собі лише види робіт.

Крім цього, судом першої інстанції не взято до уваги пункт 5.2.2. договору, яким визначено, що сторони зобов`язані скласти Акт виявлених недоліків та дефектів з переліком і кількісним визначенням виявлених недоліків (недоробок і порушень) та строків щодо їх усунення. Визначені у цьому акті зауваження щодо недоліків, недоробок або порушень (якщо такі будуть виявлені) та терміни їх усунення (виправлення) будуть обов`язковими до виконання Генпідрядником, а також будуть підставами для накладення на Генпідрядника відповідних штрафних санкцій, виплати Генпідрядником Замовнику визначених договором штрафних санкцій та відшкодування завданих Замовнику внаслідок порушення умов Договору збитків.

Отже, сторонами договору визначений виключно єдиний порядок (механізм) накладення відповідних штрафних санкції на генпідрядника у випадку виявлення недоліків (недоробок і порушень) та послідовність дій кожної сторони з метою їх застосування.

Разом з тим, позовних вимог щодо стягнення коштів пов`язаних з відмовою генпідрядника (відповідача) в усуненні/не усуненні недоліків (недоробок і порушень), виявлених в спільному акті - позовна заява не містить та останні не були предметом розгляду справи.

Скаржник зазначає, що встановлюючи той факт, що предметом двох договорів є виконання робіт з капітального ремонту №100/77 (їдальня), в/м № НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , їх види зазначені в графіку виконання робіт є тотожними, а їх виконання неможливе паралельно один від одного неможливе суд першої інстанції стверджує, що має бути якесь окреме «застереження» в договорі на виконання додаткових робіт.

Вважає, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та наявним доказам, йде врозріз із поясненням наданим сторонами в справі.

Крім цього, на порушення норм процесуального права, суд відмовив в задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів подане представником відповідача 04 липня 2023 року, спираючись на те, що у сторін було достатньо часу для подання доказів.

Водночас клопотання містило в собі належне та повне обґрунтування підстав не подання цих доказів з відзивом на позовну заяву і необхідності їх приєднання.

Так, зазначає, що до означеного клопотання було долучено - засвідчена копія звіту про договір про закупівлю укладений без використання електронної системи закупівель UA-2023-04-25-008010-а та засвідчена копія договору підряду № 5668 від 21 квітня 2023 року.

Ці документи встановлюють обставини того, що позивачем самостійно виокремлено роботи виключно з вентиляції по об`єкту: «Капітальний ремонт №100/77 (їдальня), в/м №100, в/ч А1619, АДРЕСА_1 » та укладено прямий договір (без використання електронної системи закупівель) з новим підрядником ПП «Рослана» на суму 3653682,28 грн, тобто більш як у три рази більшу ніж було передбачено спірним договором.

Таким чином, позивачем було здійснено саме ту дію, на якій наполягав відповідач, а саме здійснено корегування проектно-кошторисної документації з приведенням робіт до фактично виконаних, за наслідками чого вартість лише однієї позиції (одного виду робіт) в календарному графіку утричі збільшилась.

Обмеживши право відповідача на подання цих доказів, суд прийшов до невірних висновків, та фактично звів все до відсутності проекту додаткової угоди до листа за Вих. №21/07-22 від 28.07.2022 та не звернув увагу на те, що наявність цих фактів повністю підтверджує позицію Генпідрядника висловлену в цьому листі та в судових засіданнях.

Зауважує, що Акт огляду робіт на об`єкті від 18.11.2022 складений позивачем в односторонньому порядку проте, суд першої інстанції погодився з висновком, що роботи відображені в акті в повному обсязі не виконані, що прямо йде в розріз з актами здачі-прийняття робіт, що знаходяться в матеріалах справи та й самим актом де є нова примітка роботи «виконані не в повному обсязі».

Разом з тим, суд не взяв до уваги, які саме локальні кошториси були співставленні технічним наглядом. Так, згідно додатку №2 до листа від 30.11.2022 за № 506 технічним наглядом було співставлено з актами здачі-прийняття робіт наступні локальні кошториси: №№ 02-01-01; 02-01-03; 02-01-05; 02-01-06; 02-01-010. У той же час, судом досліджено та матеріали справи містять зовсім інші локальні кошториси, а саме: №№ 2-1-1; 2-1-3; 2-1-5; 2-1-6; 2-1-9; 2-1-10.

Таким чином, технічним наглядом під час надання відповіді на запит позивача було досліджено зовсім інші локальні кошториси, що повністю підтверджує позицію відповідача, висловлену у відзиві на позовну заяву, зокрема разом з договірною ціною генпідрядником було передано підтверджуючі розрахунки до неї, зокрема локальні кошториси, які були підписані директором та скріплені печаткою генпідрядника в розділі склав та перевірив з зазначенням посади прізвища та ініціалів.

Враховуючи означене, технічний нагляд, до компетенції якого не входить визначення обсягу невиконаних робіт, надаючи відповідь на лист здійснив співставлення інших локальних кошторисів, аніж ті, що є матеріалах справи.

Даний факт було проігноровано судом першої інстанції та взято до уваги наданий лист технічного нагляду.

Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що згідно п.п. 5.1.2.; 5.2.10.; 5.2.18.; 5.2.22. договору № 2977 про здійснення технічного нагляду від 25.11.2021 до прямих обов`язків технічного нагляду (згідно листа якого стверджується про порушення строків виконання робіт за листопад 2021 року - грудень 2021 року) відноситься: - контроль за відхиленням від проектних рішень; контроль за недоліками, дефектами, недоробками вчинених підрядником; - зобов`язання усунення цих відхилень, недоліків, дефектів недоробок та найважливіше повідомляти про це замовника/позивача.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного повідомлення від технічного нагляду про будь-які недоробки, недоліки, дефекти вчинені генпідрядником під час виконання умов договору. Не містить в собі такої інформації і лист відповідь ДП «Архітектурно-будівельного інжинірингу» від 30.11.2022 за № 506.

Таким чином, за весь час виконання робіт, технічним наглядом не було надіслано жодного звернення до замовника, щодо будь-яких порушень з боку генпідрядника, у тому числі графіку виконання робіт.

Всі акти здачі-прийняття робіт були підписані технічним наглядом до їх оплати замовником без жодних застережень, що стверджувало про виконання робіт генпідрядником та відсутність будь-яких недоробок у викладених в цих актах видах робіт.

Вважає, що неврахування судом цих фактів та ненадання їм належної уваги в сукупності з іншими обставинами викладеними в апеляційній скарзі потягло за собою прийняття незаконного рішення, що підлягає скасуванню.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.08.23 у справі №902/102/23 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" про вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" 4 864,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні заяви в частині стягнення з позивача 20 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 136,00 гривень залишено за відповідачем.

Так, з посиланням на ст.ст. 16, 58, 123, 124, 126, 129, 221, 244 ГПК України, ст.ст. 1, 19, 26, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", умови договору про надання правової допомоги № 04/02-23 від 01.02.2023, акт здачі-прийняття наданих послуг №1 від 07.07.2023, докази наявні в матеріалах справи, зазначив, що вартість правничих витрат визначена сторонами у фіксованому розмірі та складає 40 000,00 грн, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21, заперечення щодо поданої відповідачем заяви про розподіл правничих витрат, постанову Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 у справі № 914/4/20, додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанову об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021 №910/15621/19, від 22.12.2022 у справі №903/643/21, додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, рішення Європейського суду з прав людини суд вказав, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн не відповідають критерію розумності їх розміру та не є співмірними зі складністю справи, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення з позивача з 40 000,00 грн до 20 000 грн, у зв`язку з чим у задоволенні заяви відповідача в частині розподілу/стягнення 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу cлід відмовити.

Не погодившись із ухваленим додатковим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року у справі № 902/102/23 та постановити нове рішення яким стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" 40000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вважає додаткове рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим і таким, що винесено з неправильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення має бути скасованим виходячи з наступного.

Так, з посиланням на ст. 126 ГПК України вказує, що матеріали справи не містять в собі клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Надане позивачем заперечення за № 573/2152 від 19.07.2023 на заяву про ухвалення додаткового рішення не містить в собі клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, як і не містить в собі доведення не співмірності цих витрат.

За таких обставин, судом з власної ініціативи було зменшено суму пред`явлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 20000,00 грн, що прямо йде в розріз з вимогами визначеними господарсько-процесуальним кодексом.

Разом з тим, згідно висновків Об`єднаної Палати Верховного Суду приведених у постанові в справі № 922/445/19 в якій серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи. її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи-.

Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц в якій остання вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

У відзиві на апеляційну скаргу на основне рішення Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 04 липня 2023 року у справі №902/102/23 без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Олеріт» без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції. Просить залишити додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року у справі №902/102/23 без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Олеріт» без задоволення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04 липня 2023 року та додаткове рішення від 02.08.2023 у справі №902/102/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та додаткового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

25 жовтня 2021 року за наслідками проведення переговорної процедури між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (далі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Олеріт (далі відповідач, генпідрядник,) укладено договір підряду №2857 (далі - договір) (т.1 а.с. 12-45).

Згідно пункту 1.1. договору предметом договору є виконання додаткових робіт з капітального ремонту на об`єкті: Капітальний ремонт будівлі №100/77 (їдальня), в/м №100, в/ч А1619, м. Гайсин, вул. Першотравнева, №64, Вінницької області (коригування), (далі - об`єкт), що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт викладено у дефектному акті на додаткові роботи (додаток №4 до договору).

Згідно пунктів 3.1., 3.2. договору договірна ціна становить 5 888 593 грн. 20 коп, у тому числі ПДВ - 981 432 грн. 20 коп. Договірна ціна договору є твердою.

Відповідно до пункту 4.1.1. договору розрахунки за виконані роботи по об`єкту проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт" за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 протягом десяти календарних днів після їх підписання, згідно Календарного графіку (Додаток № 3).

Види, строк та місце виконання робіт сторони погодили у відповідних підпунктах пункту 5.1. договору.

Згідно підпункту 5.1.1 договору генпідрядник взяв на себе зобов`язання виконати у 2021-2022 році згідно договірної ціни (додаток № 1), дефектного акту (додаток № 4) роботи по об`єкту, а замовник взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити вказані роботи.

Строк виконання робіт на об`єкті визначається відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток №3), але не пізніше 30 листопада 2022 року, у тому числі:

-проведення будівельних робіт згідно дефектного акту та календарного графіку;

-наведення порядку на об`єкті на прилеглій території (вивіз усього будівельного сміття, очищення конструкцій об`єкту від бруду та пилу тощо);

-підготовка до передачі виконаних робіт замовнику (передача виконавчої, технічної та іншої документації на об`єкт, будівельні матеріали та конструкції, що використовувались при його будівництві);

- усунення недоліків, виявлених замовником при прийнятті об`єкта (п.п.5.1.2. договору).

Пунктом 5.1.3. договору сторони визначили, що генпідрядник повинен розпочати виконання робіт за договором протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня підписання договору сторонами. Завершити виконання робіт, передати виконані роботи замовнику відповідно до умов договору з виконавчою документацією по об`єкту, у тому числі Акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

Відповідно до пунктів 6.2., 6.2.1., 6.2.1.2. договору замовник має право: достроково, без відшкодування збитків генпідряднику, розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши генпідрядника цінним листом із описом вкладенням, надісланого на юридичну адресу генпідрядника, зазначену в розділі XІІІ Договору, за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання, у разі якщо зокрема генпідрядник більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів порушив строк завершення виконання робіт будь-якого виду, визначеного відповідно календарного графіку (додаток №3).

За умовами пунктів 6.3.2., 6.3.16 договору генпідрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства у строки, встановлені договором; інформувати замовника про виконання робіт за договором, наявність обставин, що перешкоджають їх виконанню, сприяють погіршенню якості робіт, а також про заходи, необхідні для їх усунення.

Пунктом 10.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 року, а в частині своїх зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками.

Сторонами договору також погоджено та підписано Додаток № 1 - Договірна ціна, Додаток № 2 - План фінансування, Додаток №2 Графік виконання робіт, Додаток № 4 - Дефектні акти, які відповідно до пунктів 12.1, 12.2. договору є його невід`ємними частинами.

Судом встановлено, що на виконання робіт за договором було складено локальний кошторис на будівельні роботи 2-1-1 на ремонтні роботи, локальний кошторис на будівельні роботи 2-1-3 на каналізацію, локальний кошторис на будівельні роботи 2-1-5 на вентиляцію і кондиціонування повітря, локальний кошторис на будівельні роботи 2-1-6 на пусконалагоджувальні роботи системи вентиляції, локальний кошторис на будівельні роботи 2-1-7 на кондиціонування, локальний кошторис на будівельні роботи 2-1-9 на електрообладнання та електроосвітлення, локальний кошторис на будівельні роботи 2-1-10 на Мережі 0,4кВ (т.1 а.с. 53-94).

27.10.2021 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2857 від 25.10.2021 року підряду з капітального ремонту, згідно пункту 1 якої сторонами погоджено викласти пункт 3.1. договору в наступній редакції: договірна ціна становить 5 888 593 грн. 20 коп. (п`ять мільйонів вісімсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто три гривні 20 коп.) у тому числі ПДВ 981 432 грн. 20 коп. (дев`ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 20 коп.), зокрема будівельні роботи 5 867 840 грн. 40 коп., (п`ять мільйонів вісімсот шістдесят сім тисяч вісімсот сорок гривень 40 коп.), зокрема вартість обладнання становить - 20 752 грн. 80 коп. (двадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві гривні 80 коп.) в т.ч. ПДВ - 3 458 грн. 80. коп. (три тисячі чотириста п`ятдесят вісім гривень 80 коп.) (т.1 а.с.46).

23.12.2021 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" укладено додаткову угоду № 2 до договору № 2857 від 25.10.2021 року підряду з капітального ремонту, згідно якої сторони визначили, що у зв`язку з виробничою необхідністю та виконанню робіт відповідно до вимог ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування, сторони дійшли згоди частково перенести виконання даних робіт з 2022 на 2021 рік та збільшити суму договору на 2021 рік на 171 950 грн. 40 коп.

Пунктом 1 додаткової угоди № 2 сторонами погоджено викласти п. 4.2.2 договору в наступній редакції:

У 2021 році оплата виконаних робіт буде здійснюватися із Державного бюджету в сумі 3 771 950 грн. 40 коп. (три мільйони сімсот сімдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят гривень 40 коп.) з ПДВ 20% - 628 658 грн. 40 коп. (шістсот двадцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят вісім гривень 40 коп.), у тому числі устаткування, що підлягає монтажу - 0 грн.00 коп. (нуль грн. 00 коп.) з ПДВ 20% - 0 грн. 00 коп. (нуль грн. 00 коп.), при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів.

У 2022 році оплата виконаних робіт буде здійснюватися із Державного бюджету в сумі 2 116 642 грн. 80 коп. (Два мільйони сто шістнадцять тисяч шістсот сорок дві гривні 80 коп.) з ПДВ 20% - 352 773 грн. 80 коп. (Триста п`ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят три гривні 80 коп.), у тому числі устаткування, що підлягає монтажу - 20 752 грн. 80 коп. (Двадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві гривні 80 коп.) в т.ч. ПДВ - 3 458 грн. 80. коп. (Три тисячі чотириста п`ятдесят вісім гривень 80 коп.) при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів.

Згідно пункту 2 додаткової угоди № 2 до договору № 2857 від 25.10.2021 року підряду з капітального ремонту сторони дійшли згоди викласти у новій редакції План фінансування будівництва (додаток 2) (т.1 а.с.47-49).

29.03.2022 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" укладено додаткову угоду № 3 до договору № 2857 від 25.10.2021 року підряду з капітального ремонту, відповідно до пункту 1 якої сторонами погоджено викласти п.4.2.2. договору в наступній редакції:

У 2021 році оплата виконаних робіт здійснюється із Державного бюджету 2021 року в сумі 3 771 950 грн. 40 коп. (три мільйони сімсот сімдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят гривень 40 коп.) з ПДВ 20% - 628 658 грн. 40 коп. (шістсот двадцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят вісім гривень 40 коп.), у тому числі устаткування, що підлягає монтажу - 0 грн.00 коп. (нуль грн. 00 коп.) з ПДВ 20%- 0 грн. 00 коп. (нуль грн. 00 коп.). при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів.

У 2022 році оплата виконаних робіт здійснюється із Державного бюджету 2022 року в сумі 2 116 642 грн. 80 коп. (два мільйони сто шістнадцять тисяч шістсот сорок дві гривні 80 коп.) з ПДВ 20% - 352 773 грн. 80 коп. (Триста п`ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят три гривні 80 коп.), у тому числі устаткування, що підлягає монтажу - 20 752 і рн. 80 коп. (Двадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві гривні 80 коп.) в т.ч. ПДВ - 3 458 грн. 80. коп. (Три тисячі чотириста п`ятдесят вісім гривень 80 коп.), при наявності на казначейському рахунку відповідних коштів (т.1 а.с.50-51).

16.08.2022 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" укладено додаткову угоду № 4 до договору № 2857 від 25.10.2021 року підряду з капітального ремонту, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили у зв`язку зі зміною банківських реквізитів генпідрядника, викласти розділ XIII місцезнаходження та банківські реквізити сторін договору у новій редакції із зазначенням нових банківських реквізитів генпідрядника (т.1 а.с.52).

28.11.2022 рок між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" укладено додаткову угоду № 5 до договору № 2857 від 25.10.2021 року, згідно пункту 1 якої сторони дійшли згоди цією угодою достроково розірвати договір № 2857 від 25.10.2021 року з 28 листопада 2022 року. Згідно пункту 2 додаткової угоди № 5 від 28.11.2022 сторони підтвердили, що станом на день укладання цієї угоди генпідрядник виконав роботи на загальну суму 4 499 686,80 грн. (чотири мільйони чотириста дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 80 копійок) в тому числі ПДВ 20% - 749 947,80 грн. (сімсот сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сорок сім гривень 80 копійок) згідно наданих генпідрядником актів виконаних будівельних робіт, а замовник прийняв виконані роботи, які замовник оплатив своєчасно та в повному обсязі. Вартість невиконаних робіт становить 1 388 906,40 грн. (один мільйон триста вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот шість гривень 40 копійок) в тому числі ПДВ 20% - 231 484,40 грн. (двісті тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 40 копійок)(т.2 а.с. 87).

Судом також встановлено, що з метою здійснення технічного нагляду за виконанням робіт за спірним договором підряду між позивачем та Державним підприємством Архітектурно-будівельний інжиніринг укладено договір про здійснення технічного нагляду № 2977 від 25.11.2021 року (т.1 а.с. 222-231).

Відповідно до пункту 1.1. договору про здійснення технічного нагляду предметом договору є надання послуг, пов`язаних зі здійсненням технічного нагляду (код за ДК 021:2015 71520000-9 - Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт) (далі - послуги) за виконанням будівельних робіт на об`єкті Капітальний ремонт будівлі №100/77 (їдальня), в/м № НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 (коригування) за адресою: в/м №100, в/ч А1619, м. Гайсин, вул. Першотравнева, №64, Вінницької області (далі - об`єкт), які виконуються за договором підряду від 25.10.2021 року № 2857, укладеного між замовником та ТОВ Олеріт) (далі - підрядник).

Згідно пункту 1.3. договору про здійснення технічного нагляду технічний нагляд полягає у здійсненні контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни об`єкта, а також доручень замовника, пов`язаних зі здійсненням технічного нагляду на об`єкті.

Відповідно до пункту 1.4. договору про здійснення технічного нагляду виконавець здійснює технічний нагляд особисто, або через відповідальних виконавців - інженерів з технічного нагляду, які мають кваліфікаційний сертифікат інженера технічного нагляду.

За умовами розділу 5.2. договору про здійснення технічного нагляду до обов`язків виконавця віднесено зокрема:

- проводити разом з підрядником огляд та оцінку результатів виконаних робіт, у тому числі прихованих, і конструктивних елементів (п. 5.2.4. договору про здійснення технічного нагляду);

- вести облік обсягів прийнятих та оплачених будівельних робіт, а також будівельних робіт, виконаних з недоліками (п. 5.2.16. договору про здійснення технічного нагляду);

- надавати замовнику інформацію про хід реалізації договору, у тому числі у письмовій формі/електронним документом (п. 5.2.22. договору про здійснення технічного нагляду).

Під час виконання договору, між сторонами договору підряду велося листування щодо умов його виконання та підстав розірвання договору.

Судом встановлено, що листом від 28.07.2022 року вих. № 21/07-22 ТОВ Олеріт, звертався до КЕВ м. Вінниці з пропозицією прийняти рішення щодо уточнення договірної ціни та корегування кошторисної документації з приведенням робіт до фактично виконаних, за наслідком чого укласти додаткову угоду (т.1 а.с. 191-193).

Листом від 15.09.2022 року вих. № 17/09-22 відповідач запропонував позивачу у зв`язку із недосягненням згоди щодо коригування вартості робіт розглянути питання щодо розірвання укладених між сторонами договорів (т.2 а.с. 114-115).

Листом № 573/3162 від 16.11.2022 позивач за наслідком розгляду листа відповідача про розірвання договору № 2857 від 25.10.2021 року звернувся до ТОВ Олеріт щодо необхідності встановлення обсягу виконаних робіт за вищевказаним договором та просив забезпечити явку представника на об`єкт будівництва (т.1 а.с. 194 -195).

Судом встановлено, що 18.11.2022 року комісією у складі представників замовника, представника генпідрядника, представника технічного нагляду, представника авторського нагляду проведено огляд робіт на об`єкті: Капітальний ремонт будівлі №100/77 (їдальня), в/м № НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 (коригування), що знаходиться за адресою: в/м №100, в/ч НОМЕР_2 , м. Гайсин, вул. Першотравнева, №64, Вінницької області та складено Акт, згідно пункту 1 якого станом на 18 листопада 2022 року на об`єкті в повному обсязі не виконані наступні роботи, згідно таблиці: 1. водопостачання (термін виконання робіт згідно з календарним графіком - листопад 2021 року); 2. каналізація (термін виконання робіт згідно з календарним графіком - грудень 2021 року); 3. вентиляція і кондиціювання (термін виконання робіт згідно з календарним графіком - червень 2022 року); 4. пусконалагоджувальні роботи системи вентиляції (термін виконання робіт згідно з календарним графіком - липень 2022 року); 5. кондиціонування (термін виконання робіт згідно з календарним графіком - травень 2022 року); 6. електрообладнання і електроосвітлення (термін виконання робіт згідно з календарним графіком - вересень 2022 року).

Згідно пункту 2 Акту огляду робіт на об`єкті від 18.11.2022 року комісія встановила, що перелік робіт наведений у вищевказаній таблиці в повному обсязі не виконано, що свідчить про порушення своєчасності виконання робіт за договором № 2857 від 25.10.2021 року та у відповідності до проекту.

Акт огляду робіт на об`єкті від 18.11.2022 року підписано представниками замовника, технічного нагляду, авторського нагляду (т.1 а.с. 196-197).

Як вбачається із акту, представник генпідрядника ТОВ Олеріт був присутній при огляді робіт, водночас від підпису акту огляду робіт на об`єкті від 18.11.2022 року відмовився, про що складено акт про відмову від підпису № б/н від 18.11.2022 року (т.1 а.с. 198).

Листом № 573/3245 від 24.11.2022 року КЕВ м. Вінниці звернулося до ДП Архітектурно-будівельний інжиніринг щодо надання деталізованого (із зазначенням обсягу, суми) переліку невиконаних робіт генпідрядником за договором №2857 від 25.10.2021 р. в термін до 30 листопада 2022 року (т.1 а.с. 199).

30.11.2022 Державне підприємство Архітектурно-будівельний інжиніринг листом № 506 від 30.11.2022 у відповідь на лист КЕВ м. Вінниці № 573/3245 від 24.11.2022 року про надання переліку невиконаних робіт за договорами підряду №2857 від 25.10.2021 р. повідомило, що станом на 30.11.2022 року за договором № 2857 від 25.10.2021 р. на об`єкті Капітальний ремонт будівлі №100/77 (їдальня), в/м № НОМЕР_1 , в/ч А1619, м. Гайсин, вул. Першотравнева, № 64, Вінницької області (коригування) не виконані (не надавалися акти виконаних робіт форми КБ-2в) на роботи зазначені в додатку № 2 долученого до цього листа (т.1 а.с. 216, 218-221).

28.11.2022 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 1 у якій повідомлено генпідрядника про прострочення виконання робіт за договором внаслідок невиконання у повному обсязі робіт згідно графіку виконання робіт, застосування внаслідок порушення умов договору до ТОВ Олеріт штрафних санкцій відповідно до пункту 7.4. договору. У претензії позивач просив розглянути претензію, протягом 10 днів повідомити про результати її розгляду, розірвати договір №2857 від 25.10.2021 р. згідно додаткової угоди, що додається до цієї претензії, сплатити на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця пеню у сумі 73 139,52 грн. та штраф у сумі 14 555,82 грн. До претензії було долучено акт огляду робіт на об`єкті від 18.11.2022 р. та додаткову угоду про розірвання договору (т.1 а.с. 200- 209).

У листі від 30.11.2022 року № 573/3319 позивач повідомив відповідача, що договірна ціна за договором №2857 від 25.10.2021 р. складає 5 888 593,20 гривень, станом на 27.11.2022 року роботи за договором у повному обсязі виконані не були, вартість невиконаних робіт становить 1 388 906,40 грн. Також позивач у вказаному листі зазначив про надіслання претензії № 1 з вимогою сплатити штрафні санкції за договором підряду та надіслав акт звіряння взаєморозрахунків за договором №2857 від 25.10.2021р. (т.1 а.с. 210-215).

21.12.2022 позивачем було вручено відповідачу претензію № 2 у якій повідомлено про розірвання договору підряду №2857 від 25.10.2021 р. з 31.12.2022 року, уточнення розміру пені та штрафу з урахуванням листа Державного підприємства Архітектурно-будівельний інжиніринг № 506 від 30.11.2022 року, запропоновано сплатити на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця пеню у сумі 164 105,37 грн., штраф у сумі 25 985,44 грн. Також позивач просив відповідача з`явитись на об`єкт для передання виконаних будівельних робіт по об`єкту, передання проектно-кошторисної та іншої документації за договором №2857 від 25.10.2021 року. Разом із претензією передано також документи згідно додатку, у тому числі щодо розрахунку вартості та строку виконання робіт за договором № 2857 від 25.10.2021 року (т. 1 а.с. 238-241).

Як встановлено судом, на виконання умов договору підряду генпідрядник передав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 4 499 686,80 гривень.

Наведене підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року № 1 від 27.10.2021 на суму 1 689 601,20 гривень, актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року № 2 від 16.11.2021 на суму 176 469, 60 гривень та № 3 від 25.11.2021 на суму 436 154,40 гривень, актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року № 4 від 02.12.2021 на суму 528 069,60 гривень, № 5 від 08.12.2021 на суму 50 293,20 гривень, № 6 від 08.12.2021 на суму 97 089,60 гривень, № 7 від 21.12.2021 на суму 20 752,80 гривень, № 8 від 21.12.2021 на суму 279 349,20 гривень, № 9 від 24.12.2021 на суму 494 170,80 гривень, актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2022 року № 10 від 12.04.2022 на суму 156 340,80 гривень, актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2022 року № 11 від 28.06.2022 на суму 395 793,60 гривень, актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2022 року № 12 від 11.07.2022 на суму 125 084,40 гривень, актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2022 року № 13 від 18.08.2022 на суму 50 517,60 гривень, які підписані представниками сторін і скріплені печатками сторін (т. 1 а.с. 95-174).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу положень статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

У зв`язку із несвоєчасним виконанням підрядником умов договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 160 040,07 гривень пені та 25 423,40 гривень штрафу, що нараховані внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення 160 040,07 гривень пені та 25 423,40 гривень штрафу, що нараховані у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 2857 від 25.10.2021.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій (штрафу та пені) за порушення підрядником строків виконання робіт за договором.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Однією із істотних умов договору, що визначає мету, зміст зобов`язань сторін та кінцевий результат виконання договору є предмет договору.

Предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору та не можуть виникати зобов`язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

При цьому, значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду, до регулювання правовідносин якого застосовуються відповідні положення глави 61 ЦК України (підряд) та положення параграфу 3 - будівельний підряд.

Згідно статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Приписами статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У розумінні наведеної норми закону основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу. Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №911/2360/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18, від 31.05.2022 у справі №910/4235/20.

Як убачається із матеріалів справи, предметом укладеного між сторонами договору підряду є виконання додаткових робіт з капітального ремонту на об`єкті: Капітальний ремонт будівлі № 100/77 (їдальня), в/м № НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 (коригування).

Відповідно до підпункту 5.1.1 договору генпідрядник взяв на себе зобов`язання виконати у 2021-2022 році згідно договірної ціни (додаток № 1), дефектного акту (додаток № 4) роботи по об`єкту, а замовник взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити вказані роботи.

За приписами статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Положеннями підпункту 5.1.2. договору сторони погодили, що строк виконання робіт на об`єкті визначається відповідно до Календарного графіку виконання робіт (Додаток №3), але не пізніше 30 листопада 2022 року, у тому числі:

-проведення будівельних робіт згідно дефектного акту та календарного графіку;

-наведення порядку на об`єкті на прилеглій території (вивіз усього будівельного сміття, очищення конструкцій об`єкту від бруду та пилу тощо);

-підготовка до передачі виконаних робіт замовнику (передача виконавчої, технічної та іншої документації на об`єкт, будівельні матеріали та конструкції, що використовувались при його будівництві);

- усунення недоліків, виявлених замовником при прийнятті об`єкта.

У додатку № 3 до договору Графік виконання робіт сторони погодили найменування окремих видів (етапів) робіт та граничні строки їх виконання протягом 2021 - 2022 років з розбивкою по роках та місяцях, зокрема, зазначили, що

- ремонтні роботи виконуються по 11 місяць 2022 року включно;

- водопостачання по 11 місяць 2021 року включно;

- каналізація по 12 місяць 2021 року включно;

- вентиляція і кондиціювання повітря по 6 місяць 2022 року включно;

- пусконалагоджувальні роботи системи вентиляції по 7 місяць 2022 року включно;

- кондиціонування по 5 місяць 2022 року включно;

- електрообладнання та електроосвітлення по 9 місяць 2022 року включно;

- Мережі 0,4кВ по12 місяць 2021 року включно (т. 1 а.с.28).

Згідно частини 1 статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на підтвердження обставини неналежного виконання відповідачем умов договору щодо строків виконання робіт позивач посилається на акт огляду об`єкта будівництва від 18 листопада 2022 року та лист Державного підприємства Архітектурно-будівельний інжиніринг від 30.11.2022 № 506 у якому викладено конкретизований обсяг невиконаних генпідрядником робіт за договором № 2857 від 25.10.2021р., згідно додатку 2 до цього листа.

Відповідач як у суді першої, так і в апеляційній скарзі в суді апеляційної інстанції проти наведеного заперечує, посилаючись на те, що акт огляду складений за відсутності представника підрядника, а лист є неналежним доказом, оскільки до функцій особи, що здійснює технічний нагляд на будівництві не віднесено визначення обсягу невиконаних робіт.

На думку відповідача, технічний нагляд в межах своєї компетенції визначив невиконані роботи ті, за якими не надавались акти виконаних робіт форми Кб-2, водночас факт не виконання робіт, не є прямо залежним від наявності актів виконаних робіт та стверджує, що роботи зазначені технічним наглядом в додатку № 2 з приміткою не виконані, є наслідком співставлення локальних кошторисів з наданими генпідрядником актами виконаних робіт, а не реального визначення обсягу фактичних робіт на об`єкті.

Згідно пункту 6.3.2. договору генпідрядник взяв на себе зобов`язання забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства у строки, встановлені договором.

Положеннями пункту 5.2.3 договору сторони погодили, що передача виконаних робіт по об`єкту генпідрядником і приймання їх замовником оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та втрати (форма КБ-2В, КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом строку виконання договору на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт відповідач передав, а позивач прийняв виконані роботи на загальну суму 4 499 686,80 грн.

Наведена обставина також підтверджується сторонами у додатковій угоді № 5 від 28.11.2022 до договору підряду, у якій сторони зазначили, що станом на 28.11.2022 генпідрядником не виконано робіт за договором на загальну суму 1 388 906, 40 грн.

Крім того, судова колегія зауважує, що як вбачається із акту, представник генпідрядника - ТОВ «Олеріт» був присутній при огляді робіт, водночас від підпису акту огляду робіт на об`єкті від 18.11.2022 відмовився, про що складено акт про відмову від підпису № б/н від 18.11.2022 року (т.1 а.с. 198).

Таким чином доводи скаржника в цій частині спростовуються наведеним вище та матеріалами справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що за умовами підпункту 5.1.5. договору перегляд строків виконання робіт та їх передачі замовнику може здійснюватися за умови підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору (з обґрунтуванням обставин, що його спричинили).

Згідно пункту 5.1.6. договору обставинами, які перешкоджають дотриманню визначених договором строків виконання робіт, які не залежать від генпідрядника і дають останньому право вимагати від замовника перегляду цих строків у разі, якщо генпідрядник протягом 3 (трьох) днів письмово сповістив замовника про їх появу можуть бути:

обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини);

обставини, за які відповідає замовник, зокрема: незабезпечення капітального ремонту об`єкта затвердженою проектно-кошторисною чи дозвільною документацією, затримка у виконанні замовником інших взятих ним на себе за договором зобов`язань, необхідність виконання при спорудженні об`єкт додаткових робіт, тощо;

внесення замовником змін до проектно-кошторисної документації.

Положеннями пункту 11.2. договору сторони передбачили, що за взаємною згодою сторін, будь-які зміни до договору оформляються шляхом письмового укладання сторонами відповідних додаткових угод із наданням проекту додаткової угоди ініціюючою стороною.

У матеріалах справи міститься лист відповідача від 28.07.2022 вих. № 21/07-22 адресований позивачу, у якому відповідач пропонував прийняти рішення щодо уточнення договірної ціни та корегування кошторисної документації з приведенням робіт до фактично виконаних, за наслідком чого укласти додаткову угоду.

Разом з тим, із змісту цього листа вбачається, що відповідачем не порушувалося питання щодо перегляду строків виконання робіт та проекту додаткової угоди із запропонованими змінами до цього листа долучено не було.

У матеріалах справи також відсутні докази звернення відповідача до позивача з пропозицію щодо внесення змін до графіку виконання робіт та строку виконання робіт за договором. Відповідачем також не надано доказів направлення позивачу відповідного проекту додаткової угоди щодо зміни строків виконання робіт.

За наведеного доводи відповідача що він вчиняв всі необхідні дії для своєчасного виконання робіт, проте позивач не сприяв у їх вчасному виконанні та прострочення виконання робіт було обумовлено тим, що позивач не бажав вносити зміни в строки виконання додаткових робіт за спірним договором та не укладав з цього приводу відповідної додаткової угоди, що фактично позбавляло підрядника можливості привести залишки робіт до фактичних об`ємів, які відрізняються від проектних рішень, шляхом викладення оновленого графіку виконання робіт та уточненої договірної ціни спростовуються наведеним вище.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що доводи скаржника, що строки виконання спірного договору залежали від виконання основного договору підряду від 21.09.2020, укладеного між сторонами, суд апеляційної інстанції відхиляє оскільки у договорі підряду від 25.10.2021, що є предметом спору у цій справі не міститься жодних застережень щодо наведеної обставини.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи підставою для укладення договору №2857 від 25.10.2021 була необхідність у виконанні додаткових робіт не передбачених основним договором, укладеним між сторонами №1519 від 21.09.2020.

З матеріалів справи убачається, що до укладення спірного договору, генпідрядником надсилались замовнику листи за вих. №04/04-21 від 16.04.2021, за вих.№27/10-21 від 21.10.2021 про те, що виконання умов договору №1519 від 21.09.2020 є неможливим без виконання додаткових робіт, у зв`язку із чим просив створити комісію для проведення огляду об`єкту, з метою встановлення можливості проведення виконання робіт (т.2 а.с.153-154).

Як вбачається із Акту обстеження об`єкту Капітальний ремонт №100/77 (їдальня), в/м № НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 від 22 жовтня 2021 року комісією, у складі представника замовника, генпідрядника, технічного нагляду та авторського нагляду здійснено виїзд на об`єкт та зазначено, що виконання основних робіт неможливе без виконання додаткових робіт та, що з технічної точки зору неможливо виконання додаткових та основних робіт паралельно (т.2 а.с.155-156).

Наведені обставини стали підставою для проведення переговорної процедури закупівлі додаткових робіт у того ж учасника закупівлі, за наслідком якої укладено спірний договір підряду (т.2 а.с. 41-43).

З інших доказів, що містяться у матеріалах справи також не вбачається, що належне виконання спірного договору, зокрема, і в частині погодженого сторонами графіку виконання робіт, у якому були конкретизовані види (етапи) робіт та їх граничні строки виконання залежить від строків та обсягів виконання робіт за договором підряду від 21.09.2020.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об`єктивні перешкоди для належного виконання зобов`язання за спірним договором підряду відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, доводи скаржника про взаємопов`язаність робіт з основним договором підряду №1519 від 21.09.2020 відхиляються судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Одним із аспектів змісту добросовісності є заборона суперечливої поведінки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) викладено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. (пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).

Застосовуючи принцип добросовісності та принцип заборони суперечливої поведінки, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що відповідач, який визнав умови переговорної процедури, підтвердив свою відповідність усім заявленим вимогам, у тому числі щодо виконання робіт у обсязі, визначеному у дефектних актах та у строк визначений договором та надалі зголосився на всі умови договору підряду, у тому числі щодо графіку виконання робіт, підписавши його у погодженій сторонами редакції, не може надалі посилатися на неможливість завершення робіт у строк з підстав необхідності перегляду договірної ціни, яка за договором є твердою, оскільки така поведінка суперечить його попереднім заявам та діям, на які позивач обґрунтовано покладався як на прояв добросовісності та розумності, уклавши з відповідачем шляхом проведення спрощеної закупівлі (переговорної процедури) відповідний договір підряду на виконання додаткових робіт.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна за змістом норма міститься і в статті 193 ГК України згідно якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Положеннями пункту 6.3.5. договору визначено, що генпідрядник зобов`язаний у разі не виконання своїх зобов`язань за договором сплатити замовнику визначені умовами договору штрафні санкції, а також повернути замовнику відповідну частку сплачених останнім за умовами договору коштів (пункт 6.3.5. договору).

Згідно пункту 6.3.15 договору у випадку порушення взятих на себе зобов`язань генпідрядник зобов`язаний сплатити замовнику визначені умовами договору штрафні санкції.

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором генпідрядник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), а також понад штрафні санкції, відшкодовує завдані замовнику збитки у відповідності з пунктом 7.3 договору та вимогами ст. 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.4. договору сторони визначили види порушень та штрафні санкції, які застосовуються до генпідрядника за договором, зокрема, за порушення строків виконання робіт по будь-якому із етапів, визначеному у п. 5.1.1 договору, стягуються пеня у розмірі 0,2 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення невиконання за кожний день прострочення, а за прострочення виконання робіт понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості таких робіт.

Таким чином, за умовами договору генпідрядник взяв на себе зобов`язання нести відповідальність шляхом сплати пені у розмірі 0,2 % від вартості робіт, з яких допущено прострочення невиконання за кожний день прострочення, а за прострочення виконання робіт понад 30 (тридцять) календарних днів штрафу у розмірі 7 % від вартості таких робіт за порушення строків виконання робіт по будь-якому із етапів, визначеному у п. 5.1.2 договору.

Отже, за домовленістю сторін відповідальність підрядника за умовами договору у вигляді штрафних санкцій настає у разі прострочення виконання відповідачем обов`язку з виконання робіт по будь-якому з етапів виконання робіт за договором, тобто за прострочення виконання підрядних робіт кожного з передбачених етапів, а не в цілому за договором.

У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Доводи скаржника, що пункт 5.1.1 договору не містить жодних етапів робіт судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки види (етапи) робіт погоджені сторонами у пункті 5.1.2 договору та у графіку виконання робіт.

Наявна у пункті 7.4. договору технічна описка у посиланні на підпункт договору 5.1.1 (замість вірного підпункту 5.1.2) не є підставою для визнання недійсної домовленості сторін щодо обсягу відповідальності генпідрядника за порушення строків виконання робіт по будь-якому із етапів робіт визначених договором.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що у підпункті 5.1.2 договору в частині будівельних робіт та графіку виконання робіт сторонами деталізовано окремі види робіт, їх назви, що відповідають найменуванню цих робіт у дефектних актах та граничні строки їх виконання, що за своєю суттю та змістом і є етапами виконання робіт.

Наведене кореспондується з пунктом 6.2. договору, згідно якого замовник має право достроково розірвати договір, якщо генпідрядник більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів порушив строк завершення виконання робіт будь-якого виду, визначеного відповідно Календарного графіку (Додаток №3).

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % цієї вартості.

За змістом частини 4 статті 231 зазначеного Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4. договору сторони встановили відповідальність відповідача за прострочення виконання будь-якого з етапів робіт, з огляду на що правомірним є нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем робіт за кожним видом (етапом), строк виконання якого встановлений умовами договору.

Крім того, слід вказати, що 30.11.2022 Державне підприємство Архітектурно-будівельний інжиніринг листом № 506 від 30.11.2022 у відповідь на лист КЕВ м. Вінниці № 573/3245 від 24.11.2022 про надання переліку невиконаних робіт за договорами підряду №2857 від 25.10.2021 повідомило, що станом на 30.11.2022 за договором № 2857 від 25.10.2021 на об`єкті Капітальний ремонт будівлі №100/77 (їдальня), в/м № НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 (коригування) не виконані (не надавалися акти виконаних робіт форми КБ-2в) на роботи зазначені в додатку № 2 до цього листа.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, вартість невиконаних відповідачем робіт (по кожному виду) визначено позивачем з урахуванням вартості та виду невиконаних у строк робіт зазначених у локальних кошторисах та графіку виконання робіт.

При цьому, як вбачається із пояснень позивача при визначенні бази для нарахування штрафних санкцій у вартість невиконаних робіт позивачем не було включено прибуток генпідрядника, кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, кошти на покриття ризику, кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами та податок на додану вартість, у зв`язку з чим вартість невиконаних робіт фактично є меншою ніж загальна вартість невиконаних робіт згідно Договірної ціни (Додаток № 1) (т.2 а.с. 228-235).

Доводи скаржника, що на підтвердження розрахунку штрафних санкцій позивачем надано локальні кошториси на будівельні роботи за №№ 2-1-1; 2-1-3; 2-1-5; 2-1-6; 2-1-9; 2-1-10, які не складались сторонами, судом відхиляються, оскільки відповідачем не спростовано, що зміст локальних кошторисів, які містяться у матеріалах справи не відповідають змісту локальних кошторисів, складених, перевірених та погоджених сторонами під час укладення договору. Локальних кошторисів у іншій редакції відповідачем суду не надано, як і не надано доказів повернення замовнику всієї виконавчої документації після розірвання договору.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що заперечуючи обсяги невиконаних зобов`язань за договором, відповідач не довів належними та допустимими доказами обставини виконання за договором підряду усіх передбачених видів (етапів) робіт у визначені договором та графіком виконання робіт строки, як і не довів тієї обставини, що обсяги невиконаних у строк робіт є іншими, ніж визначені позивачем та особою, яка здійснювала технічний нагляд на об`єкті будівництва.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено також наявність обставин, що унеможливили своєчасне виконання взятих на себе зобов`язань за спірним договором та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої договором.

Доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу у зв`язку із відсутністю в його діях вини щодо прострочення зобов`язання не спростовують висновків суду щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за договором.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені та штрафу у межах визначеного позивачем строку прострочення виконання робіт, суд апеляційної інстанції вважає його правильним та арифметично вірним, з огляду на таке.

Як вбачається із розрахунку штрафних санкцій в частині нарахування пені по роботам визначених локальним кошторисом № 2-1-1, строк виконання яких згідно календарного графіку - листопад 2022 року, позивачем нараховано пеню за період прострочення 30 днів з 01.12.2022 по 30.12.2022 включно у сумі 34 963, 79 грн.

Приймаючи до уваги, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, останнім днем виконання зобов`язання за вказаним видом робіт згідно календарного графіку є 30.11.2022.

Водночас судом встановлено, що у матеріалах справи міститься додаткова угода № 5 від 28.11.2022, підписана уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками сторін, згідно пункту 1.1. якої сторони домовилися розірвати договір підряду з 28.11.2022.

Положеннями частини 2 статті 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Нарахування пені за прострочення виконання робіт, строк виконання яких спливає 30.11.2022 позивач мотивує тим, що за відсутності відомостей про підписання відповідачем додаткової угоди №5 від 28.11.2022, що була надіслана разом із претензією №1, позивачем 21.12.2022 року особисто вручено директору ТОВ Олеріт претензію №2 якою було повідомлено про одностороннє розірвання договору підряду з 31.12.2022 відповідно до підпунктів 6.2.1.2,6.2.9, 6.3.5, 6.3.15 договору.

Таким чином, позивач вважає, що починаючи з 31 грудня 2022 року договір припинений в односторонньому порядку та відповідно розрахунок штрафних санкцій було проведено по 30.12.2022.

Із матеріалів справи вбачається, що додаткова угода № 5 від 28.11.2022 була направлена позивачем відповідачу 28.11.2022 та отримана відповідачем 02.12.2022.

Положеннями частини 3 статті 653 ЦК України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, за загальним правилом у разі розірвання договору зобов`язання є припиненим з моменту досягнення домовленості про таке розірвання, крім випадків, якщо інше не передбачено договором.

Доказів моменту досягнення домовленості про розірвання договору з боку відповідача, як і доказів направлення відповідачем підписаної додаткової угоди позивачу матеріали справи не містять. У письмових поясненнях директором відповідача стверджується, що додаткова угода була передана позивачу нарочно.

За наведеного, суд апеляційної інстанції враховує, що у пункті 1 додаткової угоди № 5 від 28.11.2022 зазначено, що сторони цією угодою дійшли згоди достроково розірвати договір № 2857 від 25.10.2021 року з 28 листопада 2022 року.

Таким чином, оскільки у тексті додаткової угоди сторони прямо передбачили, що договір достроково розривається з 28 листопада 2022 року, наступне направлення позивачем вимоги про одностороннє розірвання договору з 31.12.2022 не змінює визначеної сторонами у додатковій угоді за взаємною згодою дати розірвання договору з 28.11.2022.

На час розгляду справи додаткова угода № 5 від 28.11.2022 про розірвання договору є чинною, а тому є підставою для припинення зобов`язань за договором підряду з 28.11.2022 .

Враховуючи, що зобов`язання сторін за договором припинилися 28.11.2022, нарахування пені за прострочення виконання будівельних робіт, визначених локальним кошторисом № 2-1-1 за період з 01.12.2022 по 30.12.2022 у розмірі 34 963,79 грн є безпідставним.

З урахуванням наведеного, також безпідставним є нарахування пені по роботам визначених локальними кошторисами № 2-1-5, № 2-1-6, № 2-1-7, № 2-1-9 до 30.12.2022, тоді як граничним строком нарахування пені є 28.11.2022.

Крім того, при нарахуванні пені по роботам визначених локальним кошторисом № 2-1-6, строк виконання яких згідно календарного графіку - липень 2022 року при здійсненні нарахувань пені позивачем допущено помилку, оскільки не враховано положення статей 253, 254, 255, 534 ЦК України.

Так, граничним строком виконання пусконалагоджувальних робіт системи вентиляції є липень 2022 року, тобто 31.07.2022. Разом з тим 31.07.2022 припадає на вихідний день (неділя), а тому днем закінчення строку виконання цих робіт є перший за ними робочий день (01.08.2022), відтак прострочення виконання по роботам визначених локальним кошторисом № 2-1-6 виникло з 02.08.2022.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 114 937,74 грн, в іншій частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 45 102, 33 грн слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок штрафу, суд апеляційної інстанції вважає його правильним та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 25 423,40 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, слід зауважити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 140 361,14 грн, у тому числі 114 937,74 грн пені, 25 423,40 грн штрафу, в іншій частині позову слід відмовити.

Щодо незаконності додаткового рішення суд апеляційної інстанції враховує таке.

Як убачається із матеріалів справи 12.07.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов супровідний лист № б/н від 08.07.2023 (вх. № 01-34/6462/23 від 12.07.2023) разом із доказами на підтвердження понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/102/23 на суму 40 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.08.23 у справі №902/102/23 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" про вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" 4 864,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні заяви в частині стягнення з позивача 20 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 136,00 гривень залишено за відповідачем.

Скаржник в апеляційній скарзі не погоджується із додатковим рішенням щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

З приводу вказаного додаткового рішення колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії АВ № 1063758 від 14.02.2023, представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" у справі №902/102/23 здійснював адвокат Мєнков Євгеній Павлович.

Відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду 08.07.2023 докази на підтвердження вказаних витрат разом із супровідним листом № б/н від 08.07.2023 (вх. № 01-34/6462/23 від 12.07.2023), до якого додано копію договору про надання правової допомоги № 04/02-23 від 01.02.2023, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" (замовник) та адвокатом Мєнковим Євгенієм Павловичем (виконавець), копію детального опису робіт (наданих послуг) від 07.07.2023, копію акту від 07.07.2023 здачі-прийняття наданих послуг за договором про надання правової допомоги №04/02-23 від 01.02.2023, копію платіжної інструкції № 5629 від 08.07.2023.

За умовами пункту 1.1. договору про надання правової допомоги № 04/02-23 від 01.02.2023 (далі - договір) виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні та інші юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього (представництво) в Господарському суді Вінницької області по справі № 902/102/23 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" про стягнення штрафу та пені за договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору послуги надаються замовнику шляхом:

-усного та письмового консультування з юридичних питань;

-надсилання та отримання відповідних запитів пов`язаних з наданням правової допомоги у цій справі;

-складання необхідних процесуальних документів: клопотань, заяв, скарг, претензій, заперечень, позовних заяв та ін.;

-надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів замовника в суді;

-особистої участі виконавця в суді (судових засіданнях) з усіма правами (без обмежень), передбаченими ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, але не виключно, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; подати зустрічний позов, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Згідно пункту 2.2. договору початок надання послуг визначається з моменту підписання договору. Закінчення визначається моментом винесення рішення Господарським судом Вінницької області по справі № 902/102/23.

Положеннями пункту 4.1. договору сторони погодили, що за послуги за п. 1.1. даного договору замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі 40 000,00 (сорок тисяч гривень 00 коп.) гривень. Кошти сплачуються на розрахунковий рахунок зазначений у виставленому рахунку за надані послуги.

07.07.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "Олеріт" та адвокатом Мєнковим Євгенієм Павловичем підписано акт здачі-прийняття наданих послуг № 1 від 07.07.2023 (далі - акт), у якому адвокатом наведено перелік наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги № 04/02-23 від 01.02.2023.

Згідно вказаного акту до переліку наданих послуг (правничої допомоги) віднесено: аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини; консультування щодо спірних правовідносин; аналіз судової практики за подібними справами, пошук релевантних судових рішень; підготовка та подача доказів у справі; складання відповідних процесуальних документів, зокрема але не виключно відзив на позовну заяву, заперечення, клопотання, письмові пояснення та ін.; особистої участі виконавця в суді (судових засіданнях).

У акті зазначено, що вартість наданої професійної правничої допомоги становить 40000,00 грн. Правова допомога надана в повному обсязі. Сторони не мають одна до одної претензій з приводу її якості, своєчасності та повноти наданих послуг.

Згідно наданого представником відповідача детального опису робіт (наданих послуг) у рамках договору про надання правової допомоги № 04/02-23 від 01.02.2023 адвокатом надано правничу допомогу наступного характеру: консультування щодо спірних правовідносин; аналіз судової практики за подібними справами, пошук релевантних судових рішень; підготовка та подача доказів у справі; складання відповідних процесуальних документів, зокрема, але не виключно відзив на позовну заяву, заперечення, клопотання, письмові пояснення та ін.; особистої участі виконавця у суді (судових засіданнях); прийняття участі в підготовчому судовому засіданні; прийняття участі в судових засіданнях з розгляду справи по суті.

Загальна вартість послуг за надану професійну правничу допомогу згідно детального опису робіт (наданих послуг) становить 40 000,00 грн.

Як вбачається із платіжної інструкції № 5629 від 08.07.2023 ТОВ "Олеріт" здійснено оплату 40 000,00 грн на користь адвоката Мєнкова Є.П. із зазначенням у графі призначення платежу за договором № 04/02-23 від 01.02.2023 про надання правової допомоги.

Із поданих відповідачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що вартість правничих витрат визначена сторонами у фіксованому розмірі та складає 40 000,00 грн.

Крім того, щодо детального опису робіт (наданих послуг) понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 22/1964/21.

Оцінюючи зміст приписів частини 3 статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 140-145 цієї постанови зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

З урахуванням наведених висновків Велика Палата Верховного Суду у справі від 16.11.2022 № 922/1964/21 відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

У пунктах 146-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також зазначено, що статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем документально підтверджено обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи № 902/102/23 у сумі 40 000,00 гривень.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

У запереченнях щодо поданої відповідачем заяви про розподіл правничих витрат позивач зазначив, що вважає заявлений представником відповідача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та невідповідним критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, співмірності та пропорційності до предмета спору у цій справі з урахуванням ціни позову та оскільки заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу складають понад 21,5 % від ціни позову.

Також у запереченнях позивач зазначив, що відповідачем не надано детального розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням часу, ціни за кожну надану юридичну послугу окремо; дії представника відповідача з подання письмових пояснень, доказів у день або за день до судового засідання без надіслання їх позивачу були підставою для відкладення розгляду справи та затягування судового розгляду; детальний опис робіт складено 07.07.2023 із зазначенням відомостей щодо фактичної сплати 40 000,00 гривень, проте вказані кошти згідно платіжної інструкції одержано відповідачем 08.07.2023 року.

На думку позивача спір виник внаслідок неправильних дій відповідача з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № 2857 від 25.10.2021 року, а тому, на думку позивача, витрати ТОВ "Олеріт" на правову допомогу не були фактичними та неминучими.

Окрім того, позивач зазначив, що покладення витрат у заявленому представником відповідача розмірі становитиме для позивача як підприємства Міністерства оборони України надмірний тягар, особливо в умовах воєнного стану, оскільки КЕВ м. Вінниця є бюджетною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету України.

З урахуванням наведеного позивач просив у задоволенні заяви ТОВ "Олеріт" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, зокрема, у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.

У зв`язку із наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція слідує з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Верховним Судом у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 викладено висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).

Щодо заперечень позивача про неспівмірність розміру заявлених відповідачем витрат на правову допомогу порівняно зі складністю цієї справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача у цій частині з огляду на таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи суд констатує, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення 160 040,07 гривень пені та 25 423,40 гривень штрафу, що нараховані у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 2857 від 25.10.2021 року.

За своєю категорією (стягнення штрафних санкцій за договором підряду) ця справа не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми, обмежується аналізом доказів щодо виконання договору підряду, чітко врегульована нормами права, умовами договору і не потребувала великого обсягу юридичної та технічної роботи з урахуванням незмінності правової позиції відповідача впродовж розгляду справи.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд звертає увагу, що акт приймання - передачі наданих послуг, підписаний відповідачем та адвокатом не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути не тільки доведений, документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн не відповідають критерію розумності їх розміру та не є співмірними зі складністю справи.

З огляду на викладене, виходячи з критеріїв реальності та розумності витрат на правову допомогу, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, зважаючи на правову позицію позивача, викладену у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення з позивача з 40 000,00 гривень до 20 000 гривень, у зв`язку з чим у задоволенні заяви відповідача в частині розподілу/стягнення 20 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу cлід відмовити.

При цьому доводи скаржника про відсутність клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно судом першої інстанції з власної ініціативи зменшено розмір витрат на правничу допомогу не береться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим, суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі (позивача).

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.07.2023 у справі № 902/102/23 позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" задоволено частково, судом першої інстанції правомірно розподілено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 136,00 гривень покладаються на відповідача, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 864,00 гривень покладаються на позивача.

При цьому, сама лише незгода учасника спору із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 04 липня 2023 року та додаткове рішення від 02.08.2023 у справі №902/102/23 даній справі прийняті з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеріт" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.23 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 02.08.23 у справі №902/102/23 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.23 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 02.08.23 у справі №902/102/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №902/102/23 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.