Ухвала

від 07.08.2023 по справі 916/3899/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 916/3899/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 (колегія суддів: Богатир К. В., Поліщук Л. В., Таран С. В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 (суддя Шаратов Ю. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України, про визнання права власності на частку у праві спільної часткової власності на цілісний майновий комплекс, визнання чинним договору, заборону вчиняти певні дії, визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" (далі - ТОВ "Мрія-2") звернулося до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якому просило:

- визнати за позивачем права власності на частку у розмірі 13,88 % у спільній частковій власності цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон";

- визнати чинним договір оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон", укладеного між відповідачами 19.07.2004 на такий самий строк (на 10 років, до 19.07.2028 включно) та на інших умовах, які були чинні станом на 19.07.2018;

- заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській і Миколаївській областях вчиняти дії з передачі на баланс Державному підприємству "Управління справами Фонду державного майна України" майна цілісного майнового комплексу (Єдиного майнового комплексу) державного побутового підприємства "Нефон";

- визнати незаконними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській і Миколаївській областях щодо прийняття рішення про приватизацію об`єкта державної власності у формі "єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Нефон", затвердженого Наказом від 14.08.2020 № 717 "Про викладення в новій редакції Наказу РВ ФДМУ від 25.04.2018 № 471 "Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта державної власності - ЄМК колишнього державного підприємства "Нефон".

19.01.2023 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення про часткове задоволення позову, визнав чинним договір оренди від 19.07.2004 на такий самий строк (на 10 років, до 19.07.2028 включно) та на інших умовах, які були чинні станом на 19.07.2018; в решті позову відмовив.

15.06.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 20.06.2023, про залишення цього рішення без змін в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання за позивачем права власності на частку у розмірі 13,88 % у спільній частковій власності цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон"; скасував рішення місцевого господарського суду в частині визнання чинним договору оренди та прийняв в цій частині нове рішення - про відмову у позові.

10.07.2023 ТОВ "Мрія-2" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у позові про визнання за позивачем права власності на частку у розмірі 13,88 % у спільній частковій власності цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства "Нефон" та ухвалити в цій частині нове - про задоволення позову; скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині відмови у позові про визнання чинним договору оренди та у цій частині залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 6 цього ж Закону, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17) (пункти 52, 54 - 56 постанови).

Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Предметом позову у цій справі є три вимоги немайнового характеру (визнання чинним договору, заборона вчинення дій та визнання незаконними дій) та одна - майнового характеру (визнання права власності на частину майна), з яким позивач звернувся у 2021 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 встановлений у розмірі 2 270 грн.

Позивач оскаржує судові рішення щодо майнової вимоги та однієї немайнової, проте додав до касаційної скарги докази сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру.

Оскільки ТОВ "Мрія-2" звернулося з касаційною скаргою безпосередньо до Верховного Суду, а з матеріалів касаційної скарги і змісту судових рішень у справі неможливо встановити вартість спірної частки у майні, Верховний Суд не може визначити суму судового збору за подання касаційної скарги у частині позовної вимоги майнового характеру, виходячи з пункту 2 частини першої статті 163 ГПК України.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно надати докази на підтвердження вартості спірного майна та докази доплати судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження судових рішень щодо вимоги про визнання права власності на майно.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Суд звертає увагу, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

При цьому необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та судове рішення (з датою), що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

З огляду на те, що ця касаційна скарга підлягає залишенню без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження буде розглянуто Верховним Судом у разі усунення її недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 у справі № 916/3899/21 залишити без руху.

2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення, а також докази про отримання цієї ухвали суду касаційної інстанції.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов