Ухвала

від 31.07.2023 по справі 757/22423/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 липня 2023 року м. Київ

Справа № 757/22423/21

Провадження: № 22-з/824/778/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

у с т а н о в и в:

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року зупинено провадження у справі до вирішення справи № 757/22781/22-ц.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Новак Н.Ю. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Новак Н.Ю. в інтересах ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

10 квітня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року заяву про виправлення описки залишено без задоволення.

02 червня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, в якій він просив роз`яснити ухвалу шляхом надання інформації на підтвердження чи спростування факту приєднання до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу.

05 червня 2023 року матеріали справи №757/22423/21витребувано із суду першої інстанції.

28 червня 2023 року матеріали справи надійшли на адресу апеляційного суду.

Вирішуючи порушене заявником питання, суд ураховує наступне.

Відповідно до положень статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

У частині другій наведеної норми передбачено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Як свідчить тлумачення частин першої та другої статті 271 ЦПК України роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, і це ускладнює його реалізацію. При здійсненні роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

При цьому не підлягають роз`ясненню судові рішення, ухвалені судом у межах наданих йому повноважень з процесуальних питань, які вказують на вчинення тієї чи іншої процесуальної дії.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усунення неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушуються питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання».

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення».

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Отже, роз`ясненню підлягають лише ті судові рішення, які набрали законної сили та які підлягають виконанню у випадку, якщо вони не виконані або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Враховуючи, що ухвала Київського апеляційного суду від 18 травня 2018 року набрала законної сили та не підлягає примусовому виконанню, відповідно до правил статті 271 ЦПК України дане судове рішення роз`ясненню не підлягає.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства (ч.2 ст.121 ЦПК України).

Частиною 3 ст.13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, положеннями ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволікання у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З матеріалів справи убачається, що справа перебуває в провадженні суду першої інстанції з квітня 2021 року.

Як було зазначено вище, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року за клопотанням представника ОСОБА_1 зупинено провадження у справі до вирішення справи№ 757/22781/22-ц. Вказана ухвала була скасована постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року.

Справу було повернуто до суду першої інстанції 06 квітня 2023 року.

Після перегляду апеляційним судом судового рішення, ОСОБА_1 почав звертатись із заявами, які були необґрунтованими або ж не відповідали вимогам процесуального законодавства, що є явним проявом дій, які вчиняються з метою перешкоджання судочинству та затягування розгляду справи.

Так, 10 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року, яка була зареєстрована за вхідним номером 42784 (т.1, а.с.1-11).

В той же день ОСОБА_1 подав ще одну заяву про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року, яка була зареєстрована за вхідним номером 42785 (т.1, а.с.15-28).

Колегія суддів констатує, що право на звернення до суду гарантується.

Разом з тим, установлено, що одна із поданих відповідачем заяв про виправлення описки була не підписана, в іншій заяві про виправлення описки відповідач посилався на обставинами, які не є описками в розумінні ст.269 ЦПК України, у зв`язку із чим ухвалами Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року заява зареєстрована за вхідним номером 42784 була залишена без задоволення, а заява зареєстрована за вхідним номером 42785 була залишена без розгляду. В заяві ж про роз`яснення судового рішення, ОСОБА_1 порушив питання про роз`яснення судового рішення, яке роз`ясненню взагалі не підлягає.

З огляду на вказане, подані заяви мають вочевидь штучний характер.

Зазначене дає підстави для висновку, що подача заяв спрямована не на реальний захист прав особи, а відповідачем використовуються положення процесуального законодавства з метою затягування розгляду справи, що свідчить про зловживання процесуальними правами.

Внаслідок таких дій суд першої інстанції позбавлений можливості належним чином розглянути справу по суті у визначений процесуальним законодавством процесуальний строк.

Відповідно до ч 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 44 ЦПК якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Частиною 4 ст.44 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом

Згідно із ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Види заходів процесуального примусу визначені частиною першою статті 144 ЦПК України, а саме: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 недобросовісно використовує надані йому законом процесуальні права, вчиняє дії, що не мають на меті виконання завдань цивільного судочинства, зокрема, визначених частиною 2 ЦПК України, а тому з метою припинення та запобігання в подальшому зловживань відповідачем своїми процесуальними правами, суд дійшов висновку про залишення заяви про роз`яснення судового рішення без розгляду та необхідність застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді попередження.

На переконання суду такий захід процесуального примусу повністю кореспондується з допущеними зловживаннями та має забезпечити спонукання до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства у майбутньому.

Керуючись ст. ст. 44, 143, 144, 145, 271 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року залишити без розгляду.

Застосувати до ОСОБА_1 захід процесуального примусу - попередження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова