Рішення

від 13.07.2023 по справі 910/9487/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2023Справа № 910/9487/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/9487/22

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

до Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка" (Україна, 03056, м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 5; ідентифікаційний код: 22885855)

про визнання недійсним рішення загальних зборів та визнання незаконним підписанта протоколу

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: Вербицький В.В., ордер серії ВА № 1020257 від 27.09.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка" (далі - відповідач), в якій просив суд:

- визнати недійсними рішення Загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка" (ідентифікаційний код: 22885855), оформлені протоколом б/н від 26.12.2019;

- визнати ОСОБА_2 , яка голосувала на Загальних зборах Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка" 26.12.2019, незаконним підписантом протоколу б/н від 26.12.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 910/9487/22 позов було задоволено частково, визнано недійсними рішення Загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка", оформлені Протоколом від 26.12.2019, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн, в іншій частині позову відмовлено, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн покладено на позивача.

27.06.2023 на електронну адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 24 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2023 розгляд заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9487/22 призначено на 13.07.2023.

11.07.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких позивач просив відмовити у її задоволенні.

У судове засідання 13.07.2023 з`явились позивач та представник відповідача.

У судовому засіданні 13.07.2023 позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідача оригіналів доказів, у задоволенні якого судом було відмовлено у зв`язку з його безпідставністю.

Розглянувши у судовому засіданні 13.07.2023 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення в цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, на виконання вимог процесуального закону, відповідач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні 21.06.2023 представник відповідача - адвокат Вербицький В.В. до закінчення судових дебатів у справі повідомив суд про намір подати докази на підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката відповідачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правничої допомоги №02/12-22 від 02.12.2022, додаткових угод № 1 від 02.12.2022, № 2 від 11.01.2022 та № 3 від 18.01.2023 до Договору про надання правничої допомоги №02/12-22 від 02.12.2022, Акту приймання-передачі наданих послуг від 21.06.2023, рахунку на оплату № 1 від 23.12.2022 на суму 12 000,00 грн та платіжної інструкції № 395 від 02.01.2023 на суму 12 000,00 грн.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору про надання правничої допомоги № 02/12-22 від 02.12.2022 відповідач доручає, а Адвокатське об`єднання "Вербицький та партнери" зобов`язується надати йому юридичні послуги та правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим Договором, а відповідач зі своєї сторони зобов`язується прийняти зазначені послуги й оплатити їх. Безпосередній перелік послуг, що надаються у той чи інший період, їх об`єм та особливості оплати визначаються сторонами у Додаткових угодах до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

За змістом пунктів 6.2, 6.3 Договору про надання правничої допомоги № 02/12-22 від 02.12.2022 розмір гонорару (винагороди) визначається сторонами у Додаткових угодах до цього Договору. Відповідач оплачує послуги адвокатського об`єднання на підставі Додаткових угод за цим Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об`єднання в строк, що зазначається у відповідній Додатковій угоді.

Укладенням Додаткової угоди № 1 від 02.12.2022 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 11.01.2022) Адвокатське об`єднання "Вербицький та партнери" зобов`язалось надати відповідачу правничу допомогу, що полягає в представленні його інтересів у Господарському суді міста Києва у справі № 910/9487/22. Узгоджено, що гонорар адвокатського об`єднання визначається виходячи з затраченого ним часу на надання окремих послуг із розрахунку 1 500,00 грн за підготовку процесуальних документів та 2 000,00 грн за участь у судовому засіданні. Сторони дійшли згоди, відповідно до п. 6.4 Договору, визначити розмір винагороди за цією Додатковою угодою в розмірі фактично виконаних послуг згідно Актів прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 21.06.2023 адвокатським об`єднанням надано, а відповідачем прийнято правничу допомогу на суму 24 000,00 грн.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти покладення на нього судових витрат, позивач зазначає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу перевищує розмір, наведений відповідачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат; вказує на відсутність підстав для покладення на нього витрат відповідача, пов`язаних із складанням процесуальних документів, у задоволенні яких судом було відмовлено; вважає неринковою вартість години роботи Адвокатського об`єднання "Вербицький та партнери"; вказує на недоліки Акту приймання-передачі наданих послуг від 21.06.2023; звертає увагу суду на зловживання представником відповідача процесуальними правами, що мало наслідком затягування судового процесу; вказує на неприйнятність Договору про надання правничої допомоги № 02/12-22 від 02.12.2022 та Додаткової угоди № 1 від 02.12.2022 до нього в якості доказів понесених судових витрат; зазначає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не передбачені кошторисом відповідача.

За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень та обсягу поданих доказів.

Першочергово суд зауважує, що фактичне перевищення стороною суми судових витрат, зазначеної у попередньому (орієнтовному) розрахунку, не є підставою для обмеження цих витрат при їх розподілі за наслідком розгляду справи, адже частиною 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Водночас суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для покладення на нього витрат, пов`язаних зі складанням та поданням до суду заяви про закриття провадження у справі та клопотання про забезпечення витрат на правничу допомогу, оскільки у їх задоволенні судом було відмовлено.

Крім того, позивач слушно зазначає про наявність арифметичної помилки у наданому відповідачем Акті приймання-передачі наданих послуг від 21.06.2023, відтак оскільки адвокатським об`єднанням було затрачено 4,6 годин часу на підготовку і направлення до суду відзиву на позовну заяву, зважаючи на вартість години роботи адвоката у розмірі 1 500,00 грн, обґрунтованою є загальна вартість в сумі 6 900,00 грн, а не 7 000,00 грн.

Водночас суд вважає необґрунтованими заперечення позивача щодо неможливості покладення на нього витрат, пов`язаних із підготовкою і поданням до суду клопотання про долучення витребуваного судом доказу, оскільки в силу ч. 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Більше того, зволікання відповідача не призвело до затягування розгляду справи, оскільки у підготовчому засіданні 26.04.2023 суд долучив витребувані докази до матеріалів справи та закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті.

Доводи про те, що узгоджена у Додатковій угоді № 1 від 02.12.2022 вартість години роботи адвоката не відповідає ринковим цінам адвокатських послуг мають декларативний характер та не підтверджені жодними доказами.

Також безпідставними є посилання позивача на Міжгалузеві норми чисельності працівників юридичної служби, що затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України 11.05.2004 № 108, оскільки вони не є нормативно-правовим актом (не зареєстровані в Мін`юсті) та джерелом права. Відтак означений документ не є обов`язковим до виконання. Однак, навіть з аналізу цих Норм випливає, що за нормативом представник відповідача мав витратити на складання відзиву на позовну заяву 5,6 годин, а участь у кожному судовому засіданні мала б становити 4 години, що перевищує затрати часу, що зазначені в Акті приймання-передачі наданих послуг від 21.06.2023. При цьому ставка оплати участі представника у судовому засіданні визначена у фіксованому розмірі за 1 судове засідання безвідносно до його тривалості, а тому розрахунок позивача, проведений з урахуванням тривалості кожного судового засідання, є безпідставним.

Твердження позивача про те, що витрати на участь у судових засіданнях не були обов`язковими та неминучими суд також відхиляє, оскільки участь у судовому засіданні є невід`ємною складовою конвенційного права сторони на захист, а тому не може бути визнана судом необов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням викладеного суд відхиляє усі заперечення позивача, що стосуються дійсності Договору про надання правничої допомоги № 02/12-22 від 02.12.2022.

Безпідставними також є і заперечення позивача щодо описки допущеної у тексті Додаткової угоди № 1 від 02.12.2022 до Договору про надання правничої допомоги № 02/12-22 від 02.12.2022, оскільки таку описку було виправлено Додатковою угодою № 2 від 11.01.2022, що позивачем залишено поза увагою.

Також не є підставною для звільнення від обов`язку оплати послуг адвоката відсутність видатків на це, передбачених у кошторисі.

Оцінивши в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на обсяг та зміст наданих адвокатами послуг, а також те, що позов було задоволено частково, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими є витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 20 900,00 грн.

Також суд зауважує, що судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Аналогічної правової позиції дотримується об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Водночас, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у цій справі позов було задоволено частково, витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10450,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, у зв`язку з чим заява відповідача підлягає частковому задоволенню. Інша частина витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 10450,00 грн залишається за відповідачем.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9487/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Червона зірка" (Україна, 03056, м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 5; ідентифікаційний код: 22885855) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 450 (десять тисяч чотириста п`ятдесят) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 08.08.2023.

Суддя О.В. Нечай