Рішення

від 26.07.2023 по справі 921/355/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 липня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/355/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участю секретаря судового засідання: Кульчицької Д.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код 30115243 (адреса для листування 01054, м.Київ, вул. Леонтовича,9, корп.1, оф. 301;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Афродіта-М», 47722, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Об`їзна 27 А, ідентифікаційний код 43580523;

про: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Афродіта-М»» (47722, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Об`їзна 27 А, код ЄДРПОУ 43580523) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код 30115243) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 27 451 грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору.

За участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Суть справи.

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Афродіта-М»» про: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Афродіта-М»» (47722, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Об`їзна 27 А, код ЄДРПОУ 43580523) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код 30115243) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 27 451 грн. 00 коп. та суму сплаченого судового збору.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування, Позивач отримав право вимоги до власника квартири № АДРЕСА_2, (яким, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ТОВ «Афродіта -М»), як до особи відповідальної за завдання збитків власнику приміщення Естет студії «Міра краси» АДРЕСА_2.

Правовими підставами позову позивач зазначає статтю 332, 993, 1166 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування».

Заперечення відповідача.

Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Афродіта-М» надано відзив на позовну заяву № без номера від 30.06.2023 (вх. №5682 від 04.07.2023), в якому він заперечує проти позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, наявність шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та вини. Відповідач звертає увагу, що про існування факту залиття, на котрий посилається у позовній заяві позивач, до моменту отримання ухвали про відкриття провадження у даній справі відомо не було. Позивачем не пред`явлено жодних документів та належних доказів, що підтверджують правомірність вимог позивача і факт протиправної поведінки відповідача та наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача або інших осіб, оскільки немає належних доказів того, що залиття та пошкодження майна сталося з вини відповідача. Відповідач зазначає, що висновки позивача про наявність винуватості відповідача є помилковими, оскільки Акт комісійного обстеження про залиття від 23.09.2020 є неналежним доказом наявності правопорушення з боку відповідача. Відповідач також зазначає, що зазначений Акт складено без виклику, повідомлення та участі представників відповідача, що позбавило відповідача, як зацікавлену особу, права надавати свої заперечення, пояснення щодо подій вказаних в позові або без свідків.

Також відповідач зазначає, що Звіт № 1-00/784 про незалежну оцінку від 21.10.2020, не є належним та допустимим доказом, оскільки оцінювач особисто не проводив огляду об`єкта оцінки через обставини, що не залежать від нього. В даному звіті використано кошторисну документацію, на яку покликається СОД ФОП Ільченко Д.В., як на підтвердження розміру завданих збитків у вигляді вартості ремонтно-будівельних робіт, яка є неналежним та допустимим доказом, оскільки вона складена невідомою особою, без зазначення сертифіката особи на право складання такого документа, не зазначено в звіті, що представник суб`єкта оціночної діяльності ФОП Ільченко попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідь на відзив позивача.

10.07.2023 від позивача надійшла Відповідь на відзив №4356 від 10.07.2023 (вх..№5822 від 10.07.2022), в якій зазначає, що доводи відповідача про те, що Акт про залиття від 23.09.2020 є неналежним доказом наявності вини відповідача у залитті квартири не заслуговують на увагу, оскільки цей акт повністю відповідає формі, встановленій Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.06.2005 № 76 «Про затвердження правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» в ньому наведені, дата, та місце складання; члени комісії, що складають акт місце де трапилося залиття; подія що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття.

Заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив до матеріалів справи не подавав.

Рух справи.

Ухвалою від 26.05.2023 прийнято позовну заяву №4356 ТАС від 17.05.2023 (вх.№ 388 від 22.05.2023) Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до розгляду та відкрито провадження у справі №921/355/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.06.2023 року на 10 год. 00 хв.

Ухвалою (протокольна) від 28.06.2023 відкладено розгляд справи по суті на 10.07.2023 року на 14 год. 00 хв.

Ухвалою від 10.07.2023 розгляд справи по суті відкладено на 26.07.2023 року на 12 год. 00 хв.

Явка сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Розгляд заяв та клопотань.

Заяви та клопотання від учасників справи не поступили.

Технічна підтримка.

Відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Господарський процес.

Судом не оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення за відсутності представників сторін.

Суд, розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини.

15.09.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник), укладено Договір добровільного комплексного страхування заставного майна та відповідальності № FO-00802712, за яким страховик застрахував майно страхувальника нерухоме майно - приміщення естет студії «Міра краси» розташованим у м.Тернопіль, вулиця Грушевського, будинок,7.

Строк дії Договору встановлено з 16.09.2020 по 15.09.2021 (п. 7 Договору).

23.09.2020 року із застрахованим майном відбулась страхова подія - затоплення водою приміщення Естет студії «Міра краси» АДРЕСА_2., про що комісією у складі: в.о. головного інженера ТОВ "Коменерго-Тернопіль 5" Іванини Г.Ю., майстра дільниці ОСОБА_2 , слюсаря-ремонтника (слюсаря-сантехніка) Трач П.І. складено акт від 23.09.2020 про залиття (аварію), що трапилася в системі холодного (гарячого) водопостачання та централізованого опалення, яким встановлено, що в будинку АДРЕСА_2 трапилося залиття (аварія) в системі холодного водопостачання внаслідок чого нижче поверхом було затоплено нежитлове приміщення Естет студії «Міра краси» за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому у акті зафіксовано, що в квартирі АДРЕСА_2 проводиться ремонт квартири. В квартиру зайти немає можливості, власник відсутній, працівники в квартиру не впустили. Зі слів одного з них витік води пройшов з проводки холодного водопостачання з пральної машини.

ОСОБА_1 звернулася 23.09.2020 до ПрАТ «Страхова група "ТАС" із заявою про настання події із застрахованим майном та виплати страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» розглянуло заяву Страхувальника на підставі:

-Звіту про незалежну оцінку №1-00/784 з визначенням розміру матеріального збитку завданого об`єкту оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 від 21.10.2020 року;

-страхового акту № 00709/28/520 від 29.10.2020 року з розрахунком суми страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування на користь страхувальника ОСОБА_1 за договором добровільного комплексного страхування майна та відповідальності № FO-00802712 в розмірі 27 451,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №134654 від 30.10.2020.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 171955107 від 27.06.2019, ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна - салон краси, загальна площа 99,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно ( дата реєстрації 14.04.2020) власником квартири за адресою АДРЕСА_2 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Афродіта - М", код ЄДРПОУ 43580523.

З моменту виплати страхового відшкодування, позивач отримав право вимоги до відповідача, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Оцінивши подані позивачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

За частиною другою статті 8 Закону України "Про страхування" під страховим випадком розуміється подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком ( ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування").

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування").

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для правильного вирішення питання щодо стягнення відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України суми шкоди, завданої внаслідок залиття, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Як зазначалося вище, одним із основних доказів винуватості відповідача, на який покликається позивач, є акт комісійного обстеження від 23.09.2020 про залиття (аварію), що трапилася в системі холодного (гарячого) водопостачання та централізованого опалення, яким встановлено, що в будинку АДРЕСА_2 трапилося залиття (аварія) в системі холодного водопостачання внаслідок чого нижче поверхом було затоплено нежитлове приміщення Естет студії «Міра краси» за адресою АДРЕСА_1.

Суд, надавши оцінку вказаному акту від 23.09.2020 про залиття (аварію), що трапилась в системі холодного (гарячого) водопостачання та централізованого опалення, вважає за необхідне зазначити наступне.

Форма і зміст акту, який повинен складатися у разі залиття чи аварії квартир, встановлено у додатку № 4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила).

В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В акті мають бути зазначені такі відомості:1) дата складання акту (число, місяць, рік); 2) прізвища, ініціали та посади членів комісії; 3) прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; 4) прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; 4) адреса квартири, поверх, форма власності; 5) характер залиття та його причини; 6) завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їхня орієнтовна вартість); 7) висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Таким чином, складаючи акт про залиття, комісія повинна не тільки забезпечити присутність осіб, визначених у зазначених Правилах, але і вказати всю вищевказану необхідну інформацію.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені і мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини».

Також комісія повинна взяти покази свідків, сусідів, які мешкають в цьому будинку.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України: у справі № 6-2125цс16 від 23.07.2017 року.

Наданий позивачем акт про залиття (аварію), що трапилась в системі холодного (гарячого) водопостачання та централізованого опалення від 23.09.2020 складений з порушенням вимог вказаних Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, оскільки такий не відповідає зазначеній вище нормі.

Суд, зокрема, звертає увагу, що в акті не відображено прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача чи орендаря квартири, що зазнала шкоди; не відображено прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача чи орендаря квартири з вини якого сталося залиття; також відсутні дані про причини відсутності зацікавлених осіб (від потерпілої сторони та з боку винної), присутність яких є обов`язковою; не встановлено поверх, форма власності цих квартир. Також не визначено обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, орієнтовна вартість пошкоджених речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття.

Крім того, в акті не зазначено осіб, які допустили таке залиття, а комісія прийшла до висновку про вину відповідача зі слів працівника, що проводить ремонт в квартирі АДРЕСА_2 .

В акті зазначено, що доступу до квартири не було.

Суд зазначає, що якщо відсутній доступ до квартири, з якої відбулося залиття, комісія зобов`язана забезпечити присутність свідків, однак такого зроблено не було.

Отже, суд приходить до висновку, що акт від 23.09.2020 складений з порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, тому не може бути прийнятий судом до уваги, як належний, допустимий, достовірний доказ, оскільки не містить належних доказів неправомірних дій щодо залиття квартири відповідачем, оскільки грунтується на припущеннях, а відтак, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями та шкодою.

Судом враховується правова позиція, викладена у Постановах ВС ( зокрема, від 21.02.2018 в справі № 2-1974/11), в яких неодноразово зазначалося, що акт, який не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

За загальними правилами деліктних зобов`язань, закріплених ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу наведеної статті ЦК України суд приходить до висновку, що позивач повинен надати докази, що підтверджують факт завдання йому шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідач, в свою чергу, повинен довести відсутність вини у заподіянні шкоди.

Як зазначалося вище, предметом даного спору є стягнення ПАТ«Страхова група «ТАС» страхового відшкодування з відповідача ТОВ «Афродіта М».

В підтвердження розміру матеріального збитку, завданого власнику нежитлового приміщення, позивачем надано Висновок № 1-00/784-1 про розмір матеріального збитку, складений ФОП Ільченко Д.В. 21.10.2020, відповідно до якого, оцінювач дійшов висновку, що розмір матеріального збитку завданий об`єкту оцінки, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 станом на 23.09.2020 становить 27 451,00 грн. без ПДВ, та 32 941,20 грн. з ПДВ.

Також позивачем додано Звіт № 1-00/784 про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку завданого об`єкту оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 21.10.2020 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Ільченко Д.В 21.10.2020, на замовлення ПрАТ «Страхова група «ТАС».

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що Звіт № 1-00/784 про незалежну оцінку від 21.10.2020, не є належним та допустимим доказом, оскільки оцінювач особисто не проводив огляду об`єкта оцінки через обставини, що не залежать від нього. В даному звіті використано кошторисну документацію, на яку покликається субєкт оціночної діяльності ФОП Ільченко Д.В., як на підтвердження розміру завданих збитків у вигляді вартості ремонтно-будівельних робіт, яка є неналежним та допустимим доказом, оскільки вона складена невідомою особою, без зазначення сертифіката особи на право складання такого документа, не зазначено в звіті, що представник суб`єкта оціночної діяльності ФОП Ільченко попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Частина 1 статті 98 ГПК України визначає, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст.101 ГПК України порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

В свою чергу, за приписами ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

З наявних у матеріалах справи копій Висновку № 1-00/784-1 про розмір матеріального збитку, складений ФОП Ільченко Д.В. 21.10.2020 та Звіту № 1-00/784 про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку завданого об`єкту оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 від 21.10.2020 року складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Ільченко Д.В 21.10.2022 вбачається, що єдине їх призначення - для замовника, що зазначено безпосередньо як у звіті, так і висновку.

Також, жодних доказів того, що Ільченко Д.В. попереджений про кримінальну відповідальність, матеріали справи не містять.

За вищевказаних обставин, наданий позивачем як висновок, так і звіт, не можуть бути прийняті судом у якості доказів.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Виходячи із встановлених обставин справи, відсутність належних та допустимих доказів вини відповідача, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

З врахуванням п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмову в позові, суд вважає за необхідне понесені витрати, пов`язані зі сплатою судового збору покласти на позивача.

Витрати на правову допомогу.

У відзиві відповідач просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу, які становлять 4000,00 грн. проте зазначено, що докази витрат на правову допомогу будуть суду надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

3.Копію рішення направити сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано: 14 серпня 2023 року.

Суддя С.О. Хома