Постанова

від 08.12.2023 по справі 921/355/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2023 р. Справа № 921/355/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС, вих.№4356 ТАС від 06 вересня 2023 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 липня 2023 року (підписане 14.08.2023), суддя Хома С.О.

у справі № 921/355/23

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Афродіта-М, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 27 451 грн.

в с т а н о в и в :

18 травня 2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Афродіта-М» про стягнення сплаченого страхового відшкодування в сумі 27 451 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26 липня 2023 року у справі №921/355/23 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду мотивоване тим, що наданий позивачем акт про залиття (аварію), що трапилась в системі холодного (гарячого) водопостачання та централізованого опалення від 23.09.2020 складений з порушенням вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, оскільки в акті не відображено прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача чи орендаря квартири, що зазнала шкоди; не відображено прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача чи орендаря квартири з вини якого сталося залиття; також відсутні дані про причини відсутності зацікавлених осіб (від потерпілої сторони та з боку винної), присутність яких є обов`язковою; не встановлено поверх, форма власності цих квартир; також не визначено обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, орієнтовна вартість пошкоджених речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Крім того, судом встановлено, що в акті не зазначено осіб, які допустили таке залиття, а комісія прийшла до висновку про вину відповідача зі слів працівника, що проводить ремонт в квартирі №7, при цьому, в акті зазначено, що доступу до квартири не було. Суд зазначив, що якщо відсутній доступ до квартири, з якої відбулося залиття, комісія зобов`язана забезпечити присутність свідків, однак такого зроблено не було. Відтак, суд дійшов висновку, що акт від 23.09.2020 складений з порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, тому не може бути прийнятий судом до уваги, як належний, допустимий, достовірний доказ, оскільки не містить належних доказів неправомірних дій щодо залиття квартири відповідачем, оскільки ґрунтується на припущеннях, а відтак, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями та шкодою. Разом з тим, судом враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду, що акт, який не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди. Також суд відхилив посилання позивача на висновок №1-00/784-1 про розмір матеріального збитку, складений ФОП Ільченко Д.В. 21.10.2020 та звіт №1-00/784 про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку завданого об`єкту оцінки від 21.10.2020 року, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Ільченко Д.В. 21.10.2020, на замовлення ПрАТ «Страхова група «ТАС», зазначивши про відсутність доказів попередження Ільченко Д.В. про кримінальну відповідальність.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 липня 2023 року у справі №921/355/23 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Зокрема, зазначає, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири, а також не подав інших доказів щодо розміру майнової шкоди. Також посилається на норму ч.2 ст.1166 ЦК України щодо презумпції вини заподіювача шкоди, у звязку з чим, зазначає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати суму виплаченого страхового відшкодування, з огляду на не доведення ним своєї невинуватості.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі №921/355/23 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 липня 2023 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; відповідачу надано строк (15 днів з дня вручення ухвали) на подання суду відзиву на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.

Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана сторонам у справі, зокрема, відповідачу на юридичну адресу товариства (47722, Тернопільська область, с. Великі Гаї, вул. Об`їзна, 27-А) 11 жовтня 2023 року та отримана позивачем 16 жовтня 2023 року, відповідачем 26 жовтня 2023 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Разом з цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

Заяв щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи до суду також не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (в тексті договору страховик) та ОСОБА_1 (в тексті договору страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності №FO-00802712, відповідно до умов якого, а саме: страхувальник застрахував нерухоме майно приміщення Естет студії «Міра краси», розташоване у м. Тернопіль, по вул. Грушевського, 7, в межах страхової суми 500 000 грн., франшиза 0 грн.

У п.7 Договору визначено строк дії останнього: з 16 вересня 2020 року по 15 вересня 2021 року.

23 вересня 2020 року відбувся страховий випадок затоплення водою приміщення Естет студії «Міра краси» розташованої у м. Тернопіль, по вул. Грушевського, 7, про що комісією у складі: в.о. головного інженера ТОВ "Коменерго-Тернопіль 5" Іванини Г.Ю., майстра дільниці Вегера М.Я., слюсаря-ремонтника (слюсаря-сантехніка) Трач П.І. складено акт про залиття (аварію), що трапилась в системі холодного (гарячого) водопостачання та централізованого опалення, яким встановлено, що в будинку №7 по вул. Грушевського у квартирі №7 трапилося залиття в системі холодного водопостачання, внаслідок чого затоплено нежитлове приміщення Естет студії «Міра краси», що знаходиться поверхом нижче за адресою: АДРЕСА_1 .

Причиною залиття у акті вказано: у квартирі №7 по вул. Грушевського, 7 проводиться ремонт квартири; в квартиру зайти немає можливості власник відсутній; працівники в квартиру не впустили; зі слів одного з них витік води пройшов з проводки холодного водопостачання до пральної машини.

23 вересня 2020 року страхувальник звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» розглянуло заяву страхувальника та на підставі звіту про незалежну оцінку №1-00/784 з визначенням розміру матеріального збитку завданого об`єкту оцінки, що розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 7 від 21.10.2020 року та страхового акту №00709/28/520 від 29.10.2020 року з розрахунком суми страхового відшкодування, здійснило виплату страхового відшкодування на користь страхувальника за договором добровільного комплексного страхування майна та відповідальності №FO-00802712 в розмірі 27 451 грн, що підтверджується платіжним дорученням №134654 від 30.10.2020 року.

Також судом встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №171955107 від 27.06.2019, ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна салону краси, загальною площею 99,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно власником квартири за адресою АДРЕСА_2 , є Товариство з обмеженою відповідальністю «Афродіта М», код ЄДРПОУ 43580523 (дата реєстрації 14.04.2020).

У травні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ «Афродіта-М» 27 451 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Згідно з ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про страхування» добровільне страхування це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст.8 ЗУ «Про страхування» під страховим випадком розуміється подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч.1 ст.25 ЗУ «Про страхування»).

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення містяться у ст.27 ЗУ «Про страхування».

Разом з тим, згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 2 ст.224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для правильного вирішення питання щодо стягнення відповідно до положень статті 27 ЗУ «Про страхування», статті 993 ЦК України суми шкоди, завданої внаслідок залиття, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (рішення, дії чи бездіяльність) завдавача шкоди; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме протиправної поведінки завдавача шкоди, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого потерпілого або третіх осіб); вина правопорушника.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, як на доказ вини відповідача у спричиненні збитків страхувальнику, посилається зокрема на акт про залиття (аварію), що трапилась в системі холодного (гарячого) водопостачання та централізованого опалення від 23 вересня 2020 року, яким встановлено, що в будинку №7 по вул. Грушевського у квартирі №7 трапилося залиття в системі холодного водопостачання, внаслідок чого затоплено нежитлове приміщення Естет студії «Міра краси», що знаходиться поверхом нижче за адресою: вул. Грушевського, 7/2. Причиною залиття у акті вказано наступне: у квартирі №7 по вул. Грушевського, 7 проводиться ремонт квартири; в квартиру зайти немає можливості власник відсутній; працівники в квартиру не впустили; зі слів одного з них витік води пройшов з проводки холодного водопостачання до пральної машини.

Так, форма і зміст акту, який складається у разі залиття чи аварії квартир, встановлено у додатку №4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року №927/11207 (далі - Правила).

В додатку №4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Поряд з тим, в акті мають бути зазначені такі відомості: 1) дата складання акту (число, місяць, рік); 2) прізвища, ініціали та посади членів комісії; 3) прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; 4) прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; 4) адреса квартири, поверх, форма власності; 5) характер залиття та його причини; 6) завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їхня орієнтовна вартість); 7) висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Таким чином, складаючи акт про залиття, комісія повинна не тільки забезпечити присутність осіб, визначених у зазначених Правилах, але і вказати всю вищевказану необхідну інформацію. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені і мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п.2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини». Також комісія повинна взяти покази свідків, сусідів, які мешкають в цьому будинку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.07.2017 року у справі №6-2125цс16).

Як вбачається з розділу акту «Висновки і рекомендації комісії», остання рекомендувала першочергово ліквідувати витік води холодного водопостачання в квартирі №7 по вул. Грушевського, 7. Причиною залиття вказано наступне: «у квартирі №7 по вул. Грушевського, 7 проводиться ремонт, у квартиру зайти немає можливості власник відсутній; працівники в квартиру не впустили; зі слів одного з них, витік води пройшов з проводки холодного водопостачання до пральної машини».

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів повідомлення власника квартири АДРЕСА_2 про аварію, яка начебто сталася з його вини. Такий був відсутній на момент складення акту про залиття. Разом з тим, в акті зазначено, що доступу до квартири АДРЕСА_3 не було, а причина залиття вказана зі слів одного з працівників, що проводили ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_3 , поряд з тим, не вказано будь-яких даних про цю особу, як і не зазначено конкретних осіб, які допустили таке залиття.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що наданий позивачем акт про залиття (аварію), що трапилась в системі холодного (гарячого) водопостачання та централізованого опалення від 23 вересня 2020 року складений з порушенням вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, оскільки такий не відповідає вимогам, наведеним у таких Правилах.

Так, у акті не відображено: прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача чи орендаря квартири, що зазнала шкоди; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача чи орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; також відсутні дані про причини відсутності зацікавлених осіб (від потерпілої сторони та з боку винної), присутність яких є обов`язковою; не встановлено поверх, форма власності цих квартир. Також не визначено обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, орієнтовна вартість пошкоджених речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття.

Судом враховується правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду (зокрема, від 21.02.2018 в справі №2-1974/11), в яких неодноразово зазначалося, що акт, який не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Вказаний акт про залиття (аварію), що трапилась в системі холодного (гарячого) водопостачання та централізованого опалення від 23 вересня 2020 року не може слугувати доказом наявності вини саме відповідача ТОВ «Афродіта-М» у аварії (залитті), що мала місце 23 вересня 2020 року.

Поряд з тим, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача, як власника квартири АДРЕСА_3 , про аварію, яка мала місце 23 вересня 2020 року, як у день такої аварії, так і після цього.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача чи власника приміщення, яке зазнало збитків, протягом 2,5 років до відповідача про відшкодування збитків.

За загальними правилами деліктних зобов`язань, закріплених ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позивач повинен надати докази, що підтверджують факт завдання йому шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідач, в свою чергу, повинен довести відсутність вини у заподіянні шкоди.

На підтвердження розміру матеріального збитку, завданого власнику нежитлового приміщення, позивачем надано звіт №1-00/784 про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку завданого об`єкту оцінки, що розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 7, від 21.10.2020 року, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Ільченко Д.В 21.10.2020, на замовлення ПрАТ «Страхова група «ТАС».

Також позивачем надано висновок №1-00/784-1 про розмір матеріального збитку, складений ФОП Ільченко Д.В. 21.10.2020, відповідно до якого, розмір матеріального збитку завданий об`єкту оцінки, що розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 7, станом на 23.09.2020 становить 27 451,00 грн. без ПДВ, та 32 941,20 грн. з ПДВ.

Дослідивши такі докази, судом встановлено, що оцінювач Ільченко Д.В. особисто не проводив огляду об`єкта оцінки через обставини, що не залежать від нього. У вказаному звіті зазначено, що загальна уява про об`єкт (фізичний стан, характер пошкоджень тощо) взята за результатами огляду проведеного представником ФОП Ільченко Д.В. в присутності страхувальника об`єкта оцінки; оцінювач приймає всі зібрані та надані аварійним комісаром, що діяв від його імені, в усній формі чи письмовій формі, дані про фізичний стан, характер пошкоджень тощо, як достовірні, якщо надана інформація не відповідає фактичному стану об`єкта оцінки, даний звіт потребує доопрацювання. У вказаному звіті використано кошторисну документацію, на яку покликається суб`єкт оціночної діяльності ФОП Ільченко Д.В., як на підтвердження розміру завданих збитків у вигляді вартості ремонтно-будівельних робіт, яка складена невідомою особою, без зазначення сертифіката на право складання такого документа.

Також у висновку (звіті) відсутня інформація про те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно з ч.1 ст.98 ГПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч.3 ст.98 ГПК України).

Відповідно до ч.6 ст.98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч.7 ст.98 ГПК України).

Зважаючи на наведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежність доказів, поданих позивачем в якості розміру збитків, які останній просить стягнути з відповідача.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ «Афродіта-М» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 27 451 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 26 липня 2023 року у справі №921/355/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» без задоволення.

Матеріали справи №921/355/23 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.