Ухвала

від 04.08.2023 по справі 953/7275/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/7275/22

н/п 1-кс/953/5840/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2023 р. м. Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1

за участю прокурора ОСОБА_2

представника володільця майна СФГ «Моноліт» адвоката ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання представника володільця майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022220000003323 від 07.11.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,

у с т а н о в и в:

Представник власника майна СФГ «Моноліт» - адвокат ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із клопотанням, яким просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.12.2022 за клопотанням прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022220000003323 від 07.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України (справа № 953/7275/22), а саме: сільськогосподарської культури пшениці, приблизною масою 202 тони 860 кг

1. Зміст поданого клопотання.

На обґрунтування доводів клопотання заявник зазначив, що в провадженні слідчого 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_7 перебуває кримінальне провадження №22022220000003323, розпочате 07.11.2022 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Арешт на вказане майно накладено на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів.

На час задоволення клопотання про арешт майна стороною обвинувачення стверджувалось, що ОСОБА_5 організував ведення господарської діяльності СФГ «Моноліт» у взаємодії з представниками незаконних органів влади під час окупації Ізюмського району Харківської області.

У подальшому, під час досудового розслідування слідчим у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022 змінено попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 4 ст.111-1 КК України на ст. 111-2 КК України, що вбачається з відповідного Витягу з ЄРДР.

19.06.2023 у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України громадянину ОСОБА_8 (посилання на сайт ОГП https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-buzori-os-ta-povistki-pro-viklik-na-12052023-15052023-ta-16052023).

Як вбачаєтьсяз текступідозри,у громадянинаУкраїни ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який перебуваючина територіїтимчасово окупованоїБорівської територіальноїгромади Ізюмськогорайону Харківськоїобласті,в невстановленийдосудовим слідствомчас,проте непізніше травня2022року,виник злочинний умисел, направлений на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації і підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора.

Реалізуючи свій вищезазначений злочинний умисел, ОСОБА_8 діючи умисно, свідомо, перебуваючи на тимчасово окупованій території с. Підлиман Ізюмського району Харківської області, на початку травня 2022 року, зателефонував власнику СФГ "Моноліт" (код 30772983) ОСОБА_5 , який перебував на підконтрольній території України, та запропонував приглядати за господарством з метою його збереження, на що ОСОБА_5 надав згоду. Однак, ОСОБА_8 самостійно перейняв повноваження керівника СФГ "Моноліт", не повідомляючи про це ОСОБА_5 , та почав здійснювати господарську діяльність, використовуючи вказане господарство, у взаємодії з окупаційною владою та військовослужбовцями держави-агресора.

19.06.2023 органом досудового розслідування СФГ «Моноліт» (код ЄДРПОУ 30772983) в особі голови ОСОБА_5 , визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України.

19.06.2023 ОСОБА_5 допитано у вказаному кримінальному провадженні у якості представника потерпілого.

Відповідно до Витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022 заходи кримінально-правового характеру щодо юридичної особи СФГ «Моноліт» (код ЄДРПОУ 30772983) не здійснюються.

За таких обставин, представник володільця майна СФГ «Моноліт» адвокат ОСОБА_3 вважає, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, відпала потреба.

2. Позиції учасників у судовому засіданні.

Представник володільця майна СФГ «Моноліт» адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання, наполягав на його задоволенні. Додатково пояснив, що вказане майно, з урахуванням приведених на користь клопотання доводів, наразі не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання та пояснив, що питання скасування арешту є передчасним, оскільки досудове розслідування кримінального провадження триває.

3. Мотиви та оцінка слідчого судді за встановленими обставинами.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання разом з доданими документами, встановив наступне.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою:

1) забезпечення збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди .

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ст. 98 КПК України).

Частинами 1, 2 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_7 перебуває кримінальне провадження № 22022220000003323, розпочате 07.11.2022 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду від 21.12.2022 у справі № 953/7275/22 (провадження 1-кс/953/5304/22) частково задоволено клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022, накладено арешт, окрім іншого, на сільськогосподарську культуру пшеницю приблизною масою 202 тони 860 кг, що належить СФГ «Моноліт» головою якого є ОСОБА_5 .

Арештоване майно пшеницю, приблизною масою 202 тони 860 кг, передано Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах визначених законом України «Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів». У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

Метою накладення арешту на майно, згідно ухвали слідчого судді від 21.12.2022, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України, було збереження речових доказів.

Під час розгляду клопотання про арешт майна 21.12.2022 прокурором стверджувалось, що ОСОБА_5 організував ведення господарської діяльності СФГ «Моноліт» у взаємодії з представниками незаконних органів влади під час окупації Ізюмського району Харківської області.

Відповідну правовукваліфікацію,на часрозгляду клопотання,визначено іорганом досудовогорозслідування ч.4ст.111-1КК Українитобто передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Відповідно до витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення змінено з ч. 4 ст. 111-1 КК України на ч. 1 ст. 111-2 КК України.

06.05.2023 у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022 повідомлено про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України.

Виходячи з тексту повідомлення про підозру, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 самостійно перейняв повноваження керівника СФГ "Моноліт", не повідомляючи про це ОСОБА_5 , та почав здійснювати господарську діяльність, використовуючи вказане господарство, у взаємодії з окупаційною владою та військовослужбовцями держави-агресора.

ОСОБА_8 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, тобто умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.

19.06.2023 органом досудового розслідування СФГ «Моноліт» (код ЄДРПОУ 30772983) визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22022220000003323 від 07.11.2022 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України, про що свідчить вручена представнику пам`ятка про права та обов`язки потерпілого.

19.06.2023 ОСОБА_5 допитано у вказаному кримінальному провадженні у якості представника потерпілого СФГ «Моноліт».

4. Висновки слідчого судді.

Вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя зобов`язаний урахувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Враховуючи викладене слідчий суддя приходить до висновку, що предметом доказування під час досудового розслідування кримінального правопорушення з кваліфікацією дій підозрюваного за ч. 1 ст. 111-2 КК України, у даному кримінальному провадженні, не є ведення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що в подальшому відпала потреба у застосуванні такого заходу, як арешт зазначеного вище майна, оскільки останнє не є об`єктом кримінального правопорушення, а також не містить на собі сліди злочину та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже, арештоване майно не відповідає критеріям, наведеним у ст. 98 КПК України.

Означене дає підстави для висновку, що на даний час таке втручання держави не відповідає принципам пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правом особи на мирне володіння своїм майном та призводить до невиправданого обмеження права власності ОСОБА_5 у вигляді заборони відчужувати, розпоряджатися та користуватися своїм майном.

Разом із цим, слідчий суддя зазначає, що до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950), учасником яких є України. Статтею 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та скасування арешту майна.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника володільця майна СФГ «Моноліт» адвоката ОСОБА_3 , - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.12.2022 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000003323 від 07.11.2022 (справа № 953/7275/22), а саме: сільськогосподарської культури пшениці, приблизною масою 202 тони 860 кг.

Сільськогосподарську культуру пшеницю, приблизною масою 202 тони 860 кг, повернути власнику майна СФГ «Моноліт» (код ЄДРПОУ 30772983).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя - ОСОБА_1