Постанова

від 14.08.2023 по справі 128/2130/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 128/2130/20

провадження № 61-11777св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, державний кадастровий реєстратор виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк Олена Вячеславівна, ОСОБА_2 ,

третя особа - Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), державного кадастрового реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В., ОСОБА_2 , третя особа - Некрасовська сільська рада Вінницького району Вінницької області, про визнання незаконним та скасування наказу і рішення.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з актом оцінки від 22 серпня 1994 року садового товариства (далі - СТ) «Лісова поляна» від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 перейшло право на садову ділянку № НОМЕР_1 , площею 500,00 кв. м в СТ «Лісова поляна». 21 червня 2000 року позивачці на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1996 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії ВН № 1889, який посвідчує її право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0502 га, яка розташована на території Некрасовської сільської ради, СТ «Лісова поляна». Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки за державним актом земельна ділянка позивачки від точки «А» до «Б» межує із земельною ділянкою № НОМЕР_2 . Будучи членом СТ «Лісова поляна» та користуючись ділянкою, що належить позивачу на праві приватної власності, остання сплачувала членські внески. 20 травня 2019 року позивачка уклала із Державним підприємством (далі - ДП) «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» договір № 2524 на виконання землевпорядних робіт з метою виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (присадибна ділянка) на території Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Однак листом ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 21 жовтня 2019 року № 6541 позивачку повідомлено про те, що земельній ділянці раніше присвоєно кадастровий номер 0520684200:01:003:0424 та зареєстровано право власності за ОСОБА_2 . Для встановлення обставин щодо приналежності земельній ділянці № НОМЕР_1 , яка належить позивачу на праві власності, кадастрового номеру 0520684200:01:003:0424, та наявності нового власника її земельної ділянки ОСОБА_1 22 листопада 2019 року звернулась із заявою до відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, на що їй було надано відповідь від 28 листопада 2019 року № 926/405-19-20, у якій вказано, що земельна ділянка, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424, площею 0,0500 га, місце розташування: СТ «Лісова поляна», ділянка № НОМЕР_1 , Некрасовська сільська рада, Вінницький район, Вінницька область, цільове призначення - 01.05 для індивідуального садівництва, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 04 березня 2019 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 15 листопада 2018 року ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Також у листі вказано, що ця документація із землеустрою розроблена на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 10 вересня 2018 року № 2-11806/15-18-СГ. 02 червня 2020 року позивачка звернулась із заявою до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання їй інформації, на що отримала відповідь, де зазначено, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру, отриманими в результаті взаємодії інформаційних систем державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку, з кадастровим номером 0520684200:01:003:0424, Виконавчим комітетом Вінницької міської ради зареєстроване речове право за ОСОБА_2 , 11 квітня 2019 року № 31179789. Рішенням про державну реєстрацію речового права власності від 11 квітня 2019 року № 31179789 державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В., на підставі наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, серія та номер: 2-4020/15-19/СГ, виданого 29 березня 2019 року, видавник: ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, цю земельну ділянку зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_2 . Позивачка вважала зазначені наказ та рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки державний акт на право приватної власності на землю від 21 червня 2000 року, серії ВН № 1889, виданий на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської Ради народних депутатів від 16 листопада 1996 року, є чинним та в установленому законом порядку скасований не був, а тому є гарантією права власності позивача на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0502 га, видану для садівництва, яка розташована на території Некрасовської сільської ради, СТ «Лісова поляна».

На підставі викладеного, позивачка просила суд визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області «Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ; визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію речового права власності від 11 квітня 2019 року № 31179789 державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,05 га, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424.

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку була прийнята в члени садово-городнього масиву « Лісова поляна » і їй надана у користування земельна ділянка, яка знаходилася у занедбаному стані. Два роки вона облаштовувала земельну ділянку: вивозила сміття та непотріб, завозила землю тощо і лише на третій рік почала її використовувати для вирощування городини, насаджуючи багаторічні кущі та дерева. В установленому порядку ОСОБА_2 звернулася щодо приватизації земельної ділянки та відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ, державний реєстратор реєстрував за позивачем право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,05 га, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424. Після цього про свої права на земельну ділянку заявила ОСОБА_1 та, посилаючись на те, що їй 21 червня 2000 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії ВН № 1889, який посвідчує її право власності на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0502 га, пред`явила відповідний позов. Проте, державний акт, який надала ОСОБА_1 , не відповідає вимогам закону, оскільки орган, який його видав не має інформації про його видачу. Згідно з довідкою Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 25 липня 2018 року № 362 ОСОБА_2 користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площею 0,05 га. Ця земельна ділянка до 2002 року не була приватизована. Правління садово-городнього масиву «Лісова поляна», яке надавало земельну ділянку в користування, не відає про її приватизацію в 2000 році. Відповідно до довідки голови правління садово-городнього масиву «Лісова поляна» від 17 червня 2017 року № 28 ОСОБА_2 виділена в користування садова ділянка № НОМЕР_1 , загальною площею 0,05 га. Довідка видана для оформлення документів на приватизацію садової ділянки. 19 років ОСОБА_1 не повідомляла про державний акт, не здійснювала будь-яких дій, які притаманні власнику земельної ділянки. У державному акті вказано, що на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської Ради народних депутатів від 16 листопада 1996 року передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,0502 га, однак не вказано підстав для видачі самого державного акта. З огляду на зміст державного акта він складений та виданий особисто головою Некрасовської сільської ради, що не передбачено жодним нормативним актом. Отже, сільський голова перевищив свої повноваження. Державний акт видано та складено в порушення вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 червня 1999 року, в редакції станом на 21 червня 2000 року (далі - Інструкція). Оспорюваний державний акт не видано на підставі рішення ради, чим порушено пункту 1.4 Інструкції; при складанні державного акта не перенесено в натурі (на місцевість) межі земельної ділянки та не закріплено їх довгостроковими межовими знаками, чим порушено пункту 1.12 Інструкції; при складанні державного акта не була розроблена технічна документація, чим порушено пункт 1.15 Інструкції; на державному акті відсутня гербова печатка та сторінка із зображенням плану земельної ділянки підписана не начальником районного відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України, а інженером - землевпорядником, чим порушено пункт 2.11 Інструкції. Також, як підставу про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю позивач зазначає те, що відповідно до листа архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 06 вересня 2021 року № 01-23/456, в протоколі від 16 листопада 1996 року, 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області відомостей про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 не виявлено.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, серії ВН № 1889, виданий Некрасовською сільською радою Вінницького району Вінницької області 21 червня 2000 року ОСОБА_1 про право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0502 га.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року замінено третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Некрасовську сільську раду Вінницького району Вінницької області та залучено її правонаступника - Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22 липня 2021 року замінено відповідача за зустрічним позовом та залучено його правонаступника - Якушинецьку сільську раду Вінницького району Вінницької області до участі в цій справі.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 травня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю, серії ВН № 1889, виданий Некрасівською сільською радою Вінницького району Вінницької області 21 серпня 2000 року ОСОБА_1 про право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0502 га. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що станом на момент прийняття оскаржуваного наказу (ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області «Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ) оспорювана земельна ділянка була вільною, речові права на неї не були зареєстровані, тому є безпідставною позовна вимога про визнання недійсним та скасування цього наказу.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з огляду на зміст оскаржуваного державного акта випливає, що його склав та видав особисто голова Некрасовської сільської ради, що не передбачено жодним нормативним актом, а також, що вказаний державний акт видано та складено в порушення вимог Інструкції.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні спірної земельної ділянки ОСОБА_2 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області діяло відповідно до вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України), і було дотримано усі визначені законом вимоги при здійсненні державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області «Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ. Визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію речового права власності від 11 квітня 2019 року № 31179789 державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,05 га, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є правомірним власником земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,0502 га, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, права якої порушено оспорюваними наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області «Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ і рішенням про державну реєстрацію речового права власності від 11 квітня 2019 року №31179789 державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,05 га, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424.

Водночас апеляційний суд встановив, що оспорюваний державний акт на право приватної власності на землю, серії ВН № 1889, виданий ОСОБА_1 , відповідає вимогам, встановленим Інструкцією і постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-12, оскільки має гербову печатку, містить відомості про рішення Ради народних депутатів, на підставі якого його було видано, розташування земельної ділянки, підписаний головою Некрасовської сільської Ради народних депутатів, зареєстрований у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за № 323, а також має план зовнішніх меж земельної ділянки і кількісну характеристику земель, переданих у приватну власність, а тому підставі для визнання його недійсним немає.

Також апеляційний суд виходив із того, що будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 була виключена зі списку членів СТ «Лісова поляна» чи добровільно відмовилась від земельної ділянки або ж її право власності припинилося з інших підстав, матеріали справи не містять, тому помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що на момент прийняття оскаржуваного ОСОБА_1 наказу (ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області «Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ) земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_2 , була вільною, речові права на неї не були зареєстровані.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що невиявлення в архіві Вінницької районної державної адміністрації відомостей про передачу у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , не є беззаперечним доказом того, що рішення Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області 7 сесії 22 скликання від 16 листопада 1996 року не було прийняте.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки оспорювана земельна ділянка знаходиться в СТ «Лісова поляна», то ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та державний кадастровий реєстратор виконавчого комітету Вінницької міської ради, реєструючи за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,05 га, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424, мали б перевірити наявність осіб, які користувалися зазначеною земельною ділянкою та можливе отримання ними державного акта про право приватної власності, чого зроблено не було. Тому відповідачі за первісним позовом не дотримались усіх визначених законом вимог при здійсненні державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Якименко О. О., засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального правабез урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 450/1899/15-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 361/5903/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 478/1054/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 127/27178/17; від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17; від 21 листопада 2018 року у справі № 607/10548/14-ц; від 05 грудня 2018 року у справі № 201/11032/16-ц; від 05 грудня 2018 року у справі № 199/8787/15; від 19 грудня 2018 року у справі № 524/9350/16-ц; від 11 березня 2020 року управі № 459/26118/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:

- помилково скасував рішення суду першої інстанції;

- не звернув увагу на те, що ні позивачем, ні його представником у ході розгляду справи не надано суду доказів складення технічної документації з відведення земельної ділянки, належної позивачу та доказів встановлення меж і закріплення їх межовими знаками на місцевості;

- не врахував, що план земельної ділянки зазначений у оспорюваному державному акті на право власності на землю не підтверджує встановлення таких меж;

- проігнорував те, що про державний акт від 21 червня 2000 року невідомо ані Некрасівській сільській раді, ані правлінню садово-городнього масиву «Лісова Поляна», про що свідчать довідки Некрасівської сільської ради від 25 липня 2018 року та голови садово-городнього масиву «Лісова Поляна» від 17 червня 2017 року № 28;

- не надав належної оцінки тому, що право власності ОСОБА_1 не земельну ділянку не було зареєстровано у встановленому законом порядку протягом довгого проміжку часу;

- не зазначив мотивів відхилення кожного аргумента, наведеного в апеляційній скарзі заявника.

У січні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Герасимчук О. О., засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначила про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

У квітні 2023 року на офіційну електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Якименко О. О., про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, яке обґрунтоване тим, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання оскаржуваної постанови в частині стягнення судових витрат. На підтвердження чого надла копію виконавчого листа та витяг з автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 28 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 128/2130/20 із Вінницького районного суду Вінницької області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2023 року матеріали справи № 128/2130/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду 26 квітня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Якименко О. О., про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з актом оцінки від 22 серпня 1994 року, складеним комісією у складі голови правління СТ «Лісова поляна» ОСОБА_6, заступника голови СТ «Лісова поляна» ОСОБА_5, члена СТ «Лісова поляна» старшого вулиці ОСОБА_4, від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , перейшло право на садову ділянку № НОМЕР_1 , площею 500,00 кв. м, в СТ «Лісова поляна».

ОСОБА_1 є членом СТ «Лісова поляна» в с. Некрасово, що підтверджується членською книжкою садовода, виданою 29 січня 1990 року.

21 червня 2000 року ОСОБА_1 , на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської Ради народних депутатів від 16 листопада 1996 року, видано державний акт на право приватної власності на землю серії ВН №1889, який посвідчує її право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0502 га, яка розташована на території Некрасовської сільської ради, СТ «Лісова поляна».

Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки у вказаному державному акті, земельна ділянка позивача від точки «А» до точки «Б» межує із земельною ділянкою № НОМЕР_2 .

Будучи членом СТ «Лісова поляна» та користуючись ділянкою ОСОБА_1 сплачувала членські внески, що підтверджується копіями квитанції, які містяться у матеріалах справи.

20 травня 2019 року ОСОБА_1 уклала з ДП «Вінницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» договір № 2524 на виконання землевпорядних робіт з метою виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (присадибна ділянка) на території Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Листом ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 21 жовтня 2019 року № 6541 ОСОБА_1 повідомлено про те, що земельній ділянці раніше присвоєно кадастровий номер 0520684200:01:003:0424 та зареєстровано право власності за ОСОБА_2 .

Згідно з повідомленням відділу у Вінницькому районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 28 листопада 2019 року № 926/405-19-20, земельна ділянка кадастровий номер 0520684200:01:003:0424, площею 0,0500 га, місце розташування - СТ «Лісова поляна», ділянка № НОМЕР_1 , Некрасовська сільська рада, Вінницький район, Вінницька область, цільове призначення - 01.05 для індивідуального садівництва, була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 04 березня 2019 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 15 листопада 2018 року ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Також у даному листі вказано, що документація із землеустрою була розроблена на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 10 вересня 2018 року № 2-11806/15-18-СГ.

Відповідно до повідомлення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 25 червня 2020 року № 0-2-0.2-5112/2-Л, згідно відомостей Державного земельного кадастру, отриманих в результаті взаємодії інформаційних систем державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельну ділянку з кадастровим номером 0520684200:01:003:0424 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради зареєстроване речове право за ОСОБА_2 , 11 квітня 2019 року № 31179789.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єктом нерухомості визначено земельну ділянку, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424, площею 0,05 га. Рішенням про державну реєстрацію речового права власності № 31179789 від 11 квітня 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В. на підставі наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, серія та номер: 2-4020/15-19/СГ, виданого 29 березня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області цю земельну ділянку зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_2 .

Зміст копії вищезазначеного наказу «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», свідчить про те, що було затверджено розроблену технічну документацію землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва ОСОБА_2 на території Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області (СТ «Лісова поляна», діл. № НОМЕР_1 ), площею 0,0500 га із кадастровим номером 0520684200:01:003:0424 - для індивідуального садівництва (код цільового призначення - 01.05).

Відповідно до повідомлення архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації від 06 вересня 2021 року № 01-23/456, в протоколі від 16 листопада 1996 року 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області відомостей про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 не виявлено.

Згідно з довідкою архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 21 жовтня 2022 року № 01-23/335, в документах від 16 листопада 1996 року 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області рішення, затвердженого списку громадян та заяв до питання «Про стан приватизації земельних ділянок», де було розглянуто 536 заяв, які надійшли від громадян на приватизацію земельних ділянок, не виявлено.

Водночас відповідно до протоколу 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 16 листопада 1996 року, на порядку денному сесії ради було на розгляді питання про стан приватизації земельних ділянок у с. Некрасово; встановлено, що надійшло 536 заяв громадян на приватизацію земельних ділянок; визначено необхідність про затвердження підготовленого списку заяв на приватизацію земельних ділянок; одноголосно депутатами прийнято рішення про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам.

Правове обґрунтування

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України (в редакції на момент видачі ОСОБА_1 оспорюваного державного акта) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Статтею 23 ЗК України (в редакції на момент видачі ОСОБА_1 оспорюваного державного акта) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

У статті 6 ЗК України (в редакції на момент видачі ОСОБА_1 оспорюваного державного акта) визначено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва.

До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом: на право приватної власності на землю; на право колективної власності на землю; на право власності на землю; на право постійного користування землею.

Пунктом 1.2 вказаної Інструкції визначено, що форми державних актів на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю і на право постійного користування землею затверджені постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2201-12.

Так, вказаною постановою Верховної Ради України затверджено форму державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції державні акти, що посвідчують право приватної власності на землю реєструються, відповідно, у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком 1.

Водночас, статтею 125 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних наказу та рішення) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України (в редакції на момент прийняття оскаржуваних наказу та рішення) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент прийняття оскаржуваних наказу та рішення) передбачено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має безпосередній доступ та користується відомостями Державного земельного кадастру у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Для посадових осіб органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону.

Повноваження державного реєстратора передбачено частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент прийняття оскаржуваного наказу та рішення) .

Пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що ОСОБА_1 є правомірним власником земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,0502 га, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, права якої порушено оспорюваними наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області «Про затвердження документації землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 29 березня 2019 року № 2-4020/15-19-СГ і рішенням про державну реєстрацію речового права власності від 11 квітня 2019 року № 31179789 державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О. В. про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,05 га, кадастровий номер 0520684200:01:003:0424.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 450/1899/15-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 361/5903/16-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 478/1054/18, від 07 квітня 2021 року у справі № 127/27178/17, є безпідставними з огляду на таке.

На предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів (обставини, на які посилається сторона позивача) і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 450/1899/15-ц за позовом про визнання недійсним державного акта та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, Верховний Суд, залишаючи без змін постанову апеляційного суду, виходив із того, що відповідачкою не було подано суду будь-яких доказів про прийняття сільською радою народних депутатів рішення про передачу їй у приватну власність спірної земельної ділянки, виготовлення нею технічної документації із землеустрою, яка є необхідною для видачі державного акта на право приватної власності на землю.

У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 361/5903/16-ц про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування майна із чужого незаконного володіння, Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляду до суду апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що втрата сільською радою з приміщення архіву частини документів за період з 1965 до 1998 роки та відсутність у міськрайонному управлінні у Броварському районі та м. Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка належить відповідачу, не можна вважати підтвердженням факту її відсутності у цілому.

У постанові від 24 березня 2021 року у справі № 478/1054/18 за позовом про визнання дій протиправними, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та договору оренди землі, Верховний Суд погодився із висновком апеляційного суду про те, що оскільки розпорядженням районної державної адміністрації не вирішено питання про передачу спірної земельної ділянки відповідачу, то видача йому державного акта на право власності на цю земельну ділянку без визначеної законом підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушенням статей 116,118 ЗК України - недійсним.

У постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 127/27178/17 за позовом про визнання державного акта на право приватної власності на землю недійсним та витребування земельної ділянки водного фонду з чужого незаконного володіння, Верховний Суд скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалюючи нове судове рішення, дійшов висновку про те, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення. Враховуючи зазначене, а також те, що зміна власника земельної ділянки водного фонду можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і що незастосовний у справі, то для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.

Натомість, у справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є правомірним власником земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,0502 га, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області. Право власності позивача на спірну земельну ділянку підтверджується державним актом від 21 червня 2000 року серії ВН № 1889, виданим на підставі рішення 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської ради народних депутатів від 16 листопада 1996 року (т. 1 а. с. 11). Також вказаний факт підтверджується і наявним у матеріалах справи протоколом 7 сесії 22 скликання Некрасовської сільської ради народних депутатів Вінницької області, на якому приймалось рішення від 16 листопада 1996 року щодо приватизації земельних ділянок по 536 заявам громадян (т. 2 а. с. 21 - 26). Відповідачі не довели, що у загаданих 536 осіб позивачка не входила та питання про приватизацію її ділянки не було вирішено у встановленому законом порядку.

Отже, у наведених заявником як приклад постановах суду касаційної інстанції та оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції встановлено різні фактичні обставини справ, а тому доводи заявника про неврахування висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосовав норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17; від 21 листопада 2018 року у справі № 607/10548/14-ц; від 05 грудня 2018 року у справі № 201/11032/16-ц; від 05 грудня 2018 року у справі № 199/8787/15; від 19 грудня 2018 року у справі № 524/9350/16-ц; від 11 березня 2020 року управі № 459/26118/17 щодо повноважень апеляційного суду, порядку встановлення обставин справи та оцінки доказів, є безпідставними з огляду на те, що висновки, наведені у вказаних постановах суду касаційної інстанції, не суперечать висновкам, наведеним в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що право власності ОСОБА_1 не земельну ділянку не було зареєстровано у встановленому законом порядку протягом довгого часу є безпідставними, оскільки відповідно до матеріалів справи державний акт на право власності не землю від 21 червня 2000 року серії ВН № 1889, виданий на ім`я ОСОБА_1 , та відповідно право власності позивача на цей об`єкт нерухомості, було зареєстровано 21 червня 2000 року Вінницьким районним відділом земельних ресурсів у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Некрасовської сільської ради, згідно з чинним на той момент законодавством (т. 1 а. с. 13).

Аргументи касаційної скарги про те, що ані ОСОБА_1 , ані її представником у ході розгляду справи не надано суду доказів складення технічної документації з відведення земельної ділянки, належної позивачу та доказів встановлення меж і закріплення їх межовими знаками на місцевості, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони по своїй суті не підтверджують факт відсутності таких документів та не спростовують факт законності передачі спірної земельної ділянки у власність позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не зазначив мотивів відхилення кожного аргумента, наведеного в апеляційній скарзі заявника, є безпідставними, оскільки як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого ним рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою апеляційним судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника встановлені судом неповно і неправильно, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак