Рішення

від 16.08.2023 по справі 183/7407/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/7407/23

№ 2/183/3601/23

16 серпня 2023 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Оладенко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом у якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час розрахунку при звільненні за період з 12.04.2023 по 27.04.2023 у сумі 7641,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.04.2022 перебував з відповідачем у трудових правовідносинах, займаючи посаду сторожа оранжереї, дільниці зеленого господарства КП «Новомосковський комбінат комунальних підприємств». 12.04.2023 позивача звільнено із займаної посади на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв`язку з незгодою з істотною зміною умов праці. У день звільнення позивачу не було виплачено заробітну плату у сумі 15692,42 грн. Термін прострочення виплати заробітної плати складає 14 днів, а тому виходячи із розміру середньоденної заробітної плати 545,80 грн. з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час розрахунку при звільненні у сумі 7641,26 грн.

Ухвалою судді від 21.06.2023 відкрито провадження в указаній цивільній справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

28.07.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що у день звільнення 12.04.2023 позивач не працював. Відповідно до наказу №6 "Про запровадження неповного робочого часу на підприємстві" від 31.03.2023 у відповідача з 01.04.2023р. запроваджено неповний робочий час, встановлено неповний робочий час - 1 година на тиждень, щоп`ятниці з 07.00 години до 08.00 години, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу. 12.04.2023р. (середа) позивач не працював, тому у відповідача не виник обов`язок розрахуватися у день звільнення. Позивач не заявляв вимогу про розрахунок. Відповідачем порушень щодо строку розрахунку, відповідно до ст.116 КЗпП України, не допущено.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався, згідно відстеження відправлення копію відзиву отримав 03.08.2023.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, його було прийнято на роботу на посаду сторожа оранжереї дільниці зеленого господарства КП «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» на підставі наказу №2-к від 04.01.2022 (а.с.6).

Відповідно до наказу №6 "Про запровадження неповного робочого часу на підприємстві" від 31.03.2023р. у відповідача з 01.04.2023р. встановлено неповний робочий час - 1 година на тиждень, щоп`ятниці з 07.00 години до 08.00 години, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу (а.с.29).

12.04.2023 позивач подав заяву роботодавцю про звільнення у зв`язку з незгодою з умовами праці (а.с.7).

Наказом відповідача №145-К від 12.04.2023 позивача звільнено з посади сторожа дільниці зеленого господарства на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від продовження роботи в зв`язку зі зміною істотних умов праці (а.с.8).

Згідно розрахункового листа, за квітень позивачу підлягала виплаті заробітна плата у сумі 15692,42 грн. (а.с.9). Зазначену суму виплачено на картковий розрахунок позивача 27.04.2023 (а.с.13)

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, КЗпП України, Закону України «Про оплату праці».

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Нормою ст.15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Положеннями ст.47 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 КЗпП України, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

В свою чергу, нормою ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно ст.117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суму строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки подень фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Разом з тим, у відповідності до ч.2 ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

На час видання наказу про зміну умов праці в Україні діяв воєнний стан, а тому за новими умовами праці у відповідача діяв неповний робочий час - 1 година на тиждень, щоп`ятниці з 07.00 години до 08.00 години.

Як вбачається з табелю обліку використання робочого часу (а.с.30) у день звільнення 12.04.2023 позивач не працював, оскільки цей день (середа) не був робочим днем для позивача.

Отже, у роботодавця відповідно до ст.116 КЗпП України не виник обов`язок провести розрахунок з позивачем у день звільнення. За змістом зазначеної норми законодавства роботодавець у даному випадку повинен був провести розрахунок не пізніше наступного дня після пред`явлення вимоги про розрахунок.

При цьому, суд враховує, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

У даному випадку встановлено, що розрахунок з позивачем роботодавець здійснив 27.04.2023.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач у позовній заяві зазначив, що повідомив ліквідатора відповідача про порушення його прав стосовно невиплати заробітної плати у день звільнення 12.04.2023, проте жодного доказу на підтвердження цієї обставини позивач не надав.

Оскільки позивач не працював у день звільнення та не надав доказів пред`явлення вимоги про розрахунок раніше дня фактичного розрахунку (27.04.2023), суд приходить до висновку, що відповідачем не допущено порушення строку розрахунку при звільненні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід віднести за його рахунок.

Керуючись ст.ст.12, 81, 89, 133, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач - комунальне підприємство «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», код ЄДРПОУ 03341517, адреса: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.З.Бєлої, 156Б

Повне судове рішення складено і підписано 16 серпня 2023 року .

Суддя Оладенко О.С.