Постанова

від 06.02.2024 по справі 183/7407/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/405/24 Справа № 183/7407/23 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

розглянувши вписьмовому провадженнів приміщенніДніпровського апеляційногосуду безповідомлення учасниківсправи апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2023 року у справі № 183/7407/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (суддя першої інстанції Оладенко О.С.), -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилався на те, що 01 квітня 2022 року наказом № 2-к його прийнято на роботу сторожем оранжереї, дільниці земельного господарства КП «Новомосковський комбінат комунальних підприємств», однак 12 квітня 2023 року він звільнився з цієї посади згідно п. 6 ст. 36 КЗпП, про що винесено наказ №145-к з підстав незгоди з умовами праці, які визначені наказом від 31 березня 2023 року № 6, де зазначено, що робочий час один раз по п`ятницям з 7-00 до 8-00 год.

В день звільнення з роботи позивачу не виплачено заробітну платню за період з 12 квітня 2023 року по 27 квітня 2023 року в сумі 15692,42 грн. з підстав відсутності коштів у підприємства, про що ним було повідомлено ліквідатора підприємства ОСОБА_2 .

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 квітня 2023 року по день фактичного розрахунку 27 квітня 2023 року включно у розмірі 7641,26 грн. та судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджені всі обставини справи в їх сукупності. Позивач зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції не дотримався не виконав вимог ст. 128, 208, 212, 213, 214, 215, 216, 218 ЦПК України, що призвело до винесення помилкового рішення у справі.

03 квітня 2023 року позивач відпрацював добу і повинен приступити до роботи 7 квітня 2023 року, але ліквідатор не дозволив та врахував одну годину робочого дня.

07 квітня 2023 року апелянт звернувся до відповідача із письмовим запитом про надання наказу № 6 та інших документів, та 12 квітня 2023 року відповіддю відповідач відмовив у наданні запитаних документів.

10 березня 2023 року ліквідатор запропонував позивачу та іншим працівникам підприємства написати заяви про звільнення за власним бажанням і перейти працювати на створений Новомосковською міською радою Комбінат комунальних підприємств «Рідне місто», на що апелянт відмовився, а вже 14 березня 2023 року ліквідатор повідомив апелянта про заплановане звільнення від 16 березня 2023 року у зв`язку із ліквідацією відповідача з посади сторожа на підставі п.1 ст. 40 КзпП України, яке відбудеться 21 червня 2023 року.

На момент звільнення апелянта 12 квітня 2023 року відповідачем не було виплачено заробітна плата за весь березень 2023 року, згідно колективного договору відповідача, а наданий реєстр застрахованих осіб суд першої інстанції не досліджував.

Також суд дійшов хибного висновку, що у роботодавця відповідно до ст.116 КзпП України не виник обов`язок провести розрахунок з позивачем у день звільнення, адже порушення прав позивача є наявним та з часу звільнення відповідач заборгував йому 15 692,42 грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року справу витребувано у суду першої інстанції, яка надійшла до суду 02 жовтня 2023 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишалась без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року, після усунення недоліків, визначених ухвалою суду від 06 жовтня 2023 року, відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

КП «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» відзиву на апеляційну скаргу не подавало.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Як вбачається з ч. 3 вказаної вище статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається із частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено що позивача було прийнято на роботу на посаду сторожа оранжереї дільниці зеленого господарства КП «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» на підставі наказу № 2-к від 04.01.2022.

Відповідно до наказу № 6 «Про запровадження неповного робочого часу на підприємстві» від 31.03.2023р. у відповідача з 01.04.2023 р. встановлено неповний робочий час - 1 година на тиждень, щоп`ятниці з 07.00 години до 08.00 години, з оплатою пропорційно відпрацьованому часу.

12.04.2023 року позивач ОСОБА_1 подав заяву роботодавцю про звільнення у зв`язку з незгодою з умовами праці.

Наказом Комунального підприємства «Новомосковський комбінат комунальних підприємств» № 145-К від 12.04.2023 позивача звільнено з посади сторожа дільниці зеленого господарства на підставі п. 6 ст.36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від продовження роботи в зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Згідно розрахункового листа, за квітень позивачу підлягала виплаті заробітна плата у сумі 15692,42 грн. Зазначену суму виплачено на картковий розрахунок позивача 27.04.2023 року.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що при розгляді справи суд першої інстанції при ухваленні рішення не виконав вимог ст. 128, 208, 212, 213, 214, 215, 216, 218 ЦПК України, том удопустився прийняття помилкового рішення, є безпідставними, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається із частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що в день звільнення 12.04.2023 року позивач не працював, оскільки це не був робочим днем для позивача (а.с. 30), отже у роботодавця відповідно до статті 116 КЗоТ України не виник обов`язок провести розрахунок з позивачем у день звільнення.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Як вбачається із частини 1 статті 117 КЗпП України,у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Пунктом20Постанови ПленумуВерховного Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КзпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як передбачено частиною 1 статті 103 КЗпПУ, про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Частиною 2 статті 3 ст.3Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбаченихчастиною третьоюстатті 32 тастаттею 103Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

На час видання наказу про зміну умов праці в Україні діяв воєнний стан, а тому за новими умовами праці у відповідача діяв неповний робочий час - 1 година на тиждень, щоп`ятниці з 07.00 години до 08.00 години.

Як вбачається з табелю обліку використання робочого часу (а.с.30) у день звільнення 12.04.2023 позивач не працював, оскільки цей день (середа) не був робочим днем для позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що розрахунок з позивачем роботодавець здійснив 27.04.2023 року.

Позивач у позовній заяві зазначив, що повідомив ліквідатора відповідача про порушення його прав стосовно невиплати заробітної плати у день звільнення 12.04.2023, проте жодного доказу на підтвердження цієї обставини позивач не надав.

Дніпровський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач не працював у день звільнення та не надав доказів пред`явлення вимоги про розрахунок раніше дня фактичного розрахунку (27.04.2023), суд приходить до висновку, що відповідачем не допущено порушення строку розрахунку при звільненні.

Інші доводиапеляційної скаргипозивачаколегіясуддів неприймає доуваги,оскільки такідоводи єбезпідставними,не спростовуютьобґрунтованих висновківсуду щодовідсутності підставдля задоволенняпозову,та зводятьсядо викладенняобставин справиіз наданнямособистих коментарів,особистим тлумаченнямнорм матеріальногоправа,що маєза метузадоволення апеляційноїскарги,а неспростування висновківсуду першоїінстанції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Новомосковськогоміськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2023 року з і задоволенняапеляційної скарги ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді О.Д.Канурна

Т.В. Космачевська

О.В.Халаджи