Ухвала

від 18.08.2023 по справі 907/612/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" серпня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/612/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши заперечення представника товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА», с. Мідяниця, Берегівського району (надійшло до суду 07.08.2023) про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження

у справі №907/612/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА», с. Мідяниця, Берегівського району про стягнення 170 748,48 грн.

Представники: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 170 748,48 грн. з яких 32 790,53 грн. пені, 1967,42 грн. - 3% річних, 3 713,18 грн. інфляційних втрат, 19 839,23 грн. - штрафу за недовикористаний обсяг природного газу, 109 498,45 грн. - штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу та 2 939,67 грн. - фінансової компенсації у розмірі 1% від вартості недопоставленого планового обсягу газу, посилаючись на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-90050-22 від 20.06.2022 р., та положень статей 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 907/612/23 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

07.08.2023 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло заперечення про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши подану заяву, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ст.250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому ч. 2 ст. 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

При цьому, відповідно до ч.7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Якщо відповідачем у встановлений судом строк буде подано заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення або про розгляд справи за правилами загального провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на вищенаведене, клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження не підлягає задоволенню з огляду на положення ч. 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої справа №907/612/23 підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження, враховуючи її малозначність в розумінні п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, характер спірних правовідносин та предмет доказування.

Окрім того, клопотання відповідача з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подана без належного обґрунтування неможливості її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з тим суд зазначає, що відповідач не позбавлений свого права доводити суду свої заперечення проти позову у передбачений законодавством спосіб та відповідними засобами доказування, передбаченими процесуальним кодексом.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного так і загального) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Згідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, за змістом указаних приписів закону відповідач має право (і суд надає йому таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Щодо посилань відповідача, про неотримання примірнику позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 "Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"" повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

При зверненні позивача до суду на виконання вимог частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України позивачем, надано суду докази надіслання на належну адресу відповідача копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/709/22 (ухвала від 07.04.2023).

Також Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 234, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Закарпатської області -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КИФА», с. Мідяниця, Берегівського району із запереченнями проти розгляду справи № 907/612/23 у порядку спрощеного провадження.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://zk.arbitr.gov.ua/sud5008/gromadyanam/csz/.

Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала підписана 18.08.2023 та оскарженню не підлягає.

Суддя Ремецькі О.Ф.