Ухвала

від 17.08.2023 по справі 910/700/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.08.2023Справа № 910/700/23

За позовом Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний центр спортивної медицини" Житомирської обласної ради

до Житомирської обласної ради

про визнання протиправним та скасування рішення,

Суддя Ломака В.С.

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Обласний медичний центр спортивної медицини" Житомирської обласної ради (далі - позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житомирської обласної ради (далі - відповідач, Рада) про визнання протиправним та скасування рішення № 403 одинадцятої сесії Ради VIII скликання від 14.07.2022 року "Про припинення КНП "Обласний медичний центр спортивної медицини" Житомирської обласної ради реорганізувавши його шляхом приєднання до КНП "Обласний медичний консультативно-діагностичний центр Житомирської обласної ради".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство вказувало на прийняття оскаржуваного рішення з грубими порушеннями норм чинного законодавства, без дотримання положень Регламенту Ради щодо підготовки та розгляду процедурних питань на сесії, порядку внесення на сесію Ради проекту рішення, його обговорення та ухвалення.

Разом із позовною заявою Підприємство подало заяву від 12.01.2023 року, в якій просило суд вжити заходи забезпечення пред`явленого ним позову шляхом заборони Раді вчиняти будь-які дії, направлені на ліквідацію, припинення, обмеження фінансово-господарської діяльності Підприємства, у тому числі шляхом приєднання до КНП "Обласний медичний консультативно-діагностичний центр Житомирської обласної ради", до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, Підприємство посилалося на очевидні ознаки протиправності рішення відповідача від 14.07.2022 року № 403 та порушення означеним рішенням прав, свобод та інтересів як позивача, так і всіх працівників Підприємства. Разом із тим, позивач вказував, що можливий у будь-який момент початок процедури ліквідації Підприємства призведе до зменшення чисельності його працівників та припинення існування самого Підприємства, що у подальшому унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, членів первинної профспілкової організації та працівників Обласного медичного центру спортивної медицини. В якості нормативно-правової підстави для вжиття судом запропонованих Підприємством заходів забезпечення позову останнє посилалося на приписи статті 137 Господарського процесуального кодексу України, якими, за твердженням позивача, передбачено забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, а також заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2023 року (суддя Картавцева Ю.В.) у відкритті провадження у справі № 910/700/23 за позовом Підприємства до Ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено, зважаючи на положення пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, цією ухвалою, з огляду на віднесення спору в справі № 910/700/23 до юрисдикції адміністративних судів, у прийнятті до розгляду заяви Підприємства про забезпечення позову в цій справі було відмовлено.

Водночас постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 року апеляційну скаргу Підприємства на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.01.2023 року в справі № 910/700/23 задоволено, означену ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а справу № 910/700/23 надіслано до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

15.08.2023 року матеріали справи № 910/700/23 надійшли до господарського суду міста Києва та за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (зважаючи на перебування судді Картавцевої Ю.В. у відпустці) передані на розгляд судді Ломаці В.С.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність розгляду по суті поданої Підприємством заяви від 12.01.2023 року про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Розглянувши подану Підприємством заяву про забезпечення позову від 12.01.2023 року, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку, враховуючи предмет та підстави пред`явленого Підприємством позову, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач посилався на очевидні ознаки протиправності рішення відповідача від 14.07.2022 року № 403 та порушення означеним рішенням прав, свобод та інтересів як позивача, так і всіх працівників Підприємства, а також потенційну імовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в даній справі.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак Підприємством у встановленому законом порядку не було наведено переконливого обґрунтування того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду щодо визнання протиправним та скасування рішення № 403 одинадцятої сесії Ради VIII скликання від 14.07.2022 року "Про припинення КНП "Обласний медичний центр спортивної медицини" Житомирської обласної ради реорганізувавши його шляхом приєднання до КНП "Обласний медичний консультативно-діагностичний центр Житомирської обласної ради" чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Посилання заявника на потенційне унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів членів первинної профспілкової організації та працівників Обласного медичного центру спортивної медицини не беруться судом до уваги, оскільки наведені особи наразі не є учасниками справи, а такі обставини лежать у площині трудових відносин та не входять до безпосереднього предмета доказування у справі № 910/700/23.

Слід також зазначити, що посилання заявника на приписи статті 137 Господарського процесуального кодексу України як на підтвердження наявності матеріально-правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного рішення (як зазначено самим Підприємством у заяві від 12.01.2023 року) оцінюються судом критично, оскільки наведеною нормою (на відміну від пункту 1 частини статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України) взагалі не передбачено повноважень господарського суду зупиняти дію індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Разом із тим, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії (а не конкретно визначені дії, як це передбачено пунктом 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України), направлені на ліквідацію, припинення, обмеження фінансово-господарської діяльності Підприємства, у тому числі шляхом приєднання до КНП "Обласний медичний консультативно-діагностичний центр Житомирської обласної ради", поза процедурою та контекстом оскарження спірного рішення Ради від 14.07.2022 року № 403 та без чіткого взаємозв`язку з дійсністю саме спірного рішення, може призвести до порушення прав відповідача (у тому числі щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад шляхом прийняття інших рішень, пов`язаних з діяльністю Підприємства), регламентованих Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", та не відповідатиме принципам адекватності та співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Підприємством заяви про забезпечення позову від 12.01.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 136-141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний центр спортивної медицини" Житомирської обласної ради від 12.01.2023 року про забезпечення позову.

2. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (17.08.2023) та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя В.С. Ломака