Рішення

від 09.08.2023 по справі 203/3616/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/3616/22

Провадження № 2/0203/363/2023

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участі секретаря Погрібного О.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в загальному провадженні цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про надання дозволу на перетинання кордону України (виїзд за межі України та в`їзд до України) неповнолітніх осіб та надання дозволу для оформлення дітям паспортів громадян України для виїзду за кордон, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 пред`явила зазначений позов, остаточно уточнений 14 грудня 2022 року, до ОСОБА_3 , де визначила третьою особою службу у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації, на предмет надання дозволу на оформлення паспортів громадянам України для виїзду за кордон спільним із відповідачем неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також на предмет надання дозволу на перетин державного кордону України цих неповнолітніх дітей без дозволу (без згоди) батька, тобто відповідача ОСОБА_4 . В обґрунтування позову зазначається, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який 12 жовтня 2017 року за рішення суду розірвано. Від цього шлюбу сторони мають неповнолітніх синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які після розірвання шлюбу залишилися проживати разом із матір`ю, тоді як позивач та відповідач на протязі багатьох років проживають окремо та напротязі декількох років не бачився із дітьми та не проявляв до цього бажання. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України позивач разом зі своїми синами була вимушена перетнути кордон України для подальшого ввезення їх до Федеративної Республіки Німеччина для забезпечення безпеки їхнього здоров`я, забезпечення нормальному розвитку дітей, вступу та навчання у школі, а також вступу та навчання в післяшкільних закладах (вступ до футбольної команди). На даний час позивач та діти забезпечені всіх необхідним, діти зачислені до школи у ФНР, старший син ОСОБА_4 захоплюється футболом та у ФНР пройшов відбір та зарахований до футбольної команди. В ФНР позивач отримала трьох кімнатну квартиру, де наразі зі своїми дітьми зареєстрована та проживає. В той же час у зв`язку із терміновим виїздом за межі України позивач не встигла оформити синам паспорти для виїзду за кордон, які наразі необхідні для нормального існування дітей в соціумі іншої держави, зокрема для: оформлення та отримання додаткових благ та виплат від держави ФНР, оформлення банківських карток в банківських установах, повноцінної участі дітей в шкільній програмі ФНР, екскурсіях, які постійно організовує шкільний заклад, участі у зборах та змагань у футбольній команді. Разом із цим, оформити закордонні паспорти синам в позасудовому порядку без згоди відповідача (батька дітей) позивач не має можливості, відповідач постійно ігнорував прохання позивача про надання такого дозволу, не зважаючи на наведені позивачем обставини щодо максимально комфортного проживання дітей за кордоном України, на письмові вимоги представника позивача щодо надання нотаріально засвідченого дозволу на оформлення закордонних паспортів дітям, а також дозволу для перетину кордону України, відповідач також не реагує.

Відповідач свій відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляв і про дату, час і місце судового засідання неодноразово повідомлявся належним чином згідно з ст. ст. 131, 187 ч. 6 ЦПК України за останнім відомим суду підтвердженим зареєстрованим місцем його постійного проживання (перебування).

З відкриттям загального позовного провадження, після усунення недоліків, за ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2022 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності у підготовчому засіданні проведена її підготовка без виникнення процесуальних ускладнень проте з потребою у витребуванні доказів та сприянні в поданні доказів позивачу.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2023 року замінено третю особу Службу у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації замінено органом опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради.

Відповідач ОСОБА_3 відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, та, будучи належним чином неодноразово повідомленим про час і місце розгляду справи судовими повістками, про розгляд справи в його відсутність не клопотав та про причини неявки не повідомив, на підставі чого з урахуванням відсутності заперечень з боку позивача та її представника за правилами ст. ст. 280, 287, 288 ЦПК України справа підлягає розглядові судом в заочному порядку.

Ухвалою суду від 06 березня 2023 року підготовче засідання закрите і справа призначена до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14 червня 2023 року від органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради витребувано висновок щодо доцільності надання дозволу на перетинання дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кордону України та оформлення паспортів громадян України для виїзду за кордон без згоди батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідністю інтересам дітей.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, наполягаючи на його задоволенні з наведених у ньому підстав.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явилася, 08 серпня 2023 року через канцелярію суду представником за довіреністю ОСОБА_8 подана заява про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, висловивши у заяві думку щодо недоцільності надання висновку про доцільність надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди батька та оформлення дітям закордонних паспортів без згоди батька.

Суд, вислухавши усні пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2017 року, що набрало законної сили 24 жовтня 2017 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 15).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , долучених в копіях до матеріалів справи. Згідно цих свідоцтв батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначаються ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 13, 14).

Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із позивачем, а після повномасштабного вторгнення рф на територію України позивач разом із синами виїхала до Федеративної Республіки Німеччина, де наразі вони проживають.

В той же час, як зазначає позивач, через терміновий виїзд за межі України вона не встигла оформити дітям паспорта громадян України для виїзду за кордон, а тому в подальшому звернулася до посольства України у Федеративній Республіці Німеччина для оформлення таких паспортів, однак у посольстві позивачу повідомлено про необхідність надання, серед інших документів, письмової згоди батька дітей на оформлення закордонних паспортів (а.с. 57-58).

В позасудовому порядку представником позивача 01 вересня 2022 року на адресу ввідповідача ОСОБА_3 направлялося звернення (вимога) про надання останнім нотаріально засвідчених дозволів на оформлення дітям паспортів громадян України для виїзду за кордон, а також для перетину кордону України (виїзд за межі України та в`їзд до України) неповнолітніх дітей на час воєнного стану в України. В той же час вказана вимога відповідачем проігнорована та зазначених дозволів не надано (а.с. 10-12).

Так, загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, параграф 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (частина друга статті 154 СК України).

Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом (частина третя статті 313 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 липня 2019 року у справі № 643/1090/17 (провадження № 61-28548св18), зазначено, що: «Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди».

Тимчасовий виїзд дитини за кордон на підставі рішення суду передбачений законодавством та має відповідати найкращим інтересам дитини. Відповідний дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення. Наведене узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18). […] змінюючи рішення суду першої інстанції, визначаючи тривалість періоду перебування дітей за кордоном, апеляційний суд вирішив надати дозвіл для тимчасового виїзду дітей за кордон без згоди батька строком в один рік. У такому вирішенні апеляційним судом питання визначення періоду перебування дітей за кордоном Верховний Суд встановив їх невідповідність правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18), зокрема щодо обов`язковості визначення судом початку і закінчення періоду, протягом якого діти перебуватимуть за кордоном. В оцінці доводів касаційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 643/1090/17 (провадження № 61-28548св18), щодо необхідності надання доказів на підтвердження повернення дітей на територію України, Верховний Суд врахував, що судовим рішенням визначено конкретний термін перебування дітей за кордоном, що свідчить про прогнозованість настання строку його завершення. Позивач надала до суду докази на підтвердження місця проживання дітей разом з нею за кордоном, відомості про своє працевлаштування та матеріальне забезпечення, що свідчить про забезпечення умов для тимчасового проживання дітей разом з матір`ю за кордоном (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2021 року у справі № 303/2476/20 (провадження № 61-6430св21)).

З матеріалів справи вбачається, що на як на момент звернення до суду із цим позовом, так і на час розгляду судом зазначеної справи, неповнолітній ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_5 фактично постійно перебувають за кордоном, а саме в Федеративній Республіці Німеччина, де проживають з матір`ю ОСОБА_2 .

Так, на виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2023 року орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради надав заяву за вих. № 03/18-442 від 07 серпня 2023 року, де зазначив 05 липня 2023 року та 02 серпня 2023 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглядалось питання щодо надання до суду письмового висновку про доцільність або недоцільність надання дозволу на перетинання дітьми кордону України без згоди батька дітей та оформлення паспортів громадян України для виїзду за кордон. За результатами розгляду документів, що доступні були комісії з питань захисту прав дитини, з урахуванням того факту, що діти з матір`ю на території Чечеловського та Центрального районів м. Дніпра не проживали, вже більше року перебувають за межами України, з`ясувати думку матері та дітей щодо предмета спору не виявилося можливим (в матеріалах справи відсутні номери телефонів), у зв`язку з чим не можна вважати доцільним надати дозвіл щодо перетинання дітьми кордону України без згоди батька дітей та оформлення паспортів громадян України для виїзду за кордон (а.с. 162).

В той же час, суд зазначає, що оскільки діти перебувають за межами України, то вирішувати питання щодо надання дозволу на їх виїзд можливо лише після їх повернення до України, тобто, з визначенням конкретної дати виїзду та повернення до України, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 359/1506/21 (провадження № 61-17756св21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 487/5423/19 (провадження № 61-4788св20) зазначено, що: «У цій справі суди врахували думку дитини, визначили початок та закінчення перебування дитини за кордоном, країну та місце проживання, де буде знаходитися дитина, мету цієї поїздки (навчання) та зробили обґрунтований висновок, що надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини до Швейцарії (Швейцарської Конфедерації) без згоди другого з батьків відповідатиме інтересам дитини».

Так, в Постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 297/1949/21 було зазначено, що дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька не передбачає можливості його видачі на майбутні, постійні поїздки, є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку з конкретно визначеним періодом перебування за кордоном. Надання судом дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька без визначення відповідного часового проміжку перебування дитини в іншій країні не свідчить про одноразовий виїзд та може призвести до порушення прав дитини, а також батьківських прав одного з батьків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

За таких обставин, оскільки суд не переконався в тому, що надання дозволу на виїзд дітей за кордон без згоди батька відповідатиме інтересам дітей, з огляду на те, що ані судом, ані органом опіки Центральної адміністрації Дніпровської міської ради не враховано думку дітей, так само суд позбавлений можливості визначити початок та закінчення перебування неповнолітніх дітей за кордоном та зробити обґрунтований висновок щодо надання дозволу на виїзд дітей за межі України, а також оформлення паспортів громадян України для виїзду за кордон без згоди батька, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 142 ЦПК України судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 258, 263-265, 268, 281, 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про надання дозволу на перетинання кордону України (виїзд за межі України та в`їзд до України) неповнолітніх осіб та надання дозволу для оформлення дітям паспортів громадян України для виїзду за кордон - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Відповідач вправі подати до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом тридцяти днів, починаючи з наступного за днем складення повного рішення, з правом на поновлення такого пропущеного строку в разі подання цієї заяви протягом двадцяти днів з дня вручення копії повного заочного рішення суду.

Повне рішення підписане 18 серпня 2023 року і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів, протягом яких може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, а так само відповідачем - з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя О.В. Колесніченко