Ухвала

від 18.08.2023 по справі 452/3220/23

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/3220/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2023 року м. Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіна О.В., розглянувши позовну заяву Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Самбір Львівської області» до Львівської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Релігійна організація «Релігійна громада Львівської єпархії (Православної церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у м. Самбір Самбірського району Львівської області», про визнання незаконним і скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИЛА:

07 серпня 2023 року Релігійна організація «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Самбір Львівської області» звернулася до суду з позовом доЛьвівської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Релігійна організація «Релігійна громада Львівської єпархії (Православної церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у м. Самбір Самбірського району Львівської області» про визнання незаконним і скасування Розпорядження представника Президента України від 22.06.1994 №596 «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель» в частині «… передати у власність безоплатно культові будівлі та майно, що в них знаходиться, вказаним релігійним громадам: Державній адміністрації у Самбірському районі і м. Самборі (п. 2.4.): Української Православної Церкви (УПЦ) каплицю Успенія Пр. Богородиці в м. Самборі, що знаходиться на міському цвинтарі, враховуючи відсутність інших претендентів на неї».

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що вона підлягає передачі на розгляд іншому суду з огляду на таке.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, й дотриманняусіх правил юрисдикції та підсудності.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Статтею 125 Конституції Українипередбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (частина 1статті 378ЦПК України).

Глава 2 ЦПК Українивизначає цивільну юрисдикцію, до якої входить: предметна та суб`єктна юрисдикція; інстанційна юрисдикція та територіальна юрисдикція.

Територіальною називається підсудність справи суду залежно від території, на яку розповсюджується юрисдикція даного суду. З її допомогою розмежовується компетенція однорідних судів (однієї ланки судової системи). Як правило, територіальна підсудність підрозділяється на: загальну, альтернативну та виключну.

Згідно загального правила про підсудність (ч. 2 ст. 27 ЦПК України) позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для якихЦПКвстановлює інший вид підсудності.

Виключна підсудність встановлює, що пред`явлення позовів у деяких справах можливе тільки у точно визначеному законом суді. Вона передбачена до незначної частини позовів, виключаючи можливість застосування до них інших видів територіальної підсудності, тому і названа виключною підсудністю.

Так, статтею 30 ЦПК України передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.

За правилом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позов пред`явлений до Самбірського міськрайонного суду Львівської області, саме за місцезнаходженням нерухомого майна, в порядку частини 1 статті 30 ЦПК України.

До початку відкриття провадження у даній справі судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до відповідача Львівської обласної військової адміністрації, єдиною позовною вимогою у позові є вимога про визнання незаконним і скасування Розпорядження представника Президента України від 22.06.1994 №596 «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель».

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 640/16548/16-ц, до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України, далі -ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті364,367цьогоКодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті370,372цьогоКодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Відповідно до п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року № 3, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Натомість, у матеріалах справи (додатках до позовної заяви) відсутні належні документальні підтвердження місцезнаходження спірного нерухомого майна на території м. Самбір (Самбірського району Львівської області).

З предмету позову також слідує, що спір безпосередньо пов`язаний з оскарженням розпорядження голови місцевої державної адміністрації, відповідачем за яким визначено юридичну особу - Львівська обласна військова адміністрація.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньзареєстрованим місцезнаходженням відповідача Львівська обласна державна адміністрація (Львівська обласна військова адміністрація згідно Указу Президента України «Про створення військових адміністрацій» від 24 лютого 2022 року № 68/2022): Україна, 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Винниченка, буд.18.

Відтак, на позов Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Самбір Львівської області» не поширюються правила підсудності, визначені ч. 1 ст. 30 ЦПК України, а отже позов повинен подаватися за правилами підсудності, встановленими ч. 2ст. 27 ЦПК України, а саме за місцезнаходженням юридичної особи - до Галицького районного суду м. Львова.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі вищенаведеного, згідно ч. 2 ст.27, п. 1 ч.1, ч. 3 ст.31 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Самбір Львівської області» до Львівської обласної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Релігійна організація «Релігійна громада Львівської єпархії (Православної церкви України) парафії Успіння Пресвятої Богородиці у м. Самбір Самбірського району Львівської області» про визнання незаконним і скасування розпорядження передати на розгляд Галицького районного суду м. Львова (вул. Чаловського, 2, м. Львів, 79018).

Передача справина розглядіншого судуза встановленоюцим Кодексомпідсудністю зпідстави,передбаченої пунктом1частини першоїцієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя