Ухвала

від 20.07.2023 по справі 591/222/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/222/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/341/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

Іменем України

20 липня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 591/222/21 за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.06.2022 щодо накладення арешту на майно,

учасників кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_7 ,

власника майна - ОСОБА_8 ,

установила:

В поданій апеляційній скарзі власник майна ОСОБА_9 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт його майна, оскільки на момент звернення з клопотанням він статусу підозрюваного не набув, є адвокатом і щодо нього передбачена спеціальна процедура здійснення повідомлення про підозру, яка не була дотримана органом досудового розслідування. Крім того, в силу вимог ст. 1172 ЦК не є суб`єктом відшкодування шкоди, завданої працівником юридичної особи, а тому арешт як забезпечення цивільних позовів в кримінальному провадженні є незаконним, він підозрюється в умисному перешкоджанні виконанню ряду рішень суду, а до клопотання про арешт майна додані цивільні позови, заявлені до нього з підстав умисного перешкоджання виконанню інших рішень суду, про які в підозрі не зазначено. Строк на апеляційне оскарження пропустив з поважних причин, оскільки в березні-травні був щоденно залучений до виконання обов`язків з територіальної оброни м. Суми.

До Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про арешт майна, погодженим прокурором відділу Сумської обласної прокуратури, звернувся старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_10 , яке обгрунтував тим, що у кримінальному провадженні № 12020200440001666 від 23.05.2020 за ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 382, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 382, ч. 3 ст. 362 КК здійснюється досудове розслідування, за фактами, у тому числі, невиконання судових рішень, що набрали законної сили, про стягнення заборгованості з АТ «Сумське НВО» і TOB «СМНВО», протиправного виведення майна вказаних товариств з-під арешту та його подальшого відчуження, внаслідок чого порушувались законні права та інтереси стягувачів за рішеннями судів, які набрали законної сили, та відповідно у такий спосіб не виконувались судові рішення, вчинялось перешкоджання їх виконанню. ОСОБА_8 оголошено підозру у вчиненні ним як директором Департаменту правового забезпечення АТ «Сумське НВО», кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 382 КК, тобто у зловживанні повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, кваліфікуючою ознакою якого є спричинення тяжких наслідків та в умисному перешкоджанні виконанню рішень суду, що набрали законної сили, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, держаним та громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Зважаючи, що потерпілими заявлені цивільні позови, тому з метою їх забезпечення слідчий просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_8 .

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми 23.06.2022 вказане клопотання слідчого задоволене і шляхом встановлення заборони розпорядження та відчуження накладений арешт на майно ОСОБА_8 : земельну ділянку, кадастровий номер 5924788300:05:005:1242, площа 0,0618 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5924788700:01:001:0149, площа 0,0786 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5924788700:01:001:0581, площа 0,0595 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5924788700:01:001:0582, площа 0,02 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); т/з TOYOTA HIGHLANDER, 2013 р. в., д. н. з. НОМЕР_2 ; гараж АДРЕСА_5; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; незавершене будівництво, житловий будинок під літ. А-1 складає 80% готовності, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5924788700:01:001:0582. Своє рішення слідчий суддя умотивувала тим, що органом досудового розслідування доведено існування обставин для арешту майна з метою відшкодування шкоди, заданої внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення, а згідно ч. 3 ст. 395 КПК, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. При цьому пропущений із поважних причин процесуальний строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (ч. 1 ст. 117 КПК).

Ухвала слідчого судді постановлена 23.06.2022, а судове засідання проведено без виклику ОСОБА_8 , який копію ухвали слідчого судді отримав 05.04.2023, з апеляційною скаргою звернувся 08.05.2023, тому колегія суддів вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, визнавши причину пропуску поважною.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи власника майна ОСОБА_8 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення рішення слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається з ч. 1 ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а ч. 6 цієї статті регламентовано, що у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно п. 1-3, 5-6 ч. 2 ст. 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою злочину (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3-4 ч. 2 ст. 170 КПК); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для осіб.

Розглянувши клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя дійшла висновку про наявність передбачених законом правових підстав для накладення арешту на вказане в клопотанні майно.

Такі висновки слідчого судді відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, належним чином вмотивовані та ґрунтуються на вимогах закону, а при вирішенні зазначеного питання дотримані вимоги ст. 170-173 КПК, з`ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, зокрема правову підставу для арешту майна - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Так, СУ ГУНП в Сумській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020200440001666 від 23.05.2020 за ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 382, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 382, ч. 3 ст. 362 КК, за фактами, у тому числі, невиконання судових рішень, що набрали законної сили про стягнення заборгованості з АТ «Сумське НВО» і TOB «СМНВО», протиправного виведення майна вказаних товариств з-під арешту та його подальшого відчуження, внаслідок чого порушувались законні права та інтереси стягувачів по даним підприємствам за рішеннями судів, які набрали законної сили, та відповідно у такий спосіб не виконувались дані судові рішення, вчинялось перешкоджання їх виконанню.

20.06.2022 ОСОБА_8 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 382 КК.

У кримінальному провадженні потерпілими були подані цивільні позови, зокрема ОСОБА_11 на загальну суму 970 657,60 грн, ОСОБА_12 на загальну суму 609 307,06 грн, ОСОБА_13 на загальну суму 563 694,09 грн, ОСОБА_14 на загальну суму 979 881,39 грн., ОСОБА_15 на загальну суму 239 469,59 грн, в тому числі і до ОСОБА_8 .

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає достатніми підстави для арешту зазначеного майна.

Зокрема, з матеріалів клопотання, наданих слідчому судді, убачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_8 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 382 КК.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достовірності, належності, достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, підозра у якому йому оголошена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу як арешт майна. Окрім того, існує обґрунтований ризик відчуження арештованого майна задля запобігання можливому відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), у разі в майбутньому доведеності висунутого ОСОБА_8 обвинувачення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що на момент звернення слідчого із клопотанням про арешт майна він не набув статусу підозрюваного через недотримання органом досудового розслідування встановленої законом процедури, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Так, адвокат належить до категорії осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження (ч. 1 ст. 480 КПК), тому повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК).

Власник майна ОСОБА_8 має статус адвоката і письмове повідомлення про підозру йому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1 і ч. 3 ст. 382 КК, було складене і підписане уповноваженою на це особою - керівником Сумської обласної прокуратури ОСОБА_16 . При цьому відповідно ч. 2 ст. 481 КПК, Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним ч. 1 цієї статті, у порядку, передбаченому ч. 1 і 2 ст. 278 цього Кодексу.

У тексті письмового повідомленні про підозру міститься підписане доручення прокурорам ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 і ОСОБА_23 , які здійснюють процесуальне керівництво в цьому кримінальному провадженні, здійснити безпосереднє вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_8 .

Кримінальний процесуальний закон не встановлює імперативних вимог і заборон до змісту доручення, яке лише визначає особу, яка має здійснити таке повідомлення у відповідному кримінальному провадженні, тому керівник Сумської обласної прокуратури ОСОБА_16 цілком обгрунтовано і в межах наданих повноважень доручив здійснення безпосереднє вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_8 прокурорам, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, і будь-яких порушень при цьому приписів ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» колегія суддів не убачає.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що він в силу вимог ст. 1172 ЦК не є суб`єктом відшкодування шкоди, завданої працівником юридичної особи, внаслідок чого арешт майна є незаконним, то вони також задоволенню не підлягають, оскільки особа, якій злочином спричинено майнову чи моральну шкоду, може подати у кримінальному провадженні цивільний позов до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яким і спричинена вказана шкода, а чи наявні підстави для задоволення такого позову буде вирішувати спочатку суд першої інстанції у межах своїх повноважень при розгляді кримінального провадження по суті, тому до вирішення вказаного питання по суті й існує на теперішній час потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). При цьому накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або ж позбавленням таких прав і є тимчасовим заходом, незважаючи на те, що власник обмежується у реалізації певних своїх прав щодо цього майна.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує і судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, не можливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, власником майна не надано та колегією суддів не встановлено.

Оскільки судовий розгляд клопотання слідчого про арешт відбувся у відсутність власника майна ОСОБА_8 , то строк на апеляційне оскарження відповідної ухвали слідчого судді, постановленої за наслідками такого розгляду, підлягає поновленню, так як він порушений з поважних і об`єктивних причин.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга власника майна - без задоволення

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила:

Поновити власнику майна ОСОБА_24 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.06.2022.

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23.06.2022 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12020200440001666 від 23.05.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4