Постанова

від 23.08.2023 по справі 539/3886/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 539/3886/19

провадження № 61-13186св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави,

відповідачі: ОСОБА_1 , Березотіцька сільська рада Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 лютого 2020 року у складі судді Алтухової О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Лобова О. А., Дорош А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави звернувся з позовом до ОСОБА_1 , Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області (далі - Березотіцька сільська рада), ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Березотіцької сільської ради від 22 вересня 2015 року та 04 грудня 2015 року, визнання недійсними договорів оренди землі.

Позов обґрунтований тим, що рішення Березотіцької сільської ради (про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок та про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 11,5930 га та 12,4617 га в оренду ОСОБА_1 ) прийняті з порушенням законодавства України, оскільки ОСОБА_1 у 2012 - 2014 роках вже реалізував право на отримання земельної ділянки площею 46,4 га для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки громадяни або фермерське господарство можуть отримати лише на конкурентних засадах шляхом участі у торгах. Проте ОСОБА_1 спірними рішеннями сільської ради було виділено дві земельні ділянки без проведення торгів.

Під час укладення спірних договорів оренди земельних ділянок між Березотіцькою сільською радою та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель комунальної власності, не визначалась, а тому договори оренди суперечать законодавству.

ОСОБА_1 отримані в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства самостійно не використовує, а передав їх в суборенду ОСОБА_2 .

При виявленні порушень земельного законодавства 10 квітня 2019 року прокуратура направила до Березотіцької сільської ради лист щодо проведення перевірки законності дій посадових осіб, вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, зокрема шляхом пред`явлення позовів.

Прокурор просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Березотіцької сільської ради від 22 вересня 2015 року в частині надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 14 га та 19,2 га із земель запасу не наданих у власність та користування на території с. Суха Солониця Лубенського району в оренду для ведення фермерського господарства;

визнати незаконним та скасувати рішення Березотіцької сільської ради від 4 грудня 2015 року про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 11,5930 га та 12,4617 га в оренду ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території с. Суха Солониця Лубенського району для ведення фермерського господарства;

визнати недійсними договори оренди землі, укладені між Березотіцькою сільською радою та ОСОБА_1 , а саме від 08 грудня 2015 року щодо земельної ділянки площею 11,593 га, кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, від 08 грудня 2015 року щодо земельної ділянки площею 12,4617 га, кадастровий номер 5322880402:02:002:0037.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 лютого 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Березотіцької сільської ради від 22 вересня 2015 року в частині надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 14 га та 19,2 га із земель запасу не наданих у власність та користування на території с. Суха Солониця Лубенського району в оренду для ведення фермерського господарства.

Визнано незаконним та скасовано рішення Березотіцької сільської ради від 04 грудня 2015 року про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 11,5930 га та 12,4617 га в оренду ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території с. Суха Солониця Лубенського району для ведення фермерського господарства.

Визнано недійсним договори оренди землі від 08 грудня 2015 року щодо земельних ділянок площею 11,593 га, кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, та площею 12,4617 га, кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, укладені між Березотіцькою сільською радою та ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Березотіцька сільська рада не дотримала вимог статей 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», передавши в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки без проведення земельних торгів, не звернувши уваги на невмотивованість поданих ним заяв. При цьому ОСОБА_1 не створив нового фермерського господарства, а через деякий час передав землі в суборенду ОСОБА_2 , що вказує на недобросовісність його дій, спрямованих на уникнення процедури земельних торгів.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Суди переглядали справу неодноразово.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 лютого 2020 року скасовано, провадження у справі закрито, повідомлено прокурора, що розгляд справи належить до юрисдикції господарських судів.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та закривши провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки фермерські господарства - це юридичні особи, їх земельні спори з іншими юридичними особами підвідомчі господарським судам.

Постановою Верховного Суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Верховний Суд виходив з того, що на момент укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок ОСОБА_1 вже був засновником Селянського (фермерського) господарства «Мгарське», яке зареєстровано 27 жовтня 2015 року, а спірні земельні ділянки отримав із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в оренду для створення фермерського господарства. Інформації про створення ОСОБА_1 будь-якого іншого фермерського господарства немає. 01 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладені договори суборенди спірних земельних ділянок.

З огляду на склад учасників справи, характер спірних правовідносин, Верховний Суд вказав, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 лютого 2020 року скасовано, позов першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави залишено без розгляду.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та залишивши позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що прокурор фактично звернувся до суду з позовом про захист прав та інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку. Відомостей про те, що прокурор звертався до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з повідомленням про виявлені порушення з метою їх усунення, в матеріалах справи немає.

Постановою Верховного Суду від 31 травня 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скасувавши постанову суду апеляційної інстанції і передавши справу для продовження розгляду суд касаційної інстанції виходив з того, що прокурор вказував, що спірні земельні ділянки належать до комунальної власності, право розпорядження якими має Березотіцька сільська рада, а Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не наділене правами розпорядника землі, зокрема повноваженнями щодо захисту права власності на землю.

Прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для самостійного звернення до суду за захистом інтересів держави та розгляду позовних вимог по суті, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідно до статті 257 ЦПК України є підстави для залишення позову без розгляду.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мартинюком О. С., задоволено частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 лютого 2020 року змінено. В частині задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Березотіцької сільської ради від 22 вересня 2015 року щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 14 га та 19,2 га із земель запасу не наданих у власність та користування на території с. Суха Солониця Лубенського району в оренду для ведення фермерського господарства скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині резолютивну частину рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 лютого 2020 року з урахуванням мотивів, наведених у мотивувальній частині постанови, викладено у такій редакції:

«Визнати незаконним та скасувати рішення Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області від 04 грудня 2015 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною площею 11,5930 га та 12,4617 га, в оренду ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території с. Суха Солониця Лубенського району для ведення фермерського господарства.

Визнати недійсним договір оренди землі від 08 грудня 2015 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, площею 11,593 га, укладений між Березотіцькою сільською радою Лубенського району Полтавської області та ОСОБА_1 .

Визнати недійсним договір оренди землі від 08 грудня 2015 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, площею 12,4617 га, укладений між Березотіцькою сільською радою Лубенського району Полтавської області та ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, площею 12,4617 га, для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Суха Солониця, зареєстровану 04 січня 2016 року державним реєстратором Халітба Л.М. Лубенського міськрайонного управління юстиції, Полтавська область (індексний номер рішення 27745564).

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, площею 11,593 га, для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Суха Солониця, зареєстровану 16 червня 2016 року державним реєстратором Нестеренко Л.М. Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (індексний номер рішення 30080137).

Стягнути з Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 521 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 639,50 грн».

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що звернення ОСОБА_1 до сільської ради із заявою про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить нормам Закону № 973-IV.

Рішенням Березотіцької сільської ради від 22 вересня 2015 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 14,00 га. Скасування цього рішення, як акта органу місцевого самоврядування, що вичерпало свою дію після розроблення проєктів землеустрою та їх затвердження, не відповідає ефективному способу захисту.

У спірних правовідносинах для ефективного захисту є необхідним припинення речового права ОСОБА_1 (права оренди) на спірні земельні ділянки.

Суд апеляційної інстанції, змінивши рішення суду першої інстанції, виходив з того, що задоволення позову про визнання спірних договорів оренди землі недійсними без вирішення питання припинення речових прав відповідача (права оренди), не поновить інтереси держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, а призведе до стану правової невизначеності щодо спірного нерухомого майна.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що з часу отримання копії позовної заяви до часу ухвалення рішення по суті у справі ОСОБА_1 мав можливість заявити про застосування позовної давності до ухвалення рішення суду першої інстанції по суті, об`єктивну неможливість вчинення таких дій він не довів, тому немає підстав для застосування позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 лютого 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 317/3698/15-ц, провадження № 61-19795св18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, провадження № 14-59цс18, справу розглянуто без участі відповідача, який був неналежним чином повідомлений про її розгляд.

Суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності, про застосування якої заявив ОСОБА_1 через свого представника в суді апеляційної інстанції.

Доводи інших учасників справи

Відзив керівника Лубенської окружної прокуратури на касаційну скаргу мотивований тим, що суд апеляційної інстанції правильно вказав, що стаття 7 Закону № 973-IV є спеціальною щодо статті 123 ЗК України.

Позов заявлено з межах позовної давності.

Рішення суду апеляційної інстанції є законним, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Зупинено дію постанови Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження за касаційною скаргою відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 21 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Березотіцької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду (строком на 21 рік) для ведення фермерського господарства в межах с. Суха Солониця, орієнтовною площею 14,0 га (т. 1 а. с.13).

Рішенням 66 сесії Березотіцької сільської ради шостого скликання від 22 вересня 2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 14 га із земель запасу та надання у власність та користування сільськогосподарського призначення (рілля) на території с. Суха, Солониця, Лубенського району в оренду строком на 21 рік для ведення фермерського господарства, встановивши орендну плату в 2015 році в розмірі 7 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 22 591,40 грн на рік (т. 1, а. с. 11).

03 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Березотіцької сільської ради із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 11,5930 га строком на 21 рік, яка розташована в межах с. Суха Солониця, Лубенського району. Цього ж дня подав заяву, в якій просив затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 12,4617 га строком на 21 рік, яка розташована в межах с. Суха Солониця, Лубенського району (т. 1, а. с. 12, 14).

Рішенням 3 сесії Березотіцької сільської ради сьомого скликання від 04 грудня 2015 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 11,5930 га, кадастровий номер 5322880402:02:002:0054, в оренду ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території с. Суха Солониця Лубенського району для ведення фермерського господарства. Вказану земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_1 терміном на 21 рік, встановивши орендну плату в 2016 році в розмірі 7 відсотків від нормативної оцінки землі, що становить 18 707,28 грн на рік (т. 1, а. с. 12 зворот).

Рішенням 3 сесії Березотіцької сільської ради сьомого скликання від 04 грудня 2015 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 12,4617 га, кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, в оренду ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території с. Суха Солониця Лубенського району для ведення фермерського господарства. Вказану земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_1 терміном на 21 рік, встановивши орендну плату в 2016 році в розмірі 7 відсотків від нормативної оцінки землі, що становить 16 198,96 грн на рік (т. 1, а. с.14 зворот).

08 грудня 2015 року між Березотіцькою сільською радою та ОСОБА_1 укладено два договори оренди землі від 08 грудня 2015 року щодо: земельної ділянки площею 11,593 га, кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, та земельної ділянки площею 12,4617 га, кадастровий номер 5322880402:02:002:0037.

Згідно з вказаними договорами оренди орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастрові номери 5322880402:02:001:0054 та 5322880402:02:002:0037, які знаходяться на території Березотіцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Суха Солониця.

ОСОБА_1 у 2012 - 2014 роках реалізував право на отримання земельної ділянки державної власності площею 46,4 га для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження голови Лубенської районної державної адміністрації від 31 травня 2012 року № 271 та наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, шляхом укладення договору оренди від 24 липня 2014 року щодо земельної ділянки площею 46,4 га, кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, що розташована на території Мгарської сільської ради Лубенського району Полтавської області. Після цього 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 заснував Селянське (фермерське) господарство «Мгарське».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно зі статтею 12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Відповідно до статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (частини перша, друга статті 3 Закону № 973-IV).

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV.

Згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 Закону № 973-IV передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Крім того, Закон № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального щодо статті 123 ЗК України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 698/119/18, провадження № 61-21412св21, від 27 червня 2022 року у справі № 634/336/20, провадження № 61-20983св21.

З огляду на вказане нормами Закону № 973-IV запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, провадження № 14-86цс22.

Розглядаючи заяву громадянина, що має намір отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема щодо трудових і матеріальних ресурсів заявника.

За наслідками вказаної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 633/407/18, провадження № 61-19202св20.

Виходячи зі змісту статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин, зокрема для ведення фермерського господарства, може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц).

Суди встановили, що звернення ОСОБА_1 до Березотіцької сільської ради щодо отримання в користування спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства було повторним, оскільки раніше він вже скористався правом на безоплатне набуття в користування на праві оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства та створив Селянське (фермерське) господарство «Мгарське» за рахунок земель державної форми власності.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 у заявах не зазначив про наявність у нього як фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності (т. 1, а. с. 13). Крім того, після передання йому спірних земельних ділянок в оренду фермерську діяльність не здійснював, а передав як фізична особа спірні земельні ділянки у суборенду ОСОБА_2 за договорами від 01 жовтня 2018 року (а. с. 25-26).

За встановлених у цій справі обставин поведінка ОСОБА_1 щодо спірних земельних ділянок не є добросовісною.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що звернення ОСОБА_1 до Березотіцької сільської ради із заявою про відведення спірних земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі є незаконним.

Щодо посилання заявника на незастосування позовної давності судом апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 317/3698/15-ц, провадження № 61-19795св18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, провадження № 14-59цс18, на які посилається заявник у касаційній скарзі, викладено висновки, що суд апеляційної інстанції вправі вирішувати питання про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити у суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.

Згідно з матеріалами справи в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив про застосування позовної давності з огляду на те, що він не зміг заявити відповідне клопотання під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки не був присутній у судових засіданнях через хворобу, крім того, повідомлення про судове засідання 27 лютого 2020 року (день ухвалення рішення) він не отримав з причин перебування на лікарняному.

У матеріалах справи є докази особистого вручення ОСОБА_1 судових повісток та процесуальних документів на адресу: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 44, 53, 67, 78).

ОСОБА_1 особисто подавав до суду дві заяви про відкладення розгляду справи від 07 листопада 2019 року та 25 листопада 2019 року (т. 1, а. с. 47, 58), у яких вказав свою фактичну адресу: АДРЕСА_1 .

Судова повістка про судове засідання 27 лютого 2020 року направлена ОСОБА_1 за тією ж адресою: АДРЕСА_1 , та повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на вказане ОСОБА_1 був належно повідомлений також і про останнє судове засідання в суді першої інстанції.

Відповідно до матеріалів справи копію позовної заяви ОСОБА_1 отримав 09 жовтня 2019 року (т. 1, а. с. 44); відповідно до медичної довідки № 2059, що подана ОСОБА_1 до суду першої інстанції 07 листопада 2019 року, він перебував на амбулаторному лікуванні з 07 листопада 2019 року до 11 листопада 2019 року (5 днів) (т. 1, а. с. 47); згідно з довідкою №190/110 (т. 1, а. с 58) немає відомостей про продовження його перебування на лікарняному, таких доказів не додано і до апеляційної та касаційної скарг. Рішення ухвалене судом першої інстанції 27 лютого 2020 року.

З огляду на вказане, перебування на лікарняному протягом 5 днів не є поважною причиною, яка об`єктивно позбавила ОСОБА_1 зробити у суді першої інстанції заяву про застосування позовної давності з 09 жовтня 2019 року до 27 лютого 2020 року, тобто протягом майже 5 місяців, або направити до суду таку заяву або скористатись правничою допомогою, якою позивач скористався в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що реалізувати право на подання до суду першої інстанції клопотання про застосування позовної давності ОСОБА_1 мав можливість як особисто, так і через свого представника, доказів, які б вказували на об`єктивну неможливість це зробити, у матеріалах справи немає, тому немає підстав для застосування позовної давності.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року зупинено дію постанови Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року до закінчення касаційного розгляду справи, згідно зі статтею 436 ЦПК України її дія підлягає поновленню.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 лютого 2020 року в незміненій частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Полтавського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко