Постанова

від 23.08.2023 по справі 210/3278/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5737/23 Справа № 210/3278/22 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Гладиш К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/3278/22 за позовом ОСОБА_1 до Криворізького Національного університету про поновлення на роботі, за апеляційною скаргою Криворізького Національного університету на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 10 квітня 2023 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 19 квітня 2023 року, ухваленого у складі судді Сільченко В.Є., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Криворізького Національного університету, в обґрунтування якого зазначив, що працює на посаді заступника директора з економічної, наукової, технічної та інноваційної роботи Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету. 12 вересня 2022 року йому вручено Наказ №230 від 12.09.2022 року «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій», яким його відсторонено від виконання посадових обов`язків на час проведення слідчих дій та опрацювання їх результатів без збереження заробітної плати за вказаною посадою на час відсторонення.

В констатуючій частині наказу №230 від 12.09.2022 року «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій» вказано, що цей наказ видається з метою оперативного реагування на повідомлення про ймовірне порушення Антикорупційної програми або вчинення корупційного чи пов`язаного з ним правопорушення в Криворізькому Національному Університеті, з врахуванням вимог до керівного складу в умовах воєнного стану, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022041710000093 від 03.02.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Такий наказ є незаконним, грубо порушує права ОСОБА_1 та норми законодавства України, норми міжнародного права, що ратифіковані Україною.

Як вбачається зі змісту констатуючої частини наказу №230 від 12.09.2022 року, у кримінальному провадженні №12022041710000093 від 03.02.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, відбувається досудове розслідування. Дослідивши фабулу Витягу з Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань про кримінальне провадження №12022041710000093 від 03.02.2022 року, встановлено, що 02.02.2022 року до ВП №2 Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшла письмова заява від громадської організації «Стоп корупція», про вчинення службовими особами ТОВ «Науково-дослідне та проектне підприємство «НДГРІ» (ЄДР 39371535) шахрайських дій вчинених групою осіб (ЖЕО 1539 від 02.02.2022 року). Фабулою не визначено, які саме службові особи є суб`єктом можливого злочину.

Станом на 12.09.2022 року позивач не є особою, якій вручено слідчим відділом ВП №2 Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області повідомлення про підозру у вчиненні корупційного чи іншого злочину відповідно до правової кваліфікації ч.1 ст.190 КК України у кримінальному провадженні №12022041710000093 від 03.02.2022 року. Також, відсутні провадження у справі чи постанови суду, що набрали законної сили, про вчинення адміністративного правопорушення у сфері корупційних чи інших правопорушень. Жодного належного чи допустимого доказу іншого не існує.

Позивач за весь час трудових відносин сумлінно виконував свої посадові обов`язки на посаді заступника директора з економічної, наукової, технічної та інноваційної роботи Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету. Дотримувався трудової та технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці. Дбайливо ставився до майна власника, з яким він має укладений безстроковий трудовий договір.

Незаконним відстороненням від роботи без збереження заробітної плати порушується право Позивача на гарантоване державою соціальне страхування, розмір пенсії, безпідставно скорочується трудовий стаж особи, порушується право особи на відпустку, гарантовані виплати під час непрацездатності.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд визнати незаконним наказ №230 від 12.09.2022 року «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій», скасувати даний наказ та поновити його ( ОСОБА_1 ) на посаді заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного Університету; зобов`язати Відповідача виплатити Позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення Позивача від роботи.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 10 квітня 2023 року визнано незаконним та скасовано наказ №230 від 12.09.2022 року «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій». Зобов`язано Криворізький Національний університет нарахувати виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за період з 12.09.2022 року по 03.02.2023 рік.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 19 квітня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Горбенко І. В., про відшкодування витрат на правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізького Національного університету про поновлення на роботі задоволено. Стягнуто зКриворізького Національного університету на користь ОСОБА_1 фактично сплачені витрати на правничу допомогу у сумі 20000 грн.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив повністю скасувати зазначені рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що наказом Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету №85к від 14.11.2022 «Про переведення», ОСОБА_1 , заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи адміністративно-управлінського персоналу переведено на посаду старшого наукового співробітника відділу геології та комплексного використання мінеральної сировини з 16.11.2022 по 31.01.2023 з посадовим окладом згідно 18-го тарифного розряду. Отже, трудові відносини за посадою, за якою працівника було відсторонено, закінчились 15.11.2022 у зв`язку з його переведенням на іншу посаду. Таким чином, судом неправомірно визначено період, за який, на думку суду, апелянт зобов`язаний виплатити позивачеві невиплачену заробітну плату. Крім того, за відсутності наказу про звільнення, відсторонення від виконання обов`язків не є звільненням з посади, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є стягненням заробітної плати. Судом також хибно зроблено висновок, про те, що підставою відсторонення позивача було досудове розслідування по факту можливої причетності працівника до вчинення кримінального порушення. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи оскільки оскаржуваний наказ №230 від 12.09.2022 «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій» винесено на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» з метою запобігання і протидії корупції на час перевірки викладених у заяві ГО «Стоп корупції» фактів. Актом службового розслідування від 16.05.2018 відповідачем стосовно позивача було встановлено факт вчинення тривалого грубого порушення трудового законодавства, а саме вимоги Постанови №245 від 03.04.1993 та наказом №37-кд від 18.05.2018 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яку позивачем не було оскаржено. Як було встановлено під час службового розслідування, позивач свідомо приховував та заперечував той факт, що під час перебування на посаді заступника директора НДГРІ КНУ з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи займав посади виконавчого директора ТОВ «Фірма ІБК» на оплачуваній основі та виконавчого директора ТОВ «Науково-дослідне та проектне підприємство «НДГРІ» на оплачуваній основі. У зв`язку зі здійсненням Комісією відповідача службового розслідування щодо виявлення та усунення порушень, в тому числі пов`язаних з корупцією та конфліктом інтересів щодо позивача за час його перебування на посаді заступника директора структурного підрозділу НДГРІ з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи, за приписами Комісії позивач звільнився з посад виконавчого директора ТОВ «Фірма ІБК» та виконавчого директора ТОВ «Науково-дослідне та проектне підприємство «НДГРІ», проте свідомого ставлення до встановлених порушень не виявив, вважав виконання вимог закону не обов`язковим, у ході розслідування виявляв ігнорування приписів, ухилявся від надання інформації на запити Комісії, виявляв незадоволення від проведення розслідування. Оскільки матеріали кримінального провадження №12022041710000093 від 03.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України стосуються тих самих осіб, чиї дії були підставою та предметом службового розслідування у травні 2018 року, було вжито заходів до запобігання корупційних порушень на час здійснення слідчих дій шляхом його відсторонення від виконання обов`язків за основним місцем роботи. При цьому позивач безперешкодно продовжував працювати у відповідача за сумісництвом.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, то між ОСОБА_1 та адвокатом Горбенко І.В. складено Акт №2 від 12.04.2023, яким визначено перелік фактично наданих послуг, їх кількість та вартість. Так, у пункті 2 вказаного акта містяться недостовірні відомості, а саме: правова допомога у зборі доказів: надсилання адвокатського запиту до органів поліції щодо предмета спору; кількість послуги 3 години, вартість 1500 грн. Жодних відповідей на адвокатський запит, листування з правоохоронними органами, роботодавцем позивача не долучено, посилання на таку інформацію як на доказ в тексті позовної заяви не робилось. У пункті 3 вказаного акта зазначається послуга: написання, оформлення, подання позовної заяви «про визнання незаконним та скасування наказу №230 від 12.09.2022 «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій»; кількість послуги 7 годин, вартість 12000 грн. Адвокатом заявлено позовну заяву про визнання незаконним, скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі. Позивач вдався до підміни понять, неправильно визначив предмет спору в частині поновлення позивача на посаді заступника директора з економічної, науковотехнічної та інноваційної роботи Науково-дослідного гірничорудного інституту, у задоволенні вказаної позовної вимоги відмовлено. Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги частково, проте покладено витрати на правничу допомогу на апелянта у повному обсязі. Апелянт вважає заявлені судові витрати на професійну правничу допомогу неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для апелянта, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначив, що у спірному наказі зазначено, що цей наказ видається саме з метою оперативного реагування на повідомлення про ймовірне порушення Антикорупційної програми або вчинення корупційного чи пов`язаного з ним правопорушення з зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022041710000093 від 03.02.2022 року. в матеріалах справи відповідач не надав жодного доказу його звернення до органів поліції щодо опрацювання результатів слідчих дій. Позивач має статус свідка. У витязі з ЄРДР не зазначено, які саме службові особи є суб`єктами можливого злочину. Щодо того, що трудові відносини нібито закінчилися 15.11.2022 року у зв`язку з переведенням на іншу посаду, то такі твердження не відповідають дійсності, оскільки відповідач змусив його перевестись, щоб мати дохід. Так 14.09.2022 року відповідач видає наказ №233 «Про скорочення штату працівників», у якому визначає дату звільнення ОСОБА_1 . Дію даного наказу було зупинено ухвалою суду від 10.11.2022 року, постановленою у межах цивільної справи №210/3340/22, однак дану ухвалу було проігноровано (ця ухвала скасована постановою суду апеляційної інстанції від 15.03.2023 року). У подальшому відповідач виніс ще ряд протиправних наказів, зокрема від 14 листопада 2022 року, яким перевів позивача на іншу посаду та одразу визначив новий строк його звільнення; наказами від 26.01.2023 року, 30.01.2023 року звільнив його з посад старшого наукового співробітника. Щодо витрат на правову допомогу, то вони є фактично понесеними, підтверджуються відповідними актами тощо. Зменшення витрат неможливо, бо витрати фактично пов`язані з організаційними діями по написанню та поданню заяв.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та додаткове рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді заступника директора з економічної, наукової, технічної та інноваційної роботи Науково-дослідного гірничорудного інституту Криворізького національного університету.

Наказом Криворізького національного університету від 26.02.2018 року №22кд відповідно до Акту №1 від 22.02.2018 року «Про виявлення порушень вимог законодавства про заборону сумісництва працівниками ДВНЗ «Криворізький національний університет» за підсумками І етапу перевірки» ОСОБА_1 , заступника директора Науково-дослідного гірничорудного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет» з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи відсторонено від роботи на посаді.

Наказом Криворізького національного університету від 18.05.2018 року №37кд на підставі акту службового розслідування від 16.05.2018 року ОСОБА_1 допущено до роботи.

12 вересня 2022 року ОСОБА_1 вручено оспорюваний наказ №230 від 12.09.2022 року «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій», яким його відсторонено від виконання посадових обов`язків на час проведення слідчих дій та опрацювання їх результатів без збереження заробітної плати за вказаною посадою на час відсторонення.

Із наказу №230 від 12.09.2022 року «Про відсторонення від виконання обов`язків на час проведення слідчих дій» вбачається, що цей наказ видається з метою оперативного реагування на повідомлення про ймовірне порушення Антикорупційної програми або вчинення корупційного чи пов`язаного з ним правопорушення в Криворізькому Національному Університеті, з врахуванням вимог до керівного складу в умовах воєнного стану, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022041710000093 від 03.02.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Відповідно до витягу з ЄРДР про кримінальне провадження №12022041710000093 від 03.02.2022 року, встановлено, що 02.02.2022 року до ВП №2 Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшла письмова заява від громадської організації «Стоп корупція», про вчинення службовими особами ТОВ «Науково-дослідне та проектне підприємство «НДГРІ» (ЄДР 39371535) шахрайських дій вчинених групою осіб (ЖЕО 1539 від 02.02.2022 року). Фабулою не визначено, які саме службові особи є суб`єктом можливого злочину.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо вручення підозри позивачу. Згідно довідки старшого слідчого СВ ВП №2 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні №12022041710000093 від 03.02.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України ОСОБА_1 має процесуальний статус свідка.

Наказом №233 від 14.09.2022 року «Про скорочення штату працівників» передбачено вилучення зі штатного розпису Науково-дослідного гірничорудного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет» посади заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи, попереджено ОСОБА_1 про звільнення з посади 15.11.2022 року. Також ОСОБА_1 , було запропоновано переведення на посаду старшого наукового співробітника відділу геології Науково-дослідного гірничорудгого інституту.

Згідно наказу №85к від 14.11.2022 року ОСОБА_1 переведено на посаду старшого наукового співробітника відділу геології та комплексного використання мінеральної сировини з 16.11.2022 року по 31.01.2023 року. В наказі міститься зауваження ОСОБА_1 про те, що 14.11.2022 року ним було передано заяву про зупинення дії наказу №233 від 14.09.2022 року у зв`язку з ухвалою Дзержинського районного суду, та таким чином його заява про переведення на посаду у зв`язку із прийняттям наказу №233 втратила чинність.

Наказом №6к від 26.01.2023 року ОСОБА_1 , старшого наукового співробітника відділу геології та комплексного використання мінеральної сировини, за внутрішнім сумісництвом звільнено 27.01.2023 року у зв`язку з прийняттям на його місце іншого працівника який не є сумісником.

Наказом №6к від 30.01.2023 року ОСОБА_1 , старшого наукового співробітника відділу геології та комплексного використання мінеральної сировини, за внутрішнім сумісництвом звільнено 31.01.2023 року у зв`язку із закінченням строку роботи, п.2 ст.36 КЗпП України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в.о. директора НДГРІ КНУ видаючи наказ №230 від 12.09.2022 року діяв всупереч норм трудового законодавства та без будь-яких законних на те підстав відсторонив ОСОБА_1 від посади. У зв`язку із задоволенням вищенаведеної позовної вимоги, підлягає й задоволенню (як похідна) вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час його незаконного відсторонення від роботи. Такі кошти мають бути стягнуті за період з дня відсторонення позивача від роботи по день завершення досудового розслідування, тобто з 12.09.2022 року по 03.02.2023 рік. У задоволенні позову в частині поновлення позивача на роботі - відмовлено.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника.

Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року №6-р(II)/2019).

Стаття 2 Кодексу законів про працю також передбачає основні трудові права працівників. Право громадян України на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Згідно ст.233 КЗпП України у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України.

Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

Таким чином, за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Підставою відстороненнявід посадипід часдосудового розслідуванняє рішенняслідчого суддічи судупід чассудового провадженнята регламентованост.154КПК України.Так,відсторонення відпосади можебути здійсненощодо особи,яка підозрюєтьсяабо обвинувачуєтьсяу вчиненнізлочину. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимогстатті 158цього Кодексу.

Такої підстави відсторонення як проведення досудового розслідування по факту можливої причетності працівника до вчинення кримінального порушення нормами статті 46 КЗпП України не передбачено.

У матеріалах справи відсутні відомості про вручення ОСОБА_1 підозри, предявлення обвинувачення у корупційному правопорушенні чи прийнятті щодо нього рішення про відсторонення від посади у порядку ст.154 КПК України. Так, за наявними даними він має статус свідка у кримінальному провадженні №12022041710000093 від 03.02.2022 року.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що наказ №230 від 12.09.2022 року був виданий без законних на те підстав та підлягає скасуванню.

Відтак підлягає задоволенню (як похідна) вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час його незаконного відсторонення від роботи, як вірно зазначив суд першої інстанції.

Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника до моменту поновлення таких прав. Тобто, цей час вважається періодом вимушеного прогулу, навіть якщо трудові відносини не були припинені.Відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю.Під час відсторонення від роботи дія трудового договору не припиняється, але працівник тимчасово до роботи не допускається, та відповідно, заробітна плата не сплачується. Тому, час відсторонення від роботи може розглядатися як період часу вимушеного прогулу.Тому, при оскарженні незаконного відсторонення працівника, роботодавець має виплати останньому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Між тим, задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, невірно визначив період за який позивач має право на компенсацію заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Так, судом зазначено, що такі кошти мають бути стягнуті за період з дня відсторонення позивача від роботи по день завершення досудового розслідування, тобто з 12.09.2022 року по 03.02.2023 рік.

Водночас вбачається, що наказом №85 від 14.11.2022 «Про переведення» позивача, як заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи, переведено на посаду старшого наукового співробітника відділу геології та комплексного використання мінеральної сировини з 16 листопада 2022 по 31 січня 2023 з посадовим окладом згідно тарифного розряду. Зазначений наказ на час розгляду справи дійсний. Позивач із даним наказом ознайомився, до роботи приступив, та отримував заробітну плату за встановленим тарифом.

Крім того, на підставі наказу №233 від 14.09.2022 року «Про скорочення штату працівників» зі штатного розпису Науково-дослідного гірничорудного інституту ДВНЗ «Криворізький національний університет» вилучено посаду заступника директора з економічної, науково-технічної та інноваційної роботи і цей наказ також є дійсним на час розгляду справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що період, за який відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, слід визначити з 12.09.2022р. по 15.11.2022р. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а рішення суду підлягає зміні.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вбачається, що у суді першої інстанції позивач заявив клопотання про понесення витрат на правову допомогу

Апеляційний суд зауважує, що оскільки витрати на правову допомогу входять до складу судових витрат, то їх стягнення також повинно бути пропорційним задоволеним вимогам, на що і посилається відповідач в апеляційній скарзі на додаткове рішення.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч.2 цієї норми, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно ч.3 вказаної норми, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження фактично понесених витрат позивачем надано наступні докази: копія договору про надання правової допомоги від 12.04.2023р. №1527 адвокатом Горбенко І.В.; копія додаткової угоди №1 від 06.10.2022р.; копія завдання №1 від 06.10.2022р.; копія акту №2 від 12.04.2023р.; копія квитанції №29 від 07.10.2022р. на суму 10000 грн., копія квитанції №30 від 10.10.2022р. на суму 10000 грн.; копія свідоцтва №4432. Згідно акту №2 від 12.04.2023р. позивачу була надано правову допомогу у вигляді консультацій, надсилання адвокатського запиту до органів поліції, написання, оформлення, подання позовної заяви, написання, оформлення, подання заяви про забезпечення позову.

Доводи відповідача, що витрати на правову допомогу є необґрунтованими та не співмірними, спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав оцінку в оскаржуваному додатковому рішенні.

Розглядаючи дані доводи колегія суддів виходить з наступного.

В пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22) вказано, щоклопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано.

В апеляційній скарзі відсутнє належне мотивування того, що понесені позивачем витрати є неспівмірними зі складністю справи, обсягом послуг та становлять тягар для відповідача.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що 20000 грн. є підтвердженими витратами на правову допомогу, які поніс позивач у суді першої інстанції.

Водночас апеляційний суд зазначає, що позов ОСОБА_1 , було задоволено частково, та йому було відмовлено у задоволенні позовної вимоги про поновленні на роботі. Водночас дві його вимоги - щодо скасування наказу та нарахування заробітної плати задоволено.

За таких обставин, як зазначено вище, з урахуванням принципу пропорційності (часткове задоволення основних вимог позивача), з Криворізького Національного університету на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 13333,34 грн., що становлять дві третини від понесених витрат пропорційно задоволеним вимогам. Отже додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 19 квітня 2023 року у цій частині слід змінити.

Щодо витрат по сплаті судового збору, то апеляційний суд зазначає що задовольняючи апеляційну скаргу відповідача частково, лише в частині уточнення періоду за який слід нарахувати відповідні суми до стягнення, по суті його вимог фактично було відмовлено, тому підстав для перерозподілу судового збору немає.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізького Національного університету задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 10 квітня 2023 року в частині визначення періоду, за який ОСОБА_1 слід нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи змінити.

Зобов`язати Криворізький Національний університет нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за період з 12 вересня 2022 року по 15 листопада 2022 року включно.

Додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 19 квітня 2023 року змінити.

Стягнути з Криворізького Національного університету на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 13333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн. 34 коп.

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 10 квітня 2023 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 19 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повне судове рішення складено 23 серпня 2023 року.

Головуючий суддя: О.В.Агєєв