Постанова

від 15.08.2023 по справі 306/1486/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/1486/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 серпня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Фазикош Г.В., Кожух О.А.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою Приватногопідприємства Фірма«Полата» на додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2022 року, ухвалене головуючою суддею Ганчак Л.Ф., за заявою Приватного підприємства фірма «Полата» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

встановив:

22 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Приватного підприємства Фірма «Полата» про надання першого примірника рішення власника про звільнення для ознайомлення та видача засвідченої копії рішення власника про звільнення.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Та у жовтні 2022 року ПП Фірма «Полата» звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги.

Заява мотивована тим, що рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Водночас, відповідач поніс судові витрати за надану професійну правничу допомогу у вказаній справі в розмірі 20000 грн, які підтверджені належними доказами.

А тому, посилаючись на вимоги ст. 141 ЦПК України, ПП Фірма «Полата» просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь підприємства 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Додатковим рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2022 року в задоволенні поданої заяви відмовлено.

Не погоджуючисьіз вказанимдодатковим рішеннямсуду ППФірма «Полата»подала апеляційнускаргу в якій просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи додаткове рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З огляду на це суд дійшов висновку, що оскільки позивач, як інвалід II групи звільнений від сплати судових витрат (в тому числі і витрат на послуги адвоката), витрати, понесені Підприємством, можуть бути компенсовані за рахунок держави в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Проте, до такого висновку суду першої інстанції дійшов при неправильному застосуванні норм матеріального права і порушенні норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного додаткового рішення.

Зокрема, суд першої інстанції надав неправильне тлумачення положенням ч. 7 ст. 141 ЦПК України, не врахувавши при цьому як норми інших законів, так і відповідні висновки викладені в постанові Верховного Суду.

Із змісту ст. 141 ЦПК України слідує, що компенсація відповідачу судових витрат здійснюється за рахунок держави лише у випадку, якщо позивач звільнений від сплати усіх судових витрат, тобто як від сплати судового збору, так і від сплати всіх інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У той же час, жодним законодавчим актом не передбачено звільнення осіб з інвалідністю II групи від сплати інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема від сплати витрат на професійну правничу допомогу.

З цього приводу Верховний Суд, здійснивши комплексний аналіз положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та статей 133, 137, 141 ЦПК України, в постанові від 11.05.2022 у справі №215/1875/16-ц та навів висновок про те, що сторона, яка звільнена законом від сплати судового збору (інвалід II групи), звільняється лише від сплати судового збору та не звільняється від відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін додаткове рішення суду.

Посилається на те, що викладені в скарзі доводи не відповідають обставинам справи та не узгоджуються з нормами матеріального права.

Вважає, що фактичні обставини, наведені в постанові Верховного Суду від 11.05.2022р. у справі № 215/1875/16 на яку посилається відповідач та у даній справі, яка переглядається апеляційним судом є різними.

При визначенні суми відшкодування правової допомоги Європейський суд з прав людини з метою протидії корупції та дискримінації виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні від 26.02.2015 р. у справі Баришевський проти України у п.95 зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки не обґрунтовано розумності розміру витрат відповідача на оплату правничої допомоги виходячи з фінансового стану обох сторін; не обґрунтовано співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та ціною позову, а також не обґрунтовано необхідності та неминучості витрат на адвокатські послуги.

У контексті наведеного, надані відповідачем до матеріалів справи договір про надання правничих послуг від 12.09.2022р.; акт-опис від 05.10.2022р. наданих адвокатом послуг; платіжне доручення за № 78 від 10.10.2022р. та виписка руху коштів від 12.10.2022р. на банківському рахунку адвоката Гончарова В.В. є недостатніми в обґрунтування заявленої суми.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до норм ст. 59 Конституції України кожен громадянин України має право на професійну правничу допомогу з вільним вибором захисника.

Як передбачено частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно приписів частин другої шостої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив тримісячний строк на звернення до суду за захистом трудового права. З таким висновком суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, тому апеляційну скаргу на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2022 року залишено без задоволення.

Згідно Пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 05.04.2017р. виданого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній отримує пенсію по Інвалідності 2 групи загального захворювання, а.с. 5.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Тож, ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІ групи звільняється виключно від сплати судового збору, а не від компенсації витрат Приватному підприємству Фірма Полата, пов`язаних з розглядом справи, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, сформульованих у постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 751/10961/16-ц (провадження № 61-12508св18); від 11 травня 2022 року у справі №215/1875/16-ц (провадження № 61-16581св21).

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині висновку щодо компенсації відповідачеві витрат на правничу допомогу за рахунок коштів держави, оскільки такий висновок не відповідає правилам про розподіл судових витрат, зокрема, на правничу допомогу у разі, якщо позивач є особою з інвалідністю ІІ групи.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку з приводу того, що такий обов`язок з відшкодування витрат відповідачеві покладається на позивача.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачем відповідачеві

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18), від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

У постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18 Верховний Суд дійшов висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Водночас у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Наведені правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню апеляційним судом до спірних правовідносин за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України.

У відзиві на позовну заяву Приватне підприємство Фірма Полата на виконання приписів пункту 8 частини 3 статті 178 ЦПК України повідомило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести відповідач у зв`язку із розглядом справи, складатиме близько 20000,00 гривень.

У строк передбачений абзацом другим частини восьмої статті 141 ЦПК України Приватне підприємство Фірма Полата подало 17 жовтня 2022 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

До даної заяви відповідачем долучено Договір № 18/с від 12.09.2022 року про надання правничої послуги де в підпункті 2.1 пункту 2 зазначено, що оплата правничої допомоги здійснюється відповідно до обсягу виконаної роботи та розрахунку її вартості, зазначених в акті-описі наданих адвокатом послуг.

Зі змісту Акту-Опису від 05.10.2022 року наданих адвокатом послуг згідно з Договір № 18/с від 12.09.2022 року про надання правничої допомоги ПП Фірма Полата вбачається, що адвокатом В.В. Гончаров було здійснено такі види робіт:

-вивчення позовних матеріалів і наданих клієнтом документів, протягом 1 год., вартість 1 год. складає 500,00 грн. на суму 500,00 грн.;

-перегляд законодавчої бази, пошук і вивчення судової практики, протягом 2 год., вартість 1 год. складає 1 500,00 грн. на суму 3 000,00 грн.;

-надання консультацій клієнту, протягом 1 год., вартість 1 год. складає 500,00 грн. на суму 500,00 грн.;

-підготовка і подання до суду відзиву на позовну заяву, протягом 4 год., вартість 1 год. складає 2 000,00 грн. на суму 8 000,00 грн.;

-підготовка і подання до суду заяв з процесуальних питань, протягом 2 год., вартість 1 год. складає 1 000,00 грн. на суму 2 000,00 грн.;

-участь в судових засіданнях, протягом 3 год., вартість 1 год. складає 2 000,00 грн. на суму 6 000,00 грн.

А всього за 13 год. наданих адвокатських послуг, вартість таких становить 20000,00 гривень.

Згідно платіжного доручення за № 78 від 10.10.2022 р. ПП Фірма Полата виплатила ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 20000,00 грн. за правничу допомогу згідно рахунка №18/с від 05.10.2022 року.

Витягом АТ Універсал банк від 12.10.2022р. стосовно руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стверджується, що 10.10.2022 р. були зараховані від ПП Фірма Полата грошові кошти в сумі 20000,00 грн. за правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) було надано аналіз реальності (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, враховано, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Застосовуючи наведений правовий висновок, а також відзив позивача на заяву про ухвалення додаткового судового рішення в якому зазначається, що надані докази є недостатніми в обґрунтування заявленої суми, тому слід відмовити у задоволенні такої за необґрунтованістю, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ПП Фірма Полата на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, взявши до уваги умови договору № 18/с від 12.09.2022 року про надання правової допомоги, акт-Опис від 05.10.2022 року розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану ПП Фірма Полата, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 20 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими, співмірними та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції та їх характер, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі у суді першої інстанції, у сумі 7 500,00 гривень.

Визначаючи сукупний розмір сплачених відповідачем витрат на правничу допомогу, який підлягає йому відшкодуванню позивачем, апеляційний суд, застосовуючи наведену правову позицію у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що компенсації підлягають 7 500,00 гривень (підготовка відзиву на позовну заяву (4 500,00 грн) + участь у судових засіданнях 3 год. (3 000,00грн)), що і підлягає стягненню із позивача на користь відповідача.

Так само не підлягають компенсації відповідачеві витрати, понесені у зв`язку з вивчення позовних матеріалів і наданих клієнтом документів, перегляд законодавчої бази, пошук і вивчення судової практики та надання консультацій клієнту, що узгоджується із згаданим правовим висновком Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22).

Щодо надання таких послуг, як підготовка, друк та подання до суду заяв (клопотання) про відкладення розгляду справи, участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, розрахунків витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційний суд врахував, що такі послуги (з процесуальних питань) не є послугами з професійної правничої допомоги, а тому не підлягають відшкодуванню відповідачеві позивачем.

А звідси, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви відповідача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з наведеного та керуючись приписами статей 137, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма «Полата» задовольнити частково.

Додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2022 року скасувати та постановити судове рішення про часткове задоволення заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства Фірма «Полата», код ЄДРПОУ: 31298704, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7.500,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 21 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: