Постанова

від 16.08.2023 по справі 334/6993/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.08.2023 Справа № 334/6993/18

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 334/6993/18 Пр. № 22-ц/807/372/23 Головуючий у 1-й інстанції Козлова Н.Ю. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особистого права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 3-11), який в подальшому було неодноразово уточнено (т.с. 1 а.с. 200-206, т.с. 1 а.с. 242-249, т.с. 2 а.с. 48-51 заява про зміну підстав позову), в якому просив: - встановити фактпроживання однієюсім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з лютого 2005 року по 25 липня 2006 року (фактичної реєстрації шлюбу) та визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлову квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1 ; - припинити правовласності ОСОБА_3 на майно, яке було придбано під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за спільні кошти, але здійснено реєстрацію на ОСОБА_3 , а саме: = житлову квартиру АДРЕСА_2 ; = житлову квартиру АДРЕСА_3 ; = житловий будинок АДРЕСА_4 ; - визнати спільноюсумісною власністюподружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на таке рухоме та нерухоме майно: = житлову квартиру АДРЕСА_2 ; = житлову квартиру АДРЕСА_3 ; = житловий будинок АДРЕСА_4 ; = житлову квартиру АДРЕСА_5 ; = житлову квартиру АДРЕСА_6 ; = житлову квартиру АДРЕСА_7 ; = житлову квартиру АДРЕСА_8 ; = житловий будинок АДРЕСА_9 ; = нежитлове приміщення АДРЕСА_10 ; = житлову квартиру АДРЕСА_11 ; = нежитлове приміщення АДРЕСА_12 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 ; = земельну ділянку площею 0,1500 гектарів, яка розташована за території Долинської сільської ради, АДРЕСА_14 (кадастровий № 2322183502:16:001:0233); = Volkswagen Passat р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.01.2016 року; = Nissan Qashqai, р.н. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 22.09.2016 року; - здійснити поділ нерухомого майна, набутого під час шлюбу та проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , таким чином: = припинити право власності на частину житлової квартири АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_2 та визнати права власності на частину квартири АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_2 за ОСОБА_1 згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 375000,00 грн.; = визнати право власності за ОСОБА_1 на житлову квартиру АДРЕСА_6 згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 375000,00 грн.; = визнати право власності за ОСОБА_1 на житлову квартиру АДРЕСА_7 згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 450000,00 грн.; = визнати право власності за ОСОБА_1 на житлову квартиру АДРЕСА_8 згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 375000,00 грн.; = визнати право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_9 згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 2000000,00 грн.; = визнати право власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення № 116, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 1500000,00 грн.; - визнати за ОСОБА_2 право власності на майно, набуте під час шлюбу та проживання однією сім`єю на таке нерухоме майно: = визнати право власності за ОСОБА_2 на житлову квартиру АДРЕСА_2 згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 375000,00 грн.; = визнати право власності за ОСОБА_2 на житлову квартиру АДРЕСА_3 згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 375000,00 грн.; = визнати право власності за ОСОБА_2 на житлову квартиру АДРЕСА_11 згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 450000,00 грн.; = визнати право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_16 згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 2000000,00 грн.; = визнати право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення № 11, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 1800000,00 грн.; = визнати право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1500 гектарів, яка розташована за території Долинської сільської ради, АДРЕСА_14 (кадастровий № 2322183502:16:001:0233) згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 70000,00 грн.; - стягнути з ОСОБА_2 вартості придбаного під час перебування у шлюбі майна, яке складається з речей побуту у розмірі 184400,00 грн. та різницю між вартістю автомобіля Volkswagen Passat, р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.01.2016 року (згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 650000,00 грн.) та Nissan Qashqai, р.н. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 22.09.2016 року (згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 450000,00 грн.) у розмірі 200000,00 грн., усього суму у розмірі 384000,00 грн.; - стягнути з ОСОБА_2 на свою користь сплачений судовий збір за подання позовної заяви.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що він працював разом із ОСОБА_2 та спільно проживав з нею, розраховувався за взятий позивачем кредит, придбав з нею нерухомість. Після реєстрації шлюбу 25.07.2006року він разом із ОСОБА_2 набував у власність майно, а саме: квартиру АДРЕСА_7 , будинок АДРЕСА_9 , нежитлове приміщення АДРЕСА_10 , квартиру АДРЕСА_5 , квартиру АДРЕСА_8 , квартиру АДРЕСА_6 , нежитлове приміщення АДРЕСА_17 , а також автомобілі Nissan Qashgai Diesel 2016 року, об`єм двигуна 1,6 та Volkswagen Passat B8 2015 року, а також побутове майно - комод ДСП, барбекю, мікрохвильову піч, газову плиту, витяжку, кухню фасад з натурального каменю, холодильник, телевізор, шкіряний куточок, сауну дерев`яна, шафу купе, кухню, диван, телевізор, тюнер, холодильник, витяжка, кухня, топка камінна, меблі шкіряні, помпову рушницю. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що так як він надавав у нотаріуса згоду на придбання майна, то це нерухоме майно є їх спільним сумісним майном. Проте, деяке майно було зареєстровано на сина ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , зокрема - житловий будинок АДРЕСА_4 , квартира АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_3 . При цьому, ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_3 на час придбання вказаного нерухомого майна не працював, доходів не отримував.

Одночасно із поданням позову позивачем також подано заяву прозабезпечення позову (т.с. 1 а.с. 39-41), в якій ОСОБА_1 просив: - забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що було придбано за час шлюбних відносин з позивачкою, а саме: = квартира АДРЕСА_5 (по частині на кожного); = квартира АДРЕСА_8 ; = квартира АДРЕСА_7 ; = квартира АДРЕСА_6 ; = квартира АДРЕСА_2 ; = квартира АДРЕСА_3 ; = квартира АДРЕСА_11 ; = будинок АДРЕСА_4 ; = будинок АДРЕСА_9 ; = нежитлове приміщення АДРЕСА_10 ; = нежитлове приміщення АДРЕСА_18 ; = земельна ділянка АДРЕСА_19 ; - застосувати зустрічне забезпечення шляхом накладення арешту на майно, яке оформлене на ім`я позивача, а саме: = квартири АДРЕСА_5 ; = квартира АДРЕСА_6 .

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Козлову Н.Ю. (т.с. 1 а.с. 42). Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 43) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

У листопаді 2018 року від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовназаява (т.с. 1 а.с. 87-92), яка в подальшому була уточнена (т.с. 1 а.с. 161-163), в якій ОСОБА_2 просила: - визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_7 ; - визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинку АДРЕСА_9 ; - визнати за нею право особистої приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_10 , - визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457 в частині покупця ОСОБА_1 ; - визнати її покупцем квартири АДРЕСА_5 за договором купівлі-продажу квартири, який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457, - визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 , - стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати у розмірі 10280,20 грн.

В обґрунтуваннясвого зустрічногопозову ОСОБА_2 зазначала,що об`єкти нерухомого майна - квартира АДРЕСА_7 , будинок АДРЕСА_9 , нежитлове приміщення АДРЕСА_10 , квартира АДРЕСА_5 були придбанінею заособисті кошти та, це майно не може вважатись об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю. Квартира АДРЕСА_7 була набута ОСОБА_2 22.03.2007 року за 215000.00 грн. квартира куплена за грошові кошти від продажу особистого майна, яке належало їй до шлюбу. Продаж особистого майна здійснювався у період з 19.03.2007 року по 21.03.2007 рік на суму 274 482,00 грн.

До матеріалів справи ОСОБА_2 надала квитанції та відповідні договори в підтвердження вказаної обставини. Пояснила, що з 05.11.1999 року ОСОБА_2 зареєстрована приватним підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В01№ 572670, копію якого наявна в матеріалах судової справи. Займаючись підприємницькою діяльністю ОСОБА_2 03.04.2006 року уклала з ПП «Ін-Транс» договір поставки № 23. Відповідно до п.1.1. Договору № 23, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплатити товари (запасні частини для автомобілів, авто хімію, оливу моторну, гідравлічну трансмісійну, фільтри та інші товари для автотранспорту) окремими партіями за цінами, в асортименті (відповідно до наданих постачальником накладних) і кількості, надалі Товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

На виконання договору поставки № 23 від 03.04.2006 року, який вона уклала до шлюбу з ОСОБА_1 ОСОБА_2 отримала у особисту приватну власність від ПП «Ін -Транс» за накладними № 007583980 від 29.05.2006 року, № 007584659 від 11.06.2006 року, № 007584798 від 13.06.2006 року, № 007584803 від 14.06.2006 року наступний товар вартістю 464 100,00 грн. з урахуванням ПДС 552120,00 грн.: Тормозні колодки Ferodo 10шт. * 8000,00 = 80000,00 грн., Рем.комплект тормозних колодок Saf 6 шт.* 2400,00 =14400,00 грн., Листова ресора Febi 4 шт. * 5000,00 = 20000,00 грн., Тормозний барабан Diesei Technic 8 шт. * 3600,00 = 28800,00 грн., Подушка Sampa 4шт.*1500,00 = 6000,00 грн., Шина Aplus 20 шт. *10000,00=200000,00 грн.. Тормозні колодки TRW 4 шт. * 7500,00 = 30000,00 грн., Тормозний диск Juratek 4 шт.* 5000,00 = 20000,00 грн., Комплект фільтров Renault 4 шт. * 7000,00 = 28000,00 грн., Моторне мастило Vatoil 3шт.* 12300,00 = 36900,00 грн.

З 19 по 21 березня 2007 року, частину з вищевказаних автозапчастин, ОСОБА_2 здійснюючи роздрібну торгівлю було продано на ринку «Слов`янському» на якому вона винаймала за договором у ТОВ «Фирма АЗОВ» торгове місце № 26 для здійснення роздрібної торгівлі непродовольчою групою товарів, автозапчастин та супутними товарами до них.

Відповідно до наданих суду копій фіскальних чеків, ОСОБА_2 продано через роздрібну торгівлю наступний товар на суму 274 482,00 грн., а саме: Тормозні колодки Ferodo 4 шт. *11040,00 = 36800,00 грн., Рем.комплект тормозних колодок Saf 4 шт.* 3312,00 = 13248,00 грн., Листова ресора Febi 1 шт. * 6900,00 = 6900,00 грн., Тормозний барабан Diesei Technic 2 шт. * 4968,00 = 9936,00 грн., Подушка Sampa 1 шт.* 2070,00 = 2070,00 грн., Шина Aplus 8 шт. * 13800,00=110400,00 грн., Тормозні колодки TRW 2 шт. *10350,00 = 20700,00 грн., Тормозний диск Juratek 2 шт. по 6900,00 = 13800,00 грн., Комплект фільтров Renault 2 шт. * 9660,00 = 19320,00 грн., Моторне мастило Vatoil 2 шт.* 16974,00 = 33948,00 грн.

Отримані грошові кошти, з прибутком, за майно, яке належало ОСОБА_2 до шлюбу, є її особистою приватною власністю.

За отримані від реалізації свого особистого майна грошові кошти в розмірі 274 482,00 грн. ОСОБА_2 за 215000,00 грн. купила квартиру АДРЕСА_7 , яку оформила у приватного нотаріуса на себе.

Будинок АДРЕСА_9 , було набуто ОСОБА_2 30.05.2011 року за договором купівлі продажу житлового будинку, який було посвідчено приватним нотаріусом Хамулою Н.Г.. Житловий будинок було придбано за 974 161,00грн.. В придбання вказаного житлового будинку ОСОБА_2 вкладала особисті кошти, які отримала від продажу в той же день у того ж приватного нотаріуса - 30.05.2011 року належної їй на праві приватної власності квартири за адресою АДРЕСА_20 . Відповідно до договору купівлі продажу ОСОБА_2 передала у власність покупцю квартиру, яка належала їй до шлюбу з ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року. При цьому продаж належної їй квартири по улиці ОСОБА_6 було здійснено за 400000,00 грн. Копію договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року знаходиться в судовій справі справи.

Також ОСОБА_2 зазначала, що в придбання житлового будинку були вкладені особисті грошові кошті, які ОСОБА_2 отримала від продажу належного їй до шлюбу майна, а саме нею було продано на ринку «Слов`янському» з 26 по 29 травня 2011 року автозапчастини, які вона отримала у власність за договором поставки № 23 від 03.04.2006 року на суму 374 248,00 грн. та грошові кошти, які залишилися від продажу належного особисто їй товару. Копію договору поставки № 23 та фіскальних чеків нею було приєднано до матеріалів судової справи.

Отже, ОСОБА_2 наполягала та звертала увагу, що отримані грошові кошти в розмірі 374 248,00 грн.. є її особистою приватною власністю та вона вклала їх в купівлю житлового будинку АДРЕСА_9 .

Нежитлове приміщення АДРЕСА_10 (надалі - нежитлове приміщення № 116), було набуто ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення 16.06.2017 року за 630 000,00 грн., який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. Для того, щоб придбати нежитлове приміщення № 116 ОСОБА_2 16.06.2017 року продала належне їй на праві приватної власності майно, а саме нежитлову будівлю літера А-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_21 за 922000,00 грн. Вказаний об`єкт нерухомості належав їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12 травня 2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О., номер запису 616Ф, реєстраційний номер 10056753, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_1 . Копію договору купівлі-продажу від 12.05.2006 року також надала до матеріалів справи.

Зазначала, що також, 16.06.2017 року, отримала грошові кошти в розмірі 38148,00 грн., від продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_21 , кадастровий номер 2310700000:01:032:0066, яка належала їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 870743, який було видано Управлінням Держкомзему у м. Мелітополь Запорізької області 17.12.2012 року.

Після продажу зазначеного майна в ОСОБА_7 , яке належало їй на праві приватної власності, залишився залишок особистих грошових коштів в розмірі 330148,00 грн., частину яких, в розмірі 292000,00 грн. ОСОБА_2 вклала 27.03.2018 року в покупку квартири, що знаходяться за адресою АДРЕСА_22 . Право власності на квартиру оформлено на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах по на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. але квартира була куплена особисті грошові кошти ОСОБА_2 , які вилучені нею від продажу її особистого майна (ч.1 п.3 ст. 57 СК України). Дана квартира була зареєстрована, як спільна сумісна власність оскільки на цьому наполягав ОСОБА_1 , який виявив бажання, щоб на нього була оформлена частина майна, яка придбається у шлюбі, проте матеріальної участі у придбанні вказаної квартири він не приймав та не надав доказів іншого, його як покупця, внесли у договір купівлі-продажу формально.

ОСОБА_2 зазначала, що в період шлюбу вона використовувала для покупки нерухомості свої особисті грошові кошти, які вилучила від продажу особистого приватного майна на загальну суму 2 078 878,00 грн., при цьому було куплено нерухомого майна в період шлюбу, яке ОСОБА_1 незаконно вважає спільним нажитим на суму 2 078 000,00 грн. Залишком є 878,00 грн., її особистих коштів, які необхідно врахувати про поділі майна.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 147) вищезазначену зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду, вимоги зазустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 провизнання майнаособистою приватноювласністю об`єднанов однепровадження зпервісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 2 а.с. 177) заяву про забезпечення позову у цій справі задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: = квартиру АДРЕСА_5 ; = квартиру АДРЕСА_8 ; = квартиру АДРЕСА_7 ; = квартиру АДРЕСА_6 ; = квартиру АДРЕСА_2 ; = квартиру АДРЕСА_3 ; = квартиру АДРЕСА_11 ; = будинок АДРЕСА_4 ; = будинок АДРЕСА_9 ; = нежитлове приміщення АДРЕСА_10 ; = нежитлове приміщення АДРЕСА_18 ; = земельну ділянку 15 соток в с. Бабурка Запорізького району Запорізької області.

Застосовано зустрічне забезпечення шляхом накладення арешту на майно, яке оформлене на ім`я ОСОБА_1 , а саме: = на квартири АДРЕСА_5 ; = квартиру АДРЕСА_6 .

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 2 а.с. 180) клопотання представникапозивача запервісним позовом ОСОБА_1 адвокатаБалюти В.В. про призначеннясудової експертноїоцінки вартостіавтомобіля Volkswagen Passat, р.н. НОМЕР_1 , у цій справі задоволено у повному обсязі. Призначено у цій справі судову експертну оцінку вартості автомобіля Volkswagen Passat В8 2015 року, на вирішення якої поставлено таке питання: «Яка ринкова вартість автомобіля Volkswagen Passat В8 2015 року на день проведення експертизи?», проведення експертизи доручено експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Запоріжжя, вул. Аваліані 19-А), попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, витрати за проведення експертизи віднесено на рахунок позивача за первісним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 2 а.с. 240) клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвоката Фурсенко С.С. про призначення додаткової автомобільно-товарознавчої експертизи у цій справі задоволено у повному обсязі, призначено у цій справі додаткову судову автомобільно-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено таке питання: «Яка ринкова вартість автомобілю Volkswagen Passat, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 ? який належить на праві власності ОСОБА_2 на день проведення експертизи з урахуванням наявних корозійних пошкоджень складових частин автомобіля, перефарбування бамперу, експлуатації автомобіля в режимі таксі, слідів відновлення 3 і більше деталей кузова, наявного шуму двигуна авто, стуку в ходовій частині автомобіля та стану покришок», проведення експертизи доручено експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (крім Євгена Середи) (м. Запоріжжя, вул. Аваліані 19-А), попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, витрати за проведення експертизи віднесено на рахунок відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , на час проведення експертизи провадження по справізупинено.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 3 а.с. 25) провадження у цій справі відновлено.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 3 а.с. 38) клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвоката Фурсенко С.С. про призначення додаткової автомобільно-товарознавчої експертизи у цій справі задоволено у повному обсязі, призначено у цій справі додаткову судову автомобільно-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання: «Яка ринкова вартість автомобілю Volkswagen Passat, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_5 ? який належить на праві власності ОСОБА_2 на день проведення експертизи з урахуванням наявних корозійних пошкоджень складових частин автомобіля, перефарбування бамперу, експлуатації автомобіля в режимі таксі, слідів відновлення 3 і більше деталей кузова, наявного шуму двигуна авто, стуку в ходовій частині автомобіля та стану покришок», проведення експертизи доручено експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (крім Євгена Середи) (м. Запоріжжя, вул. Аваліані 19-А), попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, витрати за проведення експертизи віднесено на рахунок відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , на час проведення експертизи провадження по справізупинено.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 3 а.с. 61) провадження у цій справі відновлено.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року (т.с. 3 а.с. 162-168) позовну вимогу ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з лютого 2005 року по 25.07.2006 рік та визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлової квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_1 у цій справі залишено без задоволення.

Позовну вимогу ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_3 на майно, яке придбано під час шлюбу з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за спільні кошти, але здійснено реєстрацію на ОСОБА_3 на майно квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 житловий будинок АДРЕСА_4 у цій справі залишено без задоволення.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне рухоме та нерухоме майно: - квартира АДРЕСА_8 , - квартира АДРЕСА_6 , - нежитлове приміщення АДРЕСА_17 , - автомобіль Volkswagen Passat B8 2015року, автомобіль Nissan Qashgai Diesel 2016 року, об`єм двигуна 1,6, - комод ДСП , шафа - купе, кухня, диван, телевізор, холодильник лібхер, витяжка піраміда, помпова рушниця.

Здійснено поділ нерухомого майна набутого під час шлюбу таким чином:

Визнано за ОСОБА_1 право власності на майно набуте під час шлюбу на загальну вартість 1176938,85 грн., а саме: - квартира АДРЕСА_6 , вартістю 207818,00 грн., - земельна ділянка АДРЕСА_19 вартістю 174920,00 грн., - автомобіль Nissan Qashgai Diesel 2016 року, об`єм двигуна 1,6 вартістю 564300,00 грн., - квартира АДРЕСА_8 , вартістю 212000,00 грн., - шафу купе вартістю 3000,00 грн., - телевізор вартістю 4000,00 грн., комод ДСП вартістю 400,00 грн., диван вартістю 2000,00 грн., - кухня вартістю 7000 грн., - холодильник вартістю 1000,00 грн., - витяжка вартістю 500,00 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на майно набуте під час шлюбу вартістю 1179649,69 грн., а саме: - нежитлове приміщення АДРЕСА_23 вартістю 950000,00 грн., - автомобіль Volkswagen Passat B8 2015року вартістю 226149,69 грн., - помпову рушницю вартістю 3500,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право особистоїприватної власності на квартиру АДРЕСА_7 , житловий будинок АДРЕСА_9 , нежитлове приміщення АДРЕСА_10 .

Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457 в частині покупця ОСОБА_1 . Визнано ОСОБА_2 покупцем квартири АДРЕСА_5 за договором купівлі-продажу квартири, який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватноївласності на квартиру АДРЕСА_5 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 10280,20 грн.

Первісні відповідачі ОСОБА_2 (яка також є зустрічним позивачем у цій справі) та ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 175-179) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким: - встановити фактпроживання однієюсім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з лютого 2005 року по 25 липня 2006 року (фактичної реєстрації шлюбу) та визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлову квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1 ; - припинити правовласності ОСОБА_3 на майно, яке було придбано під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за спільні кошти, але здійснено реєстрацію на ОСОБА_3 , а саме: = житлову квартиру АДРЕСА_2 ; = житлову квартиру АДРЕСА_3 ; = житловий будинок АДРЕСА_4 ; - визнати спільноюсумісною власністюподружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на таке рухоме та нерухоме майно: = житлову квартиру АДРЕСА_2 ; = житлову квартиру АДРЕСА_3 ; = житловий будинок АДРЕСА_4 ; = житлову квартиру АДРЕСА_5 ; = житлову квартиру АДРЕСА_6 ; = житлову квартиру АДРЕСА_7 ; = житлову квартиру АДРЕСА_8 ; = житловий будинок АДРЕСА_9 ; = нежитлове приміщення АДРЕСА_10 ; = житлову квартиру АДРЕСА_11 ; = нежитлове приміщення АДРЕСА_12 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 ; = земельну ділянку № НОМЕР_6 площею 0,1500 гектарів, яка розташована за території Долинської сільської ради, по АДРЕСА_14 (кадастровий № 2322183502:16:001:0233); = автомобіль Volkswagen Passat В8 2015 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.01.2016 року; = автомобіль Nissan Qashqai Diesel 2016 року випуску, д.р.н. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 22.09.2016 року; - здійснити поділ нерухомого майна, набутого під час шлюбу та проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , таким чином: = визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, набуте під час шлюбу та проживання однією сім`єю, а саме: = на частки квартири АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_2 ; = припинити право власності ОСОБА_2 на частки квартири АДРЕСА_5 ; = квартиру АДРЕСА_6 ; = квартиру АДРЕСА_7 ; = квартиру АДРЕСА_8 ; = будинок АДРЕСА_9 ; = нежитлове приміщення АДРЕСА_10 ; = визнати за ОСОБА_2 правовласності намайно,набуте підчас шлюбу,а саме:= квартиру АДРЕСА_2 ; = квартиру АДРЕСА_3 ; = квартиру АДРЕСА_11 ; = будинок АДРЕСА_4 ; = нежитлове приміщення АДРЕСА_12 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 ; = земельну ділянку № НОМЕР_6 площею 0,1500 гектарів, яка розташована за території Долинської сільської ради, по АДРЕСА_14 (кадастровий № 2322183502:16:001:0233); - стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартості придбаного під час перебування у шлюбі майна, яке складається з речей побуту у розмірі 184400,00 грн. та різницю між вартістю автомобіля Volkswagen Passat В8 2015 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 29.01.2016 року (згідно з оцінкою від 03.02.2020 року, проведеної ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість складає 650000,00 грн.) та Nissan Qashqai Diesel 2016 року випуску, д.р.н. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 22.09.2016 року у розмірі 200000,00 грн., а всього суму у розмірі 384400,00 грн.;- стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 3 а.с. 180). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 12 грудня 2022 року (т.с. 3 а.с. 189), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 3 а.с. 190) з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 16 суддів, з яких 12 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).

ОСОБА_2 (т.с. 3 а.с. 205-224) та ОСОБА_3 (т.с. 3 а.с. 225-230) подали апеляційному суду відзиви на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цій справі.

У судовому засіданні 08 лютого 2023 року апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи за присутністю ОСОБА_1 та його представника за відсутності інших учасників цієї справи (т.с. 3 а.с. 238-240): заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника, у розгляд цієї справи оголошено перерву для вирішення питання можливого укладення мирової угоди сторін у цій справі.

У судовому засіданні 29 березня 2023 року (т.с. 4 а.с. 5-7) апеляційним судом було продовжено розгляд цієї справи за присутністю ОСОБА_1 , його представника адвоката Середа А.А. та представника ОСОБА_2 адвоката Нінчук - Худякової О.М. за відсутності інших учасників справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заслухано пояснення учасників цієї справі, що з`явились, у тому числі представника ОСОБА_2 ОСОБА_8 , яка у тому числі на запитання апеляційного суду зазначала, що її довіритель заперечувала проти укладення будь-якої мирової угоди сторін у цій справі, чи змінилась її позиція на теперішній час їй невідоме, тому їй потрібний час для з`ясування цього питання, у зв`язку із чим, апеляційним судом було оголошено перерву у розгляді цієї справи.

У судовому засіданні 24 травня 2023 року (т.с. 4 а.с. 19-22) апеляційним судом було продовжено розгляд цієї справи за присутністю ОСОБА_1 , його представника адвоката Середа А.А. та представника ОСОБА_2 адвоката Нінчук - Худякової О.М. за відсутності інших учасників справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заслухано додаткові пояснення учасників цієї справі, що з`явились, які у тому числі на запитання апеляційного суду зазначали, що укладення будь-якої мирової угоди сторін неможливо, у розгляді справи оголошено перерву з ініціативи суду для додаткового вивчення окремих матеріалів цієї справи, з урахуванням відпустки судді - доповідача у період з 19.06.2023 року по 19.07.2023 року включно (т.с. 4 а.с. 30).

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 4 а.с. 25-29), у тому числі: - ОСОБА_9 через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, - ОСОБА_3 в порядку ст. 128 ч. 8 ЦПК України (конверт із судовою повісткою повернувся на адресу апеляційного суду з відміткою поштового відділення: «адресат відсутній»), відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_9 та ОСОБА_3 не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Навпаки, раніше відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подавав апеляційному суду у цій справі заяву (т.с. 4 а.с. 2), в якій просив розглядати дану справу апеляційним судом за його відсутності.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву ОСОБА_3 задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за присутності первісного позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Середа А.А. (т.с. 3 а.с. 236-237) та представника зустрічного позивача ОСОБА_2 адвоката Нінчук - Худякової О.М. (т.с. 4 а.с. 3-4).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника всіх учасників цієї справи, що з`явились, у тому числі:

-первісного позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Середа А.А., які у тому числі на запитання апеляційного суду зазначали, що вони хоча й зазначали в апеляційній скарзі про оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі в цілому, однак, фактично вони вже погоджуються із поділом, здійсненим судом першої інстанції оскаржуваним рішенням в частині майна, яке вже було визнано судом першої інстанції спільною сумісною власністю подружжя, однак, наполягають на перегляді в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсною договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_5 , яка була куплена подружжям вже по часті кожному та в частині відмови у визнанні спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_7 , житлового будинку АДРЕСА_9 , нежитлового приміщення АДРЕСА_10 , поділити це майно в натурі між подружжям з урахуванням фактичного користування ним колишнім подружжям, виділивши ОСОБА_1 в особисту приватну власність - квартиру АДРЕСА_5 , припинивши право власності ОСОБА_2 на частину цієї квартири, квартиру АДРЕСА_7 , а ОСОБА_2 : - житловий будинок АДРЕСА_9 та нежитлове приміщення АДРЕСА_10 , якими вона користується, з відповідною компенсацією,

-представника зустрічного позивача ОСОБА_2 адвоката Нінчук - Худякової О.М., яка у тому числі на запитання апеляційного суду зазначала, що її довірителька згодна із рішенням суду першої інстанції у цій справі, вважає, що надала належні докази для визнання вищезазначеного майна її особистою приватною власністю за рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_10 дійсно фактично користується житловим будинком АДРЕСА_9 та нежитловим приміщенням АДРЕСА_10 ; а квартирою АДРЕСА_5 - не користується, остання стоїть закрита, в оренду не здається,

перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межахдоводів апеляційноїскарги ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1), скасувати судове рішення … частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення частково …та ухвалення нового рішення у відповідній частині …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, ухвалюючи вищезазначене рішення у цій справі, керувався ст. ст. 5,10,23,247,258-259,264-265,354 ЦПК України, ст. ст. 203, 217, 372, 655 ЦК України, ст. ст. 6, 57, 60, 63, 69-72, 121, 125, 173, СК України та виходив із такого.

Відповідно до ч. 1-4ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно зіст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, суд дослідив надані сторонами докази та прийшов до наступного.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17 (провадження № 61-42073ск18) зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання,ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19 (61-3071св21).

У постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16 (провадження № 61- 18522св18) Верховний Суд вказав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач не надав суду для дослідження будь-яких належних доказів ведення спільного господарства з відповідачем, придбання майна на користь сім`ї з відповідачем в період з лютого 2005 року по 25.07.2006 рік, зокрема договорів, квитанцій, рахунків, те, що, позивач не надав суду для дослідження кредитний договір та квитанції, в підтвердження того, що, як зазначено позивачем, він розраховувався за взятий відповідачем в зазначений період часу кредит та придбав майно.

Також, не надано суду належних доказів того, що ОСОБА_1 працював разом із відповідачем в зазначений період часу, а в матеріалах справи (а.с. 200 том 2) наявні відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про те, що до 20.04.2006 року позивач працював в ТОВ Алкоу.

В ході судового розгляду позивачем не надано належних документів щодо місця проживання (фактичного проживання) разом із відповідачем в зазначений період часу. Місце проживання позивача в зазначений період було зареєстровано по АДРЕСА_24 , а місцем фактичного проживання відповідача ОСОБА_2 в цей час було зареєстровано по АДРЕСА_25 .

Допитані свідки не надали беззаперечних свідчень про те, що позивач постійно проживав із відповідачем та займався з нею спільним господарством.

Отже, з урахуванням вищевказаного, суд першої інстанції зробив висновок, що відсутні доведенні обставини, які характерні для сімейних правовідносин, якими вважаються проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спірного користування, зокрема й будівельних матеріалів для ремонту квартири.

Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, враховуючи, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, дійшов висновку про те, що позивач та ОСОБА_2 не перебували у фактичних шлюбних відносинах та не проживали спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з лютого 2005 року по 25.07.2006 рік та відмовляє в задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на майно, яке придбано під час шлюбу позивача з відповідачем ОСОБА_2 за спільні кошти, але здійснено реєстрацію на ОСОБА_3 на майно - житловий будинок АДРЕСА_4 , квартира АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_3 .

Так, в ході судового розгляду, суд першої інстанції дослідив надані докази, а саме: договори купівлі - продажу - квартири АДРЕСА_2 , яка була набута 14.02.2018 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г., квартири АДРЕСА_3 , яка була набута 24.01.2018 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г., житлового будинку АДРЕСА_4 , який було набуто 16.12.2016 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., розписки про отримані грошові кошти, рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя, яке ухвалено 11.02.2021 року по справі № 334/3342/20, копія якого була надана суду для дослідження, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 зобов`язаний повертати отримані грошові кошти.

Позивач за первісним позовом, як на підставу права поділу зазначеного майна, посилається на ст. 173 СК України, але суб`єктами застосування зазначеної норми є батьки та їх неповнолітні діти, які спільно з ними проживають.

Відповідно до ст. 173 СК України, батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

Розділити майно між позивачем та відповідачем 1, яке належить відповідачу 2 на праві власності застосовуючи ст. 173 СК України, можливо лише при одночасному збігу деяких юридичних умов, а саме: особа, яка бажає поділу повинна бути батьком малолітньої або неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Тільки майно набуте малолітньою або неповнолітньою дитиною може бути предметом судового спору між батьками та дітьми щодо належності їм майна у відповідності до ст. 173 СК України.

Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

З позивачем у відповідача 2 відсутнє кровнеспоріднення та відсутні права щодо особистого майна відповідача 2, які притаманні батьку та які регулює на ст. 173 СК України.

Зазначене майно набувалося відповідачем 2 після досягненняним повноліття (після ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про що позивач достовірно знав, так, як ним до позовної заяви була надана інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та реєстру прав власності на нерухоме майно, у якій зазначені дати придбання вказаного нерухомого майна та підстави придбання.

Позивач безпідставно відніс вказане нерухоме майно до переліку спільно нажитого подружжям.

Грошові кошти на покупку вказаного майна були отримані відповідачем 2 у позику, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя, ухваленим 11.02.2021 року по справі № 334/3342/20, копія якого була надана до матеріалів справи та досліджена судом.

Житловий будинок АДРЕСА_4 , квартира АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_3 , які належать на праві приватної власності відповідачу 2 ОСОБА_3 не може підлягати розділу між іншими сторонами справи, тому, що не належить бувшому подружжю на праві спільної сумісної власності та в зв`язку із цим позовна вимога про припинення права власності відповідача 2 на майно, яке придбано під час шлюбу з відповідачем 1 не може бути задоволена.

Щодо позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя та зустрічних вимог про визнання майна особистою приватноювласністю суд першої інстанції зазначав таке.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15 (провадження № 14-130цс19) зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи нормустатті 60 СК Українита визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Судом першої інстанції були досліджені докази надані позивачем, а саме надані ним заяви, які посвідчені нотаріусом про його згоду напридбання майна в зв`язку із чим суд зробив наступний висновок.

Майно, яке було куплено у період шлюбу між позивачем та відповідачем 1 до вирішення судової справи по суті мало статус спільно нажитого подружжям, надання згоди чоловіка на придбання вказаного майна необхідно було для дійсності договору за яким вказане майно набувалося та було необхідною умовою укладення договору купівлі продажу, без згоди на покупку майна особи, з якою набувач майна перебував в шлюбі, договори купівлі продажу у відповідності до закону визнаються недійсними, що може порушити майнові права набувача та відчужувача майна. Разом із цим, презумпція спільногоправа власностіна майноможе бутиспростована всудовому порядку (стаття 60 СК України), про що відповідач 1 подала зустрічний позов.

Судом першої інстанції досліджені надані відповідачем 1 докази та встановлено, що квартира АДРЕСА_7 була набута відповідачем 1 22.03.2007року за 215000,00 грн. за договором купівлі продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Федоровою Л.Ю. квартира куплена за грошові кошти від продажу особистого майна, яке належало відповідачу 1 до шлюбу з позивачем. Продаж особистого майна здійснювався в період з 19.03.2007 року по 21.03.2007 рік на суму 274482,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що з 05.11.1999 року відповідач 1 зареєстрована приватним підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В01№ 572670. Займаючись підприємницькою діяльністю Відповідач 1 03.04.2006 року уклала з ПП «Ін-Транс» договір поставки № 23. Відповідно до п.1.1. Договору № 23, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплатити товари (запасні частини для автомобілів, авто хімію, оливу моторну, гідравлічну трансмісійну, фільтри та інші товари для автотранспорту) окремими партіями за цінами, в асортименті (відповідно до наданих постачальником накладних). Надалі товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. На виконання договору поставки № 23 від 03.04.2006 року, який було укладено до реєстрації шлюбу з позивачем, відповідачем 1 було отримано у приватну особисту власність від ПП «Ін-Транс» за накладними № 007583980 від 29.05.2006 року, № 007584659 від 11.06.2006 року, № 007584798 від 13.06.2006 року, № 007584803 від 14.06.2006 року наступний товар вартістю 464 100,00 грн. з урахуванням ПДС 552120,00 грн.: Тормозні колодки Ferodo 10 шт. * 8000,00 = 80000,00 грн., Рем.комплект тормозних колодок Saf 6 шт.* 2400,00 = 14400,00 грн., Листова ресора Febi 4 шт. * 5000,00 = 20000,00 грн., Тормозний барабан Diesei Technic 8 шт. * 3600,00 = 28800,00 грн., Подушка Sampa 4шт.*1500,00 = 6000,00 грн., Шина Aplus 20 шт. *10000,00=200000,00 грн.. Тормозні колодки TRW 4 шт. * 7500,00 = 30000,00 грн., Тормозний диск Juratek 4 шт.* 5000,00 = 20000,00 грн., Комплект фільтров Renault 4 шт. * 7000,00 = 28000,00 грн., Моторне мастило Vatoil 3 шт.* 12300,00 = 36900,00 грн. З 19 по 21 березня 2007 року, частину з вищевказаних автозапчастин, відповідачем 1 здійснюючи роздрібну торгівлю було продано на ринку «Слов`янському» на якому вона винаймала за договором у ТОВ «Фирма АЗОВ» торгове місце № 26 для здійснення роздрібної торгівлі непродовольчою групою товарів, автозапчастин та супутніми товарами до них.

Відповідно до наданих суду першої інстанції копій фіскальних чеків, які були досліджені судом, відповідачем 1 продано через роздрібну торгівлю наступний товар на суму 274482,00 грн., а саме: Тормозні колодки Ferodo 4 шт. *11040,00 = 36800,00 грн., Рем.комплект тормозних колодок Saf 4шт.*3312,00= 13248,00 грн., Листова ресора Febi 1 шт. * 6900,00= 6900,00 грн., Тормозний барабан Diesei Technic 2 шт. * 4968,00 = 9936,00 грн., Подушка Sampa 1 шт.* 2070,00 = 2070,00 грн., Шина Aplus 8 шт. * 13800,00=110400,00 грн., Тормозні колодки TRW 2 шт. *10350,00 = 20700,00 грн., Тормозний диск Juratek 2 шт.* 6900,00 = 13800,00 грн., Комплект фільтров Renault 2 шт. * 9660,00 = 19320,00 грн., Моторне мастило Vatoil 2 шт.* 16974,00 = 33948,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що отримані грошові кошти, з прибутком, за майно, яке належало відповідачу 1 до шлюбу, є її особистою приватною власністю. Зазначене збігається зі ст. 58 СК України - якщо річ, що належить одному з подружжя плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

За отримані від реалізації свого особистого майна грошові кошти в розмірі 274482,00 грн. відповідач 1 за 215000,00 грн. купила квартиру АДРЕСА_7 , яку оформила у приватного нотаріуса на себе.

Будинок АДРЕСА_9 , було набуто відповідачем 1 30.05.2011року за договором купівлі продажу житлового будинку, який було посвідчено приватним нотаріусом Хамулою Н.Г.

Житловий будинок було придбано за 974161,00 грн. У придбання вказаного житлового будинку відповідач 1 вкладала особисті кошти, які отримала від продажу в той же день у того ж приватного нотаріуса - 30.05.2011 року належної їй на праві приватної власності квартири за адресою АДРЕСА_20 .

Суд першої інстанції дослідив договір купівлі продажу від 30.05.2011 року, відповідно до якого відповідач 1 передала у власність покупцю квартиру за адресою АДРЕСА_26 , яка належала їй до шлюбу з позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року. При цьому продаж квартири за адресою АДРЕСА_20 було здійснено за 400000,00 грн. Копію договору купівлі-продажу від 06.10.2004 року було надано до судової справи.

Також суд першої інстанції дослідив договір поставки № 23 від 03.04.2006 року та докази реалізації товару та встановив, що у придбання житлового будинку АДРЕСА_9 були вкладені особисті грошові кошті, які відповідач 1 отримала від продажу належного їй до шлюбу з позивачем майна, а саме нею було реалізовано на ринку «Слов`янському» з 26 по 29 травня 2011 року автозапчастини, які вона отримала у власність за договором поставки № 23 від 03.04.2006 року на суму 374 248,00 грн. та грошові кошти, які залишилися від продажу належного особисто їй товару.

Суд першої інстанції дослідив фіскальні чеки, які були виписані з 26 по 29 травня 2011 року та встановив, що відповідачем 1 продано через роздрібну торгівлю наступне майно, яке належало відповідачу 1 до укладення шлюбу з відповідачем Тормозні колодки Ferodo 6 шт. * 11040,00 = 66 240,00 грн., Рем.комплект тормозних колодок Saf 2 шт.* 3312,00 = 6624,00 грн., Листова ресора Febi 3 шт. * 6900,00 = 20700,00 грн., Тормозний барабан Diesei Technic 6 шт. * 4968,00 = 29800,00 грн., Подушка Sampa 7шт.* 2070,00 = 14490,00 грн., Шина Aplus 12шт.*13800,00=165600,00 грн., Тормозні колодки TRW 2шт.*10350,00 = 20700,00 грн., Тормозний диск Jurate 2 шт.* 6900,00 = 13800,00 грн., Комплект фільтров Renault 2 шт. * 9660,00 = 19320,00 грн., Моторне мастило Vatoil 1 шт.* 16974,00 = 16974,00 грн.Отже, отримані грошові кошти в розмірі 374 248,00 грн.. є особистою приватною власністю відповідача 1 та вона вклала їх в купівлю житлового будинку АДРЕСА_9 .

Судом першої інстанції досліджено підстави набуття відповідачем 1 нежитлового приміщення АДРЕСА_10 (надалі за текстом - нежитлове приміщення № 116), та суд встановив, що воно було набуто відповідачем 1 за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення 16.06.2017року за 630000,00 грн., договір було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та на купівлю нежитлового приміщення відповідач 1 вклала особисті грошові кошти.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою придбання нежитлового приміщення № 116 відповідач 1 16.06.2017 року продала належне їй на праві приватної власності майно, а саме нежитлову будівлю літера А-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_21 за 922000,00 грн. Вказаний об`єкт нерухомості належав їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.05.2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О., номер запису 616Ф, реєстраційний номер 10056753, тобто до укладення шлюбу з позивачем.

Також судом першої інстанції досліджено докази надані до матеріалів справи та встановлено, що 16.06.2017 року, відповідач 1 отримала грошові кошти в розмірі 38148,00 грн., від продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_21 , кадастровий номер 2310700000:01:032:0066, яка належала їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 870743, який було видано Управлінням Держкомзему у м. Мелітополь Запорізької області 17.12.2012 року.

При цьому суд першої інстанції зазначав, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Судом першої інстанції встановлено, що після продажу зазначеного майна в Мелітополі, яке належало відповідачу 1 на праві приватної власності, залишився залишок особистих грошових коштів в розмірі 330148,00 грн., частину яких, в розмірі 292000,00 грн. відповідач 1 вклала 27.03.2018року у покупку квартири, що знаходяться за адресою АДРЕСА_22 . Право власності на квартиру оформлено на позивача та відповідача 1 в рівних частинах по на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. але квартира була куплена особисті грошові кошти відповідача 1, які вилучені нею від продажу її особистого майна (ч.1 п.3 ст. 57 СК України), матеріальної участі у придбанні вказаної квартири позивач не приймав та не надав доказів іншого.

Відповідно до ст. 655 ЦПК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупець). А покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.

Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем ті іншою особою.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його матеріальним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Судом встановлено, що відповідач 1 є єдиним покупцем зазначеної квартири, а позивач формально зазначений в договорі купівлі-продажу, так як квартира булла придбана за час шлюбу з ним, але за особисті грошові кошти відповідача 1, які вилучені нею від продажу особистого майна, що збігається з положеннями ч.1 п.3 ст. 57 СК України).

Судом першої інстанції встановлено на підставі досліджених доказів, що в період шлюбу відповідач 1використовувала для покупки нерухомості особисті грошові кошти, які вона вилучила від продажу особистого приватного майна на суму 2078878,00 грн., при цьому нею було куплено нерухомого майна в період шлюбу з позивачем та про яке позивач вказує як спільне нажите на суму 2078000,00 грн. Залишком є 878,00 грн., особистих коштів відповідача 1, які необхідно врахувати про поділі майна.

Також судом першої інстанції досліджено докази та встановлено, що позивач відніс до спільно нажитого майна подружжя квартиру АДРЕСА_11 . Вказана квартира була набута відповідачем 1 22.12.2005року за договором купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тимофеевою Л.О., але шлюб між сторонами справи було укладено лише 25.07.2006 року, тобто, після укладення вказаного договору купівлі - продажу. При цьому, не підтверджено заявлене позивачем та не надано ним до суду доказів того, що вказана квартира набувалася в кредит та того, що позивач сплачував за цей кредит.

Суд першої інстанції зазначав, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу. В зв`язку із чим зазначена квартира не підлягає розділу, як майно подружжя.

Розглядаючи позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 грошової компенсації у вигляді різниці вартості між автомобілями у розмірі 416600,00 грн., розділ автомобілів, яки були придбані в шлюбі, а саме автомобіль Volkswagen Passat B8 2015року, який знаходиться в її користуванні та автомобіль Nissan Qashgai Diesel 2016 року, об`єм двигуна 1,6, який знаходиться в користуванні позивача та який коштує, як він зазначив 564300,00 грн. судом встановлено, що на виконання ухвали суду про проведення експертизи, ЗНДЕКЦ МВС 02.11.2021 року було складено експертний звіт № СЕ-19/108-21/12151- АВ, відповідно до якого, ринкова вартість автомобіля Volkswagen Passat B8 2015року державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату оцінки складає 226149,69 грн.. Вартість автомобіля Volkswagen Passat B8 2015року державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не оспорювалася сторонами справи та була визначена позивачем, як 564300,00 грн. Вартість автомобіля відповідача 1 не перевищує вартості автомобіля Nissan Qashgai Diesel 2016, яким користується позивач.

Суд першої інстанції зробив висновок, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 грошової компенсації у вигляді різни ці вартості між автомобілями у розмірі 416600,00 грн. не може бути задоволена судом по - перше в зв`язку із тим, що вартість автомобіля який використовується відповідачем 1 не перевищує вартості автомобіля яким користується позивач. По-друге, Сімейним кодексом України встановлений спосіб розділу майна, а саме майно ділиться в натурі, а стягнення грошової компенсації при розділі побутового майна між подружжям без згоди іншої сторони справи статтею 71 Сімейного кодексу України не передбачено.

Щодо позовної вимоги про поділ побутового майна - комод ДСП, барбекю, мікрохвильова піч, газова плита, витяжка, кухня фасад з натурального каменю, холодильник, телевізор, шкіряний куточок, сауна дерев`яна, шафа купе, кухня, диван, телевізор, тюнер, холодильник, витяжка, кухня, топка камінна, меблі шкіряні, помпова рушниця та стягнення з неї 1\2 частину вартості придбаного під час перебування у шлюбі майна, яке складається з речей побуту у розмірі 184400,00 грн., суд дослідив надані сторонами докази набуття майна, та зробив наступні висновки:

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 21.12.2007 року, про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, вартість майна, що підлягає поділу визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що вартість побутового майна не була погоджена між подружжям та суттєво завищена, позивачем не були надані до матеріалів справи докази набуття вказаного майна в період шлюбу із відповідачем 1.

Сімейним кодексом України встановлений спосіб розділу майна, а саме майно ділиться в натурі, а стягнення грошової компенсації при розділі побутового майна між подружжям без її згоди статтею 71 Сімейного кодексу України не передбачено.

Враховуючи те, що розділу підлягають неподільні побутові речі в розумінні ст. 183 ЦК, та враховуючи те, що згідно ч.2 ст. 71 СК неподільні речі присуджуються одному із подружжя, з метою реального поділу майна між подружжям, можливо розділити спільне нажите майно подружжя шляхом присудження окремих його складових кожному із подружжя, з урахуванням їх вартості та розміру часток кожного з подружжя, враховуючи те, що і вартість присуджених кожному із подружжя речей і розмір їх часток повинен бути рівним.

Позивачем для судового дослідження та для підтвердження своїх позовних вимог не надані до матеріалів справи докази придбання у період шлюбу зазначених ним побутових речей. Барбекю, мікрохвильової печі, газової плити, кухні фасад з натурального каменю, витяжки, холодильника, телевізора, шкіряного куточка, сауни дерев`яної, топки сауни, шкіряних меблів, тюнера, топки камінної.

Суд першої інстанції позбавлений можливості дослідити підстави набуття вказаного майна, час набуття вказаного майна, в зв`язку із чим не може віднести до переліку спільно нажитого майна вказані предмети побуту.

Разом із цим, відповідач 1 визнала деякі побутові предмети, як спільно нажиті, а саме - комод ДСП, шафу купе, кухню, диван, телевізор, холодильник, витяжку, помпову рушницю, надала видаткову накладну про набуття побутового майна.

Суд першої інстанції дослідив видаткову накладну від 28.05.2011 року, яка видана ТОВ «Комфі Трейд» та встановив, що за нею було набуто наступне майно Холодильник Лібхер 5666,67 грн. та витяжка 949,17 грн.

Вказане майно набувалося більш ніж 10 років тому та зношене, а зазначена його вартість позивачем суттєво завищена. Так позивач зазначив, що холодильник було придбано за 22000 грн., а витяжка за 2000 грн. з чим не погоджувалась відповідач 1 та надала в відзиві на позовну заяву данні про те, що вартість холодильника на час розгляду справи становить 1000,000 грн., а витяжки 500,00 грн. Зазначена відповідачем 1 вартість майна в подальшому не оскаржувалася позивачем, а тому вважається судом погодженою.

Відповідач визнала обставини, що телевізор, який відображений на фото (т.с. 1 а.с. 210) було придбано в 2011 році та його вартість на той час складала приблизно 10000 грн., при цьому копії квитанції на придбання телевізора не збереглася. На цей час його вартість відповідно ступеню зносу складає 4000 грн. Комод ДСП, який відображений на фото (т.с. 1 а.с. 202) було придбано у 2010 році та його вартість на той час складала приблизно 800 грн., при цьому копії квитанції на придбання комоду не збереглася. На це час його вартість відповідно ступеню зносу складає 400 грн. Шафа купе, яка відображена на фото (тс. 1 а.с. 213) було придбано у 2012 році та його вартість на той час складала приблизно 6000 грн., при цьому копії квитанції на придбання майна не збереглася. На цей час його вартість відповідно ступеню зносу складає 3000 грн.. Кухня, яка відображена на фото (т.с. 1 а.с. 206) було придбано в 2012 році та її вартість на той час складала приблизно 15000 грн., при цьому копії квитанції на придбання майна не збереглася. На це час її вартість відповідно ступеню зносу складає 7000 грн. Диван, який відображений на фото (т.с. 1 а.с. 211) було придбано в 2015 році та його вартість на той час складала приблизно 5000 грн., при цьому копії квитанції на придбання не збереглася. На це час його вартість відповідно ступеню зносу складає 2000 грн.

Щодо придбання рушниці, яка булла придбана ОСОБА_2 за 5000 грн. суд першої інстанції зауважив, що дана рушниця згідно документам та дозволу на використання належить відповідачу та не оспорюється позивачем.

Суд першої інстанції зазначав, що відповідач 1 направляла заперечення на позов на адресу позивача із зазначенням сум вартості вказаного майна з урахуванням зносу, при цьому позивач не заперечував вказаної ціни, що на думку суду є погодженням реальної вартості речей з урахуванням їх зносу.

У зв`язку із викладеним суд робить висновок, що позовна вимога щодо грошової компенсації за частину вартості придбаного під час перебування у шлюбі побутового майна не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції вважав за можливе розділити майно шляхом присудження окремих його складових, які визнані сторонами справи, як спільно нажитими у шлюбі, кожному із подружжя, з урахуванням їх вартості та розміру часток кожного з подружжя.

Сторонами погоджено, що перелік та вартість спільно нажитого майна наступний - Комод ДСП 400,00грн., шафа купе 3000,00 грн., кухня 7000,00 грн., диван 2000,00 грн., телевізор 4000,00 грн., холодильник 1000,00 грн., витяжка вартістю 500,00грн., помпова рушниця 3500,00 грн. Загальна вартість вказаного майна складає 21400 грн., яку необхідно врахувати при поділі майна.

Також суд першої інстанції дослідив експрес оцінки майна, що надані позивачем, які виготовлені приватним підприємцем ОСОБА_4 та приходить до висновку, що вони не є неналежним доказом вартості майна, оскільки були складені без фактичного дослідження об`єктів оцінення та із застереженням, що під експрес-оцінкою розуміється очікувана вартість продажу об`єкту, оцінка є орієнтованою і тільки як така може використовуватися. Термін дії експрес-оцінки 2 тижні з моменту отримання.

Так,ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Частиною 6ст. 106 ЦПК Українизазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 5ст. 106 ЦПК Україниу висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.Разом з тим, у наданих вищезазначених експрес-оцінка, які складені 03.02.2020 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Відповідно дост. 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказана позиція узгоджується із правовим висновком, який викладений в Постанові Верховного суду від 18грудня 2019 року по справі № 522/1029/18, провадження № 14-270 цс19.

Також суд дослідив наданий до справи позивачем кредитний договір (а.с. 105, том 2), який укладено відповідачем 1 з ПАТ Укрсиббанком 10.02.214 року та зазначає, що його зміст та виконання не впливає на обсяг спільного майна подружжя, що може підлягати поділу в судовому порядку, оскільки кредит було взято в період зареєстрованого шлюбу та сплачено кредит, відповідно до інформації зазначеного банка (а.с. 102, том 2) також у період дії шлюбу - 12.11.2014 року.

Таким чином, враховуючи обставини, які були досліджені судом, суд першоїінстанції віднісдо спільнонажитого подружжяммайна,яке підлягаєподілу таке майно загальною вартістю 2356587,69 а саме - квартира АДРЕСА_8 , вартість якої 207818,00 грн., квартира АДРЕСА_6 , вартість якої 212000,00 грн., нежитлове приміщення АДРЕСА_23 ,вартість якого 950000,00 грн., земельна ділянка 15 соток в селі Бабурка Запорізького району Запорізької області., вартість якої 174920,00 грн., автомобіль Volkswagen Passat B8 2015року, вартість якого 226149,69 грн., автомобіль Nissan Qashgai Diesel 2016 року, об`єм двигуна 1,6 , вартість якого 564300,00 грн., Комод ДСП вартість якого 400 ,00 грн., Шафу купе вартість якої 3000,00 грн., Кухня вартість якої 7000,00 грн., Диван вартість якого 2000,00 грн., Телевізор вартість якого 4000,00 грн., Холодильник вартість якого 1000,00 грн., Витяжка вартістю 500,00 грн., Помпова рушниця вартість якої 3500,00 грн.

З урахуванням вкладених особистих коштів відповідача 1 ОСОБА_2 , позивачу ОСОБА_1 має бути виділено майна на загальну суму (2356 587,69 грн. - 878,00)/2= 1177854,85 грн., а відповідачу 1- ОСОБА_2 ( 878,00 грн. + 1177854,85 грн.) = 1178732,85 грн.

Також Відповідачем 1 було внесено на депозит суду 916,00 грн. для позивача, як різниця в вартості майна.

При поділі майна між подружжям, воно присуджується в натурі, в зв`язку із чим, суд першої інстанції, з метою реального поділу майна подружжя, поділяє його наступним чином: за позивачем ОСОБА_1 визнає право власності на спільне майно подружжя вартістю 1176938,85 грн. - квартира АДРЕСА_6 , вартістю 207818,00 грн., земельна ділянка 15 соток в селі Бабурка Запорізького району Запорізької області вртістю174920,00 грн., автомобіль Nissan Qashgai Diesel 2016 року, об`єм двигуна 1,6. вартістю 564300,00 грн., квартира АДРЕСА_8 , вартістю 212000,00 грн., шафа купе вартістю 3000,00 грн., телевізор вартістю 4000,00 грн., комод ДСП вартістю 400,00 грн., диван вартістю 2000,00 грн., кухня вартістю 7000 грн., холодильник вартістю 1000,00 грн., витяжка вартістю 500,00 грн.

За ОСОБА_2 суд визнає право власності на спільне майно подружжя загальною вартістю 1179649,69 грн.: нежитлове приміщення АДРЕСА_23 яке вона використовує в своїй професійній діяльності вартістю 950000,00 грн., автомобіль Volkswagen Passat B8 2015року вартістю 226149,69 грн. Та помпову рушницю, яка знаходиться в її особистому користуванні вартістю 3500,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч. 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Тому з позивача на користь відповідача 1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 10280,20 грн. який складається з наступного 8810,00 грн. судовий збір сплачений при подачі позову до суду (а.с. 66 том 1), 455,00 грн. судового збору, який сплачено за розгляд клопотання про проведення експертизи (а.с. 238 том 2), та 1015,20 грн. за оплату проведення експертного дослідження автомобіля (а.с. 20 том 3).

Проте, із такими висновками суду першої інстанції погодитись можна лише частково з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає лише частково.

Так, помилковим є висновок суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 щодо: - визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457 в частині покупця ОСОБА_1 ; - визнання ОСОБА_2 покупцем квартири АДРЕСА_5 за договором купівлі-продажу квартири, який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457, - визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 . Тому, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року у цій справі в цій частині слід скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних зустрічних позовних ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Оскільки, апеляційним судом встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу вищезазначеної квартири АДРЕСА_5 між ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (покупці), який було посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 45 (копія т.с. 1 а.с. 55-56), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали та визначились у п. 6 цього договору, що ними, як покупцями, доведено до відома продавця, що квартира набувається в особисту приватну власність та буде належати їм по (одній другій) частині кожному і ця частка буде особистою приватною власністю кожного, а також свідчить що на момент придбання нерухомого майна вони є подружжям.

Апеляційним судом встановлено, що зустрічним позивачем ОСОБА_2 не надано суду у цій справі належних, допустимих доказів в обґрунтування наявності:

- будь-яких правових підстав для визнання:- недійсним вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457 в частині покупця ОСОБА_1 ; - визнання ОСОБА_2 покупцем квартири АДРЕСА_5 за договором купівлі-продажу квартири, який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457 - та, відповідно, визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 ,

- та, відповідно, правових підстав для зміни правогорежиму цієї квартири саме з підстав,зазначених взустрічному позові ОСОБА_2 у ційсправі, які апеляційний суд знаходить необґрунтованими та недоведеними у цій справі.

Також, помилковим є висновок суду першої інстанції у цій справі в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання за ОСОБА_2 права особистоїприватної власності на: - квартиру АДРЕСА_7 ,-- житловий будинок АДРЕСА_9 , -- нежитлове приміщення АДРЕСА_10 .

Оскільки, апеляційним судом встановлено, що хоча й було право власності на це майно зареєстровано лише на ОСОБА_2 , проте, все це мано придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в періодшлюбу (з 25.07.2006 року, свідоцтво про шлюб (копія т.с. 1 а.с. 18) по 19.10.2018 року, рішення суду про розірвання шлюбу від 19.09.2018 року, яке набрало законної сили 19.10.2018року (копіят.с.1а.с.70) заспільні коштиу спільнусумісну власністьв інтересахсім`ї, що у тому числі підтверджується відповідними заявами ОСОБА_1 про це при придбанні цього майна на підставі договору купівлі-продажу, а саме:

-квартири АДРЕСА_7 22.03.2007 року заява приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Гармашову Г.М., р. № 1834 (т.с. 2 а.с. 168),

-житлового будинку АДРЕСА_9 30.05.2011року заяваприватному нотаріусуЗапоріщького міськогонотаріального округуХамула Н.Г.,р.№ 1019(т.с.2а.с.169),

- нежитлового приміщення № 116 по АДРЕСА_15 16.06.2017 року заява приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., р. № 4426 (т.с. 2 а.с. 172).

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності (ст. 60 СК України), що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у справі ЄУН № 161/8116/19, який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

Крім того, в силу вимог ст. 204 ЦК України суд першої інстанції мав виходити із презумпції правомірності правочину у виглядівищезазначених договорівкупівлі -продажу вищезазначеногомайна подружжям.

За змістом якої: «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним».

Зустрічний позивач ОСОБА_2 не надала суду першої інстанції у цій справі належних,допустимих доказівна підтвердженнятого,що цемайно булопридбано виключноза їїособисті приватнікошти, та, відповідно, що його можна визнати у цій справі її особистою приватною власністю, висновки суду першої інстанції у цій справі у цій частині ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та стороною зустрічного позивача ОСОБА_2 апеляційному суду не надані.

Учасники цієї справи, та зокрема ОСОБА_2 , не оспорювали ринкову вартість майна станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, надану стороною первісного позивача ОСОБА_1 у вигляді експрес оцінки оцінювача ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво № 4757 від 12.12.2006 року (ст. 82 ч. 1 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню), а саме:

-квартири АДРЕСА_5 від 03.02.2020 очікувана вартість 375000,00 грн. (т.с. 2 а.с. 157), із усних пояснень представника ОСОБА_2 адвоката Нінчук Худякової О.М. в апеляційному суді цією квартирою ОСОБА_2 фактично не користується, остання стоїть закрита, в оренду не здається, усних пояснень ОСОБА_1 , який наполягав на виділі йому в натурі цієї квартири з припиненням права власності ОСОБА_2 на частину останньої ,

- квартири АДРЕСА_7 очікувана вартість450000,00грн.(т.с.2а.с.160), із усних пояснень ОСОБА_1 , останній наполягав на виділі йому в натурі цієї квартири,

- житлового будинку АДРЕСА_9 очікувана вартість2000000,00грн.(т.с.2а.с.156), із усних пояснень всіх учасників цієї справи, що з`явились, в апеляційному суді, останні визнали, що цим будинком фактично користується ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не заперечує проти його виділенні в натурі ОСОБА_2 з відповідною компенсацією,

- нежитлового приміщення АДРЕСА_10 очікувана вартість 1500000,00 грн. (т.с. 2 а.с. 165), із усних пояснень всіх учасників цієї справи, що з`явились, в апеляційному суді, останні визнали, що цим приміщенням фактично користується ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не заперечує проти його виділенні в натурі ОСОБА_2 з відповідною компенсацією.

При вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність в порядку поділумайна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (ст. ст. 69-71 СК України), з урахуванням фактичного користування (некористування) цим майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділити в натурі та визнати право особистої приватної власності за:

- ОСОБА_1 на: = квартиру АДРЕСА_5 вартістю 375000,00 грн., припинивши право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на частину цієї квартири вартістю 180500,00 грн. (ст. 365 ЦК України) з компенсацією вартості цієї частини 180500,00 грн. з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_2 , = квартиру АДРЕСА_7 , вартістю 450000,00 грн.,

- ОСОБА_2 на:

= житловий будинок АДРЕСА_9 , вартістю 2000000,00 грн. = нежитлове приміщення АДРЕСА_10 , вартістю 1500000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в порядку поділу цього майна 1344500,00 грн. (розрахунок: квартира АДРЕСА_7 вартістю 450000,00 грн. + житловий будинок АДРЕСА_9 , вартістю 2000000,00 грн. + нежитлове приміщення АДРЕСА_10 вартістю 1500000,00 грн. = 3950000,00 грн. - спільне майнона загальнусуму /2 особи подружжя =1975000,00грн. вартість частки кожного із подружжя у цьому спільному майні; таким чином, вартість частки ОСОБА_1 1975000,00грн. 450000,00 грн. вартості квартири АДРЕСА_7 - 180500,00 грн. вартості частки квартири АДРЕСА_5 , що ОСОБА_1 мав би сплатити на користь ОСОБА_13 , оскільки припиняється за рішенням суду у цій справі її право особистої приватної власності на цю частку в порядку поділу майна в натурі = 1344500,00 грн.)

Разом із тим, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи висновки суду першої інстанції в частинівідмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з лютого2005року по25.07.2006рік та , відповідно, визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : - житлової квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 (1/1) на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2005року,тобто доукладення шлюбу25.07.2006року - т.с. 1 а.с. 27).

Також, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи висновки суду першої інстанції в частинівідмови у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 і поділу між подружжям такого майна, а саме:

- квартири АДРЕСА_2 (право власності на яку, хоча й було придбано у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2018 року, проте на ім`я відповідача ОСОБА_3 (1) т.с. 1 а.с. 25, і цей договір не визнавався недійсним за позовом ОСОБА_1 у цій справі, а також у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення будь-якого суду в іншій справі про визнання цього договору недійсним з будь-яких підстав, та, відповідно, це майно не може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_13 та, відповідно, не може бути предметом поділу між ними у цій справі),

- квартири АДРЕСА_3 (право власності на яку, хоча й було придбано у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2018 року, проте на ім`я відповідача ОСОБА_3 (1) т.с. 1 а.с. 26, і цей договір не визнавався недійсним за позовом ОСОБА_1 у цій справі, а також у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення будь-якого суду в іншій справі про визнання цього договору недійсним з будь-яких підстав, та, відповідно, це майно не може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_13 та, відповідно, не може бути предметом поділу між ними у цій справі),

- житлового будинку АДРЕСА_4 (право власності на яку, хоча й було придбано у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2016 року, проте на ім`я відповідача ОСОБА_3 (1) т.с. 1 а.с. 28 зворот, і цей договір не визнавався недійсним за позовом ОСОБА_1 у цій справі, а також у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення будь-якого суду в іншій справі про визнання цього договору недійсним з будь-яких підстав, та, відповідно, це майно не може бути визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_13 та, відповідно, не може бути предметом поділу між ними у цій справі),

Тому, в цій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції фактично не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

За такихобставин,апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнитичастково, рішенняЛенінського районногосуду м.Запоріжжя від10жовтня 2022року уцій справі в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 щодо: - визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457 в частині покупця ОСОБА_1 ; - визнання ОСОБА_2 покупцем квартири АДРЕСА_5 за договором купівлі-продажу квартири, який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457. - визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 , скасувати та ухвалити у ційчастині новесудове рішення,яким узадоволенні вказанихзустрічних позовних ОСОБА_2 відмовити уповному обсязі;рішення Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя від10жовтня 2022року уцій справі в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання за ОСОБА_2 права особистоїприватної власності на: - квартиру АДРЕСА_7 , - житловий будинок АДРЕСА_9 , - нежитлове приміщення АДРЕСА_10 , скасувати та ухвалити у ційчастині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних зустрічних позовних ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, в порядку часткового задоволення позову ОСОБА_1 визнати вищевказане майно спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; в порядку поділу майна подружжя виділити в натурі та визнати право особистої приватної власності за: - ОСОБА_1 на: = квартиру АДРЕСА_5 вартістю 375000,00 грн., припинивши право власності ОСОБА_2 на частину цієї квартири вартістю 180500,00 грн., = квартиру АДРЕСА_7 вартістю 450000,00 грн., - ОСОБА_2 на: = житловий будинок АДРЕСА_9 вартістю 2000000,00 грн. = нежитлове приміщення АДРЕСА_10 вартістю 1500000,00 грн., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в порядку поділу цього майна 1344500,00 грн.; рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з лютого 2005 року по 25.07.2006 рік та визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - житлової квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , - квартири АДРЕСА_2 , - квартири АДРЕСА_3 - житлового будинку АДРЕСА_4 залишити без змін; в іншійчастині рішеннясуду першоїінстанції фактично не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя від10жовтня 2022року уцій справі в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 щодо: - визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457 в частині покупця ОСОБА_1 ; - визнання ОСОБА_2 покупцем квартири АДРЕСА_5 за договором купівлі-продажу квартири, який посвідчено 27.03.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. та який зареєстровано в реєстрі за № 457;- визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 скасувати та ухвалити у ційчастині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних зустрічних позовних ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Рішення Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя від10жовтня 2022року уцій справі в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання за ОСОБА_2 права особистоїприватної власності на: - квартиру АДРЕСА_7 , - житловий будинок АДРЕСА_9 , - нежитлове приміщення АДРЕСА_10 , скасувати та ухвалити у ційчастині нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних зустрічних позовних ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

В порядку часткового задоволення позову ОСОБА_1 визнати вищевказане майно спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порядку поділу майна подружжя виділити в натурі та визнати право особистої приватної власності за:

- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на: = квартиру АДРЕСА_5 вартістю 375000,00 грн., припинивши право власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на частину цієї квартири вартістю 180500,00 грн., = квартиру АДРЕСА_7 вартістю 450000,00 грн.,

- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на: = житловий будинок АДРЕСА_9 вартістю 2000000,00 грн., = нежитлове приміщення АДРЕСА_10 вартістю 1500000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) компенсацію в порядку поділу цього майна 1344500,00 грн.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з лютого 2005 року по 25.07.2006 рік та визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : - житлової квартири, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , - квартири АДРЕСА_2 , - квартири АДРЕСА_3 ,- житлового будинку АДРЕСА_4 залишити без змін.

В іншійчастині рішеннясуду першоїінстанції фактично не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 25.08.2023 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.