Постанова

від 15.08.2023 по справі 917/1594/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1594/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Ольховського В. М. (адвоката),

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 (колегія суддів: Сулім В. В. - головуючий, Майданевич А. Г., Гаврилюк О. М.) і рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 (суддя Борисенко І. І.) у справі

за позовом Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці

до Акціонерного товариства "Українська залізниця",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вільної профспілки Південної залізниці,

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рух справи

1.1. У листопаді 2021 року Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила зобов`язати представника роботодавця - Виробничий підрозділ "Полтавський загін воєнізованої охорони" філії "Відомча воєнізована охорона" АТ "Українська залізниця" вступити у переговори з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці щодо укладення колективного договору та підписання його з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці, який би поширювався на її членів та на членів виборного профспілкового органу, не перешкоджав законній діяльності профспілки, відповідав вимогам статей 249, 250, 252 Кодексу законів про працю України.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці входить у структуру Вільної профспілки Південної залізниці, яка у свою чергу входить у структуру Вільної профспілки залізничників України. За доводами позивача, Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці є репрезентативною відповідно до вимог Закону України "Про соціальний діалог в Україні".

1.3. Позивач зазначав, що після створення профспілки він неодноразово звертався до представника роботодавця з рішенням конференції про необхідність почати переговори щодо розробки, обговорення, укладення та підписання колективного договору.

1.4. Позивач також зазначав, що він випадково дізнався про укладення роботодавцем колективного договору із Первинною профспілковою організацією відокремленого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" ДП "Південна залізниця", у зв`язку з чим він звертався до цієї профспілки із пропозицією створити спільний представницький орган та внести зміни та доповнення до існуючого колективного договору. Проте позивачем не досягнуто домовленості з роботодавцем та Первинною профспілковою організацією відокремленого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" ДП "Південна залізниця" у питанні створення спільного представницького органу та початку процедури ведення переговорів щодо укладення та підписання нового колективного договору.

1.5. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.10.2021 вирішено передати матеріали справи № 917/1594/21 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 у справі № 917/1594/21, відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці до АТ "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити дії.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не є Первинною профспілковою організацією виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" AT "Укрзалізниця", не брав участі в погодженні та підписанні колективного договору та не визначив свої конкретні зобов`язання перед працівниками підприємства, а тому не набув передбачених законом прав та гарантій, які надаються профспілкам у порядку, визначеному колективним договором.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 у справі № 917/1594/21, до Верховного Суду звернулася Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці про зобов`язання вчинити дії задовольнити у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

3.3. Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. 10.08.2023 Верховним Судом зареєстровано відзив АТ "Українська залізниця" на касаційну скаргу Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці, поданий 07.08.2020 через засоби поштового зв`язку. Оскільки відзив поданий з порушенням строку (на 7 днів), встановленого Верховним Судом, АТ "Українська залізниця" просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Клопотання про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтовано тим, що ухвалу Верховного Суду від 12.07.2023 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці у цій справі АТ "Українська залізниця" було отримано 21.07.2023, а уповноважений представник відповідача зазначену ухвалу отримав 28.07.2023.

3.5. Верховний Суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки заявником не подано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що відзив АТ "Українська залізниця" має бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці зареєстрована у Міністерстві юстиції України 06.11.2006 (№ 1009/09-15).

4.2. Господарські суди зазначили, що, за твердженням позивача, Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці входить у структуру Вільної профспілки Південної залізниці, яка у свою чергу входить у структуру Вільної профспілки залізничників України. За доводами позивача, Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці є репрезентативною відповідно до вимог Закону України "Про соціальний діалог в Україні". Після створення профспілки позивач неодноразово звертався до представника роботодавця з рішенням конференції про необхідність почати переговори щодо розробки, обговорення, укладення та підписання колективного договору.

4.3. Господарські суди також зазначили, що, вважаючи свої права порушеними, позивач звертався до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області з позовом до Первинної профспілкової організації відокремленого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" ДП "Південна залізниця" про позбавлення права представляти інтереси працівників Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" та підписання колективного договору, оскільки вона відмовилась від участі у створенні спільного представницького органу з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці.

4.4. Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука від 13.03.2020, яка залишена без змін апеляційним та касаційним судами, відмовлено у відкритті провадження з огляду на підсудність такого спору господарському суду.

4.5. Господарські суди зазначили, що у подальшому позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" та Первинної профспілкової організації відокремленого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" ДП "Південна залізниця".

4.6. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.03.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк для виконання вимог цієї ухвали. З огляду на невиконання у повному обсязі вимог ухвали суду від 01.03.2021 Господарський суд Полтавської області ухвалою від 18.03.2021 повернув позивачу позовну заяву. Наведена ухвала позивачем не оскаржувалася.

4.7. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач в особі голови профкому Гавриленка М. П. листом від 28.04.2021 № 4 звернувся до Первинної профспілкової організації відокремленого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" ДП "Південна залізниця" із пропозицією щодо створення об`єднаного представницького органу.

4.8. Голова Первинної профспілкової організації відокремленого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" ДП "Південна залізниця" листом від 18.05.2021 № 2 повідомив про проведення процедури приєднання до діючого колективного договору та його затвердження і підписання сторонами в 2013 році, з огляду на що у створенні спільного представницького органу відсутня необхідність на законодавчо визначених підставах.

4.9. Листом від 28.07.2021 позивач звернувся до Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" про надання додатків до існуючого колективного договору. Також позивач запропонував вступити у переговори щодо розробки, підписання та узгодження колективного договору.

4.10. Виробничий підрозділ "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" листом від 04.08.2021 № НОР-2-08-34/5 повідомив позивача про надання роз`яснень з порушеного питання стосовно ведення переговорів. У частині надання додатків зазначало про уточнення конкретного переліку, який заявник бажає отримати.

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи містять копію профспілкового звернення № 16 за підписом Гавриленка М. П. до АТ "Українська залізниця" щодо зобов`язання Первинної профспілкової організації відокремленого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" ДП "Південна залізниця" у створенні з позивачем Спільного представницького органу (далі - СПО).

4.12. Листом № 9/315 АТ "Українська залізниця" повідомило про неможливість втручання роботодавця в колективні відносини на рівні виробничих підрозділів.

4.13. Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці 22.07.2021 звернулася з листом № 144 до Виробничого підрозділу "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", в якому просила вступити в переговори з позивачем для розробки та підписання нового колективного договору.

4.14. 30.07.2021 Виробничий підрозділ "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" надав відповідь, в якій повідомив про неможливість внесення змін / доповнень Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці до колективного договору, оскільки вона не є учасником діючого колективного договору.

4.15. Зважаючи на недосягнення позивачем домовленості з роботодавцем та Виробничим підрозділом "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" у питанні утворення СПО та початку процедури ведення переговорів щодо укладення та підписання нового колективного договору, позивач звернувся до суду із цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці до АТ "Українська залізниця" про зобов`язання відповідача вчинити дії.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є порушення його прав у зв`язку з недосягненням домовленості з роботодавцем та Виробничим підрозділом "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" у питанні утворення СПО і початку процедури ведення переговорів щодо укладення та підписання нового колективного договору.

5.5. Колегія суддів зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 916/2721/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2530/18, від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18 та постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 1.380.2019.002610, від 09.08.2022 у справі № 923/1131/21, від 27.09.2022 у справі № 910/8899/21.

5.6. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.7. За змістом частини 1 статті 20 цього Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

5.8. Верховний Суд зазначає, що правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України від 15.09.1999 № 1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

5.9. Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та статутом професійної спілки (стаття 2, частини 1, 2 статті 246 Кодексу законів про працю України).

5.10. Відповідно до статті 244 Кодексу законів про працю України права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами

5.11. За змістом статей 1, 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

5.12. Статтею 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

5.13. Положеннями статті 10 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону України № 3356-XII "Про колективні договори і угоди" визначено, що колективний договір укладається з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

5.14. Колективний договір укладають роботодавець з однієї сторони і один або кілька профспілкових органів, а у разі відсутності таких органів - представники працівників, обрані та уповноважені трудовим колективом з іншої сторони (стаття 3 Закону України "Про колективні договори і угоди").

5.15. Загальний перелік питань, що підлягають врегулюванню у колективному договорі, визначено статтею 7 Закону України "Про колективні договори і угоди". У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації.

5.16. Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, врегульовано Законом України від 03.03.1998 № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

5.17. Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.

5.18. Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

5.19. Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)").

5.20. Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" окремо встановлено особливу процедуру розгляду розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин. Наведеним законодавчим актом передбачається примирно-третейська процедура та система організаційних структур із належною компетенцією щодо узгодження інтересів конфліктуючих сторін.

5.21. Статтею 7 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" передбачено, що розгляд колективного трудового спору (конфлікту) з питань укладення чи зміни колективного договору, угоди здійснюється примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, визначені статтею 9 цього Закону, - трудовим арбітражем.

5.22. За змістом статті 13 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" жодна із сторін колективного трудового спору (конфлікту) не може ухилятися від участі в примирній процедурі і зобов`язані використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством.

5.23. Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами, причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору (конфлікту).

5.24. У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосовувати усі дозволені законодавством засоби, крайнім з яких відповідно до статті 17 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та статті 44 Конституції України є страйк.

5.25. Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" передбачено у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 зазначеного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина 5 статті 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини 2, 4 статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 916/2721/18.

5.26. Колегія суддів зазначає, що сторонами цього спору є Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці та роботодавець.

5.27. Верховний Суд зазначає, що за змістом частин 1- 3 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

5.28. З урахуванням наведених положень законодавства колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 916/2721/18 та постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 920/754/19, від 13.11.2018 у справі № 922/80/18.

5.29. Спори, підвідомчі господарським судам України, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України та виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

5.30. Натомість колективні трудові спори - це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, і порядок вирішення таких спорів визначено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 916/2721/18 та постанові Верховного Суду від 06.09.2021 у справі № 916/3821/20.

5.31. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено положень, які би віднесли спір у цій справі до таких, що підвідомчі господарським судам.

5.32. Колегія суддів зазначає, що колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. А тому до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 916/2721/18 та постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 201/12032/19, від 21.09.2022 у справі № 201/9397/20, від 29.05.2019 у справі № 479/58/19.

5.33. За таких обставин колегія суддів констатує, що цей спір виник у зв`язку із недосягненням позивачем домовленості з роботодавцем та Виробничим підрозділом "Полтавський загін воєнізованої охорони" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" у питанні утворення СПО і початку процедури ведення переговорів щодо укладення та підписання нового колективного договору, тому він стосується зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. Порядок вирішення таких спорів регулюється Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", а тому до цього спору застосовується примирно-третейський порядок вирішення.

5.34. При цьому колегія суддів враховує, що за змістом статті 313 Господарського процесуального кодексу України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20- 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги, а тому в цьому випадку доводи касаційної скарги не розглядаються.

5.35. Таким чином, касаційну скаргу Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці належить задовольнити частково, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - скасувати, а провадження у справі № 917/1594/21 закрити відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Частинами 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

6.3. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині

6.4. Згідно із частинами 1, 2 статті 313 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20- 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - скасувати, а провадження у справі № 917/1594/21 - закрити.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до частин 5- 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами 3- 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

7.2. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 у справі № 917/1594/21 скасувати.

3. Провадження у справі № 917/1594/21 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак