Рішення

від 17.08.2023 по справі 394/42/23

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

17.08.2023 2/394/86/23

394/42/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2023 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «ЛАН», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі посилаючись на те, що вона являється власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:02:000:0059 площею 5,9007 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельна ділянка набута позивачкою у власність на підставі договору дарування серія номер:80 від 25.01.2022 року, що підтверджується витягом від 25.01.2022 року.

Листом від 02.02.2022 року позивачка повідомила приватне сільськогосподарське підприємство «ЛАН» про те, що вона являється власницею земельної ділянки та про відсутність будь-яких договірних відносин між сторонами у відповідності самостійно в подальшому оброблятиме земельну ділянку.

Листом № 51 від 15.02.2022 року відповідач повідомив позивачку про наявність укладеного договору оренду землі від 20.07.2006 року з попереднім власником ОСОБА_2 .

В подальшому відповідачем подано до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області позовну заяву про визнання недійсним договору дарування від 25.01.2022 року.

В обґрунтування своєї позиції по справі № 394/114/22 відповідач вказав, що між ним та ОСОБА_2 20 липня 2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3523655100:02:000:0059 площею 5,90 га, що знаходиться в адміністративних межах Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, який зареєстровано у Новоархангельському відділ КРФ ЦДЗК про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08.08.2006 року за № 108, строком на 25 років.

Від так про наявність та зміст спірного договору позивачці стало відомо лише після заявлення позову по справі № 394/114/22 оскільки на момент набуття права власності на земельну ділянку будь-яких обтяжень правом оренди в реєстрі речових прав не було.

В свою чергу рішенням Новоархангельського районного суду від 20.06.2022 року по справі № 394/114/22 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду, який апеляційну скаргу залишив без руху ухвалою від 29 серпня 2022 року (станом на дату подання позову рішення суду по справі № 394/114/22 не набрало законної сили).

Після ознайомлення зі змістом договору оренди землі від 20 липня 2006 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_2 , позивачці стало відомо, що договір оренди містить п. 40, за умовами якого, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

З урахуванням вказаного позивачка виявила своє бажання розірвати договір оренди землі від 20 липня 2006 року про що повідомила орендаря під час розгляду справи № 394/114/22.

В свою чергу відповідачем 09.08.2022 року подано до Новоархангельського районного суд позов про внесення змін до п. 40 Договору оренди земельної ділянки від 20.06.2006 року, за вказаним позовом відкрито провадження по справі № 394/433/22.

Як встановлено заявницею у п. 40 договору оренди земельної ділянки від 20 липня 2006 року його сторони обумовили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Отже, на час укладення договору оренди земельної ділянки його сторони дійшли згоди, то перехід права власності на предмет оренди може мати один з таких наслідків: зміну умов договору або його розірвання.

У разі заміни сторони у договорі умови договору, визначені первісними сторонами, зберігають чинність для правонаступника вибулої сторони, в тому числі щодо подальшої зміни або розірвання договору.

Тобто зміст п. 40 договору оренди земельної ділянки, на який посилаються сторони, передбачає правову ситуацію, у якій сторони мають право на його розірвання, або зміну умов оренди.

У відповідності сторони договору передбачили можливість настання альтернативних наслідків зміни власника земельної ділянки.

За наявності передбаченої договором альтернативи в поведінці сторін договору внаслідок зміни у їх складі, новий власник та орендар, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, мають досягти окремої конкретної домовленості щодо настання одного з двох можливих правових наслідків (зміну або розірвання договору).

Недосягнення між ними такої згоди може вказувати на наявність спору про право, що є підставою для звернення до суду за вирішенням такого спору. При цьому сторона, яка вважає, що її право порушене, має обґрунтувати в чому полягає порушення права.

На підставі викладеного, враховуючи, що несумлінна поведінка відповідача по відношенню до нового власника земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:02:000:0059 тягне за собою негативні наслідки в частині постійних погроз та безпідставних судових позовів, позивачем 03.11.2022 року було надіслано відповідне повідомлення про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ПСП «ЛАН» та ОСОБА_2 20 липня 2006 року кадастровий номер 3523655100:02:000:0059 площею 5,90 га, що знаходиться в адміністративних межах Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, який зареєстровано у Новоархангельському відділ КРФЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08.08.2006 року за № 108, строком на 25 років разом з проектом додаткової угоди.

В свою чергу відповідач листом від 30.11.2022 року заперечив підстави розірвання спірного договору оренди землі, не підписав додаткову угоду, від так позивач вважає, що наявний спір про право, що є підставою для звернення до суду за вирішенням такого спору.

Позивачка просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 20 липня 2006 року укладений між приватним сільськогосподарським підприємством «ЛАН» та ОСОБА_2 ; зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку кадастровий номер 3523655100:02:000:0059, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір при зверненні до суду та судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги /а.с.2-6/.

Відповідач, в свою чергу, подав суду відзив, у якому зазначив, що вважає, що позовні вимоги позивачки є незаконними, необґрунтованими та такими, які порушують права відповідача, оскільки 20 липня 2006 року між відповідачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 5,90 га, що находиться в адміністративних межах Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, який зареєстровано у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08.08.2006 року за №108.

За умовами п. 8 Договору оренди договір укладено на 25 років, тобто строком до 08.08.2031 року.

Пунктом 40 Договору оренди визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Використовуючи надане законом право щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виключно з метою дострокового припинення права оренди відповідача на спірну земельну ділянку, 25.01.2022 року між позивачкою та ОСОБА_2 укладено договір дарування спірної земельної ділянки, тобто, за умовами договору дарування, чоловік передав у дарунок дружині спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим, починаючи з 25.01.2022 року, новим власником земельної ділянки є ОСОБА_1 .

Відразу після зміни власника земельної ділянки, листом від 02.02.2022 року (отримано відповідачем 04.02.2022 року) позивачка повідомила відповідача проте, що вона являється власником земельної спірної земельної ділянки і планує використовувати спірну земельну ділянку.

На повідомлення позивачки, відповідач листом № 51 від 15.02.2022 року, повідомив позивачку про те, що спірна земельна ділянка, яку остання отримала у власність на підставі договору дарування, перебуває у користуванні відповідача на підставі договору оренди, строком до 2031 року та запропонував позивачці розглянути можливість укладення додаткової угоди, у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки. Даний лист позивачкою отримано 17.02.2022 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Листом від 03.11.2022 року позивачка направила відповідачеві повідомлення про розірвання договору оренди. Листом від 30.11.2022 року відповідач направив позивачці лист-заперечення в розірванні договору оренди, що і стало підставою для звернення позивачкою до суду для захисту нібито свого порушеного права.

В обґрунтування позову позивачка вказує на те, що до моменту звернення відповідачем до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування (справа №394/114/22), вона не знала про існування договору оренди.

Проте, дане твердження позивачки спростовується доказами, а саме повідомленням про вручення листа № 51 від 15.02.2022 року, яким відповідач повідомив позивачку про існування договору оренди та запропонував розглянути можливість укладення додаткової угоди до договору оренди, у зв`язку із зміною власника спірної земельної ділянки. Проте, позивачка вперто заперечує факт, який підтверджено доказами та у позові знову ж таки вказує та те (виділивши текст позову), що позивачка не знала про існування договору оренди до моменту звернення відповідачем до суду.

Далі в обґрунтування позову, позивачка знову ж таки акцентує увагу суду (виділивши текст позову) на несумлінній поведінці відповідача по відношенню до нового власника земельної ділянки, оскільки останній, захищаючи своє порушене право, звертався до суду з позовом визнання договору дарування недійсним (справа № 394/114/22) та з позовом про внесення змін до п. 40 Договору оренди (справа № 394/433/22).

Також, позивачка в обґрунтування позову вказує на те, що відповідачем ініційовано безпідставні судові позови.

При зміні власника земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Тобто, нормами Земельного кодексу України встановлюється імперативне правило по переходу всіх прав та обов`язків по договору.

Також, звернув увагу суду на те, що відповідач є сільськогосподарським виробником, який займається вирощуванням с/г культур і, плануючи використовувати земельну ділянку до закінчення строку дії договору оренди, поніс значних витрат власних матеріальних ресурсів на обробіток та підживлення ґрунту, закупівлю насіння, засобів захисту рослин з метою ретельного догляду за посівами і дотримання технології сільськогосподарського виробництва. Вказані дії підприємства були направлені на довготривале підтримання належного стану земельної ділянки.

Тобто, позивачка, прийнявши від дарувальника спірну земельну ділянку, отримала разом з нею не тільки права, а і обов`язки, яких зобов`язана беззаперечно дотримуватись, так як це є вимогою законодавства України. Тому, у позивачки є прямий обов`язок дотримуватись усіх пунктів договору оренди до закінчення строку його дії.

Також, вважає за необхідно звернути увагу суду на той факт, що перехід права власності на предмет оренди (спірну земельну ділянку) не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій кожна із сторін договору має право вимагати його розірвання, адресуючи цю вимогу іншій стороні.

Разом з цим, зазначив, що наявність у тексті договору оренди землі інших пунктів (п.38 та п. 39) не дає змоги стверджувати, що у випадку зміни власника земельної ділянки. Договір оренди має бути розірваним, оскільки:

Пунктом 38 договору оренди визначено виключний перелік обставин, за яких договір оренди припиняє свою дію:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та випадкового знищення, пошкодження.

Відповідач захищав своє право, яке порушено діями позивачки та членів її родини щодо дострокового повернення з оренди спірної земельної ділянки.

Так, у 2020 році ОСОБА_2 (попередній власник земельної ділянки) вже вчиняв дії щодо дострокового припинення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою.

Виявивши, що ОСОБА_2 було передано в орендну ОСОБА_3 (батько передав у користування сину) спірну земельну ділянку, на підставі договору оренди від 12.09.2019 року, відповідачем було ініційовано позов до суду про визнання недійсним договору оренди від 12.09.2019 року. Рішенням Новоархангельського районного суду від 18.12.2020 року (справа № 394/1030/19) позов ПСП «ЛАН» задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.09.2019 року кадастровий номер 3523655100:02:000:0059 площею 5,90 га, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 . Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13.04.2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Новоархангельського районного суду від 18.12.2020 року в частині скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12.09.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні зазначених вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2022 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2020 року у не скасованій частині та постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 квітня 2021 року залишено без змін.

Не досягнувши своєї мети, скориставшись нормами закону, який надає право відчужувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення, позивачка та члени її родини, розробили нову схему повернення з оренди спірної земельної ділянки, уклавши між членами родини договір дарування, за яким чоловік передав дружині у дарунок спірну земельну ділянку.

Відповідач вважає, що договір дарування між позивачкою та її чоловіком укладено виключно з однією метою, за наявності у договорі оренди п. 40, достроково припинити право відповідача на користування спірною земельною ділянкою, яка на праві оренди має перебувати у користуванні відповідача до 08.08.2031 року, а тому вважає, що за вказаних обставин, розірвання договору оренди порушить права відповідача, як законного користувача спірної земельної ділянки.

Щодо нібито порушеного права позивачки на одностороннє розірвання договору оренди відповідач зазначив, що у даних правовідносинах, перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.

В свою чергу варто зазначити про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Враховуючи все вищевикладене, відповідач вважає, що дії ОСОБА_2 , щодо передачі та позивачки щодо укладення договору дарування спірної земельної ділянки між чоловіком та дружиною у 2022 році, після невдалих спроб ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з оренди, передавши її у 2019 році у користування своєму синові ОСОБА_3 є недобросовісним (реальне безоплатне передання майна у власність в межах родини (чоловік жінці), з метою дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2006 року.

На підставі всього вищевикладеного, відповідач повністю заперечує проти розірвання договору оренди землі у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, оскільки перехід права власності на земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також, зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди. Відповідач просив суд відмовити позивачці у задоволенні позову в повному обсязі /а.с .66-71/.

Представник позивачки в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити за його та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити /а.с. 129/.

Представник відповідача - приватного сільськогосподарського підприємства «ЛАН» в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити за її відсутності, просила відмовити у задоволенні позовних вимог/ а.с. 128/.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій розгляд справи просив проводити за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує /а.с. 130/.

За таких обставин, суд вважає, що справу можливо розглянути у відсутність сторін на підставі наявних в цивільній справі доказах.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України наголошує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України законодавець закріпив, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Даний позов підсудний Новоархангельському районному суду, оскільки нерухоме майно (земельна ділянка) розташоване на території Голованівського району (до зміни адміністративного поділу Новоархангельського району) Кіровоградської області.

Предметом спору в даній справі є правовідносини щодо договірних зобов`язань, які регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним Кодексом України та Цивільним Кодексом України.

20 липня 2006 року між ОСОБА_2 та ПСП «Лан» було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5.90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі проведено 08 серпня 2006 року у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 108.

Зазначений договір відповідно до п. 8 укладено терміном на двадцять п`ять років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію /а.с. 10-14/.

Відповідно до світлокопії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.01.2022 року № 296293941 приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Малютяк А.В. було зареєстровано договір дарування земельної ділянки кадастровий номер 3523655100:02:000:0059, площею 5,9007 га, відповідно власником земельної ділянки є ОСОБА_1 /а.с .15/.

02.02.2022 року позивачка звернулася з повідомленням до відповідача, в якому зазначила, що вона являється власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:02:000:0059 площею 5,9007 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Додатково зазначала, що будь-яких угод щодо використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:02:000:0059 вона не укладала та про наявність таких їй невідомо.

На підставі викладеного поставила відповідача до відома, що з 2022 року вона самостійно оброблятиме земельну ділянку з кадастровим номером 3523655100:02:000:0059 площею 5,9007 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 16/.

На повідомлення позивачки, відповідач надіслав їй повідомлення, в якому зазначив, що 20.07.2006 року між ОСОБА_2 та ПСП «ЛАН» укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,9007 га кадастровий номер 3523655100:02:000:0059, яка розташована на території Новоархангельського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державну реєстрацію договору оренди проведено 08 серпня 2006 року у Новоархангельському відділенні регіональної Філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 108.

Відповідно до п. 8 Договору оренди, договір укладено на 25 років. Тобто строк дії Договору оренди закінчується 08.08.2031 року.

Таким чином, ПСП «ЛАН» на праві оренди належить земельна ділянка площею 5,9007 строком до 08.08.2031 року.

Звернув увагу на те, що станом на дату отримання повідомлення, договір оренди є чинним та обов`язковим до виконання його сторонами. У зв`язку зі зміною власника земельної ділянки пропонував розглянути можливість укладення додаткової угоди до договору оренди.

Також, застережив про те, що будь-які дії щодо самостійного обробітку земельної ділянки, яка на праві користування належить ПСП «ЛАН», будуть розцінені як самовільне зайняття земельної ділянки та перешкоджання ПСП «ЛАН» у здійсненні господарської діяльності, що тягне за собою адміністративну, кримінальну та цивільну відповідальність /а.с. 17/.

03.11.2022 року позивачка звернулася до відповідача з повідомленням про розірвання договору оренди землі, в якому зазначила, що заявниця являється власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3523655100:02:000:0059 площею 5,9007 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельна ділянка набута нею у власність на підставі договору дарування серія номер:80 від 25.01.2022 року, що підтверджується витягом від 25.01.2022 року.

Листом від 02.02.2022 року позивачка повідомила приватне сільськогосподарське підприємство «ЛАН» про те, що являється власницею земельної ділянки та про відсутність будь-яких договірних відносин між сторонами у відповідності самостійно в подальшому оброблятиме земельну ділянку.

В подальшому відповідачем подано до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області позовну заяву про визнання недійсним договору дарування від 25.01.2022 року.

В обґрунтування своєї позиції по справі № 394/114/22 вказали, що між ПСП «ЛАН» та ОСОБА_2 20 липня 2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3523655100:02:000:0059 площею 5,90 га, що знаходиться в адміністративних межах Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, який зареєстровано у Новоархангельському відділ КРФЦДЗК про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08.08.2006 року за № 108, строком на 25 років.

Відтак про наявність та зміст спірного договору позивачці стало відомо лише після заявлення позову по справі № 394/114/22 оскільки на момент набуття права власності на земельну ділянку буд-яких обтяжень правом оренди в реєстрі речових прав не було.

В свою чергу рішенням Новоархангельського районного суду від 20.06.2022 року по справі № 394/114/22 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду, який апеляційну скаргу залишив без руху ухвалою від 29 серпня 2022 року (станом на дату подання позову рішення суду по справі № 394/114/22 не набрало законної сили).

Після ознайомлення зі змістом договору оренди землі від 20 липня 2006 року, укладеного між ПСП «ЛАН» та ОСОБА_2 позивачці стало відомо, що договір оренди містить п. 40, за умовами якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

З урахуванням вказаного, в зв`язку з несумлінною поведінкою відповідача позивачкою висловлено бажання розірвати договір оренди землі від 20 липня 2006 року, про що вона повідомила орендаря під час розгляду справи № 394/114/22.

В свою чергу, відповідач 09.08.2022 року подав до Новоархангельського районного суд позов про внесення змін до п. 40 Договору оренди земельної ділянки від 20.06.2006 року за вказаним позовом відкрито провадження по справі № 394/433/22.

Як встановлено заявницею, у п. 40 договору оренди земельної ділянки від 20 липня 2006 року його сторони обумовили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов та розірвання договору.

Отже, на час укладення договору оренди земельної ділянки його сторони дійшли згоди, що перехід права власності на предмет оренди може мати один з таких наслідків:

зміну умов договору або його розірвання.

У разі заміни сторони у договорі умови договору, визначені первісними сторонами, зберігають чинність для правонаступника вибулої сторони, в тому числі щодо подальшої зміни або розірвання договору.

Тобто зміст п. 40 договору оренди земельної ділянки, на який посилаються сторони, передбачає правову ситуацію, у якій сторони мають право на його розірвання, або зміну умов оренди.

У відповідності сторони договору передбачили можливість настання альтернативних наслідків зміни власника земельної ділянки.

За наявності передбаченої договором альтернативи в поведінці сторін договору внаслідок зміни у їх складі, новий власник та орендар, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, мають досягти окремої конкретної домовленості щодо настання одного з двох можливих правових наслідків (зміну або розірвання договору).

Недосягнення між сторонами такої згоди може вказувати на наявність спору про право, що є підставою для звернення до суду за вирішенням такого спору. При цьому сторона, яка вважає, що її право порушене має обґрунтувати в чому полягає порушення права.

Повідомила, що бажає розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ПСП «ЛАН» та ОСОБА_2 20 липня 2006 року кадастровий номер 3523655100:02:000:0059 площею 5,90 га, що знаходиться в адміністративних межах Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, який зареєстровано у Новоархангельському відділ КРФЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 08.08.2006 року за № 108, строком на 25 років. Також попередила про можливість звернення до суду з позовом про розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки на підставі п. 40 Договору /а.с. 18-20/.

В свою чергу відповідач ПСП «ЛАН» надіслав позивачці відповідь на вищевказане повідомлення, в якому зазначив, що припущення та твердження є хибними та такими, які направлені виключно на одне - дострокове повернення всіма способами з оренди ПСП «ЛАН» спірної земельної ділянки, оскільки:

По-перше, добре відомо, що її родина вчиняє вже не перші спроби дострокового припинення договору оренди спірної земельної ділянки, яку чоловік передав у користування ПСП «ЛАН» у 2006 році, строком на 25 років.

Так, у 2020 році ПСП «ЛАН» виявивши, що ОСОБА_2 було передано в орендну ОСОБА_3 (батько передав у користування сину), спірну земельну ділянку, на підставі договору оренди від 12.09.2019 року, Підприємством було ініційовано позов до суду про визнання недійсним договору оренди від 12.09.2019 року рішенням Новоархангельського районного суду від 18.12.2020 року (справа №394/1030/19) позов ПСП «ЛАН» задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.09.2019 року кадастровий номер 3523655100:02:000:0059 площею 5,90 га, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 . Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13.04.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Новоархангельського районного суду від 18.12.2020 року в частині скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12.09.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні зазначених вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Наразі дана справа перебуває у провадженні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Не досягнувши своєї мети, позивачка та члени її сім`ї, використовуючи право надане законом, розробили нову схему повернення з оренди спірної земельної ділянки. 25.01.2022 року між позивачкою та її чоловіком укладено договір дарування спірної земельної ділянки, за умовами якого, її чоловік передав у дарунок спірну земельну ділянку, яка перебуває у користуванні підприємства з 2006 року строком до 2031 року.

Таким чином, дії сім`ї позивачки направлені на одне - дострокове припинення права оренди ПСП «ЛАН» на спірну земельну ділянку, є неправомірні та такими, які не відповідають доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони - за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

По-друге: щодо того, що позивачка не знала про існування договору оренди земельної ділянки від 20.07.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПСП «ЛАН», за умовами якого, ОСОБА_2 у 2006 році передав в оренду Підприємству спірну земельну ділянку строком до 2031 року.

На повідомлення від 02.02.2022 року, ПСП «ЛАН» направлено відповідь №51 від 15.02.2022 року, за умовами якої, підприємство повідомило про те, що земельна ділянка, яку позивачкою отримано у власність на підставі договору дарування, перебуває у користуванні підприємства на підставі договору оренди земельної ділянки, строком до 2031 року та запропонували позивачці розглянути можливість укладення додаткової угоди, у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки. Даний лист позивачкою отримано 17.02.2022 року, про що свідчить її підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення, а тому її твердження щодо незнання про існування договору оренди є такими, які суперечать вищевказаним доказам.

Також, як вже зазначалось раніше, земельну ділянку, яку позивачка отримала у дарунок від свого чоловіка, її чоловік у 2006 році передав у користування ПСП «ЛАН», а тому відповідач має великі сумніви, що позивачка не знала про існування договору оренди. Позивачка знала про існування договору оренди, мало того, вона знала і про судовий процес, який відбувався між ПСП «ЛАН» та її чоловіком, ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_2 .

Зважаючи на вищевикладене, саме дії її сім`ї щодо дострокового припинення ПСП «ЛАН» права оренди на спірну земельну ділянку і є несумлінною поведінкою.

По-третє: щодо розірвання договору оренди спірної земельної ділянки від 20.07.2006 року, повідомило, що наступне чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Умовами Спірного договору оренди обумовлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для його розірвання (пункт 40 Договору), а згідно з договором дарування від 25.01.2022 року, новим власником спірної земельної ділянки стала ОСОБА_1 .

Таким чином, земельна ділянка, яка є предметом спірного договору оренди, була передана від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка в силу законодавчих приписів стала орендодавцем спірної земельної ділянки, оскільки, перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця цієї земельної ділянки не є сам по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що після зміни власника земельної ділянки договір не припинив свою дію, натомість ОСОБА_1 , в силу вимог закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за спірним договором оренди правами та обов`язками.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

З урахуванням всього вищевикладеного, відповідач вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали своїм діям лише видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, тобто зловживання правом.

Пред`являючи вимогу про розірвання договору оренди землі з мотивів зміни власника земельної ділянки ОСОБА_1 та члени її сім`ї, використали належне їм право, у спірних правовідносинах та діяли недобросовісно, зловживаючи своїм правом, всупереч своїй попередній поведінці, тобто всупереч доктрині «venire contra factum proprium». Тобто, укладення договору дарування спірної земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , це черговий крок до дострокового припинення права оренди ПСП «ЛАН» на спірну земельну ділянку, після невдалих спроб інших членів сім`ї ОСОБА_1 щодо незаконної передачі ОСОБА_2 в оренду ОСОБА_2 (батько передав сину) спірної земельної ділянки, свідчить про одне - недобросовісність дій позивачки та членів її сім`ї /а.с. 22-24/.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі - стаття 2 Закону України «Про оренду землі».

Спеціальним законом, що регулює орендні відносини щодо земельних ділянок є Закон України «Про оренду землі».

Ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендодавцями землі відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Ст. 13 Закону вказує, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 цього закону).

В статті 31 Закону України «Про оренду землі» йде мова про те, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку, на що вказує ст. 35 Закону України «Про оренду землі».

Частинами 1 та 2 статті 93 Земельного Кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків - ч. 1 ст. 626 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У пункті 40 договору оренди землі сторони погодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору /а.с. 13/.

Судом досліджено копію договору, згідно п. 40 якого погоджено між сторонами, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов договору або розірвання договору. Вказаний пункт договору є чинним та в установленому законом порядку недійсним не визнавався.

Таким чином, сторони договору - орендодавець та орендар, скориставшись принципом свободи договору, за згодою між собою передбачили у п. 40 договору оренди землі від 20 липня 2006 року умову про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. Оскільки припинення договору шляхом його розірвання передбачено в самому договорі, зазначене відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. При укладенні договору оренди з відповідачем досягнуто згоди з усіх істотних умов, в тому числі, й підстав розірвання при зміні власника земельної ділянки. Відмова у розірванні спірного правочину суперечитиме його умовам, з якими погодився сам відповідач.

Суд зазначає, що розгляд цивільної справи проводиться в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, позивачеві було надано правничу допомогу адвокатом Іванченко В.В., відповідно до розрахунку суми судових витрат позивача на правничу допомогу, вартість послуг на правову допомогу становить загалом за виконані адвокатом дії - 15000 грн., крім того при зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 1994,80 грн., а тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 626, 627, 628, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 93, 124 ЗК України, ст. ст. 1,2, 4, 13, 31, 32, 35 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 2, 3, 4, 5, 30, 76, 79, 80, 81, 133, 137, 141 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3523655100:02:000:0059 укладений 20.07.2006 року між ОСОБА_2 та приватним сільськогосподарським підприємством «Лан», що був зареєстрований 08.08.2006 року у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 серпня 2006 року за № 108.

Зобов`язати приватне сільськогосподарське підприємство «Лан» негайно, після набранням рішенням законної сили, повернути у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,9007 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:0059, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1994,80 грн. та витрати понесенні на правничу допомогу у сумі 15000 грн., а всього підлягає стягненню 16994 /шістнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири/ гривень. 80 коп.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 .

Приватне сільськогосподарське підприємство «Лан» місцезнаходження вул. Слави, 140 смт Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 03757040.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Повний текст рішення виготовлено 28 серпня 2023 року.

Суддя: