Ухвала

від 23.08.2023 по справі 484/172/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 484/172/23

провадження № 61-12226ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Філатов Іван Леонідович, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Кравченко Олександр Сергійович, до ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Філатов Іван Леонідович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія», про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі.

Позивачка зазначала, що 18 лютого 2008 року її мати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, який було зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Софіївської сільської ради у Державному реєстрі земель за № 0840802200090 від 02 червня 2008 року. Згідно умов договору ОСОБА_3 передала, а орендар прийняв у строкове платне користування на 49 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,52 га кадастровий номер 4825486700:08:000:0345 в межах території Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Відповідно до п. п. 9 та 11 вказаного Договору орендна плата мала сплачуватись орендарем грошовими коштами в сумі 1 100,00 грн або сільськогосподарською продукцією за домовленістю сторін до 31 грудня поточного року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті позивачка успадкувала право власності на вказану земельну ділянку, про що 17 жовтня 2022 року повідомила ОСОБА_1 та ТОВ «Софія», керівником якого він є.

Посилаючись на те, що з дня укладення договору до дня звернення до суду орендар не виконував істотної умови договору - не сплачував орендної плати, ОСОБА_2 просила розірвати договір оренди.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2023 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 18 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

10 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Філатов І. Л. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 липня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684,00 грн.

Встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 49 років. Умовами договору передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою мала сплачуватись орендарем грошовими коштами в сумі 1 100,00 грн або сільськогосподарською продукцією за домовленістю сторін до 31 грудня поточного року.

З урахуванням наведеного, ціна позову у цій справі складає 3 300,00 грн (1 100,00 грнх 3 роки), яка станом на станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).

Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так і для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Посилання представника заявника в касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, не заслуговує на увагу, тому що воно зводиться до незгоди заявника з установленими судами обставинами справи і оцінкою судів попередніх інстанцій наявних у справі доказів.

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Зазначення у постанові апеляційного суду про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Філатов Іван Леонідович, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 липня2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Кравченко Олександр Сергійович, до ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Філатов Іван Леонідович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія», про розірвання договору оренди землі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов