Постанова

від 25.07.2023 по справі 927/818/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2023 р. Справа№ 927/818/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Мудрак Р.Р.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.07.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 (повний текст складено 19.12.2022)

у справі №927/818/22 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

про стягнення 1 934 206,82 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі, відповідач або Відділ/Відділ освіти) про стягнення 1 934 206,82 грн, з яких: 1 557 074,60 грн основного боргу за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» б/д б/н; 225 165,03 грн пені за період з 01.04.2022 по 31.08.2022; 16 497,63 грн 3% річних за період з 01.04.2022 по 31.08.2022 та 135 469,56 грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по серпень 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов типового Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ, у період з лютого по квітень 2022 року.

Історія справи, короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про стягнення 1 934 206,82 грн задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» основний борг у сумі 1 557 074,60 грн, пеню в сумі 22 516,50 грн, 3% річних у сумі 16 497,63 грн, інфляційні втрати у сумі 135 469,56 грн та судовий збір у сумі 29 013,10 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доведено факт постачання відповідачу, як постачальником «останньої надії», природного газу в період з 01.02.2022 по 28.02.2022 та в період з 02.03.2022 по 17.04.2022, в об`ємі 29,94603 тис.куб.м, загальною вартістю 1 557 074,60 грн.

Відповідачем, у свою чергу, не надано до суду належних доказів на підтвердження оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 1 557 074,60 грн у повному обсязі або частково, в зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 225 165,03 грн неустойки (у формі пені) за період з 01.04.2022 по 31.08.2022, 16 497,63 грн 3% річних за той самий період та 135 469,56 грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по серпень 2022 року, суд, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті вартості поставленого природного газу, дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Водночас, суд, враховуючи клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій (пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат), беручи до уваги наведені відповідачем причини прострочення виконання грошового зобов`язання, що зумовлені об`єктивними обставинами, незалежними від його волі (своєчасне невключення його до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на Інформаційній платформі Оператора ГТС на підставі підписаного сторонами договору №24-1228/21-БО-Т від 15.02.2022; перебування в період з 25.02.2022 по 01.04.2022 території, де функціонує відповідач, під окупацією військ російської федерації; першочергове направлення бюджетних коштів, за рахунок яких фінансується відповідач, на підтримку сімей, що постраждали внаслідок ведення бойових дій на території населених пунктів, віднесених до Киселівської сільської ОТГ), за недоведеності факту наявності збитків у позивача, спричинених протиправною поведінкою відповідача, з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення суми неустойки (в формі пені) до 22 516,50грн (що складає 90% від заявленої суми).

Поруч із цим, виходячи з правової природи 3% річних та інфляційних втрат, суд наголосив, що їх розмір не підлягає зменшенню судом у порядку частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки наведене позбавить кредитора можливості компенсувати матеріальні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання, в тому числі в результаті інфляційних процесів у економіці країни.

Назване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 202 648,53 грн (внаслідок її зменшення судом на підставі частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України) було предметом апеляційного перегляду Північним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 в оскаржуваній частині залишено без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі №927/818/22.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 10.03.2023 (про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті) Відділ освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в частині задоволення позовних вимог позивача, а саме: стягнення основного боргу в сумі 1 557 074,60 грн, пені в сумі 22 516,50 грн, три відсотка річних в сумі 16 497,63 грн, інфляційних втрат у сумі 135 469,56 грн та судового збору в сумі 29 013,10 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

В апеляційній скарзі відповідач визнає наявність у нього боргу перед позивачем у сумі 580 879,69 грн за природний газ, спожитий в період з 01.02.2022 по 25.02.2022.

Водночас, скаржник заперечує проти задоволення позову в частині вимог про стягнення з нього основного боргу за поставлений природний газ у період з 25.02.2022 по 01.04.2022, вказуючи, що у цьому періоді він не був фактичним споживачем поставленого природного газу, оскільки починаючи з 25.02.2022 населені пункти Киселівської територіальної громади перебували під російською окупацією.

Щодо заявленого позивачем періоду стягнення з 02.04.2022 по 17.04.2022, то за доводами скаржника, починаючи з 01.04.2022, позивач, як постачальник «останньої надії», зобов`язаний був припинити постачання природного газу відповідачу, оскільки сплинув граничний термін (тривалістю в 60 календарних днів, який розпочався 01.02.2022 та закінчився 31.03.2022), у межах якого він мав поставити природний газ за Типовим договором, що узгоджується з приписами частини 2 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» та пункту 2 розділу 6 Правил постачання природного газу (затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015).

Відповідно, відповідач вважає виставлення рахунку №15687 за період з 01.04.2022 по 17.04.2022 та формування позивачем акту №7312 приймання-передачі природного газу за квітень 2022 року на суму 269 076,34 грн безпідставними.

Щодо штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат, то в апеляційній скарзі відповідач посилається на наявність підстав для їх зменшення, враховуючи обставини несвоєчасного включення його до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на Інформаційній платформі Оператора ГТС на підставі підписаного сторонами договору №24-1228/21-БО-Т від 15.02.2022; перебування в період з 25.02.2022 по 01.04.2022 території, де функціонує відповідач під окупацією військ рф, що є форс-мажорною обставиною; першочергове направлення бюджетних коштів, за рахунок яких фінансується відповідач, на підтримку сімей, що постраждали внаслідок ведення бойових дій на території населених пунктів, віднесених до Киселівської сільської ОТГ.

До апеляційної скарги було також додано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у даній справі.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

У відзиву на апеляційну скаргу, поданому до суду 17.07.2023, позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Позивач наголошує, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу відповідачу іншим постачальником Оператором газотранспортної системи за участю Операторів газорозподільних систем об`єми спожитого відповідачем (бюджетна установа) природного газу в період з 01.02.2022 по 28.02.2022, з 02.03.2022 по 31.03.2022 та з 01.04.2022 по 17.04.2022 автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» і, відповідно, спожитий газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Позивач стверджує, що у його діях відсутні будь-які порушення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на ринку природного газу, оскільки відповідач з огляду на відсутність постачальника та необхідність у забезпеченні його природним газом для покриття власних потреб, був автоматично включений до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на Інформаційній платформі Оператора ГТС.

Щодо вимоги відповідача про зменшення пені, то судом апеляційної інстанції дане питання вже було розглянуте у межах розгляду апеляційної скарги позивача в даній справі. Окрім того, зменшення пені до 1 грн взагалі нівелює її значення як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Також позивач у відзиві звернув увагу суду на останню судову практику Верховного Суду в аналогічному спорі - постанова від 14.06.2023 у справі №904/2867/22.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.03.2023 апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у справі №927/818/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/818/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

28.03.2023 матеріали справи №927/818/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 відмовлено Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у відкритті апеляційного провадження на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22; апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2022 у справі №927/818/22 з доданими до скарги матеріалами повернуто апелянту.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 задоволено касаційну скаргу Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 у справі №927/818/22 скасовано; справу №927/818/22 передано до Північного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 21.06.2023 апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у справі №927/818/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 поновлено Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22, зупинено дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 на час апеляційного оскарження, призначено апеляційну скаргу до розгляду на 25.07.2023.

У судовому засіданні 25.07.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 25.07.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення основного боргу в сумі 1 557 074,60 грн, пені в сумі 22 516,50 грн, трьох відсотків річних у сумі 16 497,63 грн, інфляційних втрат у сумі 135 469,56 грн.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензоване постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» №329-VIII від 09.04.2015 постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 та від 09.12.2020 №1236», відповідно до якої (пункт 2), з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України», товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», оператором газорозподільних систем:

- забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи, за участю операторів газорозподільних систем, до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалось жодним постачальником;

- забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);

- забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: побутові споживачі; бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України); заклади охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо); виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива.

Акціонерному товариству «НАК «Нафтогаз України» разом із Міністерством розвитку громад та територій, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичним особам теплоенергетики державної та комунальної форм власності мають забезпечити, зокрема, укладення до 01.12.2021 договорів постачання газу між бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) та постачальником «останньої надії».

Відділ освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (відповідач, споживач) є бюджетною установою (у значенні Бюджетного кодексу України).

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи, за участю операторів газорозподільних систем, об`єми природного газу, спожитого відповідачем у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 у розмірі 15,4359 тис.м.куб., з 02.03.2022 по 31.03.2022 у розмірі 9,4153 тис.м.куб. та з 01.04.2022 по 17.04.2022 у розмірі 5,09483 тис.м.куб., автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем у спірному періоді, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується, зокрема, листом Оператора ГТС України від 05.08.2022 №ТОВВИХ-22-8255; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від Оператора ГРМ; а також відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХТ00018FC5Y00N (у вигляді принтскрину з особистого кабінету ПОН на інформаційній платформі Оператора ГТС).

13.05.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» у сумі 1 557 074,60 грн, яка була направлена 16.05.2023, що підтверджується відміткою штемпеля Укрпошти на списку розсилки поштової кореспонденції, поштовою квитанцією та описом вкладення.

Вказана заборгованість відповідачем погашена не була, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом у даній справі про стягнення з відповідача 1 557 074,60 грн основного боргу за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» б/д б/н та за порушення виконання грошового зобов`язання 225 165,03 грн пені за період з 01.04.2022 по 31.08.2022, 16 497,63 грн 3% річних за період з 01.04.2022 по 31.08.2022 та 135 469,56 грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по серпень 2022 року.

У матеріалах справи міститься лист відповідача від 25.04.2022 на адресу ТОВ «ГК «Нафтогаз України», в якому Відділ повідомляє, що між ним та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» велася переговорна процедура щодо укладення договору постачання природного газу зі строком поставки до кінця 2021 року та на весь 2022 рік за ціною 13 659,63 грн за 1 000 куб.м. (без ПДВ) для установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів, однак у зв`язку з початком війни дане питання вийшло з під контролю, так як населений пункт, де знаходиться Відділ, перебував під окупацією. До даного питання Відділ повернувся після отримання рахунків від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та листів-нагадувань про борг. У зв`язку із зазначеним Відділ просив позивача зробити перерахунок суми за постачання газу за ціною у відповідності до договору постачання природного газу з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» з моменту його укладання.

Заперечуючи проти задоволення позову в суді першої інстанції, відповідач вказував, що визнає наявність у нього боргу перед позивачем у сумі 580 879,69 грн за природний газ, спожитий в період з 01.02.2022 по 25.02.2022.

Щодо періоду з 25.02.2022 по 30.03.2022, то Відділ вказував, що всі заклади, на які постачальник «останньої надії» здійснював поставку газу, розташовані на території Киселівської територіальної громади, відповідно, перебували під окупацією з 25.02.2022 по 01.04.2022, а тому Відділ не був фактичним споживачем поставленого природного газу, оскільки фактично ним не користувався.

Щодо заявленого позивачем періоду стягнення з 02.04.2022 по 17.04.2022, то за доводами відповідача, починаючи з 01.04.2022, позивач, як постачальник «останньої надії», зобов`язаний був припинити постачання природного газу відповідачу, оскільки сплинув граничний термін (тривалістю в 60 календарних днів, який розпочався 01.02.2022 та закінчився 31.03.2022), у межах якого він мав поставити природний газ за Типовим договором, що узгоджується з приписами частини 2 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» та пункту 2 розділу 6 Правил постачання природного газу (затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015).

Відповідач наголошує, що припинення постачання газу зі сторони ПОН по закінченню 60-ти денного терміну - це обов`язок ПОН, а не його право, відповідно, повторне укладення договору строком на 60 діб не передбачається, а нарахування за квітень 2022 року є безпідставними.

Також під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1,00 грн, посилаючись на фінансовий стан Відділу освіти, що напряму залежить від існуючого дефіциту сільського бюджету, початок на території України військових дій країною агресором - російською федерацією, знаходження Киселівської територіальної громади у лютому-березні 2022 року в зоні проведення активних бойових дій, халатність працівників іншого надавача послуг - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (товариство порушило обов`язок своєчасності реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Згідно пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (зареєстровано МЮУ за №1378/27823) (далі - Кодекс ГТС) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії». Наведене узгоджується зі змістом пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу.

У випадку постачання природного газу постачальником «останньої надії» кінцева дата постачання визначається автоматично інформаційною платформою оператора газотранспортної системи відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу (абз. 4 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику «останньої надії» перелік ЕІС-кодів споживачів, які були в попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Для здійснення діяльності постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі забезпечується функціонування окремого Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» (пункт 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як уже зазначалося, факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем у спірному періоді, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується, зокрема, листом Оператора ГТС України від 05.08.2022 №ТОВВИХ-22-8255; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від Оператора ГРМ; а також відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХТ00018FC5Y00N (у вигляді принтскрину з особистого кабінету ПОН на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається в випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (надалі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.

Так, відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з пунктом 3.1. Договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1. та підпунктом 1 пункту 5.2. Договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.

У пункті 8.2. Договору сторони передбачили, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

У пункті 11.1. Договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Так, згідно наявних у матеріалах справи доказів, обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХТ00018FC5Y00N, становить:

- у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 15,4359 тис.м.куб.;

- у період з 02.03.2022 по 31.03.2022 - 9,4153 тис.м.куб.;

- у період з 01.04.2022 по 17.04.2022 - 5,09483 тис.м.куб.,

і такий обсяг газу правомірно, за відсутності доказів його постачання Відділу іншим постачальником, віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Згідно пункту 4.1. розділу IV Договору постачальником «останньої надії» постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Згідно з пунктом 8 розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов`язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника «останньої надії». Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника «останньої надії».

Починаючи з 01.12.2021, ціна природного газу розрахована відповідно до формули пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 №809, в редакції постанови КМУ від 25.10.2021 №1102, та відповідно до Правил постачання природного газу та умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» опублікована / оприлюднена на сайті позивача.

Розрахунок за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін (пункт 8 розділу VI Правил постачання природного газу).

Виходячи з умов пунктів 4.3. та 4.4. Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Споживач, у свою чергу, зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, позивачем направлялись на адресу відповідача наступні рахунки: №9788 на суму 628 695,86 грн (за спожитий природний газ обсягом 15,4359 тис.м.куб., у лютому 2022 року); №12954 на суму 659 302,40 грн (за спожитий природний газ обсягом 9,4153 тис.м.куб., у березні 2022 року); №15687 на суму 269 076,34 грн (за спожитий природний газ обсягом 5,09483 тис.м.куб., у квітні 2022 року). Відповідач, у свою чергу, факт отримання перелічених рахунків, разом з актами приймання-передачі природного газу №3854 на суму 628695,86 грн (за лютий 2022 року), №5684 на суму 659302,40 грн (за березень 2022 року) та №7312 на суму 269076,34 грн (за квітень 2022 року), не заперечив.

За висновком суду першої інстанції, який відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано, позивачем на підставі належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доведено факт постачання відповідачу, як постачальником «останньої надії», природного газу в період з 01.02.2022 по 28.02.2022 та в період з 02.03.2022 по 17.04.2022, в об`ємі 29,94603 тис.куб.м, загальною вартістю 1 557 074,60 грн.

Згідно пункту 4.4. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, виходячи з умов пункту 4.4. Договору, відповідач мав розрахуватись за спожитий природний газ у лютому 2022 року в строк по 31.03.2022 (оплату прострочено з 01.04.2022); у березні 2022 року в строк по 02.05.2022 (оплату прострочено з 03.05.2022, оскільки 30.04.2022 - припадає на вихідний день, тому граничний строк оплати перенесено на перший робочий день, що відповідає приписам частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України); у квітні 2022 року в строк по 31.05.2022 (оплату прострочено з 01.06.2022).

Відповідачем, втім, не надано суду належних доказів на підтвердження оплати суми основного боргу в розмірі 1 557 074,60 грн у повному обсязі або частково.

Відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не спростовано факт споживання визначеного вище обсягу природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії».

Так, скаржником не спростовано, що у спірний період з 01.02.2022 по 17.04.2022 він не був включений до реєстру споживачів жодного з постачальників, не надано доказів складання актів приймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період.

При цьому, факт перебування території, де знаходиться відповідач, у період з 25.02.2022 по 01.04.2022 під російською окупацією, не звільняє його від обов`язку розрахуватись за природний газ, спожитий з ресурсу постачальника «останньої надії» у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 та з 02.03.2022 по 17.04.2022.

Настання ж обставин непереборної сили (військова агресія російської федерації проти України) не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за договором, а є лише підставою для звільнення сторін від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, якщо буде доведено, що саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Водночас, у листі від 25.04.2022 на адресу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (том 1, а.с. 94) відповідач не зазначав, що у спірному періоді природним газом користувався не він, а окупаційні війська російської федерації, а вказував на неможливість здійснити оплату боргу з огляду на відсутність коштів у місцевому бюджеті, що стало наслідком воєнних дій на території, де розташований Відділ.

Стосовно доводів скаржника про безпідставність заявлення до стягнення заборгованості за квітень 2022 року у зв`язку з тим, що позивач, як постачальник «останньої надії», зобов`язаний був припинити постачання природного газу відповідачу, оскільки сплинув граничний термін (тривалістю в 60 календарних днів, який розпочався 01.02.2022 та закінчився 31.03.2022), у межах якого він мав поставити природний газ за Типовим договором, що узгоджується з приписами частини 2 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» та пункту 2 розділу 6 Правил постачання природного газу (затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС та реєстру споживачів постачальника «останньої надії» Оператора ГРМ, позивачем, як постачальником «останньої надії», у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 (протягом 28 календарних днів поспіль) та в період з 02.03.2022 по 17.04.2022 (протягом 47 календарних днів поспіль) поставлено відповідачу, що автоматично внесений до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» станом на 28.01.2022 та, повторно, станом на 02.03.2022, природний газ об`ємом 29,94603 тис.куб.м, загальною вартістю 1 557 074,60 грн, з огляду на відсутність у нього, як бюджетної установи (в розумінні Бюджетного кодексу України), будь-якого іншого постачальника природного газу в указаному періоді.

Із наведеного слідує, що граничний строк, протягом якого безперервно може бути поставлений споживачу природний газ за рахунок ресурсу постачальника «останньої надії» (граничною тривалістю 60 календарних днів), дотримано.

При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, кінцева дата постачання природного газу постачальником «останньої надії» визначається інформаційною платформою Оператора ГТС автоматично відповідно до граничного строку постачання, визначеного Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, незалежно від волі позивача, з огляду на зміст абз. 4 п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС (у редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), а тому позивач не має на це впливу.

За поясненнями відповідача (у відзиві на позовну заяву), ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зареєстрував його як свого споживача в Реєстрі на Інформаційній платформі Оператора ГТС лише з 18.04.2022, відповідно постачання природного газу відповідачу постачальником «останньої надії» у період з 01.04.2022 по 17.04.2022 відповідало вимогам закону та умовам Договору.

Водночас, як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідач, у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 та з 02.03.2022 по 17.04.2022, не скористався правом на розірвання в односторонньому порядку типового договору на поставку природного газу постачальником «останньої надії», шляхом надання постачальнику «останньої надії» письмового повідомлення про відмову від постачання природного газу в порядку, встановленому п.9 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин).

Введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану не звільняє відповідача від обов`язку розрахуватись за спожиті ним послуги.

Виходячи з вищевикладеного, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення з Відділу основної заборгованості за поставлений природний газ вартістю 1 557 074,60 грн.

З огляду на порушення відповідачем грошових зобов`язань по оплаті вартості природного газу в указаному періоді в сумі 1 557 074,60 грн, позивачем також було нараховано та заявлено до стягнення в межах даного позову 225 165,03 грн неустойки (у формі пені) за період з 01.04.2022 по 31.08.2022; 16 497,63 грн 3% річних за період з 01.04.2022 по 31.08.2022 та 135 469,56 грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по серпень 2022 року.

Із приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Прострочення з оплати, виходячи із умов пункту 4.4. Типового договору, за спожитий природний газ у лютому 2022 року настало з 01.04.2022; у березні 2022 року настало з 03.05.2022; у квітні 2022 року - з 01.06.2022.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, в тому числі, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України установлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого йому природного газу, на підставі пункту 4.5. Типового договору просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 225 165,03 грн за період з 01.04.2022 по 31.08.2022, а також 3% річних за той самий період і 135 469,56 грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по серпень 2022 року на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат та вірно встановлено, що їх розмір за заявлені періоди є правомірним, обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи; розрахунок позивача - арифметично вірний.

Відтак, з огляду на доведеність факту порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем, заявлені ним позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

У свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву заявляв клопотання про зменшення суми штрафних санкцій (пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат) до 1 гривні 00 коп, посилаючись на фінансовий стан Відділу освіти, що напряму залежить від існуючого дефіциту сільського бюджету, початок на території України військових дій країною агресором - російською федерацією, знаходження Киселівської територіальної громади у лютому-березні 2022 року в зоні проведення активних бойових дій, халатність працівників іншого надавача послуг - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (товариство порушило обов`язок своєчасності реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС).

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що основною причиною, яка є винятковою, не залежала від його волі, та вплинула на належне виконання зобов`язань перед позивачем, є наслідки бойових дій на території міста Чернігова та Чернігівського району в період з 25.02.2022 по 01.04.2022, зумовлені військовою агресією з боку російської федерації. 15.02.2022 між ним та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» було укладено договір постачання природного газу №24-1228/21-БО-Т, за яким у період з лютого по грудень 2022 року замовлено поставку природного газу, виходячи з погодженої ціни та обсягу поставки, натомість, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зареєстрував його як споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС лише 18.04.2022, як наслідок, у спірному періоді природний газ було поставлено йому з ресурсу постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Водночас відповідач був позбавлений можливості вплинути на цю ситуацію, оскільки в період з 25.02.2022 по 01.04.2022 територія, на якій він провадить свою діяльність, перебувала під окупацією військ рф (про що до відзиву додано засвідчену копію довідки в/ч НОМЕР_1 МОУ). Також просив суд взяти до уваги, що Відділ освіти є самостійним структурним підрозділом Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, бюджетною та неприбутковою організацією, що повністю фінансується з місцевого бюджету. Киселівська територіальна громада вкрай сильно постраждала від активної фази бойових дій в період з лютого по березень 2022 року, зокрема, с. Новоселівка має руйнування житлових будинків у розмірі приблизно 85%, половину з яких зруйновано повністю; інші населені пункти також зазнали масштабних пошкоджень, зокрема, частково зруйновано інфраструктуру населених пунктів ОТГ (мости, дороги, лінії електропередач, водопровідна мережа). Водночас, незважаючи на дефіцит бюджетного фінансування, всі фінансові ресурси Киселівської сільської ради направлено на підтримку сімей, які втратили житло (про що до відзиву надано засвідчені копії довідок: з переліком об`єктів житлового фонду Киселівської територіальної громади, що непридатні до проживання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій РФ; щодо витрат по облаштуванню тимчасових (модульних) містечок для життєзабезпечення населення, яке втратило житло на території Киселівської селищної ради внаслідок бойових дій РФ; копії листів-звернень до меценатів з метою отримання фінансової підтримки громади).

Місцевим господарським судом вказане клопотання відповідача було задоволено частково та зменшено суму неустойки (у формі пені) до 22 516,50 грн (що складає 10% від заявленої суми).

Щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат, суд наголосив, що їх розмір не підлягає зменшенню судом у порядку частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки наведене позбавить кредитора можливості компенсувати матеріальні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання, в тому числі у результаті інфляційних процесів у економіці країни.

У прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить суд апеляційної інстанції відмовити позивачу у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі, при цьому по тексту апеляційної скарги посилається на положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України щодо права суду зменшити розмір неустойки та на обставини, ідентичні тим, які були викладені у відзиві на позовну заяву та покладені в обґрунтування викладеного у ньому клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1,00 грн.

Положеннями частин 1, 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Так, рішення суду першої інстанції в частині правомірності та розміру, на який підлягає зменшенню сума заявленої позивачем пені за клопотанням відповідача, вже переглядалося Північним апеляційним господарським судом під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у даній справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 в оскаржуваній частині залишено без змін.

Суд, приймаючи названу постанову, врахував під час перегляду справи усі обставини, на які відповідач посилався як на підставу для зменшення розміру заявленої до стягнення пені та погодився із висновком суду першої інстанції щодо зменшення нарахованої суми пені на 90% від розрахованої позивачем та в цій частині відхилив доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Відповідач, у свою чергу, в апеляційній скарзі не посилається на жодні інші обставини для зменшення суми пені (відмови у її стягненні в повному обсязі) ніж ті, які вже були оцінені судом апеляційної інстанції у постанові від 13.02.2023 у даній справі.

З огляду на наведене та враховуючи зміст частини 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України, наразі відсутні підстави для повторного перегляду рішення місцевого господарського суду в частині суми пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та, відповідно, заперечень апеляційної скарги Відділу щодо їх стягнення, які обґрунтовуються тими ж доводами, що і підстави для зменшення розміру пені, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 625 Цивільного кодексу України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі №908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі №802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас, колегія суддів зазначає про те, що обставини у справі №910/13735/22 та справі №902/417/18 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі №902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

При цьому, у справі №927/818/22 сторони не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений Цивільним кодексом України.

У свою чергу висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані виходячи з розміру, встановленого статтею 625 Цивільного кодексу України, тобто у розмірі 3 % річних, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №927/184/13-г(927/1074/20).

Також колегія суддів приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

При цьому висновок Верховного Суду про можливість за певних умов зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунків відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, не стосується такого способу захисту майнового права та інтересу, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів як стягнення інфляційних втрат.

Звертаючись з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за час затримки розрахунків відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розміру дійсних майнових втрат, яких він зазнав, тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат, як і підстави для відмови в їх задоволенні, у даній справі відсутні.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржниками зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених судом позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за її подання згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2022 у справі №927/818/22 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Відділ освіти, культури, туризму, сім`ї, молоді та спорту Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Матеріали справи №927/818/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.08.2023 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка