Ухвала

від 29.08.2023 по справі 487/2603/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/2603/23

Провадження № 1-кс/487/2987/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2023 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023152030000837, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272, ч. 2 ст. 367 КК України

встановив:

18.08.2023року прокурорОкружної прокуратуриміста Миколаєва ОСОБА_3 звернулася досуду зклопотанням пронакладення арешту на приміщення квартири АДРЕСА_1 , належній підозрюваній ОСОБА_4 , з встановленням заборони права відчуження, з метою уникнення знищення, перетворення та відчуження вказаного майна та забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілій у даному кримінальному провадженні.

В обгрунтування клопотання прокурор посилалася на те, що потерпілій ОСОБА_5 кримінальним правопорушенням було завдано матеріальну шкоду, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України є підстави для арешту квартири, що належить підозрюваній.

Прокурор у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд клопотання у її відсутність. Клопотання підтримала, просила його задовольнити.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя доходить до такого висновку.

Із матеріалів клопотання встановлено, що СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023152030000837, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272, ч. 2 ст. 367 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи фізичною особою підприємцем, діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, яке видано 02.02.2021 року Березанською районною державною адміністрацією в Миколаївській області, а також відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.05.2023, додатковий вид діяльності якого за КВЕД 2010 «93.21.0 Функціонування атракціонів і тематичних парків» та «93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг» допустила порушення вимог Закону України «Про охорону праці» при наданні розважальних послуг малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило смерть останньої.

Крім того під час досудового розслідування встановлено, що 31.03.2023 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та виконавчим комітетом Миколаївської міської ради в особі міського голови ОСОБА_7 укладено договір № 557 про встановления особистого строкового сервітуту.

Відповідно до Розділу І предметом договору виступає земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:010:0001 на території культурно-ігрового комплексу «Дитяче містечко «Казка»» в Заводському районі для розміщения 11 пересувних споруд для провадження підприсмницької діяльності (для організації ярмарків та атракціонів) без права власності на нерухоме майно.

Так на початку квітня 2023 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було здійснено облаштувания території земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:010:0001 з назвою зона розваг «ЛАБІРИНТ» пересувними спорудами, у тому числі надувним батутом з еластичними елементами, що відповідно до п. 1.2 ст. 1 «Правил будови тa безпечної експлуатації атракціонної техніки», затверджених Наказом № 110 Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 01.03.2006, є атракціоном підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону праці» роботодавець - це власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов?язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторнихдосліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров?я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Окрім того відповідно до вищевказаної статті, роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Таким чином ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог ст. 13, ст. 18 Закону України «Про охорону праці», п.10.4.5 «Правил будови та безпечної експлуатації атракціонної техніки», п. 7.1, п. 3.17, п. 104.1, п. 10.6.21, п. 1.3.2, п.2.1.3 Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого Наказом № 15 Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005, використовуючи послуги осіб, що не являються найманими працівниками, ввела в експлуатацію зону розваг ««ЛАБІРИНТ»» з пересувними спорудами, у тому числі з надувним батутом з еластичними елементами.

13.05.2023 близько 13 год 33 хвилин на території земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:010:0001 з назвою зона розваг « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з пересувними спорудами, у тому числі надувним батутом з еластичними елементами, на якій здійснює свою підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , перебувала малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в порушення вимог вищевказаних нормативно-правових актів була допущенна до користування атракціоном підвищеної небезпеки особами, що не є найманими працівниками суб?єкта підприємницької діяльності.

У подальшому 13.05.2023 близько 13 год 40 хвилин під час користування батутом з еластичними елементами у зоні розваг «ЛАБІРИНТ» малолітня ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження не сумісні з життям.

14.05.2023 3 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України.

11.07.2023 слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про призначення судової психологічної (моральної шкоди) експертизи щодо визначення розміру грошової компенсації завданої моральної шкоди в результаті вчиненого кримінального правопорушення.

02.08.2023 отримано висновок експерта № СЕ-19/115-23/9521-ПС, відповідно до якого ОСОБА_5 завдана матеріальна шкода, можливий розмір грошової компенсації якої становить 136,69 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України) та за наявності підстав передбачених ч. 3 ст. 132 КПК України: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 132 КПК України).

Разом з тим відповідно до п. 4 ч.2 ст. 171 КПК України до клопотання про арешт майна мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно із ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак у матеріалах наданих в обґрунтування клопотання відсутній цивільний позов щодо стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у даному кримінальному провадженні, що позбавляє можливості слідчого суддю вирішити питання про накладення арешту відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Керуючись ст. 131,132, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023152030000837, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 272, ч. 2 ст. 367 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1