Рішення

від 29.08.2023 по справі 914/1938/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2023 Справа № 914/1938/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №916/1938/23

за позовом: Приватного підприємства «ПРОТЕРМС», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАККОМ», м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 158 959,79 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «ПРОТЕРМС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАККОМ» про стягнення заборгованості у розмірі 158 959,79 грн

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на непоставку відповідачем оплаченого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвали засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 59А, кв. 73. Остання повернулась на адресу суду з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №910/23064/17.

Окрім того, Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Таким чином, відповідач є таким, що повідомлений належним чином розгляд справи.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правом подання відзиву відповідач не скористався, відтак, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, протягом 2022 року ПП «Протермс» (надалі Позивач, Покупець) було здійснено оплату ТОВ «МАККОМ» (надалі Відповідач, Продавець, Постачальник) за товари на загальну суму 158 959,79 грн, а саме:

- 26 січня 2022 року (платіжна інструкція № 1460) на суму 2154,24 грн,

- 26 січня 2022 року (платіжна інструкція № 1461) на суму 12865,01 грн,

- 27 січня 2022 року (платіжна інструкція № 1465) на суму 2828,50 грн,

- 10 лютого 2022 року (платіжна інструкція № 1487) на суму 11146,97 грн,

- 21 лютого 2022 року (платіжна інструкція № 1512) на суму 577,28 грн,

- 22 лютого 2022 року (платіжна інструкція № 1514) на суму 6343,19 грн,

- 24 березня 2022 року (платіжна інструкція № 1546) на суму 1429,56 грн,

- 16 вересня 2022 року (платіжна інструкція № 1756) на суму 2822,38 грн,

- 12 жовтня 2022 року (платіжна інструкція № 1804) на суму 77312,08 грн,

- 04 листопада 2022 року (платіжна інструкція № 1859) на суму 4640,58 грн,

- 07 листопада 2022 року (платіжна інструкція № 1869) на суму 6840,00 грн,

- 10 листопада 2022 року (платіжна інструкція № 1872) на суму 30000,00 грн.

При здійснені вказаних операцій ТОВ «МАККОМ» складено відповідні податкові накладні та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ПП «Протермс», як покупець, свої зобов`язання щодо оплати виконав належним чином, однак станом на дату подання позовної заяви оплачений товар не поставлений, кошти не повернуті.

29 та 30 травня 2023 року на адресу Відповідача ТОВ «МАККОМ» надсилалися Позивачем досудові претензії (фіскальний чек від 29.05.2023, опис вкладення від 29.05.2023 та накладна № 7903000208219; фіскальний чек від 30.05.2023, опис вкладення від 30.05.2023 та накладна № 7903000086903) про повернення коштів у розмірі 158 959,79 грн, однак останні залишилися без належного реагування та відповіді, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально правовою вимогою про стягнення 158 959,79 грн основного боргу.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного усного Договору поставки.

Відповідно до статті 173 Господарською кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. А інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1 та 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 1 статті 639 Цивільною кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується статтею 218 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотнихумов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами. телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом піл твердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За вимогами ч.ч. 2,3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним. якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї і і сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частина 4 ст. 180 Господарського кодекс) України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Отже, між сторонами виникло господарське зобов`язання на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень за яким Відповідач мав надати Позивачу товари на загальну суму 158 959,79 грн, а Позивач, відповідно, оплатив такий товар, однак його не отримав. Платіжні інструкції, долучені до позову, містить дату одержання їх банком та дати проведення банком, підпис банку (обов`язкові реквізити, що підтверджують перерахування коштів Позивачем Відповідачу), відтак є належними та допустимими доказами списання коштів з рахунку Позивача та перерахування їх на рахунок Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем складено відповідні податкові накладні та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, Позивачем здійснено оплату товарів на загальну суму 158 959,79 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, тобто сторонами було досягнуто згоди з істотних умов.

Відповідно до п. 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, щ о надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК України визначено, щ о при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно ст. 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній форм і з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Отже, складені Відповідачем податкові накладні підтверджують факт виникнення зобов`язань ТОВ «МАККОМ» з постачання такого товару.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений. - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти, згідно платіжних інструкцій на суму 158 959,79 грн. Відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, оплачені за нього кошти не повернув. Доказів протилежного відповідач до суду не надав.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільною законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами етапі 193 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, відсутність доказів повернення коштів в повному обсязі чи поставки товару, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 2 684,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст. 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАККОМ» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 59А, кв. 73; код ЄДРПОУ 31362979) на користь Приватного підприємства «ПРОТЕРМС» (79053, м. Львів, вул. Наукова, буд. 41, кв. 55; код за ЄДРПОУ 19325526) 158 959,79 грн основного боргу та 2 684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 29.08.2023 у зв`язку з перебуванням судді Березяк Н.Є. у відпустці з 14.08.2023 по 28.08.2023.

Суддя Березяк Н.Є.