Постанова

від 15.12.2023 по справі 914/1938/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2023 р. Справа №914/1938/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МАККОМ від 18.09.2023 (вх. суду від 20.09.2023 №01-05/2958/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023, повний текст рішення складено 29.08.2023, (суддя Березяк Н.Є., м. Львів)

у справі № 914/1938/23

за позовом: Приватного підприємства ПРОТЕРМС, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МАККОМ, м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 158 959,79 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Приватне підприємство «Протермс» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макком» заборгованості у розмірі 158 959,79 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного договору поставки, позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 158 959,79 грн, проте оплачений товар йому не поставлений, кошти не повернуті.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макком» на користь Приватного підприємства «Протермс» 158 959,79 грн основного боргу та 2 684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов?язань в частині поставки товару.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції з таких підстав: 1) у матеріалах справи відсутній договір поставки товарів на загальну суму 158 959,79 грн; 2) суд першої інстанції застосував норми податкового законодавства, які не регулюють господарські відносини; 3) відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім цього, у доповненні до апеляційної скарги б/н від 02.10.2023 (вx. суду від 04.10.2023 №01-04/6599/23) апелянт вказує, що між сторонами існували господарські зобов?язання в межах різних правочинів та підтверджує надходження грошових коштів на банківський рахунок ТзОВ «Макком» на загальну суму 158 959,79 грн. Зокрема, стверджує і здійснення поставки товару загальною сумою 51 647,71 грн, на підтвердження цього факту надає нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_1 . Щодо поставки товару, оплата за отримання якого, здійснювалась згідно платіжної інструкції від 12.10.2022 №1804 на суму 77 312,08 грн, позивач відмовився від його отримання, тому в рахунок цих коштів відповідачем була здійснена поставка інших товарно-матеріальних цінностей. Стосовно поставки товару (виготовлення щита автоматичного перемикання «мережа-генераторна установка»), сплата за який підтверджується платіжною інструкцією №1872 в розмірі 30 000 грн, то така поставка була фактично здійснена, проте безналежного документального оформлення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що доводи апелянта є безпідставними. Відповідач отримував досудові вимоги та копію позовної заяви, тому був проінформований про наявність спору у суді першої інстанції, крім цього, Господарський суд Львівської області надсилав відповідачу судові рішення у справі на його юридичну адресу. Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували поставку товару. Апелянтом також не підтверджено, що свідок ОСОБА_1 є працівником ТОВ «Макком» та має обов?язок, згідно посадової інструкції, на відвантаження товару чи документальне оформлення господарських операцій.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 судом поновлено ТзОВ МАККОМ строк на подання доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

Господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній

формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Оскільки до договору поставки за загальним правилом не встановлено спеціальну форму (крім поставок товарів, для яких іншими законами передбачено обов?язкову письмову форму), то сторони вправі укладати такі договори й у тій формі, у якій вони

домовились це зробити.

У матеріалах справи наявні платіжні інструкції, що містять обов?язкові реквізити (дату їх одержання, проведення банком, підпис банку),які підтверджують перерахування коштів позивачем відповідачу за матеріальні цінності, крім цбого, відповідач підтвердив їх отримання та зареєстрував відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, із конклюдентних дій сторін вбачається що позивач здійснив оплату за товар, відповідач її прийняв, тому висновок суду першої інстанції про існування між сторонами договірних відносин є правильним.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №910/1102/20 та від 31.10.2019 у справі №904/5340/18 зазначено, що оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов?язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов?язанні кожна із сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов?язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов?язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов?язку.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов?язаний передати товар покутеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов??язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав відповідачу досудові претензії з вимогою поставити оплачений товар (фіскальний чек від 29.05.2023, опис вкладення від 29.05.2023 та накладна №7903000208219; фіскальний чек від 30.05.2023, опис вкладення від 30.05.2023 та накладна №7903000086903) відповідач їх отримав, проте залишив без відповіді. На думку колегії суддів, зазначені досудові претензії є належним і достатнім доказом пред?явлення позивачем до відповідача вимоги про виконання зобов?язання в порядку ст. 530 ЦК України.

З приводу способів підтвердженням реальності здійсненої господарської операції зареєстрованими податковими накладними, то варто зазначити наступне.

За приписами ч. ч. 3,8 ст. 19 ГК України, обов?язком суб?єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб?єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов?язань платник податку зобов?язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2022 року у справі №922/2115/19 робить висновок, що дії сторони з реєстрації податкових накладних можуть бути допустимими доказами реальності господарських операцій, однак оцінюються судом в сукупності з іншими доказами.Тому, враховуючи бланкетну норму ГК України та позицію Верховного Суду, посилання Господарського суду Львівської області на податкове законодавство є доцільним.

Відповідач не надав та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт поставки товару позивачу чи відмови позивача від отримання товару. Щодо наданої апелянтом заяви свідка, колегія суддів зазначає таке. За приписами ч. 3 ст, 13, ч. 1 ст. 74, ч. ч. 1,2 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГІК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Верховний Суд стосовно категорії стандарту доказування відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Таким чином, учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.

Видаткові накладні, акт надання послуг, які долучені до апеляційної скарги, підписані лише постачальником. Відтак, є неналежними та недопустимими доказами, оскільки у графі "отримав" відсутній підпис уповноваженої особи позивача, внаслідок чого суд позбавлений можливості ідентифікувати особу, якій передавався зазначений в накладних товар, тому відповідачем не доведено факт здійснення господарської операції. Інші докази, які б підтверджували виконання відповідачем договору в частині поставки товару, в матеріалах справи відсутні.

Щодо повідомлення судом першої інстанції відповідача про розгляд справи на юридичну адресу ІзОВ «Макком», зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, то Верховний Суд неодноразово вказував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанови від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19).

Встановлений законом порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Відтак судом першої інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, при цьому не отримання поштових відправлень, направлених за дійсною адресою місцезнаходження відповідача, перебувало у прямому зв?язку від власного волевиявлення відповідача, який не отримував поштову кореспонденцію.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі №914/1938/23 грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обгрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МАККОМ від 18.09.2023 (вх. суду від 20.09.2023 №01-05/2958/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі № 914/1938/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяС.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець