Рішення

від 15.09.2023 по справі 914/1938/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2023 Справа № 914/1938/23

За заявою: представника Приватного підприємства «ПРОТЕРМС», м. Львів,

про ухвалення додаткового рішення

у справі №914/1938/23

за позовом: Приватного підприємства «ПРОТЕРМС», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАККОМ», м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 158 959,79 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1938/23 за позовом Приватного підприємства «ПРОТЕРМС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАККОМ» про стягнення заборгованості у розмірі 158 959,79 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі №914/1938/23 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАККОМ» на користь Приватного підприємства «ПРОТЕРМС» 158 959,79 грн основного боргу та 2684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

На адресу суду 04.09.2023 (вх.№3477/23) від представника Приватного підприємства «ПРОТЕРМС» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №914/1938/23 яким стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6400,00 грн.

Ухвалою суду від 06.09.2023 прийнято заяву про ухвалення додаткового судового рішення, судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі №914/1938/23 ухвалено проводити без виклику представників сторін.

Через канцелярію суду 13.09.2023, відповідач подав клопотання (вх.№22257/23) про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі, у якому зазначив, що витрати позивача на професійну допомогу адвоката є неспівмірними як щодо часу, витраченого адвокатом на виконання роботи, так і обсягу виконаної роботи, у зв`язку з чим, просить суд зменшити розмір витрат на професійну допомогу до 4000,00 грн.

Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Згідно з приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача Приватне підприємство «ПРОТЕРМС» представляв адвокат Качмар Анна Іванівна.

Першою заявою по суті спору є позовна заява, у якому представником позивача Качмар А.І. надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, які він поніс станом та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Як зазначено в ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До правової (правничої) допомоги належать надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги №16/23 від 19 травня 2023 року; Додаток №1 до Договору №16/23 від 19 травня 2023 року; Додаток №2 до Договору №16/23 від 08 червня 2023 року; Додаток №3 до Договору №16/23 від 29 серпня 2023 року; Детальний опис наданих послуг ПП «Протермс» від 29.08.2023; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 15.06.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Качмар Анни Іванівни №107 від 12.06.2019; платіжну інструкцію №2096 від 19 травня 2023 року; платіжну інструкцію №2220 від 29 серпня 2023 року.

Як вбачається з Детального опису робіт ПП «Протермс» від 29.08.2023 позивачу були надані наступні послуги:

1. Складання досудової претензії про повернення коштів (1,5 год.) 2000,00 грн;

2. Складання позовної заяви про повернення коштів з ТзОВ «Макком» (написання позову, формування додатків, надсилання відповідачу та в суд) (2 год.) 3000,00 грн;

3. Складання та подання детального опису наданих послуг (1 год.) 1400,00 грн.

Загальна сума наданих послуг, згідно Детального опису робіт, складає 6400,00 грн.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Разом з тим, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 та від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Качмар А.І. судом враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.

У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.

Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.

У даному випадку суд, з урахуванням наведеного вище, приймає до уваги ті обставини, що справа №914/1938/23 не має публічного інтересу, відсутні складні арифметичні розрахунки під час підготування позову, розглядалася за правилами загального позовного провадження, однак по своїй суті не є складною, підставою позову є визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення договору оренди землі до Договору оренди землі.

Господарський суд враховує, що заявлена позивачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат, складності справи № 914/1938/23, яка розглядалась за правилами загального позовного провадження, витраченого адвокатом позивача часу на надання послуг у даній справі, в тому числі на участь в судових засіданнях.

У Додатку 2 до Договору від 19.05.2023 року його сторони визначили вартість послуги щодо складання тексту позовної заяви, формування додатків та надсилання її копії на адресу Відповідача та суду (складність якої, з урахуванням вищенаведених в даному клопотанні обставин, вочевидь, є більшою за складання Детального опису та досудової претензії про повернення коштів), в розмірі 3000,00 грн. Оскільки витрати часу адвоката на виконання відповідної роботи становить 3 години, то вартість відповідної послуги становить 1000,00 грн. за годину роботи адвоката. Тобто на формування однієї сторінки тексту позовної заяви та надання супутніх послуг йде в середньому 36 хвилини (180 хвилин: 5 сторінок), відтак, суд погоджується з твердженням відповідача, що реальні витрати за надану правничу допомогу в цій частині становлять 600,00 грн за одну сторінку тексту позову.

Суд звертає увагу, що до Детального опису робіт безпідставно включено складання та подання детального опису наданих послуг, оскільки підготовка вказаного опису (який є додатком до заяви про ухвалення додаткового рішення) не стосується суті спору і безпосереднього захисту порушених прав та інтересів клієнта в межах судової справи.

Незважаючи на предмет спору: стягнення заборгованості, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

На підставі приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо судових витрат та додані до неї документи, суд погоджується з твердженням відповідача, що розмір заявлених представником позивача Качмар А.І. витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 6400,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині.

Заявлена вимога, відповідно до ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, в розмірі 4000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви - належить відмовити.

Згідно ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 126, 130, 221, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Приватного підприємства «ПРОТЕРМС» про ухвалення додаткового рішення від 04.09.2023 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАККОМ» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 59А, кв. 73; код ЄДРПОУ 31362979) на користь Приватного підприємства «ПРОТЕРМС» (79053, м. Львів, вул. Наукова, буд. 41, кв. 55; код за ЄДРПОУ 19325526) 4000,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу.

3. В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ЙV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.