Рішення

від 19.07.2023 по справі 495/1110/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/1110/20

№ провадження 2/495/878/2023

19 липня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Красовській А.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 : адвоката Артем`євої К.М.

представника відповідача КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня»: адвоката Єфименко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/1110/20

за позовом ОСОБА_1

до КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня»

за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

про визнання дій незаконними,

В С Т А Н О В И В:

21.02.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» (далі по тексту - відповідач) за участю третіх осіб ОСОБА_2 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі по тексту - треті особи) про визнання дій незаконними.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.02.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі № 495/1110/20 за позовом ОСОБА_1 до КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» за участю третіх осіб ОСОБА_2 , органу опіки та піклування ВК Білгород-Дністровської МР Одеської області про визнання дій незаконними. По справі призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.27-28).

Позивачкою ОСОБА_1 було подано до суду 20.07.2020 року заяву (т.1 а.с.60-68) про збільшення позовних вимог, 06.05.2021 року заяву про зміну підстав позову (т.1 а.с.137-141), 13.01.2022 року заяву про зміну предмету позову (т.1 а.с.219-224).

Так, позивачка відповідно до заяви про зміну предмету позову від 13.01.2022 року просить суд:

-встановити факт щодо внесення змін у висновок ЛКК №204 від 21.01.2020 року та у висновок ЛКК №1420 від 14.05.2020 року, а саме дописування від руки поміж строк печатного тексту слів «на момент огляду» (при цьому термін дії висновків станови декілька місяців) та дописування частки «не» на полях перед словами «має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби»;

- визнати висновки ЛКК №204 від 21.01.2020 року та №1420 від 14.05.2020 року з внесенням змін, такими які не відповідають та не передбачені наказом МОЗ №981 від 18.11.2013 року щодо затвердженої цим наказом МОЗ форми тексту висновку ЛКК, наведеної у Додатку до «Порядку видачі висновку лікарсько-консультативной комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 18.11.2013 №981, виданого на виконання підпункту 9 пункту 24 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866, в саме дописування від руки поміж строк печатного тексту слів «на момент огляду» (при цьому термін дії висновків становив декілька місяців) та дописування частки «не» на полях перед словами "має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби»;

-визнати неправомірними дії відповідача, КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради, щодо видачі 21 січня 2020 року Висновку лікарсько-консультативної комісії №204 в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - на момент огляду «не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок дійсний до першого травня 2020 року» без попереднього стаціонарного обстеження ОСОБА_2 , яка страждає на психічні розлади у спеціалізованому психіатричному закладі з метою підтвердження або зняття діагнозу;

-визнати неправомірними дії відповідача, КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради щодо видачі 14 травня 2020 року Висновку лікарсько-консультативної комісії №1420 в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - на момент огляду «не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків» без попереднього стаціонарного обстеження ОСОБА_2 , яка страждає психічні розлади у спеціалізованому психіатричному закладі з підтвердження або зняття діагнозу. Метою підтвердження або зняття діагнозу.

Позовні вимоги відповідно до заяви про зміну предмета позову від 13.01.2023 року обґрунтовані тим, що при розгляді 25 червня 2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білгород-Дністровської міської ради Одеської област питання доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу стало відомо, що 14 травня 2020 року відповідачем, КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради, надано висновок ЛКК №1420 щодо відсутності у ОСОБА_2 на момент огляду високого ступеню втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Надати в розпорядження суду копію вищезазначеного Висновку ЛКК КНП «Білгород-Дністровської міської багатопрофільної лікарні» Білгород-Дністровської міської ради №1420 від 14 травня 2020 року позивачка не мала можливості надати копію даного документа, у зв`язку з відмовою третьої особи, Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, (що підтверджується копією диста виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 03.07.2020 року за вих №-492, С-495,С-497/828).

Рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №204 від 14 травня 2019 року позивача призначено опікуном над малолітньою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покладено «персональну відповідальність про життя, здоров`я, фізичний та психолочний розвиток дитини, захист прав та законних її інтересів. Біологічною матір`ю дитини є ОСОБА_2 .

21 січня 2020 року, відповідачем видано Висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

14 травня 2020 року, відповідачем видано Висновок лікарсько-консультативної комісії №1420, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 «має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків».

02.07.2019 року після вибуття ОСОБА_2 з психіатричного стаціонару відповідачем видано Висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків №2122.

Підставою для видачі висновку ЛКК є наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме: повна нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

За твердженням позивачки, висновок ЛКК наданий за цією формою у своїй назві та містить дві обов`язкові відомості: 1) що батько/мати дитини має високий ступінь втрат здоров`я внаслідок тривалої хвороби, 2) із першого пункту випливає що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкод виконанню батьківських обов`язків.

Той факт, що форма висновків ЛКК №204 від 21.01.2020 року та № 1420 від 14.05.2020 року передбачає тільки підтвердження наявності батька/матері дитини хвороби, а ніяк не наявності або відсутності хвороби, як зазначає відповідач, а також пов`язану з наявністю хвороби перешкоду виконанню батьківських обов`язків.

Таким чином позивачка зазначає, що неправомірні дії відповідача, які проявилися у внесенні змін до затвердженого тексту висновку ЛКК, затвердженого наказом МОЗ №981, базувалися на уявлені відповідача, що у висновку встановленої форми можна зазначити, як про наявність так і про відсутність у батька, матері тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Хоча форма висновку ЛКК, затвердженого наказом МОЗ №№981 створена на підтвердження хвороби батьків з обмеженням життєдіяльності, а саме: повної нездатності до самообслуговування та повної залежності від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги), отже не може бути застосована для інших випадків. Встановлення відсутності відповідної хвороби, а отже відсутності підстав нездатності виконувати батьківські обов`язки даним нормативним актом.

Також, неправомірність дій відповідача проявилась у тому, що висновки ЛКК № 204 від 21.01.2020 року та № 1420 від 14.05.2020 року були надані без попереднього стаціонарного обстеження ОСОБА_2 , яка страждає на психічні розлади у спеціалізованому психіатричному закладі з метою підтверджения або зняття діагнозу.

На підставі Висновку ЛКК КНП «Білгород-Дністровської міської багатопрофільної лікарні» Білгород-Дністровської міської ради №1420 від 14 травня 2020 року було прийнято висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рішенням Білгород Дністровського суду від 10 листопада 2021 року визнано недійсним.

11.06.2021 року, від представника відповідача - КНП «Обласна психіатрична лікарня №4» - головного лікаря КНП Ігоря Десятника до суду надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову, відповідно до якого відповідач просив в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах підопічної ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій, відмовити в повному обсязі. Зазначив, що за зверненням служби у справах дітей 21.01.2020 року лікарсько-консультативною комісією КНП «Білгород - Дністровська МБЛ» Білгород - Дністровської міської ради видано висновок ЛКК № 204, відповідно до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.11.2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків».

Висновок наданий на момент огляду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, є висновком консультативного характеру тільки на момент огляду (про що і зазначено у висновку). Висновок щодо обмеження дієздатності та позбавлення дієздатності можливий виключно на підставі висновків судово-психіатричної експертизи, який має надаватися спеціалістами ІІІ рівня надання медичної допомоги, тобто обласним спеціалізованим закладом.

Після надання вищезазначеного висновку, 10.02.2020 року ОСОБА_2 була запрошена до лікаря-психіатра поліклініки Кондратюк Г.Л. для огляду. Лікар запропонувала ОСОБА_2 госпіталізацію до обласного центру психічного здоров`я з метою проведення експертизи для подальшого отримання остаточного висновку про наявність або відсутність у матері дитини тривалої хвороби, на що остання відмовилась, про що лікарем внесено запис до амбулаторної карти хворої.

В період з 07.06.2018 по 18.06.2018 року та з 07.12.2018 року по 10.06.2019 року ОСОБА_2 пройшла курс лікування в КНП «Обласна психіатрична лікарня № 4» Одеської обласної ради. Отже після пройденого курсу лікування ОСОБА_2 перебувала в стані ремісії, що і було встановлено комісією ЛКК, про що надано висновок № 204 від 21.01.2020 року.

06 травня 2020 року до КНП «Білгород - Дністровської МБЛ» БДМР із письмовою заявою звернулась ОСОБА_2 щодо перегляду ЛКК її стану здоров`я та надання відповідного висновку до служби у справах дітей Білгород - Дністровської міської ради, у зв`язку із закінченням строку дії попереднього висновку ЛКК.

14 травня 2020 року за № 1420 надано висновок ЛКК закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Яким встановлено, що на момент огляду ОСОБА_2 не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

За твердженням представника відповідача, висновок надано на підставі повного і всебічного огляду ОСОБА_2 та у відповідності до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.11.2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків».

Однак в своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що ЛКК у висновку № 204 від 21.01.2020 року та № 1420 від 14.05.2020 року написано від руки на полях «НЕ має високий ступінь втрати здоров`я…», і що вказані висновки були надані без попереднього стаціонарного обстеження у спеціалізованому психіатричному закладі.

Однак, надання вказаних висновків врегульований наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18.11.2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків» і він не передбачає надання зазначених висновків виключно після попереднього стаціонарного обстеження у спеціалізованому психіатричному закладі.

У зв`язку з цим, представник відповідача вважає висновки ЛКК від 21.01.2020 року № 204 та від 14.05.2020 року № 1420 законними, прийнятими із дотриманням вимог чинного законодавства України в повному обсязі (т.2 а.с.168-172).

08.12.2021 року, від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на заяву про зміну підстав позову, відповідно до чого зазначила наступне.

Неправомірні дії відповідача, які проявилися у внесенні змін до затвердженого тексту Висновку ЛКК, затвердженого наказом МОЗ №981, базувалися на уявленні відповідача, що у висновку встановленої форми можна зазначити як про наявність так і про відсутність у батька, матері тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Хоча форма висновку ЛКК, затвердженого наказом МОЗ №981 створена на підтвердження хвороби батьків з обмеженням життєдіяльності, а саме: повної нездатності до самообслуговування та повної залежності від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги), отже не може бути застосована для інших випадків. Встановлення відсутності відповідної хвороби, а отже відсутності підстав нездатності виконувати батьківські обов`язки даним нормативним актом не передбачено.

Також, неправомірність дій відповідача проявилась у тому, що висновки ЛКК №204 від 21.01.2020 року та №1420 від 14.05.2020 року були надані без попереднього стаціонарного обстеження ОСОБА_2 , яка страждає на психічні розлади спеціалізованому психіатричному закладі з метою підтвердження або зняття діагнозу.

Таким чином, видача відповідачем висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків №204, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - на момент огляду «не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, дійсний до 01.05.2020 року» та видача 14.05.2020 року відповідачем, аналогічного висновку ЛКК №1420 без попереднього обстеження в стаціонарі спеціалізованого психіатричного закладу, з метою підтвердження або зняття діагнозу являються неправомірними, так як не відповідають нормам діючого законодавства.

Враховуючі вищевикладене, позивачка вважає, що її позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.02.2022 року закрито підготовче провадження по справі № 495/1110/20 за позовом ОСОБА_1 до КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» за участю третіх осіб ОСОБА_2 , органу опіки та піклування ВК Білгород-Дністровської МР Одеської області про визнання дій незаконними. Справу призначено до судового розгляду (т.2 а.с.241-242).

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Артем`єва К.М., в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просила їх задовольнити відповідно до заяви про зміну підстав позову в останній редакції від 13.01.2022 року.

Представник відповідача КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» - адвокат Єфименко Н.В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі відповідно до обставин викладених у відзиві на заяву про зміну підстав позову.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи ВК Білгород-Дністровської МР в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, згідно із якою просив справу розглядати справу без його за наявними матеріалами у справі, з урахуванням законних прав та інтересів малолітньої дитини.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши позовну заяву (із змінами підстав позову), відзив та відповідь на відзив, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та вислухавши учасників судового процесу, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка просила визнати неправомірними дії відповідача - КНП «Білгород-Дністровської міської багатопрофільної лікарні» Білгород-Дністровської міської ради, щодо видачі 21 січня 2020 року Висновку лікарсько-консультативної комісії №204, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент огляду не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Визнати незаконним та нечинним Висновок лікарсько-консультативної комісії КНП «Білгород-Дністровської міської багатопрофільної лікарні» Білгород-Дністровської міської ради №204 від 21 січня 2020 року.

В подальшому позивачка змінила предмет позову, оскільки рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №204 від 14 травня 2019 року її було призначено опікуном над малолітньою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому пунктом 2 вищезазначеного рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №204 від 14 травня 2019 року на неї покладено персональну відповідальність по життя, здоров`я, фізичний та психолочний розвиток дитини.

За твердженням позивачки, біологічною матір`ю дитини являється ОСОБА_2 . Відповідачем видано висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , на момент огляду має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

14 травня 2020 року, відповідачем видано висновок лікарсько-консультативної комісії №1420 в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент огляду має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню ба обов`язків. Висновком лікарсько-консультативної комісії КНП «Обласна психіатрична лікарня №4» ООР про наявність у матері дитини тривалої хвороби, що перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, ОСОБА_2 встановлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма. Безперервний тип перебігу з нарастаючим, параноїдним, апатоабулічним типом дефекту. 02.07.2019 року після вибуття ОСОБА_2 з психіатричного стаціонару КНП «Обласна психіатрична лікарня №4», відповідачем видано висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків

Висновки ЛКК №204 від 21.01.2020 року та № 1420 від 14.05.2020 року, позивачка вважає такими, що не відповідають та не передбачені наказом МОЗ №981 від 18.11.2013 року, щодо затвердженої цим наказом МОЗ форми тексту висновку ЛКК, наведеної у Додатку до «Порядку видачі висновку лікарсько-консультативной комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 18.11.2013 року №981.

Дані обставини і стали підставою для звернення до суду ОСОБА_1 із відповідною позовною заявою про визнання дій незаконними.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно із ст.3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року (набрала чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 Сімейного кодексу України).

У відповідності до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Матеріалами справи та в ході судового розгляду встановлено, що за зверненням служби у справах дітей 21.01.2020 року лікарсько-консультативною комісією КНП «Білгород - Дністровська МБЛ» Білгород - Дністровської міської ради видано висновок ЛКК № 204, відповідно до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.11.2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків».

Висновок наданий на момент огляду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, є висновком консультативного характеру тільки на момент огляду (про що і зазначено у висновку). Висновок щодо обмеження дієздатності та позбавлення дієздатності можливий виключно на підставі висновків судово-психіатричної експертизи, який має надаватися спеціалістами ІІІ рівня надання медичної допомоги, тобто обласним спеціалізованим закладом.

Після надання вищезазначеного висновку, 10.02.2020 року ОСОБА_2 була запрошена до лікаря-психіатра поліклініки Кондратюк Г.Л. для огляду. Лікар запропонувала ОСОБА_2 госпіталізацію до обласного центру психічного здоров`я з метою проведення експертизи для подальшого отримання остаточного висновку про наявність або відсутність у матері дитини тривалої хвороби, на що остання відмовилась, про що лікарем внесено запис до амбулаторної карти хворої.

В період з 07.06.2018 по 18.06.2018 року та з 07.12.2018 року по 10.06.2019 року ОСОБА_2 пройшла курс лікування в КНП «Обласна психіатрична лікарня № 4» Одеської обласної ради. Отже після пройденого курсу лікування ОСОБА_2 перебувала в стані ремісії, що і було встановлено комісією ЛКК, про що надано висновок № 204 від 21.01.2020 року.

06 травня 2020 року до КНП «Білгород - Дністровської МБЛ» БДМР із письмовою заявою звернулась ОСОБА_2 щодо перегляду ЛКК її стану здоров`я та надання відповідного висновку до служби у справах дітей Білгород - Дністровської міської ради, у зв`язку із закінченням строку дії попереднього висновку ЛКК.

У відповідності до п. 6 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.11.2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків», висновок ЛКК видається строково відповідно до перебігу хвороби та обмеження життєдіяльності і підлягає перегляду кожні півроку або у разі надходження заяви батька, матері щодо перегляду, яка розглядається протягом тижня.

14 травня 2020 року за № 1420 надано висновок ЛКК закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, яким встановлено, що на момент огляду ОСОБА_2 не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Висновок надано на підставі повного і всебічного огляду ОСОБА_2 та у відповідності до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.11.2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків».

Однак в своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що ЛКК у висновку № 204 від 21.01.2020 року та № 1420 від 14.05.2020 року написано від руки на полях «не має високий ступінь втрати здоров`я…», і що вказані висновки були надані без попереднього стаціонарного обстеження у спеціалізованому психіатричному закладі.

Однак, надання вказаних висновків врегульований наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18.11.2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків» і він не передбачає надання зазначених висновків виключно після попереднього стаціонарного обстеження у спеціалізованому психіатричному закладі.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про психіатричну допомогу», амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром: особі, яка досягла 14 років, на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою; особі віком до 14 років (малолітній особі) - на прохання або за письмовою згодою її батьків чи іншого законного представника; особі, визнаній у встановленому законом порядку недієздатною, якщо така особа за своїм станом здоров`я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, - на прохання або за письмовою згодою законного представника такої особи. У разі незгоди одного з батьків або за відсутності батьків амбулаторна психіатрична допомога особі віком до 14 років (малолітній особі) надається за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення іншого законного представника зазначеної особи до цього органу і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду. Законний представник особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, сповіщає орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного про надання ним згоди на надання амбулаторної психіатричної допомоги підопічному не пізніше дня, наступного за днем надання такої згоди.

Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої письмової згоди особи або без письмової згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду.

Отже, експертиза психічного стану особи, з метою підтвердження або зняття діагнозу здійснюється в умовах виключно психіатричного стаціонару. КНП «Білгород - Дністровська МБЛ» Білгород - Дністровської міської ради є лікарнею ІІ рівня і не надає допомогу в умовах психіатричного стаціонару. Психіатричний стаціонар особа, отримавши направлення, проходить за особистою згодою або за рішенням суду.

Лікарем-психіатром в рамках чинного законодавства було надано ОСОБА_2 направлення (за її згодою) на стаціонарне обстеження в умовах психіатричного закладу, але остання до установи так і не звернулась.

13.02.2020 року за № 26/30 до КНП «БДМБЛ» БДМР надійшов запит з Білгород - Дністровської міської ради за підписом заступника міського голови Ціпуленко О.В. про надання розширеного висновку ЛКК із зазначенням діагнозу і впливу психічного стану на виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 .

Листом № 283 від 03.03.2020 року адміністрацією КНП «БДМБЛ`БДМР надано відповідь на запит заступника міського голови, в якому повідомлено, що КНП «БДМБЛ`БДМР не може надати запитувану інформацію, оскільки відповідно до ЗУ «Про психіатричну допомогу» проведення розширеного ЛКК належить до компетенції судово-психіатричної експертної комісії КНП «Одеський обласний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради (долучено позивачкою до матеріалів справи разом із заявою про збільшення позовних вимог від 17.07.2020 року). Ідентичні відповіді надані в.о. директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної Адміністрації від 27.02.2020 року № С-100 та в.о. директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної Адміністрації від 05.03.2020 року (є в матеріалах справи).

Щодо написання членами ЛКК у висновках власноручно частки «НЕ», прямо не суперечить наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.11.2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків», оскільки будь-якої іншої форми надання висновків законодавцем не встановлено. На запит відповідного органу або фізичної особи, зазначених у Наказі № 981, ЛКК закладу охорони здоров`я зобов`язані надати висновок, встановленої форми, а вже в ньому зазначити про наявність або відсутність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків на момент огляду.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», основними принципами охорони здоровя в Україні є: визнання охорони здоровя пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони з та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій; гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення.

Свою незгоду із висновками ЛКК від 21.01.2020 року № 204 та від 14.05.2020 року № 1420 позивач обґрунтовує виключно тим, що саме на підставі вказаних висновків 25.06.2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білгород - Дністровської міської ради Одеської області, органом опіки та піклування виконавчого комітету Білгород - Дністровської міської ради Одеської області було прийнято Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, приймати таке рішення орган опіки та піклування міг виключно на підставі висновку судово-психіатричної експертизи.

Відповідно до ст.164 СК України, не передбачено такої підстави для позбавлення батьківських прав, як наявність у батька/матері психічної (неврологічної) хвороби. Але, вважаємо, що у доказовому значенні такий факт матиме вагоме значення, оскільки, відповідне обмеження дієздатності та позбавлення дієздатності в судовому порядку відбувається виключно на підставі висновків судово-психіатричної експертизи, а при реалізації батьківських прав вагоме значення має фактор співвідношення прав дитини та оцінки експертів щодо стану особи. Таким чином, у сукупності із іншими доказами даний факт, факультативно, матиме значення, зокрема, на підтвердження таких підстав позбавлення батьківських прав, як наприклад, за п.4.ч.1 ст. 164 СК України (якщо мати/батько є хронічними алкоголіками або наркоманами). Але, самостійною підставою позбавлення батьківських прав вище зазначена обставина не виступає.

Крім того, члени ЛКК не мали жодного права робити свої висновки на раніше виданих висновках про наявність тривалої хвороби, а зобов`язані надавати висновок виключно на підставі фактичного обстеження особи на час обстеження, що ними і було зроблено.

Аналізуючи норми діючого законодавства та урахуванням наявних матеріалів справи, судом вбачається, що висновки ЛКК від 21.01.2020 року № 204 та від 14.05.2020 року № 1420 є законними та такими, що прийняті із дотриманням вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» за участю третіх осіб ОСОБА_2 , органу опіки та піклування ВК Білгород-Дністровської МР Одеської області про визнання дій незаконними, у зв`язку з чим такий позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 19 Конституції України, ст. 12 ЗУ «Про психіатричну допомогу», Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.11.2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків», ст. 164 СК України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 211, 223, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання дій незаконними - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 04.08.2023 року.

Суддя В.В. Мишко