Постанова

від 11.06.2024 по справі 495/1110/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2531/24

Справа № 495/1110/20

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Лупши В.В.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», треті особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3

на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2023 року, ухвалене Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у складі: судді Мишко В.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», треті особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання дій незаконними,

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та заяв про зміну предмета позову, мотивувала тим, що рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 204 від 14 травня 2019 року позивача призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покладено персональну відповідальність про життя, здоров`я, фізичний та психолочний розвиток дитини, захист прав та законних її інтересів. Біологічною матір`ю дитини є ОСОБА_2 .

При розгляді 25 червня 2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білгород-Дністровської міської ради Одеської області питання доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , їй стало відомо, що 14 травня 2020 року відповідачем, КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради, надано висновок ЛКК № 1420 щодо відсутності у ОСОБА_2 на момент огляду високого ступеню втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, на підставі чого було прийнято висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_5 , який рішенням Білгород Дністровського суду від 10 листопада 2021 року визнано недійсним.

Також зазначила про наявність після вибуття ОСОБА_4 з психіатричного стаціонару виданого відповідачем Висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я від 02 лютого 2019 року про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 2122, а також висновку від 21 січня 2020 року

Зазначає, що підставою для видачі висновку ЛКК є наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме: повна нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

Посилаючись на неправомірні дії відповідача, які проявилися у внесенні змін до тексту висновку ЛКК, затвердженого наказом МОЗ № 981, базувалися на уявлені відповідача, що у висновку встановленої форми можна зазначити, як про наявність, так і про відсутність у батька, матері тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, хоча форма висновку ЛКК, затвердженого наказом МОЗ № 981 створена на підтвердження хвороби батьків з обмеженням життєдіяльності, а саме: повної нездатності до самообслуговування та повної залежності від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги), отже не може бути застосована для встановлення відсутності відповідної хвороби; а також, що висновки ЛКК № 204 від 21 січня 2020 року та № 1420 від 14 травня 2020 року були надані без попереднього стаціонарного обстеження матері дитини, яка страждає на психічні розлади у спеціалізованому психіатричному закладі з метою підтверджения або зняття діагнозу, позивачка просила суд:

- встановити факт щодо внесення змін у висновок ЛКК № 204 від 21 січня 2020 року та у висновок ЛКК № 1420 від 14 травня 2020 року, а саме дописування від руки поміж строк печатного тексту слів «на момент огляду» (при цьому термін дії висновків становив декілька місяців) та дописування частки «не» на полях перед словами «має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби»;

- визнати висновки ЛКК № 204 від 21 січня 2020 року та № 1420 від 14 травня 2020 року з внесенням змін, такими які не відповідають та не передбачені наказом МОЗ № 981 від 18 листопада 2013 року щодо затвердженої цим наказом МОЗ форми тексту висновку ЛКК, наведеної у Додатку до «Порядку видачі висновку лікарсько-консультативной комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 18 листопада 2013 року № 981, виданого на виконання підпункту 9 пункту 24 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, а саме дописування від руки поміж строк печатного тексту слів «на момент огляду» (при цьому термін дії висновків становив декілька місяців) та дописування частки «не» на полях перед словами "має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби»;

- визнати неправомірними дії відповідача, КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради, щодо видачі 21 січня 2020 року Висновку лікарсько-консультативної комісії № 204, в якому зазначено, що ОСОБА_2 на момент огляду «не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок дійсний до першого травня 2020 року» без попереднього стаціонарного обстеження ОСОБА_2 , яка страждає на психічні розлади у спеціалізованому психіатричному закладі з метою підтвердження або зняття діагнозу;

- визнати неправомірними дії відповідача КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради щодо видачі 14 травня 2020 року Висновку лікарсько-консультативної комісії № 1420, в якому зазначено, що ОСОБА_2 на момент огляду «не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків» без попереднього стаціонарного обстеження ОСОБА_2 , яка страждає на психічні розлади у спеціалізованому психіатричному закладі з підтвердження або зняття діагнозу. Метою підтвердження або зняття діагнозу.

11 червня 2021 року від представника відповідача - КНП «Обласна психіатрична лікарня № 4» - головного лікаря КНП Ігоря Десятника до суду надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову, відповідно до якого відповідач просив в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що за зверненням служби у справах дітей 21 січня 2020 року лікарсько-консультативною комісією КНП «Білгород - Дністровська МБЛ» Білгород - Дністровської міської ради видано висновок ЛКК № 204, відповідно до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18 листопада 2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків».

Висновок наданий на момент огляду ОСОБА_2 , є висновком консультативного характеру тільки на момент огляду (про що і зазначено у висновку). Висновок щодо обмеження дієздатності та позбавлення дієздатності можливий виключно на підставі висновків судово-психіатричної експертизи, який має надаватися спеціалістами ІІІ рівня надання медичної допомоги, тобто обласним спеціалізованим закладом.

Після надання вищезазначеного висновку, 10 лютого 2020 року ОСОБА_2 була запрошена до лікаря-психіатра поліклініки ОСОБА_6 для огляду. Лікар запропонувала ОСОБА_2 госпіталізацію до обласного центру психічного здоров`я з метою проведення експертизи для подальшого отримання остаточного висновку про наявність або відсутність у матері дитини тривалої хвороби, на що остання відмовилась, про що лікарем внесено запис до амбулаторної карти хворої.

В період з 07 червня 2018 року по 18 червня 2018 року та з 07 грудня 2018 року по 10 червня 2019 року ОСОБА_2 пройшла курс лікування в КНП «Обласна психіатрична лікарня № 4» Одеської обласної ради. Отже після пройденого курсу лікування ОСОБА_2 перебувала в стані ремісії, що і було встановлено комісією ЛКК, про що надано висновок № 204 від 21 січня 2020 року.

06 травня 2020 року до КНП «Білгород - Дністровської МБЛ» БДМР із письмовою заявою звернулась ОСОБА_2 щодо перегляду ЛКК її стану здоров`я та надання відповідного висновку до служби у справах дітей Білгород - Дністровської міської ради, у зв`язку із закінченням строку дії попереднього висновку ЛКК.

14 травня 2020 року за № 1420 надано висновок ЛКК закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Яким встановлено, що на момент огляду ОСОБА_2 не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Вважає, що висновок надано на підставі повного і всебічного огляду ОСОБА_2 та у відповідності до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18 листопада 2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків». Надання вказаних висновків врегульований наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 листопада 2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків» і він не передбачає надання зазначених висновків виключно після попереднього стаціонарного обстеження у спеціалізованому психіатричному закладі.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», треті особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання дій незаконними відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховано, що внесенні зміни до затвердженого тексту Висновку ЛКК, затвердженого наказом МОЗ № 981, базувалися на уявленні Відповідача, що у висновку встановленої форми можна зазначити як про наявність, так і про відсутність у батька, матері тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, хоча форма висновку ЛКК, затвердженого наказом МОЗ № 981, створена на підтвердження хвороби батьків з обмеженням життєдіяльності, а саме: повної нездатності до самообслуговування та повної залежності від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги), отже не може бути застосована для інших випадків. Встановлення відсутності відповідної хвороби, а отже відсутності підстав нездатності виконувати батьківські обов`язки даним нормативним актом (Порядком видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 18 листопада 2013року № 981) не передбачено. На думку позивачки наведене може привести до того, що Відповідачем і надалі буде вноситися у медичні висновки непередбачені зміни, які повністю спотворюють зміст документа на протилежний та порушують забезпечення захисту законних прав та інтересів дитини, батько, матір якої за наявності тривалої хвороби не можуть виконувати батьківські обов`язки. Позивачка вважає що таке рішення створює прецедент внесення незаконних змін у документи. Якщо у висновку ЛКК про наявність хвороби можна приписати частку «НЕ», щоб наявність хвороби перетворилась у її відсутність (має- Не має), то це створює прецедент дописувати на власний розсуд і у інших документах.

Вказує, що необґрунтованість рішення суду першої інстанції полягає також і у неправильній оцінці доказів у формі оскаржуваних висновків ЛКК, у яких може бути зазначена лише наявність хвороби, та незважаючи на роз`яснення Департаменту Охорони здоров`я Одеської обласної Держадміністрації, що у випадку з ОСОБА_2 (третя сторона у справі) рішення, щодо видачі висновку повинно було прийнято після її стаціонарного обстеження у психіатричному закладі.

У відзиві на апеляціцйну скаргу відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» апеляційну скаргу не визнало, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, а крім того на те, що свою незгоду із висновками ЛКК позивачка обґрунтовує виключно тим, що на підставих таких висновків на засіданні з питань захисту дитини при виконавчому комітеті Білгород-Дністровської міської ради Одеської області органом опіки та піклування було прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини, опікуном якої є позивачка. Проте приймати таке рішення орган опіки та піклування міг виключно на підставі висновку судово-психіатричної експертизи. Натомість члени ЛКК не мали жодного права роботи свої висновки на раніше виданих висновках про наявність тривалої хвороби, а зобов`язані надавати висновок виключно на підставі фактичного обстеження особи на час такого, що і мало місце.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради Єфименко Н.В. апеляційну скаргу не визнала.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, зокрема, третя особа ОСОБА_2 вважається належно повідомленою у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розмішення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, оскільки за адресою, зазначеною у позовній заяві, листування поверталося з позначкою Укрпошти «За закінченням терміну зберігання», а згідно відомостей Єдиного державного демографічного реєстру вказану особу не знайдено, виконавчий комітет Білгород-Дністровськой міської ради Одеської області як орган опіки та піклування повідомлений як користувач Електронного суду.

Представник КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради після оголошеної у судовому засіданні перерви згодом не з`явився, 10 червня 2024 року надав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку із захворюванням представника.

Розглядаючи вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Справа перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду з вересня 2023 року, апеляційне провадження відкрито 16 жовтня 2023 року, передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України строк розгляду справи апеляційної скарги сплинув у грудні 2023 року, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи, у тому разі і позивачка, яка звернулася до суду захистом своїх прав.

Участь відповідача та його представника в суді апеляційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою.

Відповідач свої міркування щодо апеляційної скарги висловив у заяві по суті справи у відзиві на апеляційну скаргу, а також надав особисті пояснення та скористався іншими процесуальними правами у судовому засіданні 20 лютого 2024 року.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Заявник, який є представником юридичної особи, не навів у своїй заяві обставин, які б перешкоджали розглянути справу за його відсутності, а також не мотивував необхідність його безпосередньої явки до суду, як і не надав доказів у підтвердження викладених ним у заяві про відкладення розгляду справи обставин, а також неможливості забезпечити представництво відповідача іншим повноважним представником.

Відповідач КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради належним чином повідомлений як користувач Електронного Суду про дату, час та місце розгляду справи.

За наведених обставин, у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_7 слід відмовити, і наведене не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК України для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За змістомстатті 51 Конституції Українибатьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Основні засади державної політики у сфері охорони дитинства визначаєЗакон України «Про охорону дитинства»(даліЗакон № 2402-III).

Відповідно до абзацу восьмого частини першоїстатті 1 Закону № 2402-IIIдіти, позбавлені батьківського піклування,діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Згідно з частинами першою, другою статті 25Закону № 2402діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Відсутність одного або обох з батьків та батьківського піклування підтверджується відповідними документами, які є підставою для надання цим дітям матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством України.

Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866(даліПорядок № 866).

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.

Згідно з абзацом першим пункту 21 Порядку № 866 для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування).

Відповідно до пункту 22 Порядку № 866 рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.

У рішенні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.

За змістом підпункту 9 пункту 24 Порядку № 866 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям: у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 листопада 2013 року № 981затвердженоПорядок видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків(даліПорядок № 981).

Цей Порядок визначає механізм видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків (далі - Висновок ЛКК) (пункт 1 Порядку № 981).

Висновок ЛКК видається за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, за зверненням служби у справах дітей за місцем виявлення дитини (пункт 2 Порядку № 981).

Склад лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання (перебування) батька, матері дитини затверджується керівником закладу охорони здоров`я. У роботі ЛКК щодо видачі Висновку ЛКК можуть брати участь, за згодою, представники органів опіки та піклування (пункт 3 Порядку № 981).

Підставою для видачі Висновку ЛКК є наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби з обмеженням життєдіяльності, а саме: повна нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги) (пункт 4 Порядку № 981).

Звернення служби у справах дітей за місцем виявлення дитини розглядається ЛКК протягом тижня (пункт 5 Порядку № 981).

Висновок ЛКК видається строково відповідно до перебігу хвороби та обмеження життєдіяльності і підлягає перегляду кожні півроку або у разі надходження заяви батька, матері щодо перегляду, яка розглядається протягом тижня (пункт 6 Порядку № 981).

Висновок ЛКК про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, підписаний усіма членами ЛКК, записується до медичної карти амбулаторного хворого (форма № 025/о) та журналу запису висновків лікарсько-консультативної комісії (форма № 035/о), затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (пункт 7 Порядку № 981).

Висновок ЛКК, підписаний усіма членами ЛКК та засвідчений печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого створено ЛКК, надається працівникам служби у справах дітей за місцем виявлення дитини (пункт 8 Порядку № 981).

У разі незгоди з Висновком ЛКК батько, матір дитини з тривалою хворобою, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, мають право звернутися до Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо його оскарження або до суду (пункт 9 Порядку № 981).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що однією з підстав для надання статусу дитини, позбавленої піклування, є тривала хвороба батьків такої дитини, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки. Вказана обставина повинна бути підтверджена висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров`я України.

Крім того, у відповідності до ст. 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», основними принципами охорони здоровя в Україні є: визнання охорони здоров`я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері охорони з та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій; гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення. Відповідно до ч. 1, 2ст. 12 Закону України «Про психіатричну допомогу», амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром: особі, яка досягла 14 років, на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою; особі віком до 14 років (малолітній особі) - на прохання або за письмовою згодою її батьків чи іншого законного представника; особі, визнаній у встановленому законом порядку недієздатною, якщо така особа за своїм станом здоров`я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, - на прохання або за письмовою згодою законного представника такої особи. У разі незгоди одного з батьків або за відсутності батьків амбулаторна психіатрична допомога особі віком до 14 років (малолітній особі) надається за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення іншого законного представника зазначеної особи до цього органу і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду. Законний представник особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, сповіщає орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного про надання ним згоди на надання амбулаторної психіатричної допомоги підопічному не пізніше дня, наступного за днем надання такої згоди.

Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої письмової згоди особи або без письмової згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров`ю у зв`язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду.

Згідно з матеріалами справи, третя особа по справі ОСОБА_2 відповідно до актового запису № 421, складеного 10 травня 2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського управління юстиції Одеській області, записана матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

Відомості про батька дитини, ОСОБА_8 , вказані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 204 від 14 травня 2019 року ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пунктом 2 вказаного рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради на позивачку покладено персональну відповідальність за життя, здоров`я, фізичний та психолочний розвиток дитини.

За зверненням служби у справах дітей 21 січня 2020 року лікарсько-консультативною комісією КНП «Білгород - Дністровська МБЛ» Білгород - Дністровської міської ради видано висновок ЛКК № 204, відповідно до вимог наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18 листопда 2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків».

Висновок наданий на момент огляду ОСОБА_2 є висновком консультативного характеру тільки на момент огляду (про що і зазначено у висновку). Висновок щодо обмеження дієздатності та позбавлення дієздатності можливий виключно на підставі висновків судово-психіатричної експертизи, який має надаватися спеціалістами ІІІ рівня надання медичної допомоги, тобто обласним спеціалізованим закладом.

Після надання вищезазначеного висновку, 10 лютого 2020 року ОСОБА_2 була запрошена до лікаря-психіатра поліклініки ОСОБА_6 для огляду, де остання запропонувала госпіталізацію до обласного центру психічного здоров`я з метою проведення експертизи для подальшого отримання остаточного висновку про наявність або відсутність у матері дитини тривалої хвороби, на що ОСОБА_2 відмовилась, про що лікарем внесено запис до амбулаторної карти хворої.

В період з 07 червня 2018 року по 18 червня 2018 року та з 07 грудня 2018 року по 10 червня 2019 року ОСОБА_2 пройшла курс лікування в КНП «Обласна психіатрична лікарня № 4» Одеської обласної ради. Отже після пройденого курсу лікування ОСОБА_2 перебувала в стані ремісії, що і було встановлено комісією ЛКК, про що надано висновок № 204 від 21 січня 2020 року.

06 травня 2020 року до КНП «Білгород - Дністровської МБЛ» БДМР із письмовою заявою звернулась ОСОБА_2 щодо перегляду ЛКК її стану здоров`я та надання відповідного висновку до служби у справах дітей Білгород - Дністровської міської ради, у зв`язку із закінченням строку дії попереднього висновку ЛКК.

У відповідності до п. 6 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.11.2013 року № 981 «Про затвердження Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків», висновок ЛКК видається строково відповідно до перебігу хвороби та обмеження життєдіяльності і підлягає перегляду кожні півроку або у разі надходження заяви батька, матері щодо перегляду, яка розглядається протягом тижня.

14 травня 2020 року за № 1420 надано висновок ЛКК закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, яким встановлено, що на момент огляду ОСОБА_2 не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків.

Лікарем-психіатром в рамках чинного законодавства було надано ОСОБА_2 направлення (за її згодою) на стаціонарне обстеження в умовах психіатричного закладу, але остання до установи так і не звернулась.

13 лютого 2020 року за № 26/30 до КНП «БДМБЛ» БДМР надійшов запит з Білгород - Дністровської міської ради за підписом заступника міського голови ОСОБА_9 про надання розширеного висновку ЛКК із зазначенням діагнозу і впливу психічного стану на виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 .

Листом № 283 від 03 березня 2020 року адміністрацією КНП «БДМБЛ`БДМР надано відповідь на запит заступника міського голови, в якому повідомлено, що КНП «БДМБЛ`БДМР не може надати запитувану інформацію, оскільки відповідно доЗУ «Про психіатричну допомогу»проведення розширеного ЛКК належить до компетенції судово-психіатричної експертної комісії КНП «Одеський обласний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради (долучено позивачкою до матеріалів справи разом із заявою про збільшення позовних вимог від 17 липня 2020 року). Ідентичні відповіді надані в.о. директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної Адміністрації від 27 лютого 2020 року № С-100 та в.о. директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної Адміністрації від 05 березня 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що висновки ЛКК від 21 січня 2020 року № 204 та від 14 травня 2020 року № 1420 є законними та такими, що прийняті із дотриманням вимог чинного законодавства України.

Переглядачи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Аналіз змісту позовних заяв ОСОБА_1 свідчить про те, що спірні правовідносини виникли між нею як опікуном малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем КНП «БДМБЛ» БДМР з приводу дачі останнім висновків ЛКК № 204 від 21 січня 2020 року та № 1420 від 14 травня 2020 року, які позивачка вважає такими, що не відповідають та не передбаченінаказом МОЗ№ 981від 18листопада 2013року щодо затвердженої цим наказом МОЗ форми тексту висновку ЛКК, наведеної у Додатку до «Порядку видачі висновку лікарсько-консультативной комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків», затвердженогонаказом Міністерства охорони здоров`я України 18 листопада 2013 року № 981, оскільки в них зроблено не встановлені за вказаною формою дописи, чим фактично змінено законодавчо встановлений зміст таких висновків.

Дані обставини і стали підставою для звернення до суду позивачки ОСОБА_1 із відповідною позовною заявою про визнання висновків та дій незаконними, а також встановлення факту щодо внесення вказаних змін у висновки № 204 від 21 січня 2020 року та № 1420 від 14 травня 2020 року.

Переглядаючи оскаржуване рішення в частині вимог ОСОБА_1 про встановлення факту щодо внесення змін у висновок ЛКК № 204 від 21 січня 2020 року та у висновок ЛКК № 1420 від 14 травня 2020 року, а саме дописування від руки поміж строк печатного тексту слів «на момент огляду» (при цьому термін дії висновків становив декілька місяців) та дописування частки «не» на полях перед словами «має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби», то з цього приводу колегія зазначає наступне.

Тлумачення ч. 1 ст. 293 ЦПК свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

У постанові ВП ВС від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.

Статтею 315 ЦПК визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній.

Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт внесення змін у висновки ЛКК, що суперечить вимогам ст. 315 ЦПК.

Виходячи із необґрунтованості позовних вимог в наведеній частині та відмовляючи через це у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково не врахував, що юридичний факт, про який просить заявниця, за законом не підлягає судовому розгляду.

Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту внесення змін у висновки ЛКК , в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК.

ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 592/7612/17 зробив висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в сукупності з положеннями ч. 3 ст. 124 Конституції та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказане порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, незалежно від доводів апеляційної скарги.

Щодо іншої частини позовних вимог про визнання дій незаконними, то колегія суддів бере до уваги таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

Як свідчать матеріали справи та зміст позовних вимог, предметом перевірки в цій справі є прийняті на виконання наданих їй повноважень ЛКК КПН «БДМБЛ» рішення щодо наявності у третьої особи по справі ОСОБА_2 як матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню нею своїх батьківських обов`язків.

Досліджуючи правовий статус вказаного органу, колегія суддів бере до уваги, що вказаний орган діє відповідно до п. 3 Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 981 від 18 листопада 2013 року.

Склад лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання (перебування) батька, матері дитини затверджується керівником закладу охорони здоров`я.

У роботі ЛКК щодо видачі Висновку ЛКК можуть брати участь, за згодою, представники органів опіки та піклування.

Висновок ЛКК про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, підписаний усіма членами ЛКК, записується домедичної карти амбулаторного хворого(форма № 025/о) тажурналу запису висновків лікарсько-консультативної комісії(форма № 035/о), затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

Висновок ЛКК, підписаний усіма членами ЛКК та засвідчений печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого створено ЛКК, надається працівникам служби у справах дітей за місцем виявлення дитини.

У разі незгоди з Висновком ЛКК батько, матір дитини з тривалою хворобою, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, мають право звернутися до Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо його оскарження або до суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані висновки відповідача є рішеннями суб`єкта владних повноважень, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування мають перевірятися відповідним судом, яким є суд адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або часткового з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким провадження в справі закрити.

Згідно ч. 1ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Тому колегія суддів вважає необхідним роз`яснити позивачу те, що справа підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а також наявність у нього права для звернення до суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом 10 днів з дня отримання даної постанови.

Керуючись ст. 255,256,367,374,377 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», треті особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання дій незаконними закрити.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що розгляд даної справи в частині позовних вимог про визнання висновків з внесенням змін такими, що не відповідають та не передбачені Наказом МОЗ № 981 від 18 листопада 2013 року, та визнання неправомірними дій відповідача КПН «Блігород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня Білгород-Дністровської міської ради» віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складенняповного текступостанови 14 червня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В.Кострицький

Ю.П. Лозко