Ухвала

від 24.09.2024 по справі 495/1110/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/321/24

Справа № 495/1110/20

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

24.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя - доповідач), Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 4 ст. 377 ЦПК України) заяву ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 про направлення справи за встановленою юрисдикцією у справі

за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання дій незаконними,

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та заяв про зміну предмета позову, в якому просила суд:

- встановити факт щодо внесення змін у висновок ЛКК № 204 від 21 січня 2020 року та у висновок ЛКК № 1420 від 14 травня 2020 року, а саме дописування від руки поміж строк печатного тексту слів «на момент огляду» (при цьому термін дії висновків становив декілька місяців) та дописування частки «не» на полях перед словами «має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби»;

- визнати висновки ЛКК № 204 від 21 січня 2020 року та № 1420 від 14 травня 2020 року з внесенням змін, такими які не відповідають та не передбачені наказом МОЗ № 981 від 18 листопада 2013 року щодо затвердженої цим наказом МОЗ форми тексту висновку ЛКК, наведеної у Додатку до «Порядку видачі висновку лікарсько-консультативной комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 18 листопада 2013 року № 981, виданого на виконання підпункту 9 пункту 24 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, а саме дописування від руки поміж строк печатного тексту слів «на момент огляду» (при цьому термін дії висновків становив декілька місяців) та дописування частки «не» на полях перед словами "має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби»;

- визнати неправомірними дії відповідача, КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради, щодо видачі 21 січня 2020 року Висновку лікарсько-консультативної комісії № 204, в якому зазначено, що ОСОБА_3 на момент огляду «не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок дійсний до першого травня 2020 року» без попереднього стаціонарного обстеження ОСОБА_3 , яка страждає на психічні розлади у спеціалізованому психіатричному закладі з метою підтвердження або зняття діагнозу;

- визнати неправомірними дії відповідача КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради щодо видачі 14 травня 2020 року Висновку лікарсько-консультативної комісії № 1420, в якому зазначено, що ОСОБА_3 на момент огляду «не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків» без попереднього стаціонарного обстеження ОСОБА_3 , яка страждає на психічні розлади у спеціалізованому психіатричному закладі з підтвердження або зняття діагнозу. Метою підтвердження або зняття діагнозу.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання дій незаконними відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2023 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання дій незаконними закрито.

Роз`яснено позивачу ОСОБА_1 , що розгляд даної справи в частині позовних вимог про визнання висновків з внесенням змін такими, що не відповідають та не передбачені Наказом МОЗ № 981 від 18 листопада 2013 року, та визнання неправомірними дій відповідача КПН «Блігород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня Білгород-Дністровської міської ради» віднесено до юрисдикції адміністративного суду та про наявність у них права протягом 10 днів з дня отримання постанови звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

При цьому, в мотивувальній частині вказаної постанови Одеського апеляційного суду зазначено про те, що суд першої інстанції помилково не врахував, що юридичний факт, про який просить заявниця, за законом не підлягає судовому розгляду, і наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту внесення змін у висновки ЛКК , в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК. Натомість, в іншій частині позовних вимог про визнання дій незаконними, то колегія суддів керувалася вимогами ч. 1 ст. 377 ЦПК України, коли судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або часткового з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зареєстрована у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своєї офіційної електронної адреси.

Одеським апеляційним судом ОСОБА_2 надсилалась «Постанова» від 11.06.24, яка доставлена до електронного кабінету 17.06.2024 о 22:34:47 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

У визначений законом 10-ти денний строк, тобто 25.06.2024, представник позивачки звернувся із відповідною заявою до апеляційного суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

У справі, яка переглядається, у лютому 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила суд встановити факт щодо внесення змін у висновок ЛКК № 204 від 21 січня 2020 року та у висновок ЛКК № 1420 від 14 травня 2020 року, а саме дописування від руки поміж строк печатного тексту слів «на момент огляду» (при цьому термін дії висновків становив декілька місяців) та дописування частки «не» на полях перед словами «має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби»;

- визнати висновки ЛКК № 204 від 21 січня 2020 року та № 1420 від 14 травня 2020 року з внесенням змін, такими які не відповідають та не передбачені наказом МОЗ № 981 від 18 листопада 2013 року щодо затвердженої цим наказом МОЗ форми тексту висновку ЛКК, наведеної у Додатку до «Порядку видачі висновку лікарсько-консультативной комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 18 листопада 2013 року № 981, виданого на виконання підпункту 9 пункту 24 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, а саме дописування від руки поміж строк печатного тексту слів «на момент огляду» (при цьому термін дії висновків становив декілька місяців) та дописування частки «не» на полях перед словами "має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби»;

- визнати неправомірними дії відповідача, КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради, щодо видачі 21 січня 2020 року Висновку лікарсько-консультативної комісії № 204, в якому зазначено, що ОСОБА_3 на момент огляду «не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Висновок дійсний до першого травня 2020 року» без попереднього стаціонарного обстеження ОСОБА_3 , яка страждає на психічні розлади у спеціалізованому психіатричному закладі з метою підтвердження або зняття діагнозу;

- визнати неправомірними дії відповідача КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради щодо видачі 14 травня 2020 року Висновку лікарсько-консультативної комісії № 1420, в якому зазначено, що ОСОБА_3 на момент огляду «не має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків» без попереднього стаціонарного обстеження ОСОБА_3 , яка страждає на психічні розлади у спеціалізованому психіатричному закладі з підтвердження або зняття діагнозу. Метою підтвердження або зняття діагнозу.

В частині вимог ОСОБА_1 про встановлення факту щодо внесення змін у висновок ЛКК № 204 від 21 січня 2020 року та у висновок ЛКК № 1420 від 14 травня 2020 року, а саме дописування від руки поміж строк печатного тексту слів «на момент огляду» (при цьому термін дії висновків становив декілька місяців) та дописування частки «не» на полях перед словами «має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби», апеляційний суд зазначив про неможливість розгляду заяви про встановлення факту внесення змін у висновки ЛКК, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження, як йшлося вище.

Щодо вимог про визнання дій незаконними, то колегія суддів зазначила таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

Як свідчать матеріали справи та зміст позовних вимог, предметом перевірки в цій справі є прийняті на виконання наданих їй повноважень ЛКК КПН «БДМБЛ» рішення щодо наявності у третьої особи по справі ОСОБА_3 як матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню нею своїх батьківських обов`язків.

Досліджуючи правовий статус вказаного органу, колегія суддів взяла до уваги, що вказаний орган діє відповідно до п. 3 Порядку видачі висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 981 від 18 листопада 2013 року.

Склад лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання (перебування) батька, матері дитини затверджується керівником закладу охорони здоров`я.

У роботі ЛКК щодо видачі Висновку ЛКК можуть брати участь, за згодою, представники органів опіки та піклування.

Висновок ЛКК про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, підписаний усіма членами ЛКК, записується до медичної карти амбулаторного хворого (форма № 025/о) та журналу запису висновків лікарсько-консультативної комісії (форма № 035/о), затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.

Висновок ЛКК, підписаний усіма членами ЛКК та засвідчений печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого створено ЛКК, надається працівникам служби у справах дітей за місцем виявлення дитини.

У разі незгоди з Висновком ЛКК батько, матір дитини з тривалою хворобою, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, мають право звернутися до Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо його оскарження або до суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувані висновки відповідача є рішеннями суб`єкта владних повноважень, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування мають перевірятися відповідним судом, яким є суд адміністративної юрисдикції.

11 червня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду провадження у справі було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки розгляд даної справи в частині позовних вимог про визнання висновків з внесенням змін такими, що не відповідають та не передбачені Наказом МОЗ № 981 від 18 листопада 2013 року, та визнання неправомірними дій відповідача КПН «Блігород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня Білгород-Дністровської міської ради» віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 , яка своєчасно заявила про таке, про направлення справи за встановленою юрисдикцією, а саме - до Одеського окружного адміністративного суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд цієї справи.

Керуючись ст. 256, 377 ЦПК України,апеляційний суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задовольнити.

Передати справу № 495/1110/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня», треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання дій незаконними до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Дата складення повного тексту ухвали - 24 вересня 2024 року

Судді: М.В. Назарова

В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко