Постанова

від 29.08.2023 по справі 758/4640/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 758/4640/17

провадження № 51-3963 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

виправданої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Подільського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки с. Мала Дівиця Прилуцького району

Чернігівської області, яка проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні нею злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано через недоведеність наявності в її діяннях складу кримінальних правопорушень.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2020 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого залишено без задоволення, а вирок суду стосовно ОСОБА_7 - без зміни.

Верховний Суд постановою від 25 листопада 2020 року частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

15 листопада 2022 року Київський апеляційний суд залишив апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого без задоволення, а вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 - без зміни.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_7 на підставі рішення Спостережної ради Приватного акціонерного товариства «Банк «Контракт» (далі - ПАТ «Банк «Контракт») від 07 жовтня 2014 року призначена виконуючою обов`язки голови правління банку з 08 жовтня 2014 року, а з 01 грудня 2014 року - головою правління вищезазначеної банківської установи. Відповідно до статуту ПАТ «Банк «Контракт», за яким на голову правління банку покладено здійснення загального керівництва діяльністю установи, виконання організаційно-розпорядчих функцій, ОСОБА_7 є службовою особою.

04 серпня 2015 року під час спільного засідання Спостережної ради та Правління ПАТ «Банк «Контракт» прийнято рішення про укладення договору купівлі-продажу приміщення, належного банківській установі, на вул. Воздвиженській, 58 в м. Києві за ціною не менше, ніж балансова вартість станом на останню звітну дату, обрання оцінювачем вищезазначеного майна Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Нерухомості-2015» (далі - ТОВ «Експерт Нерухомості-2015»), затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, уповноваження на укладення та підписання договору купівлі-продажу на зазначених вище умовах голову правління ОСОБА_7 , про що складено та підписано відповідний протокол.

30 вересня 2015 року ОСОБА_7 , зловживаючи своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, всупереч інтересам очолюваної нею банківської установи, уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «Укргаз» (далі - ТОВ ГК «Укргаз») договір купівлі-продажу нерухомого майна на вул. Воздвиженській, 58 в м. Києві за ціною 45 400 000 грн, визначивши ціну предмета договору на підставі звіту про оцінку майна, наданого ПП «ТА-Експерт-Сервіс». Внаслідок цих дій ПАТ «Банк «Контракт» було заподіяно шкоди на суму 10 171 431 грн, що є тяжким наслідком.

Крім цього, ОСОБА_7 30 вересня 2015 року в офісному приміщенні №2 на вул. Леонтовича, 1 в м. Києві, за місцем здійснення діяльності приватним нотаріусом, усвідомлюючи, що витяг з протоколу спільного засідання Спостережної Ради та Правління ПАТ «Банк «Контракт» від 04 серпня 2015 року, необхідний для подальшого укладення договору купівлі-продажу, складений службовими особами цього банку, матеріали досудового розслідування стосовно яких виділено в окреме провадження, містить завідомо неправдиві відомості, зокрема у частині визначення оцінювачем майна ПП «ТА-Експерт-Сервіс», підписала його.

Цього ж дня вищезазначений витяг ОСОБА_7 надала приватному нотаріусу для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 30 вересня 2015 року, чим вчинила видачу завідомо неправдивого офіційного документу.

Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України - зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, тобто умисне, з метою отримання неправомірної вигоди для інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що завдало шкоду юридичній особі та спричинило тяжкі наслідки, а також службове підроблення, тобто умисна видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа.

Вимога касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України:

- безпідставно не взяв до уваги письмові докази, надані стороною обвинувачення, які повно та об`єктивно доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів;

- не надав належної оцінки показанням представника потерпілого та свідків, які підтверджують вину ОСОБА_7 ;

- ухвалив вирок, який не відповідає вимогам КПК України.

Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 419, 439 КПК України.

На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 подала письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор та представник потерпілого частково підтримали доводи касаційної скарги, просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник та виправдана заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; при цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі прокурор покликається на істотне порушення кримінального процесуального закону, зокрема, порушення судом апеляційної інстанції положень статей 370, 419, 439 КПК України.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами статей 370, 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Відповідно до положень ст. 439 КПК України після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду. Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Вказаним правилом законодавець створює додаткові процесуальні засоби усунення порушень матеріального чи процесуального закону, допущених судами першої та апеляційної інстанцій у випадках, коли за наслідками касаційного розгляду судом касаційної інстанції не ухвалюється кінцеве рішення у кримінальному провадженні.

А тому дотримання цього правила має важливе значення не лише як гарантія дієвості судового контролю, що здійснюється вищою судовою інстанцією, за законністю та обґрунтованістю рішень судів першої та апеляційної інстанцій, але й щодо забезпечення єдності судової практики в цілому.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок Подільського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року, за яким ОСОБА_7 було визнано невинуватою у вчиненні нею злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано через недоведеність наявності в її діяннях складу кримінальних правопорушень, уже двічі був предметом перегляду в апеляційному порядку. При цьому попередню ухвалу суду апеляційної інстанції від 19 травня 2020 року касаційний суд скасував у зв`язку з порушенням приписівстатей 370, 419 КПК України.

Прокурор та представник потерпілого, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами та просили скасувати оскаржуване судове рішення й ухвалити новий вирок, за яким визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України, з призначенням обвинуваченій за вказаними нормами кримінального закону відповідного покарання.

Свої вимоги прокурор та представник потерпілого обґрунтовували, зокрема, тим, що органом досудового розслідування винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй злочинів повністю доведено зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими судом доказами у своїй сукупності.

За наслідком нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого і залишив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 без зміни.

Однак, колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційні скарги сторони обвинувачення та представника потерпілого без задоволення, викладених в них доводів ретельно не перевірив, погодився з оцінкою доказів, зробленою судом першої інстанції, без їхнього власного ґрунтовного аналізу з урахуванням положень чинного законодавства.

Так, суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України, безпідставно не врахував висновок експерта № 1646 від 05 березня 2016 року, відповідно до якого вартість нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Воздвиженська, 58 в м. Києві, станом на 30 вересня 2015 року становила 55 171 831 грн, отриманий під час розслідування даного кримінального провадження.

Натомість, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, надав перевагу висновку експерта № 19/12-3/15 від 12 квітня 2016 року, отриманому при розгляді позову в господарському провадженні.

Також суд апеляційної інстанції залишив без відповіді доводи прокурора про те, що ПП «ТА-Експрес-Сервіс» надало звіт про оцінку суб`єкта нерухомості для складання фінансової звітності, а не для використання при укладенні угоди купівлі-продажу, та не спростував доводи прокурора про невідповідність наданої стороною захисту копії витягу з протоколу засідання Спостережної ради ПАТ «Банк «Контракт» № 317-2015 року від 03 серпня 2015 року, підписаного секретарем засідання ОСОБА_9 , в якому зазначено, що оцінювачем для укладення договору було визначено ПП «ТА-Експерт-Сервіс», оригіналу протоколу засідання Спостережної ради, наданого стороною обвинувачення, за тим же номером, проте датованим 24 липня 2015 року, згідно з яким у цей день заслуховувався звіт голови Правління ОСОБА_7 за підсумками роботи банку за перше півріччя 2015 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи прокурора про обізнаність ОСОБА_7 зі змістом протоколу спільного засідання Спостережної ради та Правління ПАТ «Банк «Контракт» від 04 серпня 2015 року, під час якого було прийнято ряд рішень, зокрема, про обрання оцінювачем майна ТОВ «Експерт Нерухомості-2015», з урахуванням того, що її було обрано секретарем спільного засідання, а тому вона відповідала за фіксацію усіх питань та прийнятих по ним рішенням.

Відповідно до пунктів 13.16, 13.22 Статуту ПАТ «Банк «Контракт» ОСОБА_7 , як голова Правління, була наділена повноваженнями: організовувати роботу правління, скликати його засідання та забезпечувати ведення протоколу. Протокол засідання підписується головуючим та секретарем, а також надається на ознайомлення за вимогою учасника Правління або учасників Спостережної ради.

Разом із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що сукупність доказів, зібраних органом досудового розслідування, не розкриває направленість умислу і мотивів ОСОБА_7 діяти всупереч інтересам ПАТ «Банк «Контракт» та діяти в інтересах ТОВ ГК «Укргаз», не здійснив власного ґрунтовного аналізу цих доказів та не висловив своєї позиції щодо них.

З огляду на вищезазначене, Суд уважає, що суд апеляційної інстанції, усупереч вказівкам суду касаційної інстанції, під час нового апеляційного розгляду ретельно не перевірив доводів апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, не надав на них вичерпних відповідей, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не здійснив належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК України як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419, ч. 2 ст. 439 КПК України при розгляді апеляційних скарг сторони обвинувачення та представника потерпілого, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законув розумінні ч. 1ст. 412 КПК України.

Відтак касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах прокурора та представника потерпілого, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3