Постанова

від 27.07.2023 по справі 300/4679/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4679/22 пров. № А/857/8897/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів : Носа С.П., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання :Улицької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду (постановлену суддею Скільським І.І. в порядку письмового провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

15.11.2022 ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Коломийської міської ради №1875-28/2022 від 24.02.2022 Про реорганізацію Коломийського ліцею №6 імені Героя України Тараса Сенюка Коломийської міської ради Івано-Франківської області.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 позовну заяву було залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оспорюване нею рішення набрало чинності з 01.06.2022 і саме цього дня її було ознайомлено з цим рішенням, про що вона поставила свій підпис та дату. Вказана обставина також підтверджується листом Коломийської міської ради від 26.05.2022. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції з посиланням на те, що вона могла дізнатися про порушення свого права, позаяк у неї немає юридичної освіти, а також їй не відомо детально процедуру проведення реорганізації юридичних осіб, зокрема навчальних закладів. Також зазначає, що у тому разі, коли суб`єкт прийняття рішення визначає дату набрання ним чинності, тому саме з такої дати настає обов`язок ознайомлювати з його змістом осіб, на яких буде поширюватися його дія.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Позивачка подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Максим`юка В.Я., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням факту офіційного оприлюднення 28.02.2022 оспорюваного рішення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування, позивачка могла або повинна були дізнатися про його прийняття. Відповідно, як вважав суд першої інстанції, саме з цієї дати у позивачки виникли підстави для звернення до суду. Також суд в оскаржуваній ухвалі посилається на пояснення ОСОБА_1 , які вона надавала в суді у ході розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Коломийської міської ради про визнання протиправним та скасування цього ж рішення органу місцевого самоврядування, як представник третьої особи Коломийського ліцею №6 імені Героя України Тараса Сенюка, якими підтвердила про свою обізнаність розгляду питання на двадцять восьмій сесії ради питання про припинення цього ліцею та 27.02.2022 про прийняття оспорюваного рішення. Крім того, у матеріалах справи міститься лист №02-16/1 від 03.05.2022 за підписом позивачки як директора вищевказаного ліцею на звернення ОСОБА_3 , в якому серед іншого ОСОБА_1 покликається на оспорюване нею у даному провадженні рішення, що також, на думку суду першої інстанції, додатково вказує на те, що про прийняте міською радою рішення позивачці було відомо задовго до 01.06.2022.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що у тому разі, коли факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому наведені законодавчі приписи передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.

За змістом статті 121 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам : 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Водночас поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Так, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Важливим у даній справі, на думку колегії суддів, є встановлення моменту, з якого має обчислюватися строк звернення до суду та який починає свій відлік з моменту порушення прав, свобод чи інтересів позивачки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що перебіг строку, коли позивачка дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та виникнення у неї права на звернення до адміністративного суду з даним позовом, почав обчислюватися з часу публікації оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування на його офіційному веб-сайті.

Проте, колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24.02.2022 на двадцять восьмій сесії (восьме демократичне скликання) Коломийською міською радою було прийняте рішення №1875-28/22 Про реорганізацію Коломийського ліцею №6 імені Героя України Тараса Сенюка Коломийської міської ради Івано-Франківської області, відповідно до пункту 1 якого міська рада вирішила припинити діяльність юридичної особи в результаті реорганізації шляхом приєднання Коломийського ліцею №6 імені Героя України Тараса Сенюка Коломийської міської ради Івано-Франківської області до Коломийського ліцею №9 Коломийської міської ради Івано-Франківської області.

Відповідно до п.11 вищевказаного рішення, таке набирає чинності з 01.06.2022.

Згідно додатку №1 до рішення міської ради №1875-28/2022 від 24.02.2022, ОСОБА_1 директора Коломийського ліцею №6 імені Героя України Тараса Сенюка Коломийської міської ради Івано-Франківської області визначено головою комісії з припинення цього ліцею шляхом приєднання до Коломийського ліцею №9 Коломийської міської ради Івано-Франківської області.

Із загальнодоступних відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті Коломийської міської ради, рішення Коломийської міської ради №1875-28/2022 від 24.02.2022 оприлюднено 28.02.2022 на офіційному веб-сайті Коломийської міської ради в розділі Нормативна база - Рішення міської ради (https://kolrada.gov.ua), чим відповідач забезпечив право на доступ до цього рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що після офіційного оприлюднення рішення №1875-28/2022 від 24.02.2022 на офіційному веб-сайті Коломийської міської ради позивачка мала можливість та повинна була дізнатися про прийняте рішення №1875-28/2022 від 24.02.2022 та про порушення своїх прав.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивачки про те, що з оспорюваним рішенням її було ознайомлено тільки 01.06.2022, що підтверджується копією долученого до позовної заяви рішення з її підписом та датою ознайомлення (01.06.2022), а також листами управління освіти Коломийської міської ради від 26.05.2022 та від 18.10.2022.

Більше того, суд не взяв до уваги пояснення позивачки про те, що у разі коли суб`єкт прийняття рішення визначає дату набрання ним чинності, тому саме з такої дати настає обов`язок ознайомлювати з його змістом осіб, на яких буде поширюватися його дія і саме з цього часу у відповідача виник обов`язок ознайомити ОСОБА_1 , як директора ліцею, про зміст вказаного рішення.

Слушною, на думку колегії суддів, є та обставина, що до набрання чинності рішенням №1875-28/2022 від 24.02.2022, права позивачки не були порушені, з огляду на можливість Коломийською міською радою внести будь-які зміни в оспорюване рішення №1875-28/2022 від 24.02.2022.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстави для звернення до суду з даним позовом у позивачки виникли з моменту набрання чинності оспорюваним рішенням, з дати, коли таке породжує певні права та обов`язки на визначене ним коло осіб, тобто з 01.06.2022.

Додатково слід зазначити, що до набрання чинності оспорюваним рішенням позивачка хоч і могла бути обізнана з його змістом, проте мала легітимні очікування на те, що за певних обставин таке могло бути змінене суб`єктом його прийняття, навіть у бік покращення її становища.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено принцип юридичної визначеності, тобто право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).

За таких обставин, суд повинен був ураховувати легітимні очікування позивачки щодо можливості оскаржити рішення Коломийської міської ради саме з дати набрання ним чинності та ознайомлення, що дало б їй можливість передбачити й планувати свої дії, з огляду на очікуваний результат.

Наведені обставини у свої сукупності вказують на те, що ухвала суду від 28.04.2023 була постановлена передчасно та з порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї і практику ЄСПЛ, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium ЄСПЛ зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відтак, судове рішення суду про залишення позову без розгляду є помилковим, оскільки застосовані судом першої інстанції наслідки не були пропорційні, обмежили право доступу до суду і стали перешкодою для захисту прав позивача.

Згідно п.1, 4 ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чипорушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.308, 311, 312, 315, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року по справі №300/4679/22 скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос М. А. Пліш У зв`язку із перебуванням головуючого судді Кухтея Р.В. з 31.07.2023 по 04.09.2023 включно у відпустці та судді Носа С.П. з 31.07.2023 по 27.08.2023 у відпустці, повний текст постанови складений та підписаний повним складом суду 07.09.2023.