Ухвала

від 06.09.2023 по справі 489/159/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання- ОСОБА_4

розглянув апеляційнускаргу представникавласника майна ОСОБА_5 -адвоката ОСОБА_6 на ухвалуслідчого суддіЛенінського районногосуду м.Миколаєва від25.05.2023року,якою у кримінальному провадженні №12023152040000024 від 06.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, накладено арешт на нежитлові приміщення та інші споруди, що на праві власності належали ТОВ «Чьорний мєдвєдь», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном будь-якими особами, до скасування його арешту у встановленомуКПК України порядку.

учасники судового провадження:

представник власника майна: адвокат ОСОБА_6

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно в повному обсязі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Частково задоволено клопотання прокурора про арешт майна, накладено арешт на нежитлові приміщення та інші споруди, що на праві власності належали ТОВ «Чьорний мєдвєдь», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном будь-якими особами, до скасування його арешту у встановленомуКПК України порядку.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Апелянт вважає,що оскаржуванаухвала єнеобґрунтованою танезаконною,постановленою з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону.

Зазначає, що слідчий суддя не звернув уваги на невідповідність клопотання прокурора вимогам ст. 171 КПК України.

На думку апелянта, слідство мало достатньо часу на проведення відповідних слідчих дій і без арешту майна, та могло встановити факт підробки протоколу загальних зборів шляхом експертизи, а не допиту свідків.

Також, апелянт зазначає, що не зрозуміло чому слідчий суддя дійшов висновку, що зазначене в клопотанні майно дійсно має значення речових доказів в кримінальному провадженні №12023152040000024 від 06.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

До суду надійшло клопотанняв якомупрокурор просив про арешт нежитлових приміщень та інших споруд, що на праві власності належали ТОВ «Чьорний мєдвєдь», що позначені в технічному паспорті під літерами: Е-2, е1-1, е-1, Є-3, І-1, О-1, Р-1, І-1, Ю-1, Я-1, № II, VI, VIII, 20, 21, 23, 24, 26, 28, за адресою: вул. Вінграновського, 49, м. Миколаїв Миколаївської області з метою їхнього збереження в якості речових доказів.

В клопотанні зазначено, що СВ ВП № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за фактом крадіжки невідомими особами майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка мала місце в період часу з травня 2022 року до 05.01.2023 по АДРЕСА_1 з підприємств ПП «Онікс-опт» та ТОВ «Чьорний мєдвєдь», а також за фактом використання підробленого протоколу зборів засновників ТОВ «Чьорний мєдвєдь».

Клопотання прокурора мотивоване тим, що зазначене майно відповідає критерію речового доказу, визначеного ст. 98 КПК України. Не застосування арешту майна може призвести до втрати доказів, що перешкоджатиме розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні.

Задовольняючи частковоклопотання про арештмайна,слідчий суддявказав,що зазначене в клопотанні прокурора майно дійсно має значення речових доказів по вказаному кримінальному провадженню, тому з метою забезпечення його збереження для розслідування та закінчення даного провадження необхідно накласти на нього арешт.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, зокрема, ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, які передбачені ст. 2 КПК України, своєчасне застосування якого може запобігти негативним наслідкам при розслідуванні злочинів.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, СВ ВП № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за фактом крадіжки невідомими особами майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка мала місце в період часу з травня 2022 року до 05.01.2023 по АДРЕСА_1 з підприємств ПП «Онікс-опт» та ТОВ «Чьорний мєдвєдь».

В межах цього кримінального провадження прокурором скеровано до суду клопотання про накладення арешту на нежитлові приміщення та інші споруди, що на праві власності належали ТОВ «Чьорний мєдвєдь», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглядаючи в порядку ст. ст. 170-173 КПК України клопотання про накладення арешту на майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен в тому числі враховувати наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Ці вимоги закону спрямовані на те, щоб арешт майна не привів до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею були дотримані вимоги ст. ст. 170-173 КПК України та доцільно до обставин кримінального провадження, задоволено клопотання прокурора.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку, що оскільки в судовому засіданні була встановлена наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12023152040000024 від 06.01.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч.4 ст. 358 КК України, та що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення речових доказів по цьому кримінальному провадженню, а тому з метою забезпечення збереження цього майна необхідно накласти на нього арешт.

При цьому слід зауважити, що до завдань суду на цьому етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Невиявлено такихобставин іколегією суддів,а томуне єслушними доводиапелянта проте,що слідчийсуддя безпідставноарештував вищевказане майно.

Твердження апелянта, що на зазначене в клопотанні майно безпідставно накладено арешт, оскільки жодній особі не повідомлено про підозру в даному кримінальному провадженні є неприйнятним, так як майно, яке відповідає визначеним у ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Україникритеріям та має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Матеріаликримінального провадженняпідтверджують,що арештованемайно можебути використанеяк доказу кримінальномупровадженні, про що зазначено у клопотанні прокурора про накладення арешту на нежитлові приміщення та інші споруди, що на праві власності належали ТОВ «Чьорний мєдвєдь».

Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, з метою збереження речових доказів.

Зурахуванням викладеноговище,відсутні підставидля скасуванняоскаржуваної ухвали,про щопросить апелянт.

Керуючись ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційнускаргу адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Ленінськогорайонного судум.Миколаєва від25.05.2023року,якою у кримінальному провадженні №12023152040000024 від 06.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, накладено арешт на нежитлові приміщення та інші споруди, що на праві власності належали ТОВ «Чьорний мєдвєдь», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном будь-якими особами залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді