Постанова

від 08.09.2023 по справі 482/195/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.09.23

22-ц/812/801/23

Провадження № 22-ц/812/801/23 Суддя першої інстанції Сергієнко С.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 вересня 2023 року м. Миколаїв Справа № 482/195/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Андрієнко Л.Д.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представник ОСОБА_2 , на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сергієнко С.А., в залі судового засідання в м. Нова Одеса, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив в подальшому, до Миколаївської міської ради, Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2023 року, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору притягнуто ОСОБА_1 .

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19 вересня 2022 року було замінено неналежних відповідачів Миколаївську міську раду та Костянтинівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області на належного відповідача ОСОБА_1 .

Доводи позову обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер знайомий ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який протягом тривалого часу до смерті фактично мешкав на території Міжміського автовокзалу м. Миколаєва, що розташований по АДРЕСА_1 .

Про смерть ОСОБА_4 він дізнався у квітні 2021 року, під час того, коли в чергове намагався знайти ОСОБА_4 , адже повинен був віддати йому грошові кошти за оренду належної останньому земельної ділянки.

Про існування заповіту на своє ім`я він не знав до грудня 2021 року, коли йому зателефонував знайомий померлого ОСОБА_5 , який мешкав з померлим за однією адресою, а саме на території покинутого гуртожитку, розташованого у будинку АДРЕСА_2 . У розмові, ОСОБА_5 повідомив позивача про існування заповіту, складеного на його ім`я, та надав йому оригінал заповіту, державного акту на право власності на земельну ділянку, а також частину документів, що мали відношення до особи померлого (копії паспорта, довідки про реєстрацію місця проживання, картки платника податків тощо).

Від ОСОБА_5 , йому стало відомо, що померлий ОСОБА_4 , як і ОСОБА_5 , був безхатченком, тому останній час перед смертю, мешкав разом із ним та іншими такими ж особами без постійного місця проживання у покинутому гуртожитку, розташованому у будинку АДРЕСА_2 , де і помер від переохолодження. Після того, як тіло ОСОБА_4 було знайдено, на місце події були викликані співробітники поліції, після чого тіло померлого ОСОБА_4 забрали до моргу.

Після встановлення зазначених вище обставин, його адвокатом було подано адвокатський запит до Окружної прокуратури м. Миколаєва, в якому ставилось питання про отримання копій процесуальних документів стосовно обставин смерті ОСОБА_4 . Відповіді на зазначений запит надано не було.

Пізніше було встановлено реквізити кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_4 , 10 січня 2021 року відкрите кримінальне провадження під № 12021150040000053 за частиною 1 статті 115 КК України.

ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений 25 листопада 2019 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Юрловою Т.Г. та зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 350, відповідно до умов якого ОСОБА_4 заповів ОСОБА_3 належну йому на праві власності земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 078009) площею 9,59 га, кадастровий номер: 4824883200:02:001:0023, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Після встановлення зазначеного факту, позивач наприкінці грудня звернувся до відділу ДРАЦС та отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , після чого звернувся до того ж нотаріуса в якого ОСОБА_4 складав заповіт, із заявою про прийняття спадщини. У той самий день приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Юрловою Т.Г. було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із пропуском строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, для подання заяви про прийняття спадщини. Між тим, строк встановлений статтею 1270 ЦК України був пропущений позивачем з поважних причин.

Він та спадкодавець не були між собою родичами, окрім цього, про існування родичів з боку спадкодавця йому не могло бути відомо, адже, починаючи з 2018 року (час укладення договору оренди із ОСОБА_4 ), ОСОБА_4 про них не розповідав взагалі нічого та більш ніж через рік, звернувшись до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини, відсутність родичів у ОСОБА_4 випливала навіть з того факту, що спадкова справа, після смерті останнього, не відкривалась.

Про наявність заповіту на його ім`я не знав та дізнався вже після спливу строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця, який не був йому родичом, не заводилася, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, разом із спадкодавцем позивач не жив, тому останній об`єктивно не міг знати про наявність заповіту, складеного на його користь, що свідчить про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись навикладене,позивач просивсуд визначити йому додатковий строк тривалістю два місяця з дня прийняття рішення в даній справі для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2023 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаїв.

Рішення суду мотивовано тим, що суд вважає, що необізнаність позивача про існування заповіту у якому він вказаний спадкоємцем є поважною причиною пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Із досліджених судом доказів суд вважає доведеним, що позивач ОСОБА_3 дізнався про існування заповіту після закінчення шестимісячного строку передбаченого Цивільним кодексом України для подання заяви про прийняття спадщини.

На думку суду строк тривалістю 2 місяці є достатнім для подання позивачем заяви про прийняття спадщини.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу та посилаючись на те, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок, що призвело до порушення його законних прав та інтересів, просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення з приводу поважності пропуску строків на прийняття спадщини ґрунтується на показаннях одного єдиного свідка ОСОБА_5 .

Обставини з приводу передачі документів ОСОБА_3 перед новим роком 2022 року не відповідають показанням свідка, які він давав суду у судовому засіданні 02 червня 2023 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні 02 червня 2023 року задавала декілька разів уточнюючі питання до свідка, оскільки свідок сказав, що він передавав документи у холодну пору року, а не перед новим роком. Перед новим роком свідок зазначав, що відбулось знайомство із покійним.

Так, на уточнююче питання, свідок повідомив, що документи (заповіт) передавав позивачу ОСОБА_3 на початку квітня 2021 року.

При цьому, аналогічне уточнююче питання було задано представником відповідача безпосередньою позивачу у тому ж судовому засіданні 02 червня 2023 року, на що позивач зазначив, що не через чотири місяці, а через три у квітні 2021 року.

Таким чином, суд першої інстанції самостійно трактував покази свідка, спотворив їх та зазначив невірні дати, що надали можливість винести судове рішення на користь позивача.

При цьому, слід зазначити, що під час розгляду справи, представником позивача декілька разів змінювались обставини справи та обґрунтування.

Більш того, з`являється свідок ОСОБА_5 , який був невідомий на час звернення до суду із позовом, і особу якого встановлено, невідомо ким та яким чином. Оскільки на початку розгляду справи, представник позивача повідомляв, що особистість громадянина який передав документи позивачу невідома.

Більш того, під час допиту свідка, він повідомив, що познайомився із спадкодавцем у листопаді 2021 року, тоді як в січі 2021 року спадкодавець помер, що робить вказані покази неспроможними.

Також судом першої інстанції не враховано, що 17 серпня 2022 року у судовому засіданні позивач особисто на питання судді Демінської О.І., відповів, що він знав про існування заповіту, покійний складав заповіт у нотаріуса разом з ним. Про смерть спадкодавця позивач сам дізнався, ніякий чоловік йому про це не повідомляв. Пропустив строк у зв`язку із незнанням про смерть спадкодавця. Вказані обставини підтверджуються звукозаписом судового засідання.

Виходячи із пояснень позивача у судовому засіданні 17 серпня 2022 року, позивач в повній та достатній мірі розуміє українську мову та може повністю висловити свої думки на українській мові. У судовому засіданні ним надано стверджуючі чіткі пояснення, що не в якій мірі не є сумнівними.

Під час судового розгляду, позивачем подану заяву про зміну обставин позову.

Скаржник вважає, що в даному випадку, має місце зловживання процесуальними правами представником позивача.

Подання заяви про зміну обставин позову процесуальним законодавством не передбачено.

Отже, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення лише на показах свідка ОСОБА_5 , який уточнював періоди, коли він передав заповіт, та зазначив у своєму рішенні дати, які взагалі не повідомлялись свідком. Що свідчить про однобічність, необґрунтованість та упередженість судового рішення.

На день слухання справи від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до статей 128, 130 ЦПК України. Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Родіонової В.Є., через засоби електронного зв`язку надійшла заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що адвокат зайнята в цей час викладацькою діяльністю в учбовому закладі.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи (частина 2 статті 372 ЦПК України).

Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання та відкладення розгляду справи, з огляду на те, що відповідач та його представник був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, тому представник мала можливість вирішити свої особисті питання.

При цьому суд враховує, що явка представника відповідача не була визнана обов`язковою ухвалою апеляційного суду від 05 липня 2023 року.

Також апеляційний суд приймає до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи судом. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України, відповідно до висновків якого обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся сторін та їх представників.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаїв помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22 лютого 2021 року серії НОМЕР_1 видане повторно Новоодеським ВДРАЦС у Миколаївському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м.Одеса).

Спадкову справу після смерті ОСОБА_4 було відкрито 01 лютого 2022 року на підставі заяви відповідача ОСОБА_1

ОСОБА_1 є сином покійного ОСОБА_4 і був зареєстрований зі спадкоємцем за однією адресою на час смерті останнього, а отже є спадкоємцем першої черги який прийняв спадщину.

На час смерті ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка площею 9,59 га, кадастровий номер: 4824883200:02:001:0023, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 078009.

25 листопада 2019 року ОСОБА_4 склав заповіт посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Орловою Т.Г. за реєстровим № 350, згідно якого заповів ОСОБА_3 належну йому на праві власності земельну ділянку, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 078009, площею 9,59 га, кадастровий номер: 4824883200:02:001:0023, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_3 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, коли позивач у січні 2022 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із пропуском шестимісячного строку передбаченого Цивільним кодексом України для подання заяви про прийняття спадщини.

Предметом позову у цій справі є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті знайомого позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з посиланням на те, що позивач не знав про смерть спадкодавця та існування заповіту.

Статтею 1217 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється

за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті1269, частиною першою статті1270 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем,

у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3статті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, згідно з цією статтею поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеногостаттею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Тобто суд,розглядаючи такіпозови встановлюєсаму пособі наявністьпричин,що унеможливилисвоєчасне зверненняіз заявоюпро прийняттяспадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Як встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 сплинув 11 липня 2021 року, а до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 звернувся 12 січня 2022 року.

Суд апеляційноїінстанції погоджуєтьсяз висновкомсуду першоїінстанції пронаявність підставдля задоволенняпозову ОСОБА_3 про визначеннядодаткового строкудля поданнязаяви проприйняття спадщиниза заповітом післяпомерлого ОСОБА_4 .При цьомусуд першоїінстанції обґрунтовановиходив зтих обставин,що позивачі померлийу родиннихта близькихстосунках неперебували, померлийбув особоюбез визначеногомісця проживання,вів усамітненийспосіб життя,про смерть ОСОБА_4 та прозаповіт позивачдізнався випадкововід свідка ОСОБА_5 ,допитаного усправі,який підтвердивці обставини. Отжесуд першоїінстанції,оцінивши ціобставини танадані наїх підтвердженнядокази усукупності, дійшовправильного висновкупро поважністьпричин пропускустроку дляподачі заявипро прийняттяспадщини,оскільки ОСОБА_3 в періодстроку дляподання заявипро прийняття спадщини, об`єктивно не міг дізнатися про смерть ОСОБА_4 та про наявність заповіту на його користь після спливу передбаченого законом строку для прийняття спадщини, тобто об`єктивні істотні труднощі, що перешкоджали йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 в одному із судових засідань висловлювався, що йому було відомо про заповіт та він був присутній при його укладенні, а також щодо неправильної оцінки показів свідка ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки підстави своїх позовних вимог ОСОБА_3 викладав в первісній позовній заяві в подальшому уточнивши підстави позову, які досліджував суд першої інстанції, надаючи оцінку доказам сторін на підтвердження цих обставин.

Згідно зістатями 12,81ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 2 цієї статті).

Відповідач, заперечуючи проти доводів позову щодо необізнаності ОСОБА_3 про смерть спадкодавця та заповіт на свою користь, а також не погоджуючись з показами свідка ОСОБА_5 будь-яких доказів на спростування таких доводів та свідчень суду першої інстанції не надавав.

Не погоджується колегія суддів і з твердженнями апеляційної скарги, що при розгляді справи, що переглядається, позивач ОСОБА_3 зловживав своїми процесуальними правами з огляду на його висловлювання, що він знав про наявність заповіту та зміну підстав позову.

Зміна підставпозову відповіднодо статті49ЦПК Україниє процесуальнимправом позивача.

У даному випадку колегія суддів вважає, що відсутні підстав для таких висновків, оскільки не встановлені обставини, які б свідчили, що позивач, як учасник процесу, протиправно, несумлінно та неналежно виконує належні йому процесуальні права та обов`язки,з корисливим або особистим мотивом, що завдають шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам осіб, які беруть участь у справі, або недобросовісно поводить себе в інших формах, що на разі і єзловживанням процесуальними правами.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, з якими погоджується апеляційний суд.

Згідно зістаттею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 08 вересня 2023 року.