Рішення

від 28.08.2023 по справі 916/2579/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2579/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф., при секретарі судового засідання Хмельницький О. В. розглянувши справу №916/2579/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат (67822, Одеська область, Овідіопольський район, село Нова Долина, Масив 16, буд. 1, код ЄДРПОУ 36769908)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 5 427 438,36 грн.

Представники сторін:

від позивача - Гамей В.В. ордер;

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агросіндікат звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в розмірі 3 000 000грн.

Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю Агросіндікат звернулось до суду з заявою про забезпечення позову за вх.суду№2-1074/21 від 25.08.2021р. в якій просило суд вжити заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат шляхом накладення арешту на Цінні папери відповідача, а саме: прості бездокументарні іменні акції Емітента ПАТ Катран, код за ЄДРПОУ:05748878, у кількості 11908 шт., на суму 20 839,00 грн, що становить 62,02% від обсягу емісії, належних ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням суду по справі.

Ухвалою суду від 26.08.2021р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат про забезпечення позову за вх.суду№2-1074/21 від 25.08.2021р. було повернуто заявнику.

Ухвалою від 30.08.2021р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат було залишено без руху.

13.09.2021р. до господарського суду надійшла заява (вх. №24090/21) від Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат про усунення недоліків позовної заяви.

15.09.2021р. за вх. №2-1158/21 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат шляхом накладення арешту на Цінні папери відповідача, а саме: прості бездокументарні іменні акції Емітента ПАТ Катран, код за ЄДРПОУ:05748878, у кількості 11908 шт., на суму 20 839,00 грн, що становить 62,02% від обсягу емісії, належних ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до набрання законної сили рішенням суду по справі.

Ухвалою суду від 17.09.2021р. було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Агросіндікат в задоволені заяви про забезпечення позову за вх. № 2-1158/21 від 15.09.2021р. у справі № 916/2579/21.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2021р. провадження по справі №916/2579/21 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2021р. строк підготовчого провадження було продовжено на тридцять днів, в порядку ст. 177 ГПК України.

08.11.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду письмове клопотання (вх. № №2983821), згідно якого просив суд призначити по справі № 916/2579/21 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої просить доручити Одеському науково дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи відповідач просить поставити наступне питання: - чи виконаний рукописний підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 2 від 28.02.2018 року до Попереднього договору №04/12-2017 ОСОБА_1 чи іншою особою?

14.12.2021р. за вх. №2-1488/21 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат шляхом накладення арешту на цінні папери (акції) прості іменні ПРАТ Катран у кількості 11 908 штук, власником яких є ОСОБА_1 та накладення арешту на 62,02 % нерухомого майна, що належить Приватному акціонерному товариству Катран, що відповідає відсотку частки в статутному капіталі бенефіціарного, прямого володіння, ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду по справі.

Ухвалою суду від 16.12.2021р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат про забезпечення позову за вх.суду№2-1488/21 від 14.12.2021р. було повернуто заявнику.

17.12.2021р. за вх. №2-1502/21 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат шляхом накладення арешту на цінні папери (акції) прості іменні ПРАТ Катран у кількості 11 908 штук, власником яких є ОСОБА_1 та накладення арешту на 62,02 % нерухомого майна, що належить Приватному акціонерному товариству Катран, що відповідає відсотку частки в статутному капіталі бенефіціарного, прямого володіння, ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду по справі.

Ухвалою суду від 20.12.2021р. було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Агросіндікат в задоволені заяви про забезпечення позову за вх. № 2-1502/21 від 17.12.2021р. у справі № 916/2579/21.

Ухвалою суду від 28.12.2021р. по справі 916/2579/21 було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі № 916/2579/21 зупинено, матеріали справи направлено судовим експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

18.02.2022р. до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом зі супровідним листом надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 22.02.2022р. провадження по справі було поновлено, розгляд клопотання судового експерта було призначено в засідання суду, запропоновано сторонам на виконання вимог клопотання судового експерта сторонам надати письмові пояснення з доданням відповідних документів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.06.2022р. клопотання судового експерта про надання додаткової документації, необхідної для виконання експертизи було задоволено частково, провадження по справі №916/2579/21 зупинено, матеріали справи №916/2579/21 скеровані до експертної установи для продовження проведення експертного дослідження за наявними матеріалами.

15.02.2023р. до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом зі супровідним листом надійшов Висновок експерта №22-730 від 03.02.2023р. та матеріали господарської справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2023р. провадження по справі було поновлено із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

23.05.2023р. за вх. №17020/23 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судової-почеркознавчої експертизи, згідно якого останній просив суд призначити по справі № 916/2579/21 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої просить доручити Одеському науково дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи відповідач просить поставити наступне питання: « 1. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі Попередній договір №04/12-2017 від 04.12.2017 року тією особою від імені якої він зазначений чи іншою особою? 2. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі додаткова угода № 1 від 05.12.2017 року до Попереднього договору №04/12-2017 тією особою від імені якої він зазначений чи іншою особою?»

Судом в задоволені відповідного клопотання було відмовлено з огляду на його необґрунтованість, оскільки як зазначає заявник після висновків Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України викладених в Висновку експерта №22-730 від 03.02.2023р. у гр. Перчеклія виникли сумніви у тому, чи підписував від Додаткову угоду №1 та безпосередньо Попередній договір, тоді як при попередньому призначенні судом експертизи, ОСОБА_1 не ставилось під сумнів укладання відповідних документів та дійсність його підпису на них. Суд зазначає, що під час розгляду справи в суді особисто відповідачем не заперечувався факт укладання ним Попереднього договору. Крім того в матеріалах справи міститься лист відповідача від 03.01.2018р., адресований до ПАТ КБ «Південний», в якому останній надає пояснення банку щодо мети укладання ним відповідного договору.

Крім того, відповідачем під час призначення судом почеркознавчої експертизи до матеріалів справи було залучено оригінал Попереднього договору №04/12-2017 від 04.12.2017, який у нього знаходився та сумніві щодо його підпису останнім не висловлювалось.

17.12.2021р. за вх. №34221/21до суду позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, згідно якого останній просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Катран». В судовому засідання 11.07.2023р. представник позивач просив суд відповідне клопотання не розглядати та залишити його без розгляду, яке судом було протокольно задоволено.

05.07.2023р. за вх. №22384/23 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача 5 427 438,36грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3 000 000грн., нарахованих інфляційних витрат в сумі 1 991 739,36грн. та 3%річних в розмірі 435 699грн., яка судом прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2023р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи було призначено по суті в судовому засіданні.

18.08.2023р. за вх. №28230/23 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, згідно яких, серед іншого просить суд відкласти розгляд справи з урахування перебування представника відповідача у відпустки. Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено з огляду на його необґрунтованість та відсутність відповідних доказів.

08.11.2021р. за вх. №29814/21 до суду від відповідача надійшов відзив, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.

При цьому в обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що по-перше позивач звернувся до суду 25.08.2021 року, тобто із пропуском встановленого законом трирічного строку, оскільки перебіг позовної давності з урахуванням п.4.1.2 Попереднього договору розпочинається 02.03.2018р. По-друге, ОСОБА_1 Додаткову угоду №2 до Попереднього договору №04/12-2017 не підписував.

Крім того, 23.03.2023р. за вх. №9420/23 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності з урахуванням висновку експерта №22-730 від 03.02.2023р., згідно якої останній вказує, що з аналізу положень п.4.1.2. Попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів №04/12-2017, укладеного 04.12.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агросіндікат» встановлено строк виконання зобов`язання Продавця за Попереднім договором, до 01.03.2018 року. Саме після настання цього строку позивач дізнався або повинен був дізнатися, що зобов`язання про укладення договору купівлі-продажу відповідачем не виконано і у позивача настало право вимоги щодо виконання зобов`язань за попереднім договором. Перебіг позовної давності в даному випадку розпочався з 02.03.2018 року.

Позивачем в якості доказів часу настання зобов`язань була подана Додаткова угода № 2 до Попереднього договору № 04/12-2017 купівлі - продажу цінних паперів від 28.02.2018 року, у якій начебто внесено зміни в частині строку Договору купівлі-продажу Цінних паперів, а саме внесено зміни щодо строку вчинення правочину та строку повернення гарантійного платежу на строк 01.09.2018 року.

Однак, як вбачається з висновку експерта № 22-730 від 03.02.2023 року підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 2 до Попереднього договору №04/12-2017 купівлі-продажу цінних паперів від 28.02.2018 року, розміщений в розділі «ПРОДАВЕЦЬ» ліворуч від друкованого запису / ОСОБА_1 /, виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 2 до Попереднього договору №04/12-2017 купівлі-продажу цінних паперів від 28.02.2018 року виконаний з наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_1 .

Позивач звернувся до суду 25.08.2021 року, тобто із пропуском встановленого законом трирічного строку.

З урахуванням вищевикладеного, Відповідач вважає, що наявні усі підстави для застосування положення ст.267 ЦК України та відмови у задоволенні позову у зв`язку із спливом строку позовної давності

Крім того в додаткових письмових поясненнях від 18.08.2023р. за вх. №28230/23 відповідач вказує, що оскільки ОСОБА_1 . Попередній договір та додаткові угоди не підписував, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" N 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, 04 грудня 2017 року між та ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» (Покупець) було укладено Попередній договір купівлі-продажу цінних паперів № 04/12-2017.

Пунктом 1 Попереднього договору передбачено, що Продавець зацікавлений у продажу, а Покупець має зацікавленість у придбанні зазначених нижче цінних паперів (надалі - «Цінні папери»). Сторони беруть на себе зобов`язання при настанні обумовлених цим Попереднім договором обставин укласти в майбутньому договір купівлі-продажу Цінних паперів (далі «Договір купівлі-продажу»), наслідком виконання якого стане набуття Покупцем прав власності на Цінні папери на умовах встановлених цим Попереднім договором.

Пунктом 2 Попереднього поговору встановлено, відомості про Цінні папери: Емітент Цінних паперів: Публічне акціонерне товариство «Катран»; Код ЄДРПОУ Емітента: 05748878; Вид Цінних паперів: акція проста без документальна іменна; Номінальна вартість одного Цінного паперу: 1,75 (одна гривня 75 копійок); Кількість Цінних паперів: 11 908

Згідно пункту 3 Попереднього договору, Продавець гарантує, що цінні папери на момент укладання Попереднього договору є його власністю, не підлягають вилученню та не є предметом судового розгляду.

Пунктом 4.1.1 Попереднього договору передбачено, що Покупець зобов`язаний в строк до 31.12.2017 року сплатити на користь Продавця гарантійний платіж в розмірі 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч), 00 копійок. У випадку виконання Продавцем усіх зобов`язань за Попереднім договором, в строк до 01.03.2018 року укласти з Покупцем договір-купівлі продажу цінних паперів на умовах, визначених таким договором у відповідності до вимог чинного законодавства України (п.4.1.2. договору).

Відповідно до п. 4.2.1 Попереднього договору, Продавець зобов`язаний в рахунок сплаченого Покупцем гарантійного платежу, передбаченого п.4.1.1 даного Попереднього договору, в строк до 31.01.2018р. провести розрахунки з усіма кредиторами за фінансовими та іншими зобов`язаннями Емітента та погасити усі наявні санкції перед бюджетами та іншими установами: вчиняти інші дії з метою зняття будь-яких обтяжень та обмежень з Цінних паперів, що являються предметом купівлі-продажу за Договором купівлі-продажу цінних паперів.

У випадку невиконання своїх Продавець зобов`язань за даним Попереднім договором, що унеможливлює укладання основного Договору купівлі-продажу цінних паперів, повернути Покупцю отриманню суму гарантійного платежу, що зазначений у п 4.1.1 Попереднього договору, в строк до 01.03.2018р. (п.4.2.3 Попереднього договору).

Згідно п.7 Попереднього договору, зміни у цей Попередній договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформляються додатковою угодою до цього Попереднього договору, якщо інше прямо не передбачено цим Попереднім договором або чинним законодавством України.

Додаткові договори та додатки до цього Попереднього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами (п.8 Попереднього договору).

05.12.2017 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Попереднього договору № 04/12-2017 року, у якій сторони узгодили внесення змін до пункту 4.1.1., а саме збільшили суму гарантійного платежу до розміру: 3 000 000 ( три мільйони) гри., 00 коп.

Позивач, вказує що належно виконуючи умови Попереднього договору та додаткової угоди, здійснив на користь відповідача сплату грошових коштів у розмірі 3 000 000 (три мільйони) грн.. 00 коп., чим виконав пункт 4.1.1. з внесеними змінами, що підтверджується Платіжними дорученнями № 3614 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3615 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3616 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3617 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3618 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3619 від 05.12.2017 року на суму 250 000,00 грн., № 3620 від 05.12.2017 року на суму 250 000,00 грн., № 3740 від 19.12.2017 року на суму 500 000,00 грн.

В подальшому, як зазначає позивач 28.02.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Попереднього договору № 04/12-2017, у якій вирішено внести зміни до п. 4.1.2. Договору, в частині строку укладення Договору купівлі-продажу Цінних паперів, а саме змінено строк вчинення правочину до 01.09.2018 року. Так само, були внесені зміни до н. 4.2.3 Попереднього договору, що змінили строк повернення гарантійного платежу, на строк до 01.09.2018 року.

Проте, як вказує позивач відповідачем жодної умови Попереднього договору № 04/12-2017 року виконано не виконано, Договір купівлі-продажу цінних паперів з ним укладено не було, а суму сплаченого відповідачу гарантійного платежу у розмірі 3 000 000, 00 грн. ТОВ «Агросіндікат» повернуто не було.

26.07.2021 року позивач направив на адресу відповідача претензію з виконання умов Попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів № 04/12-2017, у якій просив повідомити які дії з його боку були вчинені стосовно виконання пункту 4.2.1, а також позивач довів до відома ОСОБА_1 , про порушення з його боку умов Попереднього договору, невиконання яких вимусить ТОВ «Агросіндікат» звертатись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Проте, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач зазначає, що 18.05.2017 року, Національною комісією з Цінних паперів та фондового ринку було ухвалено рішення № 353, щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів щодо акцій, емітованих ПАТ «Катран». Як вбачається з відповідного рішення, стосовно ПАТ «Катран» було зупинено та заборонено вносити зміни до системи депозитарного обліку цінних паперів, а також здійснювати облікові операції на строк до усунення порушення.

Позивач наголошує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач ОСОБА_1 , на даний час, є засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПАТ «Катран», стосовно якого, було укладено Попередній договір купівлі-продажу Цінних паперів та позивачем сплачено суму гарантійного внеску у розмірі 3 000 000. 00 грн. та в результаті порушення відповідачем умов Попереднього договору № 04/12-2017 від 04.12.2017 року та усіх додаткових до нього угод, ТОВ «Агросіндікат» понесло матеріальні збитки у розмірі 3 000 000,00 (три мільйони) гривень, які складаються з грошових коштів належних Товариству, що були сплачені ОСОБА_1 необхідних на придбання позивачем Цінних паперів емітента ГІАТ «Катран» та виконання відповідачем умов, визначених Попереднім договором.

ЯК вказує позивач, за результатами договірних відносин між ним та відповідачем, позивач ТОВ «Агросіндікат» виконало всі визначені Попереднім договором - умови, а відповідачем порушені строки та протягом тривалого часу ігнорується виконання свого зобов`язання на укладення Основного договору купівлі-продажу Цінних паперів чи повернення суми гарантійного внеску Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат».

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за Попереднім договором, відповідно до положень ст. 625 ГПК України було нараховано відповідачу 3% річних в сумі 435 699 грн., інфляційні витрати в розмірі 1 991 739 грн. 36коп.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» звернулось до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, 04 грудня 2017 року між та ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» (Покупець) було укладено Попередній договір купівлі-продажу цінних паперів № 04/12-2017.

Пунктом 1 Попереднього договору передбачено, що Продавець зацікавлений у продажу, а Покупець має зацікавленість у придбанні зазначених нижче цінних паперів (надалі - «Цінні папери»). Сторони беруть на себе зобов`язання при настанні обумовлених цим Попереднім договором обставин укласти в майбутньому договір купівлі-продажу Цінних паперів (далі «Договір купівлі-продажу»), наслідком виконання якого стане набуття Покупцем прав власності на Цінні папери на умовах встановлених цим Попереднім договором.

За змістом ч. 5 ст. 182 Господарського кодексу України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Для суб`єктів господарювання відповідні обмеження, зокрема, по строку в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору, встановлені ст. 182 Господарського кодексу України, згідно з якою: за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 4.1.1 Попереднього договору передбачено, що Покупець зобов`язаний в строк до 31.12.2017 року сплатити на користь Продавця гарантійний платіж в розмірі 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч), 00 копійок. У випадку виконання Продавцем усіх зобов`язань за Попереднім договором, в строк до 01.03.2018 року укласти з Покупцем договір-купівлі продажу цінних паперів на умовах, визначених таким договором у відповідності до вимог чинного законодавства України (п.4.1.2. договору).

Як встановлено судом 05.12.2017 року, сторонами були укладено Додаткову угоду №1 до Попереднього договору № 04/12-2017 року, у якій сторони узгодили внесення змін до пункту 4.1.1., а саме збільшили суму гарантійного платежу до розміру: 3 000 000 ( три мільйони) гри., 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач належно виконав умови Попереднього договору та додаткової угоди, здійснив на користь відповідача сплату грошових коштів у розмірі 3 000 000 (три мільйони) грн.. 00 коп., чим виконав пункт 4.1.1. з внесеними змінами, що підтверджується Платіжними дорученнями № 3614 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3615 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3616 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3617 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3618 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3619 від 05.12.2017 року на суму 250 000,00 грн., № 3620 від 05.12.2017 року на суму 250 000,00 грн., № 3740 від 19.12.2017 року на суму 500 000,00 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Звертаючись з відповідним позовом до суду позивач вказує, що 28.02.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Попереднього договору № 04/12-2017, у якій вирішено внести зміни до п. 4.1.2. Договору, в частині строку укладення Договору купівлі-продажу Цінних паперів, а саме змінено строк вчинення правочину до 01.09.2018 року. Так само, були внесені зміни до н. 4.2.3 Попереднього договору, що змінили строк повернення гарантійного платежу, на строк до 01.09.2018 року.

Проте, як вказує позивач відповідачем жодної умови Попереднього договору № 04/12-2017 року виконано не виконано, Договір купівлі-продажу цінних паперів з ним укладено не було, а суму сплаченого відповідачу гарантійного платежу у розмірі 3 000 000, 00 грн. ТОВ «Агросіндікат» повернуто не було.

Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Позивач звертаючись з позовом до суду вказує, що відповідач в строк обумовлений додатковою угодою №2 від 28.02.2018р., а саме до 01.09.2021р. Договір купівлі-продажу цінних паперів не уклав, що є підставою для повернення сплаченого ним гарантійного платежу в сумі 3 000 000грн.

Так, стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. На підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Водночас, в тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Так, за результатом проведення почеркознавчої експертизи в межах цієї справи на підставі ухвали суду від 28.12.2021 експертом було зроблено висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 2 до Попереднього договору №04/12-2017 купівлі-продажу цінних паперів від 28.02.2018 року, розміщений в розділі «ПРОДАВЕЦЬ» ліворуч від друкованого запису /Перчеклій В.С./, виконаний не самим Перчеклієм Володимиром Степановичем, а іншою особою. Підпис від імені Перчеклія В.С. у додатковій угоді № 2 до Попереднього договору №04/12-2017 купівлі-продажу цінних паперів від 28.02.2018 року виконаний з наслідуванням підпису (підписам) Перчеклія В.С.

При перевірці й оцінці експертного висновку судом встановлено, що при призначенні та проведенні експертизи було додержано вимог законодавства, обставин, які виключали б участь експерта у справі встановлено не було. Судом також враховано достатність поданих експертові об`єктів дослідження, повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, обґрунтованість експертного висновку.

Зважаючи на викладене, суд приймає вказаний висновок у якості належного та допустимого доказу у справі.

Отже, відсутність підпису відповідача на Додатковій угоді №2 від 28.02.2018р. свідчить про те, що відповідач не є стороною тієї домовленості, яка втілена в контексті Додаткової угоди №2 від 28.02.2018р, відповідно зазначена Додаткова угода не можуть створювати для нього будь-яких правових наслідків, на досягнення яких спрямовані її умови, з урахуванням чого суд доходить висновку що у обов`язок відповідача укласти Договір купівлі-продажу цінних паперів обвалений п.4.1.2 Попереднього договору від 04.12.2017р. - до 01.03.2018 року.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч.3 ст.635 ЦК України).

Зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч.4 ст.182 ГК України).

Умовами попереднього договору було передбачено конкретний термін укладення основного договору до 01.03.2018р.

Системний аналіз статті 635 Цивільного кодексу України та статті 182 Господарського кодексу України свідчить про те, що основним зобов`язанням сторін за попереднім договором є зобов`язання укласти основний договір у певний строк (термін), обумовлений таким попереднім договором. Ухилення від такого укладення є порушенням цього зобов`язання, однак якщо факт ухилення судами не встановлено, а сторони в обумовлений строк (термін) основний договір не уклали або одна зі сторін не направила іншій стороні пропозицію про його укладення, таке зобов`язання вважається припиненим.

Отже, не укладення сторонами основного договору у строк до 01.03.2018р. має наслідком припинення дії попереднього договору та зобов`язань між сторонами, незалежно від причин не укладення основного договору.

При цьому згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Таким чином, будь-які зміни умов попереднього договору можуть бути погоджені сторонами виключно у межах строку дії договору.

Матеріали справи не містять ні доказів укладення основного договору у строк до 01.03.2018р., ні доказів внесення змін до попереднього договору в частині продовження строку для укладення основного договору та продовження строку дії попереднього договору.

З урахуванням викладеного оскільки основний договір, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам чинного законодавства, сторонами у справі укладений не був, зобов`язання, встановлене попереднім договором припинилось, та Попередній договір купівлі-продажу цінних паперів №04/12-2017 припинив свою дію 02.03.2018.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч.2 ст.635 ЦК України).

У відповідності до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом та повертається у тому розмірі у якому вона була надана.

Факт передачі коштів Позивачем до відповідача підтверджується Платіжними дорученнями № 3614 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3615 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3616 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3617 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3618 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3619 від 05.12.2017 року на суму 250 000,00 грн., № 3620 від 05.12.2017 року на суму 250 000,00 грн., № 3740 від 19.12.2017 року на суму 500 000,00 грн.

При цьому, під час судового розгляду ОСОБА_1 особиста підтвердив факт отримання грошових коштів за відповідним Попереднім договором.

У випадку невиконання Продавцем своїх зобов`язань за даним Попереднім договором, що унеможливлює укладання основного Договору купівлі-продажу цінних паперів, повернути Покупцю отриманню суму гарантійного платежу, що зазначений у п 4.1.1 Попереднього договору, в строк до 01.03.2018р. (п.4.2.3 Попереднього договору).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів переданих за Попереднім договором №04/12-2017 від 04.12.2017р. у розмірі 3 000 000грн.

Щодо заяви відповідача викладеної як у відзиві на позов так і окремої заяви від 23.03.2023р. щодо застосування наслідків спливу строку позовної даності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як встановлено судом, строк виконання зобов`язання відповідача за Попереднім договором до 01.03.2018р., отже початком трирічного строку позовної давності є 02.03.2018р., позивач з відповідними позовом звернувся до суду 25.08.2021р.

Разом з тим суд зазначає, що згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України, відповідний строк дії карантину постановами КМУ неодноразово був продовжений та постановою КМУ №383 від 25.04.2023р. строк її дії продовжений до 30.06.2023р.

З урахуванням наведеного враховуючи що строк позовної давності передбачений ст.ст. 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину, суд зазначає що на момент звернення позивача з відповідним позов до суду відповідний строк не є пропущеним.

Крім того, позивачем в зв`язку з неповерненням відповідачем суми граничного платежу було нараховано останньому 3% річних в сумі 435 699грн. та інфляційні витрати в розмірі 1 991 739,36грн.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Таким чином, правовідношення, в якому у зв`язку із неукладенням основного договору у встановлений строк, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму сплаченого за попереднім договором гарантійного платежу (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 435 699грн. та інфляційні витрати в сумі 1 991 739,36грн..

Посилання відповідача викладені в додаткових письмових поясненнях від 18.08.2023р. за вх. №28230/23 щодо обрання позивачем неналежного способу захисту оскільки ОСОБА_1 . Попередній договір та додаткові угоди не підписував суд оцінює критично, оскільки зазначений факт під час розгляд справи судом не встановлений, при цьому як зазначалось по тексту рішення вище, відповідачем особисто в судовому засіданні підтверджувався факт отримання від позивача грошових коштів за Попереднім договором №04/12-2017 від 04.12.2017р., сумніві щодо його підписання при призначенні судом експертизи не висловлювались.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат (67822, Одеська область, Овідіопольський район, село Нова Долина, Масив 16, буд. 1, код ЄДРПОУ 36769908) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агросіндікат (67822, Одеська область, Овідіопольський район, село Нова Долина, Масив 16, буд. 1, код ЄДРПОУ 36769908) грошові кошти в сумі 3 000 000 (три мільйони)грн., 3% річних в сумі 435 699 (чотириста тридцять п`ять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять)грн., інфляційні витрати в розмірі 1 991 739 (один мільйон дев`ятсот дев`яносто одна тисяча сімсот тридцять дев`ять)грн. 36коп. та судовий збір в сумі 81 411 (вісімдесят одна тисяча чотириста одинадцять)грн. 58коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна