Постанова

від 06.02.2024 по справі 916/2579/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2579/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат": Гамей В.В.

від ОСОБА_1 : Большан І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 року, суддя в І інстанції Погребна К.Ф., повний текст якого складено 07.09.2023 в м. Одесі

у справі №916/2579/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат"

до відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 5 427 438,36 грн

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агросіндікат звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , в якій з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 5 427 438,36грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3 000 000 грн, нарахованих інфляційних витрат в сумі 1 991 739,36 грн та 3%річних в розмірі 435 699 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Агросіндікат виконало всі визначені Попереднім договором умови, а відповідач в строк обумовлений додатковою угодою №2 від 28.02.2018, а саме до 01.09.2021 Договір купівлі-продажу цінних паперів не уклав, що є підставою для повернення сплаченого ним гарантійного платежу в сумі 3 000 000 грн, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 у справі №916/2579/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат" задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 000 000 грн, 3% річних в сумі 435 699 грн, інфляційні витрати в розмірі 1 991 739,36 грн та судовий збір в сумі 81411,58 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки основний договір сторонами у справі укладений не був, зобов`язання, встановлене попереднім договором припинилось, відповідно попередній договір купівлі-продажу цінних паперів №04/12-2017 припинив свою дію 02.03.2018. Факт передачі коштів Позивачем до відповідача підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, при цьому, під час судового розгляду ОСОБА_1 особисто підтвердив факт отримання грошових коштів за відповідним Попереднім договором. Отже, у випадку невиконання Продавцем своїх зобов`язань за даним Попереднім договором, що унеможливлює укладання основного Договору купівлі-продажу цінних паперів, відповідач згідно п.4.2.3 Попереднього договору зобов`язаний повернути Покупцю отриману суму гарантійного платежу, що зазначений у п 4.1.1 Попереднього договору, в строк до 01.03.2018, тому є правомірною вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів переданих за Попереднім договором №04/12-2017 від 04.12.2017р. у розмірі 3 000 000 грн..

27.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 у справі №916/2579/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, оскільки відповідачем було обгрунтовано заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки попередньо у позасудовому порядку отримано Висновок експертного почеркознавчого дослідження зразків підпису від 19.05.2023 року проведений на базі ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз», в якому встановлено, що підписи у Додатковій угоді №1 та Договорі «ймовірно виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису.», тобто твердження відповідача грунтуються не на припущеннях, а мають під собою законні підстави.

Вказує, що вказаний спір слід розглядати як звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, або про повернення такого майна як безпідставно набутого. Позивач же у позові, посилаючись на ст. 530, 635,526,570, 629, 635 ЦК України та враховуючи позицію Верховного суду в постанові від 13 лютого 2013 року ( справа №6-176цс12), просить стягнути з відповідача гарантійний платіж (аванс), а не безпідставно надіслані відповідачу грошові кошти, що є підставою для відмови у позові.

Зазначає, що перебіг позовної давності в даному випадку розпочався з 02.03.2018 року. Позивач звернувся до суду 25.08.2021 року, тобто із пропуском встановленого законом трирічного строку.

Щодо задоволення судом вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних на суму гарантійного платежу, вважає, що судом невірно застосовано норми матеріального права. Відповідно до п. 20 Постанови Верховного суду від 08.02.2018 року у справі №910/11491/17 стягнення з відповідача суми гарантійного платежу за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов?язання, оскільки відповідні дії вчиняються не за виконання взятих на себе грошових зобов?язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу. За своєю суттю обов?язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як аванс, не можна розцінювати як грошове зобов?язання в розумінні ст. 625 ЦК України, тому є безпідставним нарахування на вказану суму гарантійного платежу - 3 % річних та інфляційних витрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Разом з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про призначення по справі №916/2579/21 судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої експерту поставити наступні питання:

1. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі -Попередній договір №04/12-2017 від 04.12.2017 року тією особою від імені якої він зазначений чи іншою особою?

2. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі -додаткова угода №1 від 05.12.2017 року до Попереднього договору №04/12-2017 тією особою від імені якої він зазначений чи іншою особою?

В обґрунтування названого клопотання скаржник зазначає, що під час розгляду справи в суді було призначено та проведено судово-почеркознавчу експертизу щодо Додаткової угоди №2 до Попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів №04/12-2017 від 04.12.2017 року, за висновком якої вбачається, що Відповідач не підписував зазначений документ. З огляду на встановлене, остаточно втративши довіру у доброчесності позивача, та з урахуванням того, що відповідач є особою похилого віку (85 повних років), а подія мала місце більше 5 років тому, те, що сторона відповідача немає достовірної інформації щодо підписання договору купівлі-продажу цінних паперів №04/12-2017 та додаткових угод до нього (відповідач в силу біологічних чинників не пам`ятає чи підписував він документи саме в цій редакції) було заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи щодо підписів відповідача у Попередньому договорі купівлі-продажу цінних паперів №04/12-2017 від 04.12.2017 року та Додаткової угоди №1 до нього.

Проте, місцевим господарським судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання із посиланням на те, що під час розгляду справи в суді особисто відповідачем не заперечувався факт укладання ним попереднього договору та додаткової угоди №1, при цьому судом проігноровано юридичну неосвіченість клієнта та його вік.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Зокрема, зазначає, що провадження у цій справі відкрито 20.09.2021, сумніви у Відповідача стосовно підписання попереднього договору та додаткової угоди №1 з?явилися через понад 1,5 роки, як справа перебуває у провадженні суду. Більше того, Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому він не посилався на сумніви щодо справжності його підпису на Попередньому договорі. Жодних вагомих аргументів щодо наявності перешкод заявити одночасно з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, яке заявлялось відповідачем ще у 2021 році щодо самого Попереднього договору Відповідач не вказав. Протягом розгляду справи Відповідач не заперечував проти факту укладення ним Попереднього договору. В матеріалах справи також міститься лист Відповідача від 03.01.18р., адресований до ПАТ КБ «Південний», в якому Відповідач пояснює банку мету укладення ним Попереднього договору. Усно Відповідач підтверджував факт отримання коштів за Попереднім договором. Серед матеріалів справи міститься сам оригінал Попереднього договору, наданий суду саме Відповідачем.

Стверджує, що Відповідач в клопотанні про призначення почеркознавчої експертизи посилався на висновок експертного почеркознавчого дослідження від 19.05.23р. Вказане дослідження здійснено за копією договору, отже вказаний висновок експертного почеркознавчого дослідження є неналежним доказом (постанови Верховного Суду 21.01.2021 р. у справі №824/62/20, від 02.07.2020 р. у справі №362/3912/18, 27.05.2020 р. у справі №350/1594/16-ц та ін.). Посилання Апелянта, що ОСОБА_1 сумнівається, що він підписував саме таку редакцію Попереднього договору, по-перше, ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим, по-друге, спростовується матеріалами справи, оскільки сам Відповідач надав до суду оригінал Попереднього договору.

Вказує, що безпідставними твердження Апелянта, що Попередній договір є неукладеним, а тому Позивач мав заявити позов про повернення безпідставно набутого майна. Абсолютно необгрунтованими є посилання Апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.20р. у справі №145/2047/16-п, яка є повністю не релевантною до правовідносин, що розглядаються в межах цієї справи.

Зазначає, що строки позовної давності передбачений ст.ст. 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину, суд правильно врахував, що на момент звернення позивача з відповідним позов до суду відповідний строк не є пропущеним.

Додатково вказав, що правовідношення, в якому, у зв?язку із неукладенням основного договору у встановлений строк, у відповідача виникло зобов??язання повернути позивачу суму сплаченого за попереднім договором гарантійного платежу (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов?язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися 3% річних інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу № 916/2579/21 до розгляду на 19.12.2023 об 11:00.

18.12.2023 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду даної справи на іншу дату. Вказане клопотання мотивоване госпіталізацією відповідача, що підтверджується медичною випискою №3423 від 05.12.2023. Заявник зазначив, що для з`ясування обставин щодо доцільності проведення експертизи необхідна присутність в судовому засіданні відповідача для надання усних пояснень.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 розгляд даної апеляційної скарги відкладено на 06.02.2024 о 12:00.

06.02.2024 до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 адвоката Большан І.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, мотивоване тим, що новий представник апелянта ОСОБА_2 уклала договір про надання правової допомоги з ОСОБА_1 лише 05.02.2024, а тому була об`єктивно позбавлена можливості ознайомитись з матеріалами справи.

В судовому засіданні 06.02.2024 представник відповідача наполягав на задоволенні клопотання про призначення експертизи та апеляційної скарги, представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Порадившись на місці, колегія суддів відмовила в задоволенні поданого представником ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду даної справи з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

По-перше, як зазначив сам відповідач, для з`ясування обставин щодо доцільності проведення експертизи необхідна присутність в судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 для надання усних пояснень, однак, в судове засідання що 19.12.2023, що 06.02.2024 сам відповідач не з`явився та не надав жодних клопотань з цього приводу.

По-друге, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 розгляд даної апеляційної скарги вже відкладався за клопотанням ОСОБА_1 , яке було обгрунтовано госпіталізацією останнього, що підтверджується медичною випискою №3423 від 05.12.2023. При цьому, вже під час аналізу відповідної медичної виписку судовою колегією було встановлено, що ОСОБА_1 в результаті проведеного лікування був виписаний 08.12.2023, однак враховуючи право сторони на відкладення судового засідання, судова колегія ухвалила відкласти справи та визнала причину першого відкладення справи поважною.

Відмовляючи в задоволенні клопотання адвоката Большан І.В. про відкладення розгляду апеляційної скарги суд врахував необхідність розумних строків розгляду справи та дотримання балансу інтересів учасників справи, з урахуванням того, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито 06.11.2023, при цьому в матеріалах справи наявний ордер іншого представника відповідача - адвоката Ковтун О.С.

Крім того, правова позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов`язковою, а вищенаведене клопотання про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Тобто наразі строк розгляду апеляційної скарги, передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України, вичерпано. Затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які приймають участь в засіданні суду апеляційної інстанції; відсутність представника відповідача (апелянта) у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що зміна представника не зумовлює та не є поважною причиною для відкладення судового засідання, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.61 ГПК України, представник свої повноваження здійснює від імені особи, яку він представляє, а відтак, дії або бездіяльність сторони, допущені до вступу у справу нового представника є для нього обов`язковими.

Відповідач не був обмежений правом забезпечити особисту явку в судовому засіданні.

Разом із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 43 ГПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.

З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для розгляду апеляційної скарги, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду заяви, явка сторін до суду ухвалою не визнавалася обов`язковою, справа вже відкладалась за клопотанням скаржника, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також те, що з дати відкриття апеляційного провадження (06.11.2023) по цей час відповідач не був позбавлений можливості забезпечити особисту явку, або завчасно замінити представника, беручи до уваги те, що правова позиція викладена останнім в апеляційній скарзі, беручи до уваги строк розгляду даної справи, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04 грудня 2017 року між та ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агросіндікат (Покупець) було укладено Попередній договір купівлі-продажу цінних паперів № 04/12-2017.

Пунктом 1 Попереднього договору передбачено, що Продавець зацікавлений у продажу, а Покупець має зацікавленість у придбанні зазначених нижче цінних паперів (надалі - Цінні папери). Сторони беруть на себе зобов`язання при настанні обумовлених цим Попереднім договором обставин укласти в майбутньому договір купівлі-продажу Цінних паперів (далі Договір купівлі-продажу), наслідком виконання якого стане набуття Покупцем прав власності на Цінні папери на умовах встановлених цим Попереднім договором.

Пунктом 2 Попереднього поговору встановлено, відомості про Цінні папери: Емітент Цінних паперів: Публічне акціонерне товариство Катран; Код ЄДРПОУ Емітента: 05748878; Вид Цінних паперів: акція проста без документальна іменна; Номінальна вартість одного Цінного паперу: 1,75 (одна гривня 75 копійок); Кількість Цінних паперів: 11 908.

Згідно пункту 3 Попереднього договору, Продавець гарантує, що цінні папери на момент укладання Попереднього договору є його власністю, не підлягають вилученню та не є предметом судового розгляду.

Пунктом 4.1.1 Попереднього договору передбачено, що Покупець зобов`язаний в строк до 31.12.2017 року сплатити на користь Продавця гарантійний платіж в розмірі 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч), 00 копійок. У випадку виконання Продавцем усіх зобов`язань за Попереднім договором, в строк до 01.03.2018 року укласти з Покупцем договір-купівлі продажу цінних паперів на умовах, визначених таким договором у відповідності до вимог чинного законодавства України (п.4.1.2. договору).

Відповідно до п. 4.2.1 Попереднього договору, Продавець зобов`язаний в рахунок сплаченого Покупцем гарантійного платежу, передбаченого п.4.1.1 даного Попереднього договору, в строк до 31.01.2018р. провести розрахунки з усіма кредиторами за фінансовими та іншими зобов`язаннями Емітента та погасити усі наявні санкції перед бюджетами та іншими установами: вчиняти інші дії з метою зняття будь-яких обтяжень та обмежень з Цінних паперів, що являються предметом купівлі-продажу за Договором купівлі-продажу цінних паперів.

У випадку невиконання своїх Продавець зобов`язань за даним Попереднім договором, що унеможливлює укладання основного Договору купівлі-продажу цінних паперів, повернути Покупцю отриманню суму гарантійного платежу, що зазначений у п 4.1.1 Попереднього договору, в строк до 01.03.2018р. (п.4.2.3 Попереднього договору).

Згідно п.7 Попереднього договору, зміни у цей Попередній договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформляються додатковою угодою до цього Попереднього договору, якщо інше прямо не передбачено цим Попереднім договором або чинним законодавством України.

Додаткові договори та додатки до цього Попереднього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами (п.8 Попереднього договору).

05.12.2017 року, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Попереднього договору № 04/12-2017 року, у якій сторони узгодили внесення змін до пункту 4.1.1., а саме збільшили суму гарантійного платежу до розміру: 3 000 000 ( три мільйони) грн., 00 коп.

Позивач здійснив на користь відповідача сплату грошових коштів у розмірі 3 000 000 грн, що підтверджується Платіжними дорученнями № 3614 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3615 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3616 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3617 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3618 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3619 від 05.12.2017 року на суму 250 000,00 грн., № 3620 від 05.12.2017 року на суму 250 000,00 грн., № 3740 від 19.12.2017 року на суму 500 000,00 грн.

Вказане не заперечується відповідачем.

28.02.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Попереднього договору № 04/12-2017, якою внесено зміни до п. 4.1.2. Договору, в частині строку укладення Договору купівлі-продажу Цінних паперів, а саме змінено строк вчинення правочину до 01.09.2018 року. Так само, були внесені зміни до н. 4.2.3 Попереднього договору, що змінили строк повернення гарантійного платежу, на строк до 01.09.2018 року.

Відповідачем жодної умови Попереднього договору № 04/12-2017 року виконано не виконано, Договір купівлі-продажу цінних паперів з ним укладено не було, а суму сплаченого відповідачу гарантійного платежу у розмірі 3 000 000, 00 грн. ТОВ Агросіндікат повернуто не було.

26.07.2021 року позивач направив на адресу відповідача претензію з виконання умов Попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів № 04/12-2017, у якій просив повідомити які дії з його боку були вчинені стосовно виконання пункту 4.2.1, а також позивач довів до відома ОСОБА_1 , про порушення з його боку умов Попереднього договору, невиконання яких вимусить ТОВ Агросіндікат звертатись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Проте, зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, наведені вище обставини і стали підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю Агросіндікат до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять ні доказів укладення основного договору у строк до 01.03.2018р., ні доказів внесення змін до попереднього договору в частині продовження строку для укладення основного договору та продовження строку дії попереднього договору. З урахуванням викладеного, оскільки основний договір, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам чинного законодавства, сторонами у справі укладений не був, зобов`язання, встановлене попереднім договором припинилось, та Попередній договір купівлі-продажу цінних паперів №04/12-2017 припинив свою дію 02.03.2018.

Отже, у випадку невиконання Продавцем своїх зобов`язань за даним Попереднім договором, що унеможливлює укладання основного Договору купівлі-продажу цінних паперів, продавець зобов`язаний повернути Покупцю отриману суму гарантійного платежу, що зазначений у п 4.1.1 Попереднього договору, в строк до 01.03.2018р. (п.4.2.3 Попереднього договору).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, з огляду на її необгрунтованість, оскільки як зазначає заявник після висновків Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України викладених в Висновку експерта №22-730 від 03.02.2023р. у гр. Перчеклія виникли сумніви у тому, чи підписував від Додаткову угоду №1 та безпосередньо Попередній договір, тоді як при попередньому призначенні судом експертизи, ОСОБА_1 не ставилось під сумнів укладання відповідних документів та дійсність його підпису на них. Суд зазначив, що під час розгляду справи в суді особисто відповідачем не заперечувався факт укладання ним Попереднього договору.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із вищенаведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі №916/2579/21 судово-почеркознавчої експертизи.

Так, в суді першої та апеляційної інстанції відповідачем заявлялось клопотання про призначення по справі судової-почеркознавчої експертизи, згідно якої останній просив суд призначити по справі №916/2579/21 судову почеркознавчу експертизу. На вирішення експертизи відповідач просив поставити наступне питання: 1. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі Попередній договір №04/12-2017 від 04.12.2017 року тією особою від імені якої він зазначений чи іншою особою? 2. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у документі додаткова угода № 1 від 05.12.2017 року до Попереднього договору №04/12-2017 тією особою від імені якої він зазначений чи іншою особою?

Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч.4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судова колегія зазначає, що скаржником було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи разом з апеляційною скаргою.

Частиною 1 ст.102 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначені експертизи суд з урахуванням думки учасників справи, визначає які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.

Згідно п/п1.1 п.1 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012р. №1950/5) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису.

Відповідно до п/п 1.3. вказаних Рекомендацій для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Таким чином, при вирішенні клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, суд зобов`язаний встановити наявність об`єктів дослідження у сторін спору, та з урахуванням вимог процесуального законодавства лише після закінчення збирання всіх необхідних матеріалів, необхідних первинних документів для проведення експертизи призначити судову почеркознавчу експертизу.

Вказані дії мають бути вчиненні судом до вирішення питання про проведення експертизи, оскільки судова почеркознавча експертиза, за відсутності документів, які мають бути предметом дослідження, не може бути проведена.

Тобто, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, суд наголошує, що для вирішення питання щодо призначення експертизи необхідна особиста явка ОСОБА_1 .

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції ухвалою від 10.08.2023 було викликано відповідача ОСОБА_1 в судове засідання та визнано його явку обов`язковою задля вирішення питання щодо його клопотання про призначення експертизи, однак всупереч вимог суду останній не з`явився до суду першої інстанції.

В суді апеляційної інстанції, заявник ОСОБА_1 також не з`являвся в судові засідання, призначені на 19.12.2023 та на 06.02.2024.

При цьому сам відповідач в своєму клопотанні про відкладення розгляду даної справи на іншу дату зазначив, що для з`ясування обставин щодо доцільності проведення експертизи необхідна присутність в судовому засіданні ОСОБА_1 для надання усних пояснень.

Отже, відповідач, будучи обізнаним про настання наслідків, пов`язаних з невчиненням ним процесуальних дій, в судові засіданні в суді першої інстанції за викликом не з`явився, незважаючи на визнання явки обов`язковою, та двічі не з`являвся в судові засідання в суді апеляційної інстанції для з`ясування обставин справи та надання пояснень щодо призначення експертизи, що свідчить на відсутність реального наміру виконувати експертизу та сприяє затягуванню розумних строків розгляду справи.

Судова колегія звертає увагу, що у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи представником відповідача було поставлено під сумнів справжність підпису ОСОБА_1 , на Попередньому договорі №04/12-2017 від 04.12.2017 та додатковій угоді №1 від 05.12.2017 року до Попереднього договору №04/12-2017.

Однак, суд зазначає, що дійсність договору та додаткової угоди до договору відповідачем не оскаржувалась.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що провадження у цій справі відкрито 20.09.2021, Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву. Жодних вагомих аргументів щодо наявності перешкод заявити одночасно з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, яке заявлялось відповідачем ще у 2021 році щодо самого Попереднього договору Відповідач не вказав. У відзиві відповідач не посилався на сумніви щодо справжності його підпису на Попередньому договорі, а сумніви у Відповідача стосовно підписання попереднього договору та додаткової угоди №1 з?явилися через понад півтора роки, як справа перебуває у провадженні суду.

З огляду на приписи ст. 13, 14, 42, 74, 80, 164 Господарського процесуального кодексу України законодавство покладає обов`язок з подання доказів на сторону у справі, зокрема разом із першою заявою по суті справи, сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Ч. 1, 2, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з відзивом.

Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно із ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Безпідставним є посилання апелянта на висновок експерта від 19.05.2023, оскільки суд не може вважати встановленою обставину непідписання договору та додаткової угоди до договору відповідачем, позаяк дослідженню підлягали електрофотографічні зображення підписів від імені ОСОБА_1 у електрофотокопії Попереднього договору №04/12-2017 від 04.12.2017, зображення якого розміщено на другій сторінці у графі «ПРОДАВЕЦЬ» та у електрофотокопії додаткової угоди №1 від 05.12.2017 до Попереднього договору №04/12-2017 від 04.12.2017, зображення якого розміщено у графі «ПРОДАВЕЦЬ».

Тобто, висновки експерта викладені за фактом дослідження електрофотокопій, а не оригіналів таких документів.

При цьому відповідно до пункту 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, та пункту 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених цим же наказом Міністерства юстиції України, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів. Цим же пунктом Інструкції передбачено проведення експертиза за фотознімками та іншими копіями об`єкта, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, однак крім об`єктів почеркознавчих досліджень.

Зазначене узгоджується із висновком викладеним Верховним судом у постанові від 21.01.2021 у справі № 824/62/20.

Судовою колегією враховується правова позиція Верховного Суду щодо «заборони суперечливої поведінки».

Так, Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Постанова ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Якщо особа, яка має право на оспорення документу чи юридичного факту висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права. (Постанова ВС від 07 жовтня 2020 у справі № 450/2286/16-ц (провадження 61-2032св19)).

Судова колегія враховує, що відповідачем самостійно було залучено під час призначення судом почеркознавчої експертизи до матеріалів справи оригінал Попереднього договору №04/12-2017 від 04.12.2017, який у нього знаходився та сумніви щодо його підпису останнім не висловлювалось, що свідчить про суперечливу поведінку відповідача.

При цьому, посилання відповідача на те, що відповідач є особою похилого віку, а подія мала місце більше 5 років тому, те, що сторона відповідача немає достовірної інформації щодо підписання договору купівлі-продажу цінних паперів №04/12-2017 та додаткових угод до нього (відповідач в силу біологічних чинників не пам`ятає чи підписував він документи саме в цій редакції) колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане жодним чином не свідчить про необхідність призначення у даній справі експертизи та не звільняє його від обов`язку, передбаченого попереднім договором щодо укладення основного договору після отримання коштів у сумі 3 000 000 грн., передбачених умовами попереднього договору.

Також, матеріали справи містять лист за підписом відповідача ОСОБА_1 від 03.01.2018р., адресований до ПАТ КБ Південний, в якому останній підтверджує, що метою попереднього договору купівлі-продажу цінних паперів №04/12-2017 від 04.12.20217 року є набуття права власності на акції ПАТ «КАТРАН», який має бути звільнений від будь-яких фінансових та майнових зобов`язань станом на дату укладення основного договору купівлі-продажу акцій (т.1 а.с.69).

За таких обставин, судова колегія не вбачає порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції щодо непризначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання та призначення у даній справі судово-почеркознавчої експертизи.

Щодо суті спору

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 182 ГК України за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 ГК України попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

За ч. 5 ст. 182 ГК України відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 635 ЦК України визначає, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач виконав умови Попереднього договору та додаткової угоди, здійснив на користь відповідача сплату грошових коштів у розмірі 3 000 000 (три мільйони) грн.. 00 коп., чим виконав пункт 4.1.1. з внесеними змінами, що підтверджується Платіжними дорученнями № 3614 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3615 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3616 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3617 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3618 від 05.12.2017 року на суму 400 000,00 грн., № 3619 від 05.12.2017 року на суму 250 000,00 грн., № 3620 від 05.12.2017 року на суму 250 000,00 грн., № 3740 від 19.12.2017 року на суму 500 000,00 грн.

Відповідачем жодної умови Попереднього договору № 04/12-2017 року виконано не виконано, Договір купівлі-продажу цінних паперів з ним укладено не було, а суму сплаченого відповідачу гарантійного платежу у розмірі 3 000 000, 00 грн. ТОВ Агросіндікат повернуто не було.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Так, матеріали справи містять додаткову угоду №2 від 28.02.2018 до Попереднього договору № 04/12-2017,укладену між сторонами, у якій вирішено внести зміни до п. 4.1.2. Договору, в частині строку укладення Договору купівлі-продажу Цінних паперів, а саме змінено строк вчинення правочину до 01.09.2018 року. Так само, були внесені зміни до н. 4.2.3 Попереднього договору, що змінили строк повернення гарантійного платежу, на строк до 01.09.2018 року.

Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про призначення по справі № 916/2579/21 судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Одеському науково дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставити наступне питання: - чи виконаний рукописний підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 2 від 28.02.2018 року до Попереднього договору №04/12-2017 ОСОБА_1 чи іншою особою?, яке було задоволено судом.

За результатом проведення почеркознавчої експертизи в межах цієї справи на підставі ухвали суду від 28.12.2021 експертом було зроблено висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 2 до Попереднього договору №04/12-2017 купівлі-продажу цінних паперів від 28.02.2018 року, розміщений в розділі ПРОДАВЕЦЬ ліворуч від друкованого запису / ОСОБА_1 /, виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 2 до Попереднього договору №04/12-2017 купівлі-продажу цінних паперів від 28.02.2018 року виконаний з наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_1 .

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, відсутність підпису відповідача на Додатковій угоді №2 від 28.02.2018р. свідчить про те, що відповідач не є стороною тієї домовленості, яка втілена в контексті Додаткової угоди №2 від 28.02.2018р, відповідно зазначена Додаткова угода не може створювати для нього будь-яких правових наслідків, на досягнення яких спрямовані її умови.

Таким чином, обов`язок відповідача укласти Договір купівлі-продажу цінних паперів обвалений п.4.1.2 Попереднього договору від 04.12.2017, тобто до 01.03.2018 року.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (ч.3 ст.635 ЦК України).

Зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч.4 ст.182 ГК України).

Системний аналіз статті 635 Цивільного кодексу України та статті 182 Господарського кодексу України свідчить про те, що основним зобов`язанням сторін за попереднім договором є зобов`язання укласти основний договір у певний строк (термін), обумовлений таким попереднім договором. Ухилення від такого укладення є порушенням цього зобов`язання, однак якщо факт ухилення судами не встановлено, а сторони в обумовлений строк (термін) основний договір не уклали або одна зі сторін не направила іншій стороні пропозицію про його укладення, таке зобов`язання вважається припиненим.

Отже, не укладення сторонами основного договору у строк до 01.03.2018р. має наслідком припинення дії попереднього договору та зобов`язань між сторонами, незалежно від причин не укладення основного договору.

При цьому згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Таким чином, будь-які зміни умов попереднього договору можуть бути погоджені сторонами виключно у межах строку дії договору.

Як вірно висновано судом першої інстанції, матеріали справи не містять ні доказів укладення основного договору у строк до 01.03.2018р., ні доказів внесення змін до попереднього договору в частині продовження строку для укладення основного договору та продовження строку дії попереднього договору, ані доказів визнання договору недійсним

Враховуючи викладене, оскільки основний договір сторонами у справі укладений не був, зобов`язання за попереднім договором припинилось, тому Попередній договір купівлі-продажу цінних паперів №04/12-2017 припинив свою дію 02.03.2018.

Відповідно до п.4.2.3 Попереднього договору, у випадку невиконання Продавцем своїх зобов`язань за даним Попереднім договором, що унеможливлює укладання основного Договору купівлі-продажу цінних паперів, Продавець зобов`язаний повернути Покупцю отриману суму гарантійного платежу, що зазначений у п 4.1.1 Попереднього договору, в строк до 01.03.2018.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача грошових коштів переданих за Попереднім договором №04/12-2017 від 04.12.2017р. у розмірі 3 000 000 грн.

Аргументи скаржника, що позивач безпідставно просить стягнути з відповідача аванс, а не безпідставно надіслані відповідачу кошти, що є підставою для відмови у позові, судова колегія відхиляє, з огляду на таке.

Перш за все, між сторонами укладено попередній договір, який є чинним, не визнавався судом недійсним.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі №913/661/17).

Абзац 2 ч. 1 ст. 571 ЦК України чітко визначає: якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора (що має місце в даному випадку), він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Тобто, закон встановлює чітку і конкретну санкцію для відповідної ситуації.

Якщо договір не містить умови про завдаток, то відповідна сума вважається авансом.

Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц.

Оскільки у передбачений попереднім договором строк сторони не уклали договору купівлі-продажу цінних паперів, здійснений позивачем платіж за Попереднім договором є авансом та підлягає поверненню власникові (див. висновки Верховного Суду у постановах від 08.02.2018 у справі №910/11491/17, від 17.06.2021 у справі №711/5065/15-ц, від 13.01.2021 у справі №686/6823/14-ц, від 08.04.2021 у справі №640/19696/17, від 22.02.2022 у справі №750/2209/21 та ін.).

Щодо доводів скаржника про те, що обов`язок повернення грошових коштів, отриманих як аванс, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні ст.625 ЦК України, та як наслідок, неправомірним є нарахування на такі кошти 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що такі твердження апелянта спростовуються висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, у вказаній постанові суд зазначив, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

З наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини, в якому у зв`язку із неукладенням основних договорів купівлі-продажу та припиненням попереднього договору, у відповідача (продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв`язку з наведеним, у відповідача (продавця) виник обов`язок повернути позивачу (покупцю) суму авансу, тобто сплатити грошові кошти згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, відтак, зважаючи на невиконання відповідачем такого обов`язку, вимоги позивача про стягнення з відповідача також і 3% річних та інфляційні втрати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, є правомірними.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 435 699 грн та інфляційних витрат в розмірі 1 991 739,36грн такими, що підлягають задоволенню.

Щодо аргументів скаржника щодо спливу строку позовної даності, судова колегія зазначає наступне.

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання зобов`язання відповідача за Попереднім договором до 01.03.2018, отже початком трирічного строку позовної давності є 02.03.2018, позивач з відповідними позовом звернувся до суду 25.08.2021.

Разом з тим, згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України, відповідний строк дії карантину постановами КМУ неодноразово був продовжений та постановою КМУ №383 від 25.04.2023р. строк її дії продовжений до 30.06.2023р.

З урахуванням наведеного враховуючи що строк позовної давності передбачений ст.ст. 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину, судова колегія зазначає, що на момент звернення позивача з відповідним позов до суду відповідний строк не є пропущеним, тому відхиляє вказані доводи відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 у справі №916/2579/21.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 у справі №916/2579/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 у справі №916/2579/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.02.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Я.Ф. Савицький