Постанова

від 30.04.2024 по справі 916/2579/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2579/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Кролевець О.А., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Гамея В.В.,

від відповідача: Архіпова О.Ю., Большан І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

в складі судді Погребної К.Ф.

від 28.08.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Ярош А.І., суддів - Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

від 06.02.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат"

до ОСОБА_1

про стягнення 5 427 438,36 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросіндікат" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Скаржник), у якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просило стягнути з Відповідача 5 427 438,36 грн, з яких: 3 000 000,00 грн - основний борг, 1 991 739,36 грн - інфляційні втрати, 435 699,00 грн - три проценти річних.

2. На обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що він виконав усі визначені попереднім договором купівлі-продажу цінних паперів № 04/12-2017 (далі - Попередній договір) умови, а Відповідач у строк, обумовлений додатковою угодою № 2 від 28.02.2018 ( далі - Додаткова угода № 2), а саме до 01 вересня 2021 року, не уклав договір купівлі-продажу цінних паперів, що є підставою для повернення сплаченого ним гарантійного платежу в сумі 3 000 000 грн, а також трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.08.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 916/2579/21, позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 000 000 грн основного боргу, три проценти річних у сумі 435 699 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 991 739,36 грн.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:

- основний договір сторонами у справі укладений не був, зобов`язання, встановлене Попереднім договором, припинилося. Таким чином, Попередній договір припинив свою дію 02 березня 2018 року;

- факт передачі коштів Відповідачу підтверджується платіжними дорученнями, що наявні у матеріалах справи. При цьому Відповідач особисто підтвердив факт отримання грошових коштів за відповідним Попереднім договором. Отже, у випадку невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Попереднім договором, що унеможливлює укладення основного договору купівлі-продажу цінних паперів, Відповідач згідно з пунктом 4.2.3 Попереднього договору зобов`язаний повернути Позивачу отриману суму гарантійного платежу, що зазначений у пункті 4.1.1 Попереднього договору, в строк до 01 березня 2018 року. Відтак є правомірною вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача грошових коштів, переданих за Попереднім договором, у розмірі 3 000 000 грн.

5. Суд апеляційної інстанції, погодившись із висновками суду першої інстанції, додатково зауважив:

- у зв`язку із неукладенням основного договору купівлі-продажу та припиненням Попереднього договору у Відповідача виникло зобов`язання повернути Позивачу суму попередньої оплати;

- оскільки зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати є грошовим, на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та три проценти річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи

6. 01 березня 2024 року Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 916/2579/21, в якій просить скасувати зазначенні судові рішення, а справу № 916/2579/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. На виконання пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою касаційного оскарження Скаржник визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

8. Обґрунтовуючи пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, Скаржник зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, згідно з яким він просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

9. На обґрунтування пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій жодною мірою не ставлять під сумнів укладення додаткової угоди № 1 від 05.12.2017 (далі - Додаткова угода № 1) до Попереднього договору та самого Попереднього договору між Позивачем та Скаржником. Крім того, Скаржник посилається на висновок експерта № 22-730 від 03.02.2023, яким встановлено, що підпис від імені Скаржника у Додатковій угоді № 2 виконаний не самим Скаржником, а іншою особою.

10. Позивач у межах встановленого Судом строку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. 04 грудня 2017 року Відповідач та Позивач уклали Попередній договір, пунктом 1 якого передбачено, що Відповідач зацікавлений у продажу, а Позивач має зацікавленість у придбанні зазначених нижче цінних паперів. Сторони беруть на себе зобов`язання при настанні обумовлених цим Попереднім договором обставин укласти у майбутньому договір купівлі-продажу цінних паперів, наслідком виконання якого стане набуття Позивачем прав власності на цінні папери на умовах, встановлених Попереднім договором.

12. У пункті 2 Попереднього договору наводяться відомості про цінні папери. Емітент цінних паперів: Публічне акціонерне товариство Катран. Код ЄДРПОУ емітента: 05748878. Вид цінних паперів: акція проста без документальна іменна. Номінальна вартість одного цінного паперу: 1,75 грн. Кількість цінних паперів: 11 908.

13. Згідно з пунктом 3 Попереднього договору Відповідач гарантує, що цінні папери на момент укладання Попереднього договору є його власністю, не підлягають вилученню та не є предметом судового розгляду.

14. Пунктом 4.1.1 Попереднього договору передбачено, що Позивач зобов`язаний у строк до 31 грудня 2017 року сплатити на користь Відповідача гарантійний платіж у розмірі 2 500 000,00 грн; у випадку виконання Відповідачем усіх зобов`язань за Попереднім договором у строк до 01 березня 2018 року - укласти з Позивачем договір-купівлі продажу цінних паперів на умовах, визначених таким договором відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 4.1.2 Попереднього договору).

15. Відповідно до пункту 4.2.1 Попереднього договору Відповідач зобов`язаний у рахунок сплаченого Позивачем гарантійного платежу, передбаченого пункту 4.1.1 Попереднього договору, в строк до 31 січня 2018 року провести розрахунки з усіма кредиторами за фінансовими та іншими зобов`язаннями емітента та погасити усі наявні санкції перед бюджетами та іншими установами: вчиняти інші дії з метою зняття будь-яких обтяжень та обмежень з цінних паперів, що є предметом купівлі-продажу за договором купівлі-продажу цінних паперів.

16. У випадку невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Попереднім договором, що унеможливлює укладення основного договору купівлі-продажу цінних паперів, він зобов`язаний повернути Позивачу отриману суму гарантійного платежу, що зазначений у пункті 4.1.1 Попереднього договору, в строк до 01 березня 2018 року (пункт 4.2.3 Попереднього договору).

17. Згідно з пунктом 7 Попереднього договору зміни до нього можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього Попереднього договору, якщо інше прямо не передбачено ним або чинним законодавством України.

18. Додаткові договори та додатки до Попереднього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами (пункт 8 Попереднього договору).

19. 05 грудня 2017 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Попереднього договору, у якій узгодили внесення змін до пункту 4.1.1, а саме збільшили суму гарантійного платежу до розміру: 3 000 000 грн.

20. Позивач здійснив на користь Відповідача сплату грошових коштів у розмірі 3 000 000 грн, що підтверджується Платіжними дорученнями № 3614 від 05.12.2017 на суму 400 000,00 грн, № 3615 від 05.12.2017 на суму 400 000,00 грн, № 3616 від 05.12.2017 на суму 400 000,00 грн, № 3617 від 05.12.2017 на суму 400 000,00 грн, № 3618 від 05.12.2017 на суму 400 000,00 грн, № 3619 від 05.12.2017 на суму 250 000,00 грн., № 3620 від 05.12.2017 на суму 250 000,00 грн, № 3740 від 19.12.2017 на суму 500 000,00 грн.

21. Зазначені вище обставини не заперечувалися Відповідачем.

22. 28 лютого 2018 року сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Попереднього договору, якою внесено зміни до пункту 4.1.2 у частині строку укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів, а саме змінено строк вчинення правочину до 01 вересня 2018 року. Так само були внесені зміни до пункту 4.2.3 Попереднього договору, що змінили строк повернення гарантійного платежу на строк до 01 вересня 2018 року.

23. Відповідач жодної умови Попереднього договору не виконав, Договір купівлі-продажу цінних паперів з ним не укладений, а сума сплаченого Відповідачем гарантійного платежу у розмірі 3 000 000, 00 грн не була повернута Позивачу.

24. 26 липня 2021 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію з виконання умов Попереднього договору, у якій просив повідомити, які дії з його боку були вчинені щодо виконання пункту 4.2.1 Попереднього договору. Позивач також довів до відома Відповідача про порушення з його боку умов Попереднього договору, невиконання яких вимусить Позивача звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

26. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

27. Частиною першою статті 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

28. Особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань (частина друга статті 98 ГПК України). Отже, висновок експерта дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування).

29. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

30. Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

31. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вказали, що експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

32. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 910/14672/17, від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17 та від 16.12.2020 у справі № 916/2740/19 ).

33. Південно-західний апеляційний господарський суд встановив, що ухвалою суду першої інстанції від 10.08.2023 Скаржник був викликаний у судове засідання. При цьому явка його представника визнана обов`язковою. Водночас, ігноруючи вимоги суду, Скаржник та/або його представник у судове засідання, що відбулося 28 серпня 2023 року, не з`явилися.

34. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Скаржник був обізнаний із наслідками, пов`язаними з невчиненням ним процесуальних дій, однак попри це не з`являвся за викликом у судові засідання в суді першої інстанції (хоча його явка була визнана обов`язковою). Крім того, Відповідач двічі не з`явився у судові засідання в суді апеляційної інстанції для з`ясування обставин справи та надання пояснень щодо призначення експертизи. Наведене свідчить про відсутність у Скаржника реального наміру виконувати експертизу та призводить до затягування розумних строків розгляду справи.

Крім того, у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи представник Скаржника поставив під сумнів справжність підпису самого Скаржника на Попередньому договорі та Додатковій угоді № 1. Водночас Попередній договір та Додаткову угоду № 1 Скаржник не оскаржував.

35. За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

36. Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

37. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

38. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким має керуватися суд при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

39. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

40. 17 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким, зокрема, було: 1) змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів"; 2) викладено статтю 79 ГПК України у новій редакції. На підставі цього в господарський процес запроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

41. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

42. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

43. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

44. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

45. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

46. З огляду на викладене вище, зважаючи на предмет та підстави позову в цій справі, з урахуванням принципів диспозитивності, змагальності й рівності сторін перед законом і судом, суд апеляційної інстанції, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема висновку експерта від 19.05.2023, зазначив, що вони не підлягають прийняттю, оскільки не можуть визначати встановленою обставину непідписання договору та додаткової угоди до договору. Дослідженню підлягали електрофотографічні зображення підписів від імені Відповідача у електрофотокопіях Попереднього договору, зображення якого розміщено на другій сторінці у графі "Продавець" та у електрофотокопії Додаткової угоди № 1 до Попереднього договору, зображення якого розміщено у графі "Продавець".

47. Верховний Суд погоджується з наведеним вище висновком судів першої та апеляційної інстанцій і за встановлених обставин вважає його обґрунтованим.

48. Відповідно до Інструкції та Науково-методичних рекомендацій для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. При дослідженні підписів та обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) вільні та експериментальні зразки надаються як у вигляді відповідних текстів (записів), так і у вигляді підписів. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів (пункти 1.3, 1.6., 1.8).

49. Суд зауважує, що саме Скаржник, заявивши клопотання про призначення експертизи, мав добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та виконувати обов`язки, визначені статтями 42, 46 ГПК України. Суди надавали можливість Скаржнику та/або його представнику з`явитися у судові засідання, де явка останнього визнавалася обов`язковою. Натомість Скаржник не вчинив процесуальні дії, спрямовані на належне вирішення заявленого клопотання.

50. Отже, доводи Скаржника з посиланням на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

51. Доводи касаційної скарги, якими Скаржник обґрунтовує пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, за змістом є тотожними доводам, що наводяться Скаржником з посиланням пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

52. Аргументи й доводи Скаржника, якими він обґрунтовує підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, переважно зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що була здійснена судом апеляційної інстанції, а також спроби переоцінки наявних у справі доказів. Водночас наведене не охоплюється компетенцією Верховного Суду.

53. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту та відповідно до частини першої статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

54. Суд погоджується з аргументами Позивача, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в тому обсязі, в якому вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

55. Таким чином, наведені Скаржником у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, не знайшли підтвердження під час касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

57. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судове рішення ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Судові витрати

59. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 916/2579/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Г. Вронська

Судді О. Кролевець

В. Студенець