Ухвала

від 29.03.2024 по справі 916/2579/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 березня 2024 року

м. Київ

cправа №916/2579/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронської Г.О. - головуючої, Бакуліної С.В., Студенця В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя Погребна К.Ф.)

від 28.08.2023

та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(колегія суддів: Ярош А.І. - головуючий, Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.)

від 06.02.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат»

до ОСОБА_1

про стягнення 5 427 438,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Скаржник), у якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просило стягнути з Відповідача 5 427 438,36 грн, з яких: 3 000 000,00 грн - основного боргу, 1 991 739,36 грн - інфляційних втрат та 435 699,00 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.08.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №916/2579/21, позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3 000 000 грн основного боргу, 3% річних в сумі 435 699 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 991 739,36 грн.

01 березня 2024 року Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №916/2579/21, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №916/2579/21 - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі Скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з відсилкою на пункти 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Обґрунтовуючи пункт 3 частини 3 статті 310, Скаржник зазначає, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, згідно з яким він просив суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

В обґрунтування пункту 4 частини 3 статті 310 Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій жодною мірою не ставлять під сумнів укладення додаткової угоди №1 від 05.12.2017 до попереднього договору №04/12-2017 та самого попереднього договору №04/12-2017 між Позивачем та Скаржником.

Крім того, Скаржник посилається на висновок експерта №22-730 від 03.02.2023, яким встановлено, що підпис від імені Скаржника у додатковій угоді №2 виконаний не самим Скаржником, а іншою особою.

Отже, на думку Скаржника зазначена обставина взагалі не знайшла жодного відображення у рішенні судів попередніх інстанцій, а тому він вважає, що докази подані Позивачем не можуть вважатися допустимими.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у сумі 2 270 грн.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Ураховуючи предмет позову та вимоги касаційної скарги, при поданні цієї касаційної скарги Скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 162 823,16 грн (200% від (5 427 438,36 х 1,5 : 100 = 81 411,58 грн)).

Однак до касаційної скарги Скаржник не додав докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Водночас Скаржник разом із касаційною скаргою подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, Суд, враховуючи майновий стан сторони, наділений правом відстрочити або розстрочити сплату судового збору: (1) за клопотанням фізичних осіб - позивачів, тільки за наявності певних умов, або (2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд враховує, що положення пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою. Відмова у звільненні від сплати судового збору з тих підстав, що така особа є відповідачем, без дослідження судом доказів, якими відповідач обґрунтовує наявність підстав для застосування пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», завдає шкоди самій суті права відповідача на доступ до суду. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

При цьому, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи та надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Суд зазначає, що положення статей ГПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Такими доказами може слугувати довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо.

В обґрунтування поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору, Скаржник надає копію довідки з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно з якою у Скаржника відсутні будь-які доходи за 2023 рік.

З огляду на вищевикладене, оцінивши доводи, якими Скаржник обґрунтовує клопотання про звільнення від сплати судового збору, та з огляду на імперативні приписи статті 8 Закону України «Про судовий збір», Суд задовольняє клопотання Скаржника про звільнення від сплати судового збору.

До того ж Скаржник разом із касаційною скаргою подав клопотання про зупинення виконання рішення, що набрало законної сили, у якому просить зупинити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 у справі №916/2579/21 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Скаржник, обґрунтовуючи необхідність зупинення виконання рішення суду першої інстанцій, зазначає, що доходів він не має, більше того, майно, на яке можливо звернути стягнення, у нього відсутнє. На підтвердження зазначеного Скаржник надає копію довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно з якою у Скаржника відсутні будь-які доходи за 2023 рік. А також інформацію з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно, з якої вбачається, що за реєстраційним номером облікової картки платника податків Скаржника не знайдено жодного об`єкта.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 294 ГПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.

Згідно із частиною 1 статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.10.2019 у справі №904/94/19 зазначила, що заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів на підтвердження таких обставин.

Метою зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії є запобігання невідворотним негативним наслідкам, які можуть виникнути з огляду на виконання судового рішення, що набрало законної сили у випадку його скасування судом касаційної інстанції. Набуття судовими рішеннями чинності і, як наслідок, їх виконання чи дія, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання та дія судового рішення саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.

Суд під час розгляду цієї заяви враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (№60750/00, §43) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін (Case of Hornsby v. Greece. №18357/91, § 40 рішення ЄСПЛ від 19.03.1997).

Однак Скаржник, обґрунтовуючи необхідність зупинення виконання судового рішення у справі №916/2579/21, не надав доказів на підтвердження того, що без вжиття заходів зупинення виконання судового рішення у цій справі буде неможливо вчасно повернути стягнуті грошові кошти та/або доказів, що засвідчують неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування.

Суд зазначає, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення, тому недоведеність підстав для зупинення виконання судового рішення у справі належними та допустимими доказами є підставою для відмови у задоволенні відповідного клопотання.

З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 ГПК України, а отже відповідно до правил статті 294 ГПК України необхідно відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №916/2579/21 на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 287, 290, 294, 310, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання та звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №916/2579/21.

2. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 у справі №916/2579/21 до закінчення його перегляду в касаційному порядку - відмовити.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.08.2023 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №916/2579/21.

4. Призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 квітня 2024 року о 14:45 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, у залі судових засідань №2 (кабінет №209).

5. Встановити учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 19 квітня 2024 року. У разі закінчення п`ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п`ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

6. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.

7. Витребувати з Господарського суду Одеської області та/або Південно-західного апеляційного господарського суду справу №916/2579/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча суддя Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

В. Студенець