Рішення

від 09.09.2010 по справі 13/1355

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    РІШЕННЯ

     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 09 вересня 2010 року                                                                      Справа №13/1355

          Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді  Скиби Г.М., секретар судового засідання –Литвин О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_2)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Ромсат”, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18/А

про стягнення 83 458 грн. збитків,     

                  за участю представників сторін:

                  від позивача: ОСОБА_2 –за нот. посвідченою довіреністю;

від відповідача: Трофимов О.В. –за довіреністю,

                                            Холод І.П. –за довіреністю,

                           Лисиця С.В. –за довіреністю. У засіданні від 09.09.2010р. представники сторін участі не брали.

У розгляді справи оголошувалася перерва з 13 год. 03.09.2010р. по 12 год. 30 хв. 09.09.2010р.

         Справа розглядається за наявними в ній доказами та матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

          Позивач звернувся до господарського суду з позовом за місцем знаходження майна та виконання зобов’язання, в якому просить стягнути  з відповідача на свою користь 83 458 грн. збитків за використання відповідачем земельної ділянки у м. Черкаси.

         В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на таке:

18.10.2005р. сторони у справі на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна  придбали у ОСОБА_6 нежитлове приміщення інтернет-клубу загальною площею 198,6 кв. м. за адресою АДРЕСА_2.

П. 1.6 цього договору передбачено, що земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, частка якого переходить у власність ТОВ “Ромсат”, є власністю ОСОБА_1

24.11.2005р. позивач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано за № 010577501599, а 14.12.2006р. між сторонами у справі було укладено договір оренди земельної ділянки №1412-06/0, відповідно до якого позивач надала відповідачу у платне строкове користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 110 кв. м., на якій розташовано офіс відповідача, який використовується у некомерційних цілях, та знаходиться у м. Черкаси за адресою вул. Котовського, 102. Факт передачі земельної ділянки відповідачу підтверджує актом приймання-передачі від 01.01.2007р.

П. 2.2 договору передбачено, що якщо жодна сторона за місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на той же строк. П. 3.1 договору визначає орендну плату з 01.01.2007р. по 01.01.2008р. у сумі 4000 грн. 01.01.2008р. сторони підписали додаткову угоду до договору згідно якої розмір орендної плати збільшено до 6600 грн.

Відповідач належним чином виконував умови договору до 01.12.2008р., після чого перестав сплачувати орендну плату за земельну ділянку та повідомив позивача про подальшу відмову в платежах.

20.11.2009р. позивач подарувала земельну ділянку площею 244 кв. м. у м. Черкаси по вул. Котовського, 102 ОСОБА_7. Із грудня 2008р. і по 20.11.2009р. –день реєстрації договору дарування, відповідач використовував земельну ділянку, оскільки на ній знаходиться нерухомість, що належить йому на праві власності і використовується ним у підприємницькій діяльності.

Позивач зверталася до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача орендної плати за весь час користування спірною земельною ділянкою. У справі №13/647 прийнято рішення від 25.05.2010р. і в задоволенні позову відмовлено, оскільки договір оренди є нечинним через відсутність його державної реєстрації.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права шляхом відшкодування завданих збитків відповідно до ст. 16 ЦК України.

Враховуючи положення ст. 22 ЦК України, яка містить визначення збитків, позивач вбачає порушення свого права на отримання орендної плати за використання земельної ділянки, яке передбачено ст. 2 ЗУ “Про плату за землю”. Вказує на положення договору купівлі-продажу нерухомості від 18.10.2005р. та ст. 120 ЗК України в редакції на момент укладення цього договору, де зазначено, що земельна ділянка, на якій знаходиться нерухомість, на яку набувається право власності кількома суб‘єктами, може перейти у власність тільки одного з покупців.

Позивач зазначає, що в силу положень ст. 116 ЗК України про набуття права на землю та ст. 125 ЗК України про виникнення права на користування землею, в тому числі шляхом укладення договору оренди, обов‘язок ініціювати державну реєстрацію договору оренди покладено на відповідача, оскільки без такої реєстрації йому заборонено приступати до користування земельною ділянкою, та на нього ж покладено обов‘язок справляти плату за користування земельною ділянкою.

Укладаючи договір оренди землі, позивач розраховувала на отримання доходу від використання земельної ділянки, а відповідач не заперечував проти такого права позивача, справляючи орендну плату згідно договору, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями. Позивач зазначає, що відповідачем їй завдано збитки у сумі 83 458 грн.

У судовому засідання представник позивача вимоги підтримала та просить позов задовольнити повністю.

У відзиві на позов та додаткових поясненнях по справі, в судовому засіданні представники позивача проти задоволення позову заперечили з мотивів, що орендних правовідносин між сторонами не було, оскільки договір оренди землі є нечинний. Відповідач вказує на те, що земельна ділянка площею 110 кв. м. у м. Черкаси по вул. Котовського, 102 із загальної земельної ділянки площею 244 кв. м. не виділялася та йому не передавалася. Проти стягнення збитків заперечують та вважають, що кошти перераховані ними, які позивач оцінює як орендну плату по договору, є помилково перерахованими. Зазначає, що ним з приводу стягнення цих коштів із позивача подано позов. Відповідач наполягає на тому, що саме позивач мав здійснити державну реєстрацію договору оренди, оскільки встановлення меж земельної ділянки без участі ФОП ОСОБА_1 неможливе.

Представники відповідача просять відмовити повністю у задоволенні позову.

          Інших доказів сторонами не подано.

          Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

відносини між сторонами ґрунтуються на вимогах Конституції України, Цивільного та Земельного кодексів України, ЗУ «Про оренду землі», «Про плату за землю»та полягають у фактичних договірних відносинах з використання земельної ділянки. Відповідач використовує з комерційною метою земельну ділянку, що в оспорюваному періоді належала на праві власності позивачу –підтверджено відповідним державним актом на право власності на землю;

Для належного оформлення права користування землею між ТОВ «Ромсат»(орендар), та ФОП ОСОБА_1 (орендодавець), було укладено договір оренди землі. Проте, в порушення вимог ст. 20 ЗУ «Про оренду землі», даний договір не пройшов державну реєстрацію, у зв‘язку із чим рішенням господарського суду по справі №13/647 встановлено його нечинність. Дане рішення сторони не оскаржували, воно набрало законної сили та має преюдиційне значення для суду та сторін.

Відповідач отримав у користування земельну ділянку, що підтверджено актом приймання-передачі від 01.01.2007р., що підписаний сторонами, та використовував цю земельну ділянку в силу положень ст. 120 ЗК України, оскільки на ній знаходиться нерухомість, яка належить йому на праві приватної власності;

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості та підписання договору оренди землі, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки без державної реєстрації забороняється. Виходячи з того, що земля на праві власності відповідно до п. 1.6 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.10.2005р. та державного акту на право власності на земельну ділянку належить позивачу, а відповідач наділений лише правом користування тією її частиною, на якій розміщено нерухомість, що належить йому на праві приватної власності, суд прийшов до висновку, що саме на відповідача покладено обов‘язок державної реєстрації права користування землею, в тому числі на правах оренди, оскільки законом встановлено, що право користування землею, в тому числі у вигляді оренди, виникає з моменту його державної реєстрації.

Позивачем підтверджено належними доказами факт звернення до відповідача із пропозицією зареєструвати договір оренди. Мотивів відмови провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідачем не представлено. В світлі того, що відповідач із моменту укладення договору оренди по 01.12.2008р. належно сплачував орендні платежі, суд критично розцінює його доводи, викладені у відзиві на позов, зокрема, тому, що їх не підтверджено належними доказами в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України.

Відповідно до положень ст. 2 ЗУ “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю може справлятися у тому числі у вигляді орендної плати.

Відповідно до норм ст. 22 ЦК України збитки –це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Особа, якій завдано збитки в результаті порушення її права, має право на їх відшкодування відповідно до норм ст. 16 ЦК України. Позивач, як власник землі та орендодавець, за звичайних обставин відповідно до ст. 2 ЗУ “Про плату за землю” мав би отримувати орендну плату за землю. Наявну заборгованість відповідача по орендній платі суд розцінює як збитки.

Період, протягом якого відповідач використовував земельну ділянку, не сплачуючи за неї кошти, складає 11 місяців та 20 днів (із 01.12.2008р. по 20.11.2009р.) Суд вважає, що позивачем неправильно розраховано суму завданих збитків, оскільки відповідач займає лише частину приміщення –І поверх, а тому витрати за користування ділянкою мають бути поділені порівну, за період 11 місяців та 20 дн.

          Позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 36 960 грн. збитків підлягають до задоволення. В задоволенні вимог про стягнення 46 498 грн. належить відмовити за необгрунтованістю.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь позивача 369,72 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги задовольнити частково.  

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ромсат”, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 23744111

          на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1

36 960 грн. збитків, 369,72 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

          Суддя                                                         Г.М. Скиба