Ухвала

від 05.09.2023 по справі 461/2729/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 461/2729/22

провадження № 61-10834сво22

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін Сергій Володимирович,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

у справі за скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції заявника

У червні 2022 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України) Мурихіна С. В., у якій просило визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця в частині невиконання вимог заяви представника АТ КБ «ПриватБанк» про закриття виконавчого провадження № 55739387 та зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Галицького районного суду

м. Львова від 21 квітня 2017 року у справі № 461/6294/16-ц стягнено

з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму депозиту в розмірі

6 000,00 доларів США; суму процентів у розмірі 1 363,68 доларів США

і судовий збір у розмірі 1 899,83 грн. Постановою ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України від 07 лютого 2018 року прийнято до виконання виконавче провадження № 55739387 за виконавчим листом.

15 листопада 2018 року банк добровільно виконав рішення суду,

що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, за якими ОСОБА_1 перераховано депозит у розмірі 6 000,00 доларів США; проценти в розмірі 1 097,76 доларів США за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою статтею 167 Податкового кодексу України (далі - ПК України); перераховано витрати судового збору в розмірі

1 529,36 грн за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб. Також від імені та за рахунок стягувача банком як податковим агентом перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою статтею 167 ПК України, в розмірі 265,92 доларів США (1 363,68 * 19,5 %) та 370,47 грн (1 899,83 * 19,5 %).

У зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду банк 05 травня

2022 року звернувся до ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України із заявою про закриття виконавчого провадження № 55739387, однак станом на кінець травня 2022 року жодної відповіді не отримано, виконавче провадження

не закрито.

З огляду на зазначене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Мурихіна С. В. та зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2022 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України

Мурихіна С. В., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 55739387, та зобов`язано усунути порушення.

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи кошти у вигляді відсотків, ця особа є податковим агентом, тому зобов`язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Відсутність у резолютивній частині рішення суду вказівки про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів не є підставою для невиконання банком функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановлених законодавством. Банк, добровільно виконуючи рішення суду, на підставі

ПК України як податковий агент правомірно здійснив сплату передбачених законом податків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, тому виконав рішення суду, що є підставою для державного виконавця закрити виконавче провадження з примусового виконання такого рішення.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України задоволено. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що якщо банк (фінансова установа) нараховує та виплачує на користь фізичної особи проценти за договором депозиту, банк (фінансова установа), виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язаний (у випадках, передбачених ПК України) утримати /перерахувати податок із суми такого доходу.

Разом із тим, якщо проценти за договором депозиту стягуються за рішенням суду, тобто має місце конкретизація їх розміру, зокрема, через неналежне виконання договірних зобов`язань за таких договором банком (фінансовою установою) або через невизнання права їх отримати, чи заперечення їх розміру тощо, такі особи (банк, фінансова установа) не виступають податковим агентом щодо такої фізичної особи на стадії виконання рішення суду, а тому не наділені правом нараховувати та утримувати за рахунок виплачуваних (стягуваних) сум податок.

Щодо утримання податків зі стягнутого на користь позивача судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду з позовом, апеляційний суд виснував про те, що судовий збір не є доходом у розумінні ПК України, з якого слід сплачувати податки в разі його стягнення судовим рішенням на користь його платника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 820/3747/18, від 25 квітня 2019 року у справі

№ 820/5002/16, від 05 серпня 2020 року у справі № К/9901/22886/18,

від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19.

У поясненнях, поданих у січні 2023 року, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає про те, що податковий обов`язок податкового агента виникає в силу закону, є імперативним і не може бути змінений. Утримання податків і зборів з доходу є обов`язком банку, який виконав свою функцію податкового агента щодо стягнення податку на дохід із суми відсотків, чим добровільно виконав рішення суду, тому виконавче провадження підлягає закриттю.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

26 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю рішення апеляційного суду, який дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги

АТ КБ «ПриватБанк».

21 липня 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання

АТ КБ «ПриватБанк» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

10 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року справу передано

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Мотиви передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що у спірних правовідносинах Верховний Суд дійшов протилежних за змістом висновків щодо належного/неналежного виконання банком рішення суду, яке набрало законної сили, з відрахуванням обов`язкових платежів у передбачених законом розмірах, які сплачені ним як податковим агентом, без зазначення цього в судовому рішенні.

Так, положеннями ПК України визначено поняття терміну «пасивні доходи», який означає у тому числі такі доходи, як проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, а також визначені ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 170.4.1 пункту 170.4 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування. Податковим агентом у строки, визначені цим Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці. Доходи, зазначені у цьому підпункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування.

Податкові агенти (банки, кредитні спілки), які нараховують доходи у вигляді процентів, зазначених у підпункті 170.4.1 цього пункту, у податковому розрахунку, подання якого передбачено підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 цього Кодексу, відображають загальну суму нарахованих у звітному податковому періоді доходів та загальну суму утриманого з них податку. При цьому у податковому розрахунку не зазначається інформація про суми окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного рахунку, ощадного (депозитного) сертифіката, вкладу (депозиту) члена кредитної спілки у кредитній спілці, суми нарахованих процентів, а також відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані такі доходи (підпункт 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 ПК України).

Згідно з підпунктом «а» пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Отже, законом визначено імперативний порядок сплати податків і обов`язкових платежів на проценти за депозитним вкладом. Саме податковий агент здійснює нарахування та сплату цих платежів і є відповідальною особою за ці дії.

Суми, які суд визначає до стягнення за депозитним вкладом на користь вкладника як відсотки, обраховуються судом без віднімання сум податків і зборів, передбачених законом, оскільки податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України. Внаслідок виконання податковим агентом податкових зобов`язань розмір відсотків, визначених на підставі судового рішення, зменшується на розмір таких зобов`язань.

Таким чином, перерахувавши на користь стягувача суму відсотків за депозитним вкладом з відрахуванням обов`язкових платежів у передбачених законом розмірах, які сплачені ним як податковим агентом, банк діяв

у межах, визначених законом, що свідчить про виконання ним рішення суду в цій частині.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц.

Разом із тим, у постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі

№ 642/8921/15-ц Верховний Суд виклав інші висновки у подібних правовідносинах, зокрема, що перерахування банком на виконання рішення суду суми відсотків за депозитним вкладом з відрахуванням обов`язкових платежів у передбачених законом розмірах, які сплачені ним як податковим агентом, за відсутності у резолютивній частині рішення вказівки, що сума доходу підлягає стягненню за відрахуванням цих сум, свідчать про невиконання ним судового рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що у спірних правовідносинах Верховний Суд дійшов протилежних за змістом висновків щодо належного/неналежного виконання банком рішення суду, яке набрало законної сили, з відрахуванням обов`язкових платежів у передбачених законом розмірах, які сплачені ним як податковим агентом, без зазначення цього в судовому рішенні.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити

від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2023 року у справі № 642/8921/15-ц, про те, що відсутність у резолютивній частині рішення суду вказівки, що сума доходу підлягає стягненню за відрахуванням податків

та інших платежів, зобов`язує боржника перерахувати на виконання такого судового рішення грошові кошти в розмірах зазначених у цій частині.

Тобто, позбавляє боржника як податкового агента утримувати з цих сум відповідні податки та надає можливість стягувачу отримати більше,

ніж йому належить за законом та договором.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність

у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу № 461/2729/22 за скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький Судді:Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник І. М. Фаловська