Ухвала

від 05.09.2023 по справі 2-а-358/11

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 2-а-358/11

Провадження № 11-124зва23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Усенко Є. А.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.

ознайомилася із заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі № 876/10924/15 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 2-а-358/11 за позовом ОСОБА_2 до Дідилівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії та за позовом ОСОБА_3 до Дідилівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Дідилівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_3 також подала адміністративний позов до Дідилівської сільської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 09.10.2015 у задоволенні позову ОСОБА_2 , а також позову ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016, залишеною без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2020, постанову суду першої інстанції скасовано, а позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення XVII сесії V демократичного скликання Дідилівської сільської ради № 22 від 06.04.2008 «Про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради № 14 від 29.02.2000» у частині скасування рішення виконавчого комітету Дідилівської сільської ради № 14 від 29.02.2000, вилучення в ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,09 га, передачі земельної ділянки в запас Дідилівської сільської ради, використання земельної ділянки площею 0,17 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд згідно з генпланом забудови села Дідилів;

- визнано протиправним та скасовано рішення XVII сесії V демократичного скликання Дідилівської сільської ради № 23 від 06.04.2008 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки», яким відмовлено ОСОБА_2 у безоплатній передачі у власність земельної ділянки площею 0,09 га для ведення особистого селянського господарства;

- визнано протиправним та скасовано рішення XVII сесії V демократичного скликання Дідилівської сільської ради № 25 від 06.04.2008 «Про надання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку», яким надано земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано рішення XXIV сесії V демократичного скликання Дідилівської сільської ради № 4 від 21.06.2009 «Про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради № 14 від 29.02.2000 та внесення змін до рішення № 22 від 06.04.2008»;

- зобов`язано Дідилівську сільську раду Кам`янка-Бузького району Львівської області на найближчій сесії ради повторно розглянути звернення ОСОБА_2 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки площею 0,0967 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано рішення XVII сесії V демократичного скликання Дідилівської сільської ради № 22 від 06.04.2008 «Про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради № 14 від 29.02.2000» в частині скасування рішення виконавчого комітету Дідилівської сільської ради № 14 від 29.02.2000, вилучення у ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,08 га, передачі земельної ділянки в запас Дідилівської сільської ради, використання земельної площею 0,17 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд згідно з генпланом забудови села Дідилів;

- визнано протиправним та скасовано рішення XVII сесії V демократичного скликання Дідилівської сільської ради № 25 від 06.04.2008 «Про надання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку», яким надано земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано рішення XXIV сесії V демократичного скликання Дідилівської сільської ради № 4 від 21.06.2009 «Про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради № 14 від 29.02.2000 та внесення змін до рішення № 22 від 06.04.2008»;

- зобов`язано Дідилівську сільську раду Кам`янка-Бузького району Львівської області на найближчій сесії ради повторно розглянути звернення ОСОБА_3 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки площею 0,0838 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 .

22.02.2021 ОСОБА_1 подала заяву (№ 12800/21) до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у якій скаржилася на порушення своїх прав за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв`язку з надмірною тривалістю цивільного провадження та відсутністю в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

За змістом першого речення пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

08.06.2023 ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Волянська та інші проти України», яким визнав порушення Україною щодо ОСОБА_1 та інших заявників (питання про перегляд судового рішення за виключними обставинами щодо яких не порушується) пункту 1 статті 6 і статті 13 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю провадження у справі та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту від такого порушення. Цим рішенням ЄСПЛ присудив заявниці 1 200,00 євро на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

03.08.2023 ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі № 876/10924/15 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 2-а-358/11 на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що відсутня передбачена пунктом 3 частини п'ятої статті 361 КАС юридична підстава для перегляду у зв'язку з виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі № 876/10924/15 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 2-а-358/11 за заявою ОСОБА_1

Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вони є сторонами (частина перша статті 46 Конвенції, частина перша статті 2 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV)).

У главі 3 Закону № 3477-IV передбачено, що для виконання рішення ЄСПЛ, у якому цей суд констатував порушення Україною Конвенції, держава має вжити заходи індивідуального та загального характеру.

Виконання рішення ЄСПЛ може полягати в такому: а) виплата відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру (абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 3477-IV).

З метою забезпечення відновлення порушених прав, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Такими додатковими заходами є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ (частини перша та друга статті 10 Закону № 3477-IV).

Відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі (частина третя статті 10 Закону № 3477-IV), з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 від 19.01.2000 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень ЄСПЛ.

Процедура такого розгляду справи визначена у главі 3 розділу ІІІ КАС. Однією з підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом (пункт 3 частини п`ятої статті 361 КАС).

У своєму рішенні ЄСПЛ може прямо вказати на необхідність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, або із самого рішення ЄСПЛ можна зробити висновок про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у відповідній справі.

Якщо інше не вказано у рішенні ЄСПЛ, суд може повторно розглянути справу, включаючи відновлення провадження у справі, якщо в рішенні ЄСПЛ, ухваленому на користь заявника, ЄСПЛ визнав порушення державою-відповідачем зобов`язань за Конвенцією саме при вирішенні судом на національному рівні справи, в якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить цей заявник.

Тобто перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС не може бути заходом індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у випадках, якщо встановлені міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань не стосуються вирішення справи судом.

Як додатковий захід індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ (поряд з виплатою справедливої сатисфакції) не можна застосовувати перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС у випадках, якщо встановлені ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань:

- треба усунути лише шляхом вжиття заходів загального характеру;

- не стосуються особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення;

- не стосуються справи, про перегляд судового рішення в якій подана заява;

- стосуються лише тривалості розгляду такої справи чи тривалості невиконання ухвалених у ній судових рішень (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах (але не виключно) від 20.03.2018 у справі № 2-3646/11 (пункт 81), від 20.03.2018 у справі № 2-3862/11 (пункт 76), від 28.03.2018 у справі № 2-428/11 (пункт 85), від 29.03.2018 у справі № 2-2119/12 (пункт 35), від 11.06.2019 у справі № 2-3244/09 (пункт 68), від 06.08.2019 у справі № 219/13862/18 (пункт 31), від 25.02.2020 у справі № 18/266 (пункт 55)).

Звертаючись із заявою про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі № 876/10924/15 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 2-а-358/11 за виключними обставинами, ОСОБА_1 фактично просить застосувати щодо неї на підставі рішення ЄСПЛ у справі «Волянська та інші проти України» такий додатковий захід індивідуального характеру, як відновлення попереднього юридичного стану, який вона мала до того порушення Конвенції, яке встановив ЄСПЛ (restitutio in integrum).

Рішення ЄСПЛ у справі «Волянська та інші проти України», ухвалене, зокрема, щодо ОСОБА_1 за її заявою № 12800/21, стосується виключно надмірної тривалості провадження у справі та відсутності ефективного засобу юридичного захисту від цього порушення (§ 9, 10), а не вирішення справи № 2-а-358/11 національними судами. Порушення інших конвенційних гарантій за заявою № 12800/21 ЄСПЛ не встановив. Тому відсутня передбачена у пункті 3 частини п`ятої статті 361 КАС юридична підстава для перегляду постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі № 876/10924/15 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2020 у справі

№ 2-а-358/11 за заявою ОСОБА_1 .

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21.02.1975 у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21.09.1994 у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

Відмова у відкритті провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 не є порушенням її права на доступ до суду, адже відсутня передбачена КАС підстава для такого відкриття, а саме: рішення ЄСПЛ, у якому встановлене порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, а не через надмірну тривалість провадження у справі.

Згідно з практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (див. mutatis mutandis рішення від 09.11.2004 у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, § 53).

Перегляд за виключними обставинами постанови суду касаційної інстанції за відсутності такої можливості у процесуальному законі є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає достатніх і необхідних передумов для відкриття за заявою ОСОБА_1 провадження щодо перегляду постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі № 876/10924/15 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2020 у справі

№ 2-а-358/11 за виключними обставинами, а відтак у відкритті такого провадження заявниці слід відмовити.

Керуючись пунктом 3 частини п`ятої статті 361, частиною третьою статті 365 КАС, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі № 876/10924/15 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 2-а-358/11 з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка Є. А. Усенко

Судді: О. О. Банасько Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв

І. А. Воробйова К. М. Пільков

І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима І. В. Ткач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич

Л. Ю. Кишакевич Н. В. Шевцова

Г. Р. Крет