Постанова

від 05.09.2023 по справі 920/659/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"05" вересня 2023 р. Справа№ 920/659/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

представники учасників справи у судове засідання 05.09.2023 не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012»

на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2023 (повний текст рішення складено 22.06.2023)

у справі №920/659/22 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012»

про визнання договору оренди розірваним та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» (далі по тексту - відповідач) про визнання Договору оренди нежитлового приміщення від 26.07.2021 (далі по тексту - Договір) розірваним з 31.05.2022 та зобов`язання відповідача повернути позивачу належне йому майно, яке знаходиться в об`єкті оренди, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 15, а саме: Ноутбук-НP 15-db0031 nr CND9402V1T -1 од.; Монітор Philips 220bw9cs - 20 од.; Мікрокомп`ютер Raspberry Рі4 В - 18 од.; Клавіатура SVEN 303 - 18 од.; Клавіатура Logitech К120- 1 од.; Клавіатура A4Tech KR83 - 1 од.; Мишка Genius NetScroll 120 - 20 од.; Мишка Frime -6 од.; Навушники Logitech 906 - 11 од.; Навушник Sennheiser - 9 од.; Маршрутизатор Mikrotik 95IG - 1 од.; Маршрутизатор Mikrotik RB 750 GR3 - 1 од.; Некерований свитч - 1 од.; Роутер TP-Link Archer А6 - 1 од.; Холодильник Elenberg IMF 143 - 1 од.; Микрохвильова піч Panasonic NNST34414- 1 од.; Камери спостереження Hikvision - 3 од.; Телефони ZTE Blade L8 -5 од.; Офісні кабінки (столи з перегородками) - 20 од.; Офісні стільці - 20 од та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вважає, що укладений між ним та відповідачем Договір є розірваним з 31.05.2022 на підставі п.п. 6.7, 7.5 Договору через наявність форс-мажорних обставин, введення воєнного стану в Україні, оголошення загальної мобілізації з 24.02.2022 через повномасштабне вторгнення російської федерації, що позбавило позивача можливості користуватися орендованим приміщенням та є підставою для звільнення останнього від сплати орендних платежів та розірвання договору.

Разом з цим, співробітники відповідача перешкоджають позивачу у доступі до орендованого приміщення для повернення належного позивачу майна.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.06.2023 у справі №920/659/22 позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» повернути належне майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив», яке знаходиться в об`єкті оренди, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна,15, а саме: Ноутбук -НP 15-db0031 nr CND9402V1T -1 од.; Монітор Philips 220bw9cs - 20 од.; Мікрокомп`ютер Raspberry Рі4 В - 18 од.; Клавіатура SVEN 303 - 18 од.; Клавіатура Logitech К120- 1 од.; Клавіатура A4Tech KR83 - 1 од.; Мишка Genius NetScroll 120 - 20 од.; Мишка Frime -6 од.; Навушники Logitech 906 - 11 од.; Навушник Sennheiser - 9 од.; Маршрутизатор Mikrotik 95IG - 1 од.; Маршрутизатор Mikrotik RB 750 GR3 - 1 од.; Некерований свитч - 1 од.; Роутер TP-Link Archer А6 - 1 од.; Холодильник Elenberg IMF 143 - 1 од.; Микрохвильова піч Panasonic NNST34414- 1 од.; Камери спостереження Hikvision - 3 од.; Телефони ZTE Blade L8 -5 од.; Офісні кабінки (столи з перегородками) - 20 од.; Офісні стільці - 20 од. В частині позовних вимог про визнання розірваним Договору оренди укладеного між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та ТОВ «АРПІ-2012» від 26.07.2021 року - з 31 травня 2022 року суд відмовив.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» 2 481,00 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження своєї позиції не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із відповідачем, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання своїх зобов`язань за спірним Договором, та як наслідок наявності підстав для розірвання Договору в односторонньому порядку, та не наведено наявності правових підстав, визначених положеннями статті 651 Цивільного Кодексу України (далі по тексту - ЦК України) для розірвання Договору в судовому порядку на вимогу однієї зі сторін такого договору.

Крім того, Договір закінчив свою дію 31.07.2022, а тому позовна вимога про розірвання Договору, строк дії якого закінчився, не є належним та ефективним способом захисту.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути належне позивачу майно, яке знаходиться в об`єкті оренди, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна,15, а саме: Ноутбук -НP 15-db0031 nr CND9402V1T -1 од.; Монітор Philips 220bw9cs - 20 од.; Мікрокомп`ютер Raspberry Рі4 В - 18 од.; Клавіатура SVEN 303 - 18 од.; Клавіатура Logitech К120- 1 од.; Клавіатура A4Tech KR83 - 1 од.; Мишка Genius NetScroll 120 - 20 од.; Мишка Frime -6 од.; Навушники Logitech 906 - 11 од.; Навушник Sennheiser - 9 од.; Маршрутизатор Mikrotik 95IG - 1 од.; Маршрутизатор Mikrotik RB 750 GR3 - 1 од.; Некерований свитч - 1 од.; Роутер TP-Link Archer А6 - 1 од.; Холодильник Elenberg IMF 143 - 1 од.; Микрохвильова піч Panasonic NNST34414- 1 од.; Камери спостереження Hikvision - 3 од.; Телефони ZTE Blade L8 -5 од.; Офісні кабінки (столи з перегородками) - 20 од.; Офісні стільці - 20 од. суд першої інстанції виходив із стандарту доказування вірогідності доказів.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції призначити у справі судову бухгалтерську-економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: Чи підтверджується документально факт перебування у власності позивача наступного рухомого майна: Ноутбук -НP 15-db0031 nr CND9402V1T -1 од.; Монітор Philips 220bw9cs - 20 од.; Мікрокомп`ютер Raspberry Рі4 В - 18 од.; Клавіатура SVEN 303 - 18 од.; Клавіатура Logitech К120- 1 од.; Клавіатура A4Tech KR83 - 1 од.; Мишка Genius NetScroll 120 - 20 од.; Мишка Frime -6 од.; Навушники Logitech 906 - 11 од.; Навушник Sennheiser - 9 од.; Маршрутизатор Mikrotik 95IG - 1 од.; Маршрутизатор Mikrotik RB 750 GR3 - 1 од.; Некерований свитч - 1 од.; Роутер TP-Link Archer А6 - 1 од.; Холодильник Elenberg IMF 143 - 1 од.; Микрохвильова піч Panasonic NNST34414- 1 од.; Камери спостереження Hikvision - 3 од.; Телефони ZTE Blade L8 -5 од.; Офісні кабінки (столи з перегородками) - 20 од.; Офісні стільці - 20 од., проведення якої доручити експертній установі за вибором суду. Скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2023 у справі №920/659/22, у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги відповідач посилається на те, що задоволена судом першої інстанції позовна вимога є похідною, задоволення якої залежить від основної.

Як вказує відповідач, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яке саме майно було завезено до орендованого приміщення, що позбавляє можливості стверджувати, що зазначений позивачем перелік майна, що підлягає поверненню, дійсно був завезений позивачем до орендованого приміщення та підлягає поверненню.

За твердженням відповідача, надана позивачем довідка №24 від 24.08.2022 за відсутності балансу позивача на останню звітну дату, що передувала даті складання довідки, є фіктивним доказом, а тому відповідач просить суд апеляційної інстанції призначити у справі бухгалтерсько-економічну експертизу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2023 у справі №920/659/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №920/659/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2023 у справі №920/659/22.

Матеріали справи №920/659/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 01.08.2023.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 справу №920/659/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2023 у справі №920/659/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.09.2023 о 13 год. 00 хв.

24.08.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що відповідачем не наведеної жодної норми, яка порушена судом першої інстанції.

Стосовно тверджень апелянта про наявність заборгованості за Договором, то зазначене питання, наразі, перебуває на вирішенні Господарського суду Сумської області - справа №920/335/23.

Щодо перебування спірного майна у відповідача, то позивач стверджує, що відповідач не здійснює дій спрямованих для повернення майна, не звертався до позивача із пропозицією провести інвентаризацію та опис такого майна. Позивач зазначає, що по Договору за Актом приймання-передачі йому передано пусте приміщення.

За твердженням позивача, відповідач вчиняє шахрайські дії по відношенню до майна позивача, стосовно не повернення та незаконного утримання майна йде досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023205520000035 від 12.01.2023.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, то у суді першої інстанції відповідач такого клопотання не заявляв, крім того, поставленні відповідачем на дослідження судовому експерту питання не входять до предмету дослідження за бухгалтерською експертизою.

Аналогічний за змістом письмовий відзив надійшов на адресу Північного апеляційного господарського суду 28.08.2023.

05.09.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника у порядку письмового провадження.

Відповідач своїх представників в судове засідання, призначене на 05.09.2023 не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 на його електронну адресу, інформація про яку міститься у матеріалах справи.

Згідно із ч.ч. 3, 6, 8 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 5 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Верховий Суд в ухвалі від 22.08.2022 у справі № 916/2731/21 вказав, що відповідно до Рішення Ради Суддів України від 05.08.2022 з метою підвищення рівня використання інструментів електронного судочинства під час відправлення правосуддя в умовах скрутного фінансового забезпечення судів рекомендовано судам, зокрема у випадках, коли адвокат, нотаріус, приватний виконавець, арбітражний керуючій, судовий експерт, державний орган, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального секторів економіки, який бере участь у справі, не має офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - вимагати зареєструвати таку офіційну електронну адресу для подальшого направлення судом процесуальних документів в електронній формі; виклики та повідомлення, обмін процесуальними документами з учасниками судових проваджень у першу чергу здійснювати за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення, процесуального документа, та отримати інформацію про їх прочитання). Закликано усіх учасників судових проваджень, зокрема - з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у їх справах, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки; зареєструвати електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; зареєструватися в підсистемі «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; використовувати функціонал «Електронного кабінету» для ознайомлення з поданими документами в електронній формі.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суд від 09.08.2023 про відкриття апеляційного провадження у справі №920/659/23 розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Судової влади України.

Більше того, відповідач як особа, яка ініціювала апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в силу приписів ст.ст. 42, 46 ГПК України мав належним чином користуватися наданими йому процесуальними правами.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

Таким чином, учасники справи є повідомленими судом апеляційної інстанції, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №920/659/22 розглядається за відсутності представників учасників справи.

Клопотання відповідача про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Водночас частиною першою статті 99 ГПК України визначено алгоритм та порядок призначення судової експертизи за ухвалою суду, а саме за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

В порушення вищезазначених вимог, відповідач не надав доказів вжиття заходів щодо самостійного надання висновку експерта або доказів неможливості надання такого висновку суду.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути належне позивачу майно, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 26.07.2021 між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, за яким відповідач передає позивачу в оренду (тимчасове платне користування) нежитлові приміщення (далі Приміщення) загальною площею 77,2 кв.м., з офісним ремонтом, обладнані кондиціонерами та частково забезпечені меблями розташовані на 2-му поверсі за адресою: м. Суми, вул. Супруна, буд. 15 для розміщення офісу (т.1 а.с. 12-16).

Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач у термін не пізніше 01.08.2021 передає, а позивач приймає приміщення у користування за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору сторонами узгоджено, що оплата складається з двох частин - постійної та динамічної. Розмір постійної частини орендної плати за цим договором складає 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп). Динамічна частина орендної плати (компенсація вартості спожитих Орендарем комунальних послуг, а саме: електроенергія, водопостачання, каналізація та опалення) за договором погоджується сторонами щомісячно на підставі показників лічильників, рахунків та актів виконаних робіт з детальним описом послуг та сплачується на підставі окремих рахунків виставлених відповідачем. Загальна сума орендної плати на місяць визначається шляхом додавання постійної частини орендної плати та погодженої сторонами суми динамічної частини орендної плати. В разі, якщо Договір припиняє дію та/або приміщення повертається Орендодавцю, то орендна плата нараховується пропорційно фактичній кількості днів оренди.

Згідно з п. 3.2 Договору вартість спожитих комунальних послуг за електроенергію, водопостачання, каналізацію та опалення відшкодовуються позивачем за окремими рахунками відповідача виставленими позивачу на підставі показників встановлених в орендованому приміщенні лічильників та рахунків постачальників таких послуг з наданням відповідачем позивачу засвідчених копій таких рахунків в якості обґрунтування суми/рахунку на компенсацію таких комунальних послуг.

Відповідно до п. 3.4 Договору позивач в 5-денний термін з дня укладання цього Договору та отримання від відповідача рахунку сплачує відповідачу орендну плату за перший та останній місяць оренди.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що Договір укладається на строк з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2022 р.

Як зазначає позивач у позові, з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан в Україні, 24.02.2022 в місто Суми увійшли окупаційні війська російської федерації, місто опинилось в окупації, на його території йшли бойові дії, а тому позивач не міг користуватись орендованим приміщенням та взагалі потрапити до нього, оскільки це було небезпечно.

Позивач зазначає, що 26.02.2022 він за допомогою менеджеру «Telegram» відправив на телефонний номер бухгалтера відповідача лист вих. №2402/03 від 24.02.2022, в якому просив звільнити його від сплати орендної плати на час дії воєнного стану та у зв`язку з форс-мажорними обставинами відповідно до ст.ст. 614, 617 ЦК України, ст.218 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) та п.7.1. Договору (т. 1 а.с. 17-18).

Позивач зазначає, що направив зазначений лист месенджером, оскільки на той час відділення «Укрпошти» не працювали та це був єдиний спосіб зв`язку з відповідачем (т. 1 а.с. 21). В подальшому такий лист було повторно направлено 25.06.2022 засобами поштового зв`язку (т. 1 а.с. 19), проте даний лист залишено без відповіді.

Наказом від 24.02.2022 №5ОД позивач перевів всі відділи Компанії на дистанційну роботу (т. 1 а.с. 20).

Позивач у позовній заяві стверджує, що 07.03.2022 отримав дзвінок від бухгалтера відповідача, який в телефонній розмові повідомив, що лист від 24.02.2022 отримали та вони згодні з листом і на час бойових дій звільняють від сплати орендної плати, проте відповідь надати не можуть, оскільки в них йдуть бойові дії та звільнився юрист. Крім того, бухгалтер запевнила про те, що після закінчення бойових дій лист- відповідь нам буде надіслано.

22.06.2022 позивач отримав поштою лист відповідача №05/31 від 31.05.2022, в якому було зазначено про те, що відповідач відмовляється від договору та вважає його припиненим на майбутнє, оскільки позивачем не сплачено орендну плату та комунальні послуги за три місяці (березень, квітень та травень) та додано відповідні рахунки для сплати (т. 1 а.с. 26, 27-33).

27.06.2022 позивач надіслав відповідачу листа №2706/04 про те, що він не погоджується із листом №05/31 від 31.05.2022 та виставленими рахунками і зазначив проте, що відповідно до умов Договору одностороння відмова не допускається. Крім, того позивач зазначив, що 28.02.2022 Торгово - промислова палата України (надалі -ТПП), засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили) лист №2024/02.0-7.1 та те, що м. Суми було в окупації і користуватись орендованим приміщенням позивач не міг, у зв`язку з чим запропонував відповідачу вирішити питання трьома шляхами: достроково припинити Договір, провести взаєморозрахунок, яким погодити, що у Орендаря немає несплаченої заборгованості перед Орендодавцем. Сума у розмірі 15000,00 грн, яка була сплачена за договором як плата за останній місяць оренди, залишається у Орендодавця та є оплатою за період з 09.04.2022 по 31.05.2022. (Такий період зазначений з тих підстав, що місто Суми та Сумська область з 24.02.2022 по 08.04.2022 знаходилась у зоні активних бойових дій та те, що відповідач не бажає продовжувати договірні відносини та бажає їх розірвати); укласти договір платного зберігання майна ТОВ «ФК «Преміум Актив» з щомісячною сумою плати у розмірі 5000,00 грн; продовжити дію договору оренди та внести до нього правки щодо розміру орендної плати шляхом її зменшення на час дії воєнного стану в Україні (т.1 а.с. 34-36).

29.07.2022 позивач повторно звернувся до відповідача із листом №2907/01 (т.1 а.с. 38-39).

Доказів реагування на вказані листи матеріали даної справи не містять.

Позивач у позовній заяві зазначає, що з червня місяця 2022 року працівників позивача не допускають до приміщення, не дозволяють забрати майно, яке належить позивачу, на доказ чого надав флеш-карту з відеозаписом.

З цього приводу позивач звернувся до Начальника відділення поліції №4 Сумського районного управління поліції ГУ НП у Сумській області із заявою №2408/01 від 24.08.2022 про вчинення злочину (т.1 а.с. 41-42), яка надіслана на електронну пошту sum@police.gov.ua (т. 1 а.с. 43).

Позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 782 ЦК України право наймодавця відмовитися від договору найму наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З листа №05/31 від 31.05.2022 вбачається, що відповідач відмовився від Договору у зв`язку із тим, що позивачем не сплачувалась орендна плата та компенсація за спожиті комунальні послуги та просив позивача негайно погасити існуючу заборгованість, звільнити орендоване приміщення, забрати належні позивачу речі, меблі та передати орендоване приміщення за актом приймання-передавання. У разі невиконання вказаної вимоги відповідач, для забезпечення схоронності та безпеки, а також мінімізації збитків, буде змушений передати відповідні речі на зберігання.

Договір може бути достроково розірваний за вимогою Орендодавця без будь-яких компенсацій у наступних випадках: якщо Орендар навмисне істотно погіршує стан орендованого нерухомого майна; у випадку затримки Орендарем орендної плати на термін більше одного місяця після закінчення встановленого строку платежу (п. 6.2 Договору).

Посилаючись на п. 6.7 Договору, яким передбачено, що Договір може бути розірваний з ініціативи кожної із Сторін при виникненні форс-мажорних обставин, що роблять його виконання неможливим протягом більше ніж 3 (трьох) місяців за наявності підтверджуючого документу наданого ТПП, позивач просив суд визнати Договір розірваним з 31.05.2022.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у цій частині, оскільки позивачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із відповідачем, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання своїх зобов`язань за спірним Договором, та як наслідок наявності підстав для розірвання Договору в односторонньому порядку, та не наведено наявності правових підстав, визначених положеннями статті 651 ЦК України для розірвання Договору у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін такого договору. Крім того, Договір закінчив свою дію 31.07.2022, а тому позовна вимога про розірвання Договору, строк дії якого закінчився, не є належним та ефективним способом захисту.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників справи, що відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. А тому рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2023 у справі №920/659/22 підлягає апеляційному перегляду в частині позову про зобов`язання відповідача повернути позивачу належне йому майно, яке знаходиться в об`єкті оренди, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 15, а саме: Ноутбук-НP 15-db0031 nr CND9402V1T -1 од.; Монітор Philips 220bw9cs - 20 од.; Мікрокомп`ютер Raspberry Рі4 В - 18 од.; Клавіатура SVEN 303 - 18 од.; Клавіатура Logitech К120- 1 од.; Клавіатура A4Tech KR83 - 1 од.; Мишка Genius NetScroll 120 - 20 од.; Мишка Frime -6 од.; Навушники Logitech 906 - 11 од.; Навушник Sennheiser - 9 од.; Маршрутизатор Mikrotik 95IG - 1 од.; Маршрутизатор Mikrotik RB 750 GR3 - 1 од.; Некерований свитч - 1 од.; Роутер TP-Link Archer А6 - 1 од.; Холодильник Elenberg IMF 143 - 1 од.; Микрохвильова піч Panasonic NNST34414- 1 од.; Камери спостереження Hikvision - 3 од.; Телефони ZTE Blade L8 -5 од.; Офісні кабінки (столи з перегородками) - 20 од.; Офісні стільці - 20 од.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, акт приймання-передачі є основним документом, що підтверджує факт передачі та повернення предмету договору оренди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами Договору строк його дії до 31.07.2022, доказів продовження строку дії Договору матеріали даної справи не містять.

Натомість з матеріалів даної справи вбачається, що відповідач листом №05/31 від 31.05.2021 відмовився від Договору у зв`язку із тим, що позивачем не сплачувалась орендна плата та компенсація за спожиті комунальні послуги та просив позивача негайно погасити існуючу заборгованість, звільнити орендоване приміщення, забрати належні позивачу речі, меблі та передати орендоване приміщення за актом приймання-передавання. У разі невиконання вказаної вимоги відповідач, для забезпечення схоронності та безпеки, а також мінімізації збитків, відповідач буде змушений передати відповідні речі на зберігання.

За умовами Договору відповідач передає позивачу в оренду (тимчасове платне користування) Приміщення загальною площею 77,2 кв.м., з офісним ремонтом, обладнані кондиціонерами та частково забезпечені меблями розташовані на 2-му поверсі за адресою: м. Суми, вул. Супруна, буд. 15 для розміщення офісу.

Згідно із п. 2.1 Договору відповідач у термін не пізніше 01.08.2021 передає, а позивач приймає приміщення у користування за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною Договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано суду першої інстанції акт приймання-передачі, за яким відповідач передав позивачу в оренду (тимчасове платне користування) Приміщення загальною площею 77,2 кв.м., з офісним ремонтом, обладнані кондиціонерами та частково забезпечені меблями розташовані на 2-му поверсі за адресою: м. Суми, вул. Супруна, буд. 15 для розміщення офісу.

Не надання позивачем суду вказаного акта унеможливлює встановлення, яке саме майно (меблі) на дату укладення Договору та передання Приміщення в оренду відповідачем позивачу перебувало у нежитловому приміщенні загальною площею 77,2 кв.м., яке розташоване на 2-му поверсі за адресою: м. Суми, вул. Супруна, буд. 15.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За приписами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в громадських інтересах і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

При цьому відповідно до ст. 177 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України).

У відповідності до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

На підтвердження індивідуальних ознак спірного майна позивачем надано суду довідку №24 від 24.08.2022 про балансову вартість основних засобів в орендованому приміщенні відповідача (т. 1 а.с. 46).

Слід зазначити, що вказана довідка складена директором та головним бухгалтером позивача вже після виникнення спірних правовідносин. Однак вказана довідка позивача не може свідчити про наявність в орендованому у відповідача приміщенні речей позивача з наступних підстав.

Відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 (далі по тексту - Порядку), дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством, фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

Згідно із абз. 12 п. 2 Порядку підприємства, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належать до мікропідприємств, непідприємницькі товариства (крім тих, що зобов`язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) та підприємства, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, подають відповідним органам скорочену за показниками річну фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Відповідно до п. 12 Порядку перед складанням річної фінансової звітності обов`язкове проведення інвентаризації активів та зобов`язань підприємства.

Проведення інвентаризації також обов`язкове у разі, зокрема встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів.

У Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» міститься наступний термін активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Тобто, активом є все майно, яким володіє підприємство (готівка, дебіторська заборгованість, обладнання та майно підприємства) або, іншими словами, це засоби суб`єкта господарювання, які потрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку.

Відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 (далі по тексту - Положення) проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням (п. 4 розділу І Положення).

Відповідно до п. 5 розділу І Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов`язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов`язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об`єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов`язання (непередбачені активи та зобов`язання) підприємства (застави, гарантії, зобов`язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи (п. 6 розділу І Положення).

Згідно із п. 7 розділу І Положення проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу.

Інвентаризація активів та зобов`язань перед складанням річної фінансової звітності проводиться до дати балансу в період трьох місяців для необоротних активів (крім незавершених капітальних інвестицій, об`єктів основних засобів, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством, зокрема автомобілів, морських і річкових суден, які відбудуть у тривалі рейси, тощо), запасів (крім незавершеного виробництва та напівфабрикатів, інших матеріальних цінностей, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством), поточних біологічних активів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, витрат і доходів майбутніх періодів, зобов`язань (крім невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та з відрахувань на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Порядок організації та основні правила проведення інвентаризації визначені розділом ІІ Положення.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов`язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням. Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації (п. 14 розділу ІІ Положення).

Відповідно до п. 15 розділу ІІ Положення інвентаризаційні описи застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства та тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом.

Згідно із п.п. 16-21 розділу ІІ Положення в інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою.

На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються словами число порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.

Акти інвентаризації заповнюються з урахуванням об`єктів інвентаризації, при цьому мають бути забезпечені їх ідентифікація та співставлення з даними бухгалтерського обліку.

В інвентаризаційних описах (актах інвентаризації) помарок і підчисток не допускається. Виправлення помилок повинно робитися в усіх примірниках описів шляхом закреслення неправильних записів і написання над ними правильних. Виправлення повинні бути підписані всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами.

В інвентаризаційних описах (актах інвентаризації) записи робляться послідовно у кожному рядку на окремому аркуші (крім останнього), мають бути заповнені всі рядки. На останніх аркушах інвентаризаційного опису (акта інвентаризації) незаповнені рядки прокреслюються.

Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв`язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів.

Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. Також бухгалтерська служба підприємства проводить перевірку всіх підрахунків у інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). Виявлені помилки у цінах, таксуванні та підрахунках повинні бути виправлені й завірені підписами всіх членів інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) і матеріально відповідальних осіб.

На останній сторінці інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) робиться відмітка про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку.

Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Вартість лишків і нестач цінностей в звіряльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки в регістрах бухгалтерського обліку.

На активи, що належать іншим підприємствам, складаються окремі звіряльні відомості, копії яких надсилаються власнику.

Матеріали інвентаризації (описи, акти, звіряльні відомості, протоколи) оформляються не менше ніж у двох примірниках.

Відповідно до п. 1.3 розділу ІІІ Положення основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об`єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, заводського номера (у разі його наявності), року випуску, первісної (переоціненої) вартості, суми зносу, строку корисного використання та інших відомостей.

Отже, проведення інвентаризації активів будь-якої юридичної особи є обов`язковим перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, у порядку визначеному вказаним Положенням із складанням необхідних документів у відповідності до Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Позивач всупереч вимог Положення, Порядку та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не надав суду доказів проведення інвентаризації своїх активів з оформленням інвентаризаційного опису інвентаризаційною комісією в присутності матеріально відповідальної особи за їх зберігання, яка прийняла такі активи за розпискою про отримання активів із зазначенням їх найменування, стану, оцінки, кількісних одиниць виміру, за місцезнаходженням таких цінностей в орендованому у відповідача приміщенні, відображених у бухгалтерському обліку та річній звітності позивача, так само позивачем не надано суду правовстановлюючих документів на вказані активи, що унеможливлює встановити наявність/відсутність такого індивідуально визначеного рухомого майна в орендованому приміщенні, а надана позивачем довідка №24 від 24.08.2022 про балансову вартість основних засобів в орендованому приміщенні відповідача не є належним та допустимим доказом згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України про наявність в орендованому приміщенні вказаного майна позивача відносно якого заявлена позовна вимога.

Твердження позивача про не допуск його працівників до приміщення з червня 2022 року, щоб забрати своє майно, на підтвердження чого позивачем надано флеш-карту з відеозаписом, не заслуговує на увагу через ненадання позивачем належних та допустимих доказів наявності спірного майна позивача в орендованому приміщенні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на те, що за приписами ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала в пунктах 6.56- 6.58 постанови від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Висновок суду першої інстанції про вірогідність доказів, оскільки відповідач у відзиві на позов зазначив, що притримав у себе обладнання орендаря через несплату позивачем орендних платежів та після 01.11.2022 перемістив обладнання у кімнату для зберігання (кладову) є невірним з наступних підстав.

Згідно із ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач, а також інші учасники справи.

Суд першої інстанції, враховуючи пояснення відповідача про зберігання у себе майна відповідача погодився із доводами позивача про наявність у відповідача майна, яке міститься у переліку, визначеному у довідці № 24 від 24.08.2022 про балансову вартість основних засобів, яка не є правовстановлюючим документом та не може бути використана для фінансової звітності без проведення інвентаризації таких активів позивача за їх місцезнаходженням та без розписки матеріально відповідальної особи, яка прийняла ці активи на зберігання за їх місцезнаходженням , тоді як позивач не навів та не довів суду наявності саме спірного майна у відповідача належними та допустимими доказами. Зазначене свідчить про те, що судом першої інстанції не вірно застосовано стандарт доказування «вірогідність доказів» шляхом співставлення доказів, які надавались позивачем та відповідачем та висновку суду першої інстанції про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів.

Крім того, судом першої інстанції не було надано оцінки обраному позивачем способу захисту в цій частині позовних вимог, тоді як позивачем не вірно обраний спосіб захисту щодо зобов`язання відповідача повернути майно за Договором, строк дії якого закінчився.

За наявності доказів підтвердження права власності на таке майно позивач може подати до суду позов про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 388 ЦК України).

За таких обставин, у задоволені позову слід відмовити.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2023 у справі №920/659/22 частковому скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у позові відмовити повністю.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» на рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2023 у справі №920/659/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.06.2023 у справі №920/659/22 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд 66, код ЄДРПОУ 41797188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРПІ-2012» (40011, м. Суми, вул. Супруна, 15/302, код ЄДРПОУ 38244303) 3 721,50 грн (три тисячі сімсот двадцять одну гривню 50 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

5. Матеріали справи № 920/659/22 повернути до Господарського суду Сумської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

А.М. Демидова