Рішення

від 11.09.2023 по справі 917/342/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2023 Справа № 917/342/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., за участю представника позивача Гарасюти І.О. та представника відповідача Деледивки С.Г., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Малого приватного підприємства "Сіма", Масив 16, буд. 2, сільрада Новодолинська, Овідіопольський район, Одеська область, 67822

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод", вул. Небесної Сотні, 106, м. Хорол, Полтавська область, 37800

про стягнення 613 976,05 грн та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Малого приватного підприємства "Сіма" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод" про розірвання договору № 257 від 08.02.2022 та про стягнення 613 976,05 грн, в тому числі 431 071,20 грн боргу з повернення попередньої оплати, 91 292,62 грн пені, 11 196,04 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 80 416,19 грн інфляційних збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов договору № 257 від 08.02.2022 щодо своєчасного виготовлення та поставки продукції, а також на істотну зміну обставин для позивача у зв`язку із форс-мажорними обставинами.

Ухвалою від 07.03.2023 суд залишив позовну заяву Малого приватного підприємства "Сіма" без руху та надав позивачу строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

20.03.2023 до суду від позивача надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 07.03.2023 року про залишення позовної заяви без руху. До даного листа позивачем додано уточнену позовну заяву з додатками та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (вх. № 3442).

Ухвалою суду від 21.03.2023 вказану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 20.04.2023 об 11 год. 00 хв; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

27.03.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог 613 976,05 грн (вх. № 3798).

Ухвалою від 28.03.2023 суд відмовив у задоволенні заяви МПП "Сіма" про вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку з її необґрунтованістю.

30.03.2023 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 4062).

Також 30.03.2023 на електронну адресу суду надійшла заява представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 4045).

Ухвалами від 03.04.2023 суд повернув без розгляду вказані заяви представників позивача та відповідача.

03.04.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. № 4168), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на відсутність підстав для розірвання договору № 257 від 08.02.2022 та стягнення заборгованості.

04.04.2023 на електронну адресу суду надійшла заява представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 4252).

Ухвалою від 06.04.2023 суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про участь у судовому засіданні 20.04.2023 об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

13.04.2023 на електронну адресу суду надійшла заява представника відповідача про проведення підготовчого засідання 20.04.2023 без його участі та закриття підготовчого засідання і призначення справи до розгляду по суті (вх. № 4704).

17.04.2023 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх. № 4824).

Ухвалою від 20.04.2023 суд відклав підготовче засідання по справі на 18.05.2023 на 09:00 год. та задовольнив клопотання представника відповідача Деледивки С. Г. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

30.03.2023 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 6050).

Ухвалою від 15.05.2023 суд задовольнив вказане клопотання представника позивача.

15.05.2023 через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача на відзив (вх. № 6076), у якій він наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість заперечень відповідача.

В судовому засіданні 18.05.2023 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.06.2023 о 10:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці, засідання суду 22.06.2023 не відбулося.

Ухвалою від 08.08.2023 суд призначив судове засідання по справі № 917/342/23 на 11.09.2023 на 09:00 год. в режимі відеоконференції.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.

В судовому засіданні 11.09.2023 за результатами розгляду справи по суті суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз`яснив порядок набрання рішенням законної сили та оскарження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

8лютого 2022 року між Приватним акціонерним товариством «Хорольський механічний завод» (далі - відповідач або постачальник) та Малим приватним підприємством «Сіма» (далі - позивач або покупець) був укладений Договір № 257 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити обладнання (далі - продукція), в комплектності згідно специфікації, та передати покупцеві документи на продукцію згідно Договору, а покупець зобов`язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти й оплатити таку продукцію (а.с. 13-15).

Відповідно до п. 1.2 Договору специфікацією визначено кількість та ціну продукції, що є предметом поставки за Договором, а саме:

1. Сепаратор зерноочищувальний БСХ-100 з каналами пневмосепаруючими у кількості 1 шт. загальною вартістю 340 650, 00 грн;

2. Шлюзовий затвор ШЗX-15 з приводом у кількості 1 шт. загальною вартістю 54 090,00 грн;

3. Конвеєр гвинтовий Ш-200, 4 п.м. у кількості 1 шт. загальною вартістю 65 070,00 грн;

4. Норія ковшово-стрічкова Н-50, 18 п.м. у кількості 1 шт. загальною вартістю 450 180,00 грн;

5. Вентилятор ВСД-6, ЗП (11,0 кВт) у кількості 1 шт. загальною вартістю 51 570,00 грн;

6. Розподілювач БСХ-6.00.160 у кількості 2 шт. загальною вартістю 8 160,00 грн;

7. Рамки БСХ-100 в зборі з решетами (під ріпак, сою) у кількості 2 шт. загальною вартістю 74 496,00 грн;

8. Решето БСХ-100 (обрубане, просверл. отвори) (під соняшник, кукурудзу, горох) у кількості 24 шт. загальною вартістю 30 240,00 грн;

9. Шафа управління ПУ-БСХ-Н-50-Ш-200.00 (без кабельно-провідникової продукції) у кількості 1 шт. загальною вартістю 101 922,00 грн;

10. Аспіраційне обладнання (перехідники, патрубки, відводи) у кількості 1 шт. загальною вартістю 110 070,00 грн;

11. Циклон ОТИ-150-1300.00.000 (із завитком і рамою ОТИ-150) у кількості 1 шт. загальною вартістю 89 160,00 грн;

12. Самопливне обладнання (Сектора, труби самопливні) у кількості 1 шт. загальною вартістю 61 296,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору, загальна сума Договору за виготовлення постачальником продукції становить 1 436 904,00 грн, у тому числі ПДВ - 239 484,00 грн.

Згідно із п. 3.3 Договору, виготовлення продукції починається після оплати не менше як 30% від суми, вказаної в п. 2.3 Договору, решта 70% сплачується не пізніше ніж за два дні до моменту отримання Продукції зі складу Постачальника.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що термін виготовлення продукції - 45 робочих днів після здійснення попередньої оплати.

Згідно з п. 3.6 Договору, про готовність Продукції та її об`єм до відвантаження Постачальник повідомляє Покупця в телефонному режимі або за допомогою електронної пошти, який зобов`язаний на протязі 10 банківських днів доплатити до 100% суми договору та забрати зі складу Постачальника вказану Продукцію.

Виконуючи умови Договору, покупцем було сплачено постачальнику передоплату у сумі 431 071,20 грн, що становить 30% від суми Договору, відповідно до платіжного доручення № 93 від 10.02.2022 (а.с. 17).

Таким чином, кінцевий термін виготовлення продукції для поставки покупцю, обчислений з моменту здійснення попередньої оплати, згідно умов Договору - 14.04.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», було введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022.

Основним видом діяльності МПП «Сіма» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Враховуючи той факт, що на момент повномасштабного вторгнення позивач був зареєстрований за адресою: Херсонська обл., Великолепетиський район, смт. Велика Лепетиха, вул. Чкалова, 25-Д, а також всі активи, в тому числі рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки, що використовувались для вирощування сільськогосподарської продукції, знаходились на лівобережжі Херсонської області та з березня 2022 року по сьогоднішній день знаходяться в російській окупації, позивачем було направлено на адресу ПрАТ «Хорольський механічний завод» повідомлення вих. N 917-03-22/24 від 17.03.2022 про настання форс-мажорних обставин за договором № 257 від 08.02.2022р. із доданим до нього листом ТТП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 (а.с. 18-19).

На зазначене повідомлення про настання форс-мажорних обставин за Договором від відповідача жодної відповіді отримано не було. Замість того, ПрАТ «Хорольський механічний завод» 25.04.2022 було направлено до МПП «Сіма» лист вих. № 0257, яким повідомлено позивача про часткову готовність продукції до відвантаження, за винятком позиції № 4 (Конвеєр гвинтовий Ш-200) та позиції № 5 (Норія ковшово-стрічкова Н-50), з причин відсутності на вказані товари моторів редуктора (а.с. 20).

Враховуючи той факт, що постачальником було порушено строки виготовлення продукції на 10 днів, а також, беручи до уваги ту обставину, що 35% Продукції, відповідно до специфікації, погодженої Сторонами, постачальником не виготовлено, позивачем було направлено відповідачу лист від 29.04.2022 вих. N929-04/2022, в якому містилось посилання на порушення умов договору з боку постачальника та вимога про повернення отриманої від покупця передплати протягом 7 днів з моменту отримання листа (а.с. 21-23).

У відповідь на вимогу МПП «Сіма» про повернення передплати в зв`язку із порушенням умов договору з боку Постачальника, ПрАТ «Хорольський механічний завод» було направлено листи від 19.05.2022 вих. № 935 та від 01.02.2023р. № 246, з яких вбачається, що відповідач не вважає порушення строків виготовлення Продукції на 10 днів та виготовлення продукції не в повному обсязі істотними порушеннями Договору та зазначає, що наразі повернути кошти немає можливості (а.с. 24, 25).

Позивач зазначає, що оскільки ПрАТ «Хорольський механічний завод» було прострочено виконання зобов`язань щодо виготовлення та поставки Продукції за Договором № 257 від 08.02.2022, то виконання зобов`язання втратило інтерес для МПП «Сіма» та позивач відмовляється від прийняття виконання від відповідача.

Посилаючись на ч. 3 ст. 672 та ч. 3 ст. 693 ЦК України, позивач вважає, що він має право вимагати у відповідача повернення суми передоплати, оскільки останній не передав товар, який відповідає умовам Договору, у встановлений в Договорі строк.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за порушення термінів поставки товару Постачальник сплачує на користь Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання зобов`язань, від суми передплати (п. 3.2. договору) вартості товару, поставку якого прострочено, за кожний день прострочення.

Керуючись вказаним пунктом Договору, а також нормами ч. 3 ст. 693 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу на суму внесеної ним попередньої оплати у розмірі 431 071,20 грн: 91 292,62 грн пені за період прострочення з 15.04.2022 по 15.10.2022; 11 196,04 грн відсотків за користування грошовими коштами за період з 15.04.2022 по 24.02.2023; 80 416,19 грн інфляційних збитків за період з квітня 2022 року по січень 2023 року.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 431071,20 грн боргу з повернення попередньої оплати, 91 292,62 грн пені, 11 196,04 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами та 80 416,19 грн інфляційних збитків.

Крім цього, позивач, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов Договору, а також враховуючи те, що для МПП «Сіма» істотно змінились обставини (позбавлення контролю над всіма активами та майном підприємства внаслідок окупації та проведення бойових дій), які він жодним чином не міг передбачити, позивач просить суд розірвати договір № 257 від 08.02.2022 на підставі ч. 2 ст. 651 та ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо МПП «Сіма» від 30.11.2020 та від 05.12.2022; договір № 257 від 08.02.2022 з додатком №1; платіжне доручення № 93 від 10.02.2022; повідомлення про настання форс-мажорних обставин вих. № 17-03-22/24 від 17.03.2022 з додатком; листи ПрАТ «Хорольський механічний завод» вих. № 0257 від 25.04.2022, вих. № 935 від 19.05.2022, вих. N 9246 від 01.02.2023; лист МПП «Сіма» вих. № 29-04/2022 від 29.04.2022; розпорядження Херсонської обласної ради № 16 від 17.02.2023.

Відповідач у відзиві погоджується з фактами викладеними позивачем у позовній заяві, а саме, щодо укладення сторонами договору № № 257 від 08.02.2022 та листуванням між сторонами. Проте, відповідач не погоджується з позицією позивача стосовно того, що відповідачем прострочено зобов`язання з виготовлення продукції.

Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до п. 8.3 Договору, виникнення форс-мажорних обставин автоматично продовжує термін по виконанню сторонами договірних зобов`язань. Крім цього, згідно ч. 3 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Отже, з моменту повідомлення позивачем про форс-мажорні обставини, тобто з 17.03.2022, термін виконання зобов`язання по договору є зупиненим, а тому прострочки з боку відповідача не було.

Про припинення чи продовження дії форс-мажорних обставин позивач відповідачу не повідомляв. Не заперечуючи в цілому неможливість здійснення господарської діяльності на лівобережжі Херсонщини (за місцем знаходження позивача) відповідач зазначає, що зі змісту повідомлення позивача не вбачається, яке саме договірне зобов`язання він не може виконати. Крім того, загальний лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилається позивач, за усталеною судовою практикою не є належним доказом виникнення і наявності форс-мажорних обставин.

Не дивлячись на повідомлення позивача про форс-мажор та на зупинення всіх договірних строків виконання зобов`язань, відповідач продовжував добросовісно виконувати обов`язки за договором і листом від 25.04.2022 повідомив про готовність продукції до відвантаження позивачу. Твердження позивача про неготовність продукції на 35% спростовується матеріалами справи, оскільки були готові до відвантаження всі товарні позиції за винятком деяких комплектуючих, які остаточно були виготовлені до 19.05.2022, про що позивача було повідомлено листом.

Крім цього, відповідач зазначає, що собівартість виготовленої продукції набагато перевищує розмір сплаченого позивачем авансу. На підтвердження цього відповідачем надано калькуляцію витрат на продукцію для позивача (а.с. 128). Відповідач звертає увагу, що така собівартість складає більше 70%, тобто на добросовісне виконання зобов`язань було витрачено в основному гроші відповідача. До того ж продукція, що була предметом зобов`язань, є такою, що не може бути оперативно реалізована будь-яким третім особам, оскільки вона виготовлялась спеціально під потреби позивача, про що свідчить зміст досудової переписки сторін.

Відповідно до п. 6.1. Договору за відмову покупця від виготовленої постачальником продукції, якщо це не пов`язано з її кількістю та якістю попередня оплата в розмірі 30% від вартості продукції, оплачена покупцем згідно умов договору, покупцю не повертається.

Відповідач зазначає, що хоча він і має право на залишення у своїй власності 30% суми авансу, проте, після реалізації виготовленої для позивача продукції третім особам, сума попередньої оплати буде повернута позивачу.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договорів поставки та підряду, оскільки товар, поставка якого є предметом договору, мав бути виготовлений постачальником згідно специфікації, викладеної у Договорі (п. 1.1. Договору).

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як на підставу розірвання Договору позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов Договору щодо несвоєчасного виготовлення продукції та на істотну зміну обставин (позбавлення контролю над всіма активами та майном підприємства внаслідок окупації та проведення бойових дій).

Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, позивач стверджує, що відповідач не виконав умови Договору щодо виготовлення продукції протягом 45 робочих днів після здійснення попередньої оплати, тобто до 14.04.2022. Посилаючись на те, що відповідач так і не поставив позивачу товар, позивач вважає, що дане порушення є істотним, що є підставою для розірвання Договору.

Проте, суд погоджується з твердженням відповідача, що з моменту повідомлення позивачем про форс-мажорні обставини, тобто з 17.03.2022, термін виконання зобов`язання по договору є зупиненим як для позивача, так і для відповідача, а тому прострочення виконання зобов`язання з виготовлення продукції та її поставки з боку відповідача не було.

Так, згідно ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов`язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну Торгово-промислова палата 28 лютого 2022 року розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства.

Згідно наявної в матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.11.2020, Мале приватне підприємство "СІМА" було зареєстроване у смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, яке внесено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. за № 453/37789.

Відповідно до розпорядження Херсонської обласної ради № 16 від 17.02.2023 МПП "СІМА" внесено до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили.

Відповідач не заперечує факту настання форс-мажорних обставин для позивача внаслідок окупації території місця перебування підприємства позивача.

Згідно п. п. 8.1 - 8.3 Договору, жодна із сторін не несе ніякої відповідальності за невиконання будь-якого з положень цього Договору, якщо це невиконання з`явилося слідством стихійних бід, пожеж, воєн, страйків, військових дій, цивільних безладів, втручання боку властей, ембарго. Сторона для якої форс-мажорні обставини перешкоджають виконанню цього Договору, повинна проінформувати іншу сторону про це в найкоротший термін, що не перевищує 5-ти робочих днів з моменту виникнення форс-мажору. Вплив форс-мажорних обставин автоматично продовжують терміни по виконанню зобов`язань сторонами відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Враховуючи викладені норми, суд погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що з моменту повідомлення позивачем про форс-мажорні обставини, тобто з 17.03.2022, термін виконання зобов`язання по договору є зупиненим як для позивача, так і для відповідача, а тому прострочення виконання зобов`язання з виготовлення продукції та її поставки з боку відповідача не було.

Тобто, у суду відсутні підстави вважати, що мало місце істотне порушення відповідачем умов Договору.

Щодо істотної зміни обставин, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

З огляду на вказані норми, можна зробити висновок про те, що окупація території місця перебування підприємства позивача по суті є істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України.

Проте, згідно п. 9.2 договору № 257 від 08.02.2022, цей Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє протягом дванадцяти календарних місяців з моменту його підписання, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Тобто Договір передбачав момент його припинення - 08.02.2023.

У ст. 631 ЦК зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У ст. 653 ЦК визначені правові наслідки розірвання договору: зобов`язання сторін припиняються. з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.

Суд зазначає, що станом на момент звернення позивачем з позовом до господарського суду (24.02.2023) і відповідно на момент прийняття судом даного рішення, спірний Договір фактично уже був припиненим. Тому у такому разі розірвання Договору судом є фактично неможливим.

Враховуючи вищевказане, вимоги позивача про розірвання договору № 257 від 08.02.2022 не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача суми боргу з повернення попередньої оплати, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, згідно зі статтями 598, 599 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК та ч. 7 ст. 180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 зазначила, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем.

Відповідно, зобов`язання сторін, передбачені спірним Договором, зокрема фінансові, не були припинені.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вище судом встановлено, що строк виготовлення продукції відповідачем не було порушено. Разом з тим, позивач просить суд повернути суму попередньої оплати у розмірі 431 071,20 грн, посилаючись на те, що відповідач не поставив йому передбачений Договором товар.

Суд зазначає, що згідно п. 4.1 Договору, поставка здійснюється автомобільними партіями на умовах EXW (IHKOTEPMC 2010): м. Хорол Полтавської область, вул. Небесної Сотні, 106 або з використанням послуг перевізника транспортної організації) за домовленістю сторін. Навантаження на транспорт Покупця верхнє, за рахунок Постачальника. Листом № 935 від 19.05.2022 відповідач повідомив позивачу про те, що продукція повністю готова до передачі у повній відповідності з умовами Договору.

Крім цього відповідач зазначив, що хоча сума попередньої оплати була витрачена ним на виготовлення замовленої позивачем продукції, але, зважаючи на обставини, відповідач поверне позивачу суму передоплати після реалізації обладнання іншому підприємству.

Отже, твердження позивача стосовно того, що продукція не була виготовлена у повному обсязі, не відповідає дійсності. Позивач не позбавлений можливості отримати передбачений Договором товар у визначеному Договором місці (м. Хорол).

Крім цього, згідно п. 4.2 Договору, відвантаження Продукції має здійснюватись після 100% оплати. Оскільки позивач не здійснив 100% оплату продукції, у відповідача не виникло зобов`язання з її поставки.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, у позивача відсутні підстави вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу з повернення попередньої оплати у розмірі 431 071,20 грн не підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані на суму передоплати 91 292,62 грн пені за період прострочення з 15.04.2022 по 15.10.2022, 11 196,04 грн відсотків за користування грошовими коштами за період з 15.04.2022 по 24.02.2023 та 80 416,19 грн інфляційних збитків за період з квітня 2022 року по січень 2023 року.

Позивач помилково ототожнює термін виготовлення товару та термін поставки. Строки поставки у договорі не встановлено, на відміну від терміну виготовлення товару.

Згідно п. 6.2 Договору, за порушення термінів поставки товару Постачальник сплачує на користь Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не виконання зобов`язань, від суми передплати (п. 3.2, договору) вартості товару, поставку якого прострочено, за кожний день прострочення.

Вище судом встановлено, що відповідачем не було порушено терміни поставки товару, отже нарахування позивачем пені відповідно до умов п. 6.2. Договору є безпідставним.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що у відповідача не виникло зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, то нарахування позивачем сум відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних збитків також є безпідставним.

Отже, позов в частині стягнення з відповідача 91 292,62 грн пені, 11 196,04 грн відсотків за користування грошовими коштами та 80 416,19 грн інфляційних збитків не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача та не підлягає відшкодуванню.

Позивач у попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат зазначив, що орієнтовна сума витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 30 000 грн. Фактична сума витрат, що буде підлягати розподілу між сторонами, буде підрахована та надана до суду після підписання акту виконаних робіт.

Також відповідачем додано до відзиву попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які були понесені та очікує понести відповідач у зв`язку із розглядом справи. У вказаному розрахунку відповідач зазначає про очікувані витрати на послуги поштового зв`язку у розмірі 500 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн та інші витрати, передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України, у розмірі 1000 грн. Також вказано, що докази здійснених відповідачем судових витрат будуть надані у строк передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Під час розгляду справи по суті, до закінчення судових дебатів у справі, представники сторін повідомили, що докази понесених сторонами судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду по справі.

Отже, питання щодо розподілу судових витрат сторін буде розглядатися після подання ними відповідних заяв.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Повний текст рішення підписано 13.09.2023.

Суддя О.М. Тимощенко

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).