Постанова

від 14.11.2007 по справі 8/357-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/357-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 листопада 2007 р.                                                                                   № 8/357-06  

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу           Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля"

на рішення           господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2006 року

та на постанову           Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року

у справі                                                  № 8/357-06

господарського суду                              Дніпропетровської області

за позовом           Державного відкритого акціонерного товариства "Тернівське шахтобудівельне управління №3"

до                    Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля"

про          стягнення 1 597 104,58 грн.

за участю представників:

позивача –          Левченка В.В.

відповідача –          не з"явились

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2006 року Державне відкрите акціонерне товариство "Тернівське шахтобудівельне управління №3" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" 1 245 363,04 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 351 741,54 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2006р. (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року (судді Павловський П.П., Чус О.В., Логвиненко А.О.), позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля"  на користь Державного відкритого акціонерного товариства "Тернівське шахтобудівельне управління №3" 526 891,08 грн. інфляційних витрат, 172 495,24 грн. річних, 6 993,86 грн. державного мита та 51,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" просить скасувати рішення та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши  правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами і вбачається з матеріалів справи, за рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області у справі №25/24 від 03.03.1999 року заборгованість Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", яке ухвалою від 14.12.2004 року визнано правонаступником Державного відкритого акціонерного товариства шахта "Дніпровська", перед позивачем всього становить 3 894 339,28 грн., що складається з основного боргу у розмірі 2 298 707,28 грн. та пені у розмірі 1 595 632 грн.

Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2005 року у справі №30/315 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні витрати за період з 25.02.2005р. до 31.05.2006 р. у розмірі 1 806,79 грн., а також 3% річних за період з 25.02.2005р. до 30.06.2006 р. у розмірі 699,68 грн.

Також рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2005 року у справі №25/144, у зв"язку з непогашенням боргу, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні витрати за період з 07.06.2005 року до 31.05.2006 року у розмірі 1 262,02 грн. та 3% річних за період з 07.06.2005 року до 30.06.2006 року у розмірі 551,32 грн.

На виконання вищевказаних судових актів місцевими та апеляційним господарськими судами видано відповідні накази, які не виконані.

У зв"язку з невиконанням відповідачем наказів про примусове виконання вищезазначених судових актів, позивач, нарахувавши за період прострочення інфляційні витрати та 3% річних, звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2005 року порушено провадження у справі №Б26/7/05 про банкрутство відповідача, про що 24.09.2006 року в офіційному друкованому органі надруковано оголошення.  Ухвалою цього ж суду від 31.07.2006 року затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого були включені вимоги позивача у розмірі 2 333 493,28 грн. та у розмірі 1 595 632 грн., до яких не входили нараховані позивачем інфляційні витрати та 3 % річних за невиконання рішень та постанови господарських судів.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги Державного відкритого акціонерного товариства "Тернівське шахтобудівельне управління №3", з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив, що вимоги позивача складаються з конкурсних та поточних.

При цьому суди виходили з того, що нараховані інфляційні витрати та 3% річних за період до порушення справи про банкрутство відповідача, є конкурсними вимогами, які не були заявлені у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк, і тому є погашеними, а вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, заявлені після порушення провадження у справі про банкрутство, є поточними (не погашені) і тому підлягають стягненню на користь позивача.

Дані висновки судів відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам та ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за  невиконання чи неналежне  виконання грошових зобов'язань і зобов'язань  щодо сплати страхових  внесків  на загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і  зборів  (обов'язкових  платежів).

За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абзац сьомий статті 1).

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 214 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року та частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час  прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Посилання касаційної скарги на неможливість нарахування протягом дії мораторію інфляційних витрат та 3 % річних не заслуговують на увагу, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями і входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в своїх постанові від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155.

Доводи касаційної скарги  не спростовують  висновків суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих позивачем доказів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій  відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Рішення           господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007 року у справі №8/357-06 залишити без змін.

Головуючий суддяТ.П.Козир

СуддіН.І.Мележик

О.А.Подоляк