Постанова

від 13.09.2023 по справі 560/1978/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 560/1978/19

адміністративне провадження № К/9901/1868/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 (головуючий суддя: Ватаманюк Р.В., судді: Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.) у справі № 560/1978/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» (далі - ТОВ «Дієва Хвиля» або позивач) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст України або відповідач), в якому просило:

визнати незаконним і скасувати наказ Мін`юсту України № 2006/7 від 28.05.2019 «Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» від 22.05.2018»;

зобов`язати відповідача повторно розглянути скаргу ТОВ «Дієва Хвиля» від 22.05.2018 на рішення державного реєстратора Міхачова В`ячеслава Анатолійовича Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу).

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06.09.2019 позов задовольнив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.12.2019 скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2019, а провадження у справі закрив у зв`язку із тим, що спір не належить розглядати за правилами адміністративної юрисдикції. Позивачу роз`яснено, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване рішення, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду на продовження розгляду.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх встановлено, що 25.05.2018 на розгляд у порядку статті 37 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) до Мін`юсту України надійшла скарга ТОВ «Дієва Хвиля» від 22.05.2018 з вимогою скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова В.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) 76 земельних ділянок, які знаходяться в м. Буча, Київської області, за компанією створеною за законодавством Князівства Ліхтенштейн «LAFORT ESTABLISHMENT».

Додатками до скарги зазначені наступні документи: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копія договору іпотеки від 23.09.2013 та договори до нього; копії реєстраційних заяв; копія наказу про прийняття на роботу директора ТОВ «Дієва Хвиля»; копія протоколу про обрання директором ТОВ «Дієва Хвиля».

10.07.2018 наказом відповідача № 2358/7 відмовлено у задоволені скарги ТОВ «Дієва Хвиля» без розгляду її по суті.

За результатами судового оскарження зазначеного наказу, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі № 2240/3135/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019, позов ТОВ «Дієва Хвиля» до Мін`юсту України задоволено:

визнано протиправним і скасовано наказ № 2358/7 від 10.07.2018 про відмову у задоволені скарги ТОВ «Дієва Хвиля» без розгляду її по суті;

зобов`язано Мін`юст України повторно розглянути скаргу ТОВ «Дієва Хвиля» на рішення державного реєстратора Міхачова В.Я. Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

28.05.2019, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 20.05.2019, за результатами розгляду скарги ТОВ «Дієва Хвиля» від 22.05.2018, зареєстрованої в Мін`юсті України 25.05.2018 за №16542-33-18, відповідач, керуючись пунктом 9 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV та пунктом 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), прийняв наказ № 2006/7, яким відмовив у задоволенні скарги ТОВ «Дієва Хвиля» від 22.05.2018 з посиланням на те, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту України.

Висновок Комісії з рекомендацією відмовити у задоволенні скарги ТОВ «Дієва Хвиля» від 22.05.2018 обумовлений тим, що відповідно до офіційного веб-сайту судової влади України та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2018 у справі № 911/2864/18 відкрито провадження за позовом ТОВ «Дієва Хвиля» до компанії Lafort Establishment (Лафорт Істеблішмент) про визнання недійсним пункту договору, відповідно до якого набуто право власності на земельні ділянки, рішення щодо державної реєстрації прав на які оскаржуються.

Отже, за висновком Комісії, відносно нерухомого майна, про яке йде мова у скарзі, наявний судовий спір, тому розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту України.

Вважаючи такий наказ протиправним, позивач звернувся із позовом до суду.

IV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що у спірній ситуації відсутні виключні випадки (право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір), наявність яких виключає повноваження Мін`юсту на розгляд скарги.

Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції насамперед виходив з того, що цей спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку відсутні визначені пунктом 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV випадки, з настанням яких відповідач втрачає повноваження на розгляд скарги.

Суд першої інстанції констатував, що справа № 911/2864/18, яка перебуває у провадженні господарського суду Київської області, не є судовим спором щодо нерухомого майна, оскільки предметом оскарження у справі № 911/2864/18 є визнання недійсним пункту 6.6 договору іпотеки. Тобто, вказаний судовий спір, який вирішується господарським судом, який не вирішений по суті на час прийняття рішення у цій адміністративній справі, не є судовим спором щодо нерухомого майна, позаяк нерухомим майном є земельні ділянки, а не договір іпотеки.

Апеляційний суд дійшов висновку, що спір розглянутий судом першої інстанції із порушенням правил юрисдикції адміністративних судів.

За висновками апеляційного суду, позовна вимога про скасування наказу Мін`юсту України та зобов`язання вчинити дії по повторному розгляду скарги (результатом якого може бути скасування реєстрації прав та обтяжень на згадані земельні ділянки) є фактично похідною від вимог щодо відновлення порушених прав в сфері договірних відносин (господарської діяльності), а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Отже, з огляду на предмет позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а стосується господарських правовідносин, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

В підкріплення такого висновку суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, 22.08.2018 у справі № 805/4505/16-а, від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а, а також Верховного Суду, викладену у постанові від 04.09.2019 у справі № 822/2408/16.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми права, що призвело до помилкових висновків про порушення правил юрисдикційної підсудності справи. Стверджує, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій відповідача, який приймаючи оскаржуваний наказ, фактично самоусунувся від розгляду скарги ТОВ «Дієва Хвиля» по суті, зазначивши, що розгляд порушених у скарзі питань не належить до його компетенції. Проте, спір про право на земельні ділянки не є предметом розгляду цієї справи. Перевірці підлягають виключно владні управлінські дії та рішення відповідача, який у спірних правовідносинах діє як суб`єкт владних повноважень. Отже, зважаючи на характер спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін, зазначений спір є публічно правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Правові позиції щодо підсудності адміністративним судам справ, в яких дослідженню підлягають владні управлінські функції суб`єктів владних повноважень викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 817/567/16, від 16.05.2018 у справі № 826/4460/17, від 23.05.2018 у справі № 815/4618/16 та від 13.06.2018 у справі № 803/1125/17.

Також скаржник звернув увагу на те, що попередню відмову органу юстиції у задоволенні скарги, останній оскаржував в адміністративному порядку (справа № 2240/3135/18). Згідно із сталою практикою Європейського суду з прав людини невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності (рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства», від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України», від 18.12.2008 у справі «Новік проти України»).

Відповідно позивач обґрунтовано очікував, що розгляд цього спору повинен здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VIІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Вирішуючи питання юрисдикційної підсудності цього спору, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Зі змісту поданої позивачем до Мін`юсту України скарги від 22.05.2018 вбачається, що остання обумовлена наявністю процедурних порушень з боку державного реєстратора при реєстрації за компанією Lafort Establishment (Лафорт Істеблішмент) права власності на земельні ділянки, в кількості 77, на підставі договору іпотеки. Скаржник наголосив, що за правилами статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. Своєю чергою, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Уряду від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Отже, за твердженнями скаржника, при реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки державному реєстратору має бути поданий повний перелік документів, визначений пунктом 61 Порядку № 1128.

Зазначив, що всупереч вимогам пункту 2 частини першої статті 18 Закону № 1952-IV, державний реєстратор не здійснив виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом скасування. Також, за твердженнями скаржника, державний реєстратор не врахував факт звернення ТОВ «Дієва Хвиля» до приватного нотаріуса із заявою про заборону вчинення реєстраційних дій щодо чотирьох земельних ділянок.

Отже, скарга обумовлена процедурними порушеннями з боку державного реєстратора при реєстрації права власності на земельні ділянки.

Наказом № 2006/7 від 28.05.2019 відповідач відмовив у задоволенні скарги ТОВ «Дієва Хвиля» від 22.05.2018 з посиланням на відсутність компетенції щодо розгляду порушених скаржником питань.

Проте, виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України № 2006/7 від 28.05.2019, яким позивачу відмовлено у задоволенні скарги від 22.05.2018 у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Отже, предметом перевірки у цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову у задоволенні скарги ТОВ «Дієва Хвиля» з підстав відсутності компетенції на розгляд порушених у скарзі питань. Натомість питання правомірності/неправомірності набуття третьою особою права власності на земельні ділянки; визнання права власності на них в певному обсязі, позивач перед судом не порушував, а відповідачем визначив суб`єкта владних повноважень Мін`юст України, який здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації.

Тобто з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Своєю чергою приведена судом апеляційної інстанції судова практика не є релевантною до спірних правовідносин, позаяк правовідносини у справах №805/4506/16-а, №805/4505/16-а, № 344/10480/16-а та № 822/2408/16, і у справі, що розглядається, виникли за різного правового регулювання та фактичних обставин у справі. Зокрема у наведених справах, позов направлений на відновлення порушених корпоративних прав.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі з підстав порушення правил юрисдикційної підсудності.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 - скасуванню, а справа - поверненню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» задовольнити.

Скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі № 560/1978/19.

Справу № 560/1978/19 направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа