Постанова

від 20.09.2024 по справі 560/1978/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 560/1978/19

провадження № К/990/12461/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2019 (суддя Петричков А.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 (головуючий суддя Ватаманюк Р.В., судді Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.)

у справі №560/1978/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля"

до Міністерства юстиції України

про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28.05.2019 №2006/7 "Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" від 22.05.2018";

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" від 22.05.2018 на рішення державного реєстратора Міхачова В. А. Київської обласної філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу).

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2019 позов задоволено.

3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2019 скасовано, а провадження у справі закрито. Роз`яснено сторонам, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

4. Верховний Суд постановою від 13.09.2023 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 скасував, а справу направив до Сьомого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2019 залишено без змін.

6. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України оскаржило їх у касаційному порядку та просило скасувати, натомість прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 25.05.2018 на розгляд до Мін`юсту України надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» від 22.05.2018 з вимогою скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова В.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) 76 земельних ділянок, які знаходяться в м. Буча, Київської області, за компанією, створеною за законодавством Князівства Ліхтенштейн «LAFORT ESTABLISHMENT».

Додатками до скарги зазначені такі документи: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копія договору іпотеки від 23.09.2013 та договори до нього; копії реєстраційних заяв; копія наказу про прийняття на роботу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля»; копія протоколу про обрання директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля».

9. 10.07.2018 наказом відповідача № 2358/7 відмовлено у задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» без розгляду її по суті.

10. За результатами судового оскарження зазначеного наказу, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі № 2240/3135/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» до Мін`юсту України задоволено:

визнано протиправним і скасовано наказ від 10.07.2018 № 2358/7 про відмову у задоволені скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» без розгляду її по суті;

зобов`язано Мін`юст України повторно розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» на рішення державного реєстратора Міхачова В.Я. Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

11. 28.05.2019 на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 20.05.2019, за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» від 22.05.2018, зареєстрованої в Мін`юсті України 25.05.2018 за №16542-33-18, відповідач, керуючись пунктом 9 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) та пунктом 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок №1128), прийняв наказ № 2006/7, яким відмовив у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» від 22.05.2018 з посиланням на те, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту України.

12. Висновок Комісії з рекомендацією відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» від 22.05.2018 обумовлений тим, що відповідно до офіційного веб-сайту судової влади України та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2018 у справі № 911/2864/18 відкрито провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» до компанії Lafort Establishment (Лафорт Істеблішмент) про визнання недійсним пункту договору, відповідно до якого набуто право власності на земельні ділянки, рішення щодо державної реєстрації прав на які оскаржуються.

13. Отже, за висновком Комісії, відносно нерухомого майна, про яке йдеться у скарзі, є судовий спір, тому розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту України.

14. Вважаючи такий наказ протиправним, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення, відмовивши у задоволенні скарги позивача у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

16. Щодо наявності судового спору стосовно об`єктів нерухомого майна, суди зазначили, що справа №911/2864/18, яка перебувала у провадженні Господарського суду Київської області, не є судовим спором щодо нерухомого майна, оскільки предметом оскарження у справі №911/2864/18 було визнання недійсним пункту 6.6 договору іпотеки.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 03.09.2019 у справі № 911/2864/18 клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено, та залишено позовну заяву без розгляду.

Відтак, відсутній судовий спір відносно земельних ділянок, щодо яких позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

17. В обґрунтування касаційної скарги відповідач, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого, Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

18. На думку скаржника, є помилковими висновки судів про те, що справа №911/2864/18, яка перебувала у провадженні Господарського суду Київської області, не є судовим спором щодо нерухомого майна, зважаючи на те, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для прийняття оскаржуваних рішень державного реєстратора був договір іпотеки від 23.09.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» та Компанією Компанії "LAFORT ESTABLISHMENT", а саме пункту 6.6.2 договору іпотеки, яким передбачено, що відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого він може на власний розсуд згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку» набути права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань Іпотекодавця за договором іпотеки. При цьому, предметом договору іпотеки були земельні ділянки, розташовані в м. Буча Київської області, відносно яких приймалось рішення про державну реєстрацію речових прав, які в свою чергу стали предметом розгляду Комісією при Міністерстві юстиції України на підставі скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля».

19. Крім зазначеного, Міністерство юстиції України посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункт 2 частини другої статті 353 КАС України та зазначає, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

20. У відзиві на касаційну скаргу позивач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також зазначає про те, що предметом спору в справі № 911/2864/18 було визнання недійсним пункту 6.6 договору іпотеки. Будь-яких позовних вимог щодо земельних ділянок у справі № 911/2864/18 не заявлялось.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, керується таким.

22. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (за текстом- Закон № 1952-IV; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

23. Приписами статті 1 Закону № 1952-IV унормовано, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

24. За визначеннями, наведеними у статті 2 цього Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

25. Стаття 37 Закону № 1952-IV визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

26. Відповідно до приписів цієї статті, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

27. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 37 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

28. Пунктом 9 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV (в редакції на час спірних правовідносин) Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

29. У пункті 2 Порядку №1128 визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

30. Згідно з пунктом 5 Порядку №1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення, зокрема, того, чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги).

31. Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги, на підставі висновків комісії, приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

32. Отже, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу, - коли право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

33. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 20.05.2019, за результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" від 22.05.2018, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2018 за №16542-33-18, відповідачем відповідно до пункту 9 частини 8 статті 37 Закону № 1952-IV та пункту12 Порядку №1128 прийнято наказ від 28.05.2019 №2006/7 "Про відмову у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва хвиля" від 22.05.2018", яким відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" від 22.05.2018 у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

34. Також судами встановлено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно земельних ділянок були прийняті на підставі договору іпотеки, тобто право не було набуто на підставі рішення суду.

35. Щодо наявності судового спору стосовно об`єктів нерухомого майна, суди встановили, що у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа №911/2864/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» до Компанії "LAFORT ESTABLISHMENT" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватного підприємства «Капітал Інвест Груп» про визнання недійсним пункту 6.6 договору іпотеки від 23.09.2013.

36. Міністерство юстиції України стверджує, що предметом договору іпотеки були земельні ділянки, відносно яких приймалось рішення про державну реєстрацію речових прав, які в свою чергу стали предметом розгляду Комісією при Міністерстві юстиції України на підставі скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля», саме на підставі пункту 6.6 Договору іпотеки відбувся перехід права власності на нерухоме майно від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієва Хвиля» до Компанії "LAFORT ESTABLISHMENT" і в разі задоволення позовних вимог у справі № 911/2864/18 у позивача було право вимагати скасування державної реєстрації права власності земельних ділянок за Іпотекодержателем.

37. Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, оскільки позов у справі № 911/2864/18 мав немайновий характер - визнання недійсним пункту 6.6 договору іпотеки і не містив вимог щодо реституції чи віндикації.

38. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що справа №911/2864/18, яка перебувала у провадженні господарського суду Київської області, не є судовим спором щодо нерухомого майна, оскільки предметом оскарження у справі №911/2864/18 було визнання недійсним пункту 6.6 договору іпотеки і не було жодної майнової вимоги щодо переданих земельних ділянок.

39. Зважаючи на викладене, відповідач неправомірно відмовив у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" від 22.05.2018 з підстав того, що розгляд цієї скарги не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

40. З огляду на те, що Міністерство юстиції України не розглянуло скаргу позивача від 22.05.2018 по суті, суд першої інстанції правильно вважав належним способом захисту порушеного права саме зобов`язання позивача повторно розглянути по суті скаргу товариства.

41. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що справа не підлягала розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на таке.

42. За приписами частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

43. Відповідно до частини 20 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

44. Згідно із пунктом 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

45. За загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

46. Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважає скаржник, немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

47. Скаржником не викладено обґрунтованих обставин, які свідчили б про необхідність розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

48. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

49. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №560/1978/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб