Постанова

від 04.12.2019 по справі 560/1978/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1978/19

Головуючий у І інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

04 грудня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року (повне рішення складене 06 вересня 2019 року у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" (далі - позивач) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач 03.07.2019 звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2006/7 від 28.05.2019 "Про відмову у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" від 22.05.2018";

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 Хвиля" від 22.05.2018 на рішення державного реєстратора Міхачова В`ячеслава Анатолійовича Київської обласної філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2019 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 2006/7 від 28.05.2019 "Про відмову у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" від 22.05.2018".

Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути по суті скаргу ТОВ "Дієва Хвиля" від 22.05.2018 на рішення державного реєстратора Київської обласної філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова В`ячеслава Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу).

Стягнуто на користь ТОВ "Дієва Хвиля" судові витрати в розмірі 3 842 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що відносно нерухомого майна, зазначеного у скарзі позивача, наявний судовий спір, тому розгляд питань порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

При цьому, висновок суду про те, що судовий спір, який вирішується господарським судом Київської області у справі № 911/2864/18 не є судовим спором щодо нерухомого майна, оскільки нерухомим майном є земельні ділянки, а не договір іпотеки, відповідач вважає помилковим адже саме на підставі п.6.6 Договору іпотеки відбувся перехід права власності на нерухоме майно від ТОВ "Дієва Хвиля" до компанії "LAFORT ESTABLISHMENT" і в разі задоволення позовних вимог у даній справі у позивача було право вимагати скасування державної реєстрації права власності земельних ділянок за іпотекодержателем.

Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" звернулось із скаргою від 22.05.2018 до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України на рішення державного реєстратора Міхачова В`ячеслава Анатолійовича, Київська обласна філія комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу", про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу).

У вказаній скарзі позивач просив скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова В.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) 76 земельних ділянок, які знаходяться в м. Буча, Київської області за компанією створеною за законодавством Князівства Ліхтенштейн "LAFORT ESTABLISHMENT". За наявності обґрунтованих підстав притягнути державного реєстратора Київської обласної філії КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова В.А. до відповідальності передбаченої чинним законодавством.

Скаржник вказує, що державним реєстратором в порушення вимог законодавства були прийняті на підставі договору іпотеки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) стосовно земельних ділянок. Також зазначає про відсутність судових спорів з порушеного у скарзі питання.

Додатками до скарги вказані наступні документи: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копія договору іпотеки від 23.09.2013 та договори до нього; копії реєстраційних заяв; копія наказу про прийняття на роботу директора ТОВ "Дієва Хвиля"; копія протоколу про обрання директором ТОВ "Дієва Хвиля".

Тобто в даній скарзі позивач фактично ставить питання про скасування реєстрації прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) 76 земельних ділянок, підставою для реєстрації яких слугував договір іпотеки.

10.07.2018 наказом відповідача № 2358/7 відмовлено у задоволені скарги ТОВ "Дієва Хвиля" без розгляду її по суті.

13.11.2018 рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №2240/3135/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019, визнано протиправним та скасовано наказ № 2358/7 від 10.07.2018 про відмову у задоволені скарги ОСОБА_1 Хвиля" без розгляду її по суті. Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу ТОВ "Дієва Хвиля" на рішення державного реєстратора Міхачова В`ячеслава Анатолійовича Київської обласної філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

28.05.2019, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 20.05.2019, за результатами розгляду скарги ТОВ "Дієва Хвиля" від 22.05.2018, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2018 за №16542-33-18, відповідачем відповідно до п. 9 ч. 8 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийнято наказ №2006/7 "Про відмову у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва хвиля" від 22.05.2018", яким відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Дієва Хвиля" від 22.05.2018 у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення та вважаючи, що даний спір належить до адміністративної юрисдикції, суд першої інстанції дійшов висновку, що справа №911/2864/18, яка перебуває у провадженні Господарського суду Київської області, не є судовим спором щодо нерухомого майна, оскільки предметом оскарження у справі №911/2864/18 є визнання недійсним пункту 6.6 договору іпотеки, а тому, відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення, відмовивши у задоволенні скарги позивача у зв`язку з чим, адміністративний позов ТОВ " ОСОБА_2 Хвиля" є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України № 2006/7 від 28.05.2019, яким позивачу відмовлено у задоволенні скарги від 22.05.2018 у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Підставою для прийняття вказаного наказу був висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 20.05.2019 за результатами розгляду скарги ТОВ "Дієва Хвиля" від 22.05.2018, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2018 за №16542-33-18.

У своїй скарзі ТОВ "Дієва Хвиля" звернулось до відповідача із вимогою про скасування рішення державного реєстратора Міхачова В`ячеслава Анатолійовича Київської обласної філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу).

При цьому, вказаним висновком Комісії рекомендовано відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Дієва Хвиля" від 22.05.2018 оскільки відповідно до офіційного веб-сайту судової влади України та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою від 26.12.2018 по справі №911/2864/18 відкрито провадження у вищезазначеній справі за позовом ТОВ "Дієва Хвиля" до компанії "LAFORT ESTABLISHMENT" про визнання недійсним пункту договору відповідно до якого набуто право власності на земельні ділянки, рішення щодо державної реєстрації прав та обтяжень на які оскаржується. Відносно нерухомого майна, про яке йде мова у скарзі, наявний судовий спір, тому розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Отже, позивач звернувся до відповідача із скаргою на рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому виходячи із суті позовних вимог позивач фактично вимагає від відповідача скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, щодо земельних ділянок, підставою для реєстрації яких став договір іпотеки. Також, як слідує з матеріалів справи, дійсність даного договору є предметом судового розгляду господарським судами.

Тобто позовна вимога про скасування наказу Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити дії по повторному розгляду скарги (результатом якого може бути скасування реєстрації прав та обтяжень на згадані земельні ділянки) є фактично похідною від вимог щодо відновлення порушених прав в сфері договірних відносин (господарської діяльності), а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, 22.08.2018 у справі № 805/4505/16-а, від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а, від 04.09.2019 у справі №822/2408/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі 826/9341/17 також висловилась щодо необхідності з`ясування правової природи спірних правовідносин навіть у випадку оскарження наказу Міністерства юстиції України та на підставі цього встановлювати юрисдикційну належність спору.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII (далі - ГПК України) вказано, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Отже, з огляду на предмет позову вбачається, що спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а стосується господарських правовідносин, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розглянув даний спір з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, що є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вирішення позовної вимоги про зобов`язання Міністерства юстиції України повторно розглянути скаргу ТОВ "Дієва Хвиля" на рішення державного реєстратора може мати наслідком задоволення цієї скарги. При цьому, за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України вправі скасувати реєстрацію земельних ділянок вчинену на підставі договору іпотеки, предметом якого є майнові права на нерухоме майно, а саме, на земельні ділянки вказані позивачем у скарзі, а тому, в даному випадку наявний спір про право.

Тобто, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права на спірні земельні ділянки внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за іншою юридичною особою.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін в даній справі має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.09.2019 у справі № 810/3711/18.

Частиною 1 ст. 319 КАС України вказано, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по даній справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року скасувати, а провадження у справі - закрити.

Роз`яснити сторонам, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.