Постанова

від 31.10.2007 по справі 2/63-д

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/63-Д

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 жовтня 2007 р.                                                                                   № 2/63-Д  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.,

                                               Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиДП “Премдор-Україна”

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 12.07.2007

у справігосподарського суду Житомирської області

за позовомВАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес”

доДП “Премдор-Україна”ТОВ “АМСК”

провизнання частково недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Поліщук М.А. (дов. від 30.10.07 № 7),

відповідача-1: Чумак С.С. (дов. від 03.01.07 № 1),

відповідача-2: не з'явились,

                                             ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 03.11.06 господарського суду Житомирської області в позові ВАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес” про визнання недійсним договору купівлі-продажу залізничної колії довжиною 137,5м по вул. Низгірецькій у м.Бердичеві та повернення цієї колії вартістю 129680 грн. відмовлено.

Постановою від 12.07.07 Житомирського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31 березня 2005 року, укладений між Дочірнім підприємством “Премдор-Україна” та ТОВ “АМСК” в частині продажу залізничної гілки довжиною 137,5 м.  ДП “Премдор-Україна” зобов'язано передати ВАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес” вказану під'їзну залізничну гілку довжиною 137,5м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Низгірецька, 127. З ТОВ “АМСК” та ДП “Премдор-Україна” на користь ВАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес” стягнуто по 42, 50 грн. витрат по оплаті державного мита за подання позову, по 21, 25 грн. витрат з державного мита за подання апеляційної скарги та по 59 грн. - витрат по сплаті послуг на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ДП “Премдор-Україна”  звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати з огляду на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою обставин справи, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 31.03.2005, укладеного між ДП “Премдор-Україна” та ТОВ “АМСК”, останнє взяло не себе зобов'язання продати ДП “Премдор-Україна” об'єкти незакінченого будівництва за адресою: м.Бердичів, вул.Низгірецька, 127, розташовані на земельній ділянці площею 8,0га.

В додатку № 1 до договору визначено перелік майна, що є предметом купівлі-продажу, до складу відчужуваного майна увійшла залізнична гілка довжиною 137,5м.

Звертаючись з позовом у даній справі, ВАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес” посилалось на те, що залізнична колія №12, відчужена за оспореним договором дочірньому підприємству “Премдор-Україна”, була побудована товариством ще в 1991 році, знаходиться на його балансі і є складовою частиною під'їзних залізничних колій ливарного комплексу ВАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес”, про що свідчить технічний паспорт, виданий 15.07.1998, однак, вибула з володіння товариства на підставі оспореного договору без його згоди.

Судами також з'ясовано, що рішення Бердичівського міськрайонного суду від 22.02.2005р. у справі за заявою ТОВ "АМСК" про встановлення факту приналежності на праві власності незавершеного будівництва, в тому числі залізничної колії по вул. Низгірецькій, 127, було скасоване ухвалою Житомирської області від 22.12.2005, провадження у справі припинено у зв'язку з непідвідомчістю спору судам загальної юрисдикції.

Вказаним рішенням Бердичівського міськрайонного суду за ТОВ “АМСК” було визнано право власності на незавершений будівництвом об'єкт продбази, розташований в м. Бердичеві по вул. Низгірецькій, 127 у складі: залізобетонної огорожі 1109м. з готовністю 92%; майданчика із плит 960кв.м., з козловим краном готовністю 85%; складу 1400кв.м. готовністю 48%; складу 700кв.м. готовністю 52%; артсвердловини глибиною 96м; водонапірної башти “Рожновського”; зовнішнього водопроводу готовністю 95%; зовнішніх електромереж з підстанцією; асфальтобетонного майданчика 6890 м2; під'їзної дороги з вул. Низгірецької та залізничної дороги шириною колії в межах площадки.

При цьому судом апеляційної інстанції досліджено наявні в матеріалах справи технічний паспорт під'їзних залізничних колій ВАТ “Машинобудівний завод “Прогрес” зі схемою розташування колії, довідку позивача № 60 від 19.06.2006р., державний акт на право постійного користування від 21.04.1995 серії ІІ-ЖТ №000228, у зв'язку з чим зроблено висновок, що спірною залізничною колією володіло  вказане товариство.  

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийнято без врахування усіх фактичних обставин справи.

Так, судами попередніх інстанцій безпідставно не взято до уваги посилання ДП “Премдор-Україна” на те, що залізнична гілка вибула з права власності ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес”, що підтверджується витягом з протоколу № 3 загальних зборів засновників ВАТ “Агропостачкомплект”  від 28.12.1998, якими вирішено передати в рахунок погашення боргу товариству "АМСК" незавершене будівництво по вул. Низгірецькій, 127 з усіма незавершеними будівлями та спорудами, в тому числі і спірної залізничної гілки  за відсутністю доказів того, що товариство “Агропостачкомплект”  було власником цього майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у судів була можливість витребувати відповідні докази у вказаної вище юридичної особи, залучивши її до участі у справі, встановити фактичні правовідносини сторін спору та наявності у них належного документального підтвердження права власності на спірне майно, а також дослідити та провести розмежування (ідентифікацію) спірної колії, оскільки згідно технічного паспорту ВАТ “Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес” таких під'їзних залізничних колій  існує 15, в той же час, у спірному договорі не вказано, яка саме колія увійшла в перелік проданого за цим договором майна.   

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                        ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну  скаргу задовольнити частково.

Рішення від 03.11.06 господарського суду Житомирської області та постанову від 12.07.07 Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 2/63-Д скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий                                                                                         Божок В.С.

Судді                                                                                                      Костенко Т.Ф.

                                                                                                              Коробенко Г.П.